вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про зупинення провадження у справі
"14" грудня 2021 р. Справа№ 925/1548/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Добрицька В.С.
учасники справи згідно протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Четвертий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.2021 (повне рішення складено 09.08.2021)
у справі №925/1548/20 (суддя Грачов В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна"
до Комунального некомерційного підприємства "Четвертий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги",
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Черкаської міської ради
про стягнення 867160 грн 50 коп.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до комунального некомерційного підприємства "Четвертий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" (далі-відповідач) про стягнення 867160 грн 50 коп. боргу за надані послуги у період з 27.11.2017 по 31.03.2018 на виконання Обласної Програми 2014-2020 та договорів надання послуг.
Позов мотивований тим, що рішенням Черкаської обласної ради № 34-5/VI від 19.09.2014 затверджена обласна програма "Надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю" на 2014-2017 роки. Позивач та відповідач уклали договори № 65 від 24.07.2017, № 126 від 11.12.2017. Проте, у періоди з 27.11.2017 по 10.12.2017, з 11.12.2017 по 31.12.2017 роки і з 01.01.2018 по 31.03.2018 рік позивач, незважаючи на відсутність підписаних письмових договорів між сторонами, фактично надав послуги пацієнтам у кількості 355 процедур гемодіалізу загальною вартістю 867160 грн 50 коп. Ці послуги були отримані пацієнтами, з якими укладені декларації з сімейними лікарями відповідача. Зазначена сума вартості послуг і заявлена до стягнення у зв'язку з її несплатою відповідачем. Непроведення процедур закупівлі з вини відповідача позивач не вважає підставою для звільнення відповідача від виконання обов'язку зі сплати послуг гемодіалізу. Кількість процедур, наданих позивачем, відповідає обов'язковій рекомендації МОЗ України.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.04.2021 у справі №925/1548/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Четвертий Черкаський міський центр первинної медико - санітарної допомоги" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер України" 867160 грн 50 коп. основного боргу, 13007 грн 41 коп. судових витрат.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне некомерційне підприємство "Четвертий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" 30.08.2021 в установлений процесуальний строк засобами поштового зв'язку подало апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.2021 у справі №925/1548/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2021 апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Четвертий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" у справі №925/1548/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Сулім В.В., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №925/1548/20 за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства "Четвертий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги". Розгляд справи призначено на 26.10.2021.
18.10.2021 на адресу суду від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Черкаської міської ради.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 25.10.2021 № 09.1-08/5295/21 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №925/1548/20 у зв'язку із перебуванням судді Суліма В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці та перебуванням судді Попікової О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2021 у справі №925/1548/20 для розгляду апеляційної скарги Комунального некомерційного підприємства "Четвертий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" визначено колегію суддів: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 прийнято апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Четвертий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" до провадження у визначеному складі суддів. У розгляді справи 26.10.2021 оголошено перерву до 17.11.2021.
17.11.2021 оголошено перерву до 14.12.2021.
16.11.2021 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 925/1548/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1545/20.
В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначав, що 02 листопада 2021 року Верховний Суд у складі колегії судців Касаційного господарського суду розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" у справі №925/1545/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" до Комунального некомерційного підприємства "Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Черкаська міська рада про стягнення 1 519 182,60 грн.
Відповідач зазначав, що у справі №925/1545/20 (яку передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду) та у справі №925/1548/20 (яка наразі розглядається) побідні правовідносини: схожий суб'єктний склад - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" та Комунальне некомерційне підприємство; зміст правовідносин; предмет спору - стягнення коштів. А тому наявні підстави для зупинення провадження у справі №925/1548/20.
Позивач не заперечував щодо задоволення заявленого клопотання.
Заслухавши пояснення представників, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у даній справі, при цьому суд керувався наступним.
Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (пункт 6 частини 2 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Під час розгляду даної справи колегією суддів виявлено, що в ухвалених рішеннях Верховного Суду у подібних правовідносинах викладені протилежні правові позиції під час вирішення тотожних спорів.
У справі № 925/1833/15, що переглядалася Верховним Судом, предметом спору були вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" до Департаменту охорони здоров'я та медичних послуг Черкаської міської ради про стягнення заборгованості за надані мешканцям міста Черкаси у період з 22.01.2015 по 24.05.2015 послуги загальної лікарської практики (медичне лікування амбулаторне в клініках методом гемодіалізу). Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову, виходив з того, що оскільки позивачем були надані відповідні медичні послуги за спірний період на виконання програми "Надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю" на 2014-2017 роки" та з урахуванням положень Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", установивши, що відповідач звертався до позивача з відповідним листом, у якому просив позивача надавати послуги амбулаторного лікування хворих, які потребують процедури гемодіалізу, і видатки на виконання вказаної програми у 2015 році були повністю профінансовані за рахунок обласного бюджету у вигляді субвенцій та за рахунок коштів місцевого бюджету, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що відповідач повинен провести повний розрахунок із позивачем за надані медичні послуги у спірний період.
Крім того, у справі № 925/1546/20, що переглядалася Верховним Судом, предметом спору були вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" до Комунального некомерційного підприємства "Перший Черкаський міський центр первинної медико - санітарної допомоги" про стягнення заборгованості за надані медичні послуги з проведення гемодіалізу. Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, виходив з того, що у відповідача виник публічний обов'язок з оплати за фактично надані медичні послуги, виходячи з положень статей 18, 35-3 Основ законодавства про охорону здоров'я, та як зустрічний обов'язок у правовідносинах про надання послуг згідно із статтею 174 Господарського кодексу України та статтею 901 Цивільного кодексу України. При цьому, ухвалюючи постанову Верховний Суд керувався висновками Верховного Суду, викладеними в постанові Верховного Суду у справі № 925/1833/15.
Водночас, протилежні правові висновки сформовані Верховним Судом у справі № 910/11847/19. Предметом спору в цій справі були вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" до Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня №2" Чернігівської міської ради про стягнення заборгованості за надані медичні послуги з проведення гемодіалізу. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, виходив з того, що у відповідача у справі обов'язок по оплаті послуг, наданих у спірний період, не виник ні на підставі договору від 23.01.2017, який повністю виконаний сторонами виходячи із його істотних умов (ціна договору, кількість обумовлених процедур, вартість однієї процедури), а оформлення відносин у спрощений спосіб: по-перше, не доведено судами посиланням на обставини узгодження сторонами спору істотних умов договору у спірному періоді, по-друге, не відповідає приписам Закону України "Про державні закупівлі", а також враховуючи те, що відповідач не є ані відповідальним виконавцем в розумінні обласної програми "Надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю" на 2013-2017 роки, ані будь-якою іншою особою, на яку покладався обов'язок зі здійснення розрахунку за спірні послуги за вказаною програмою, приймаючи також до уваги, що відповідач не є суб'єктом, у якого обов'язок із фінансування зазначених послуг виникає безпосередньо із загальних та спеціальних норм законодавства.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 5 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов'язані забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров'ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, інвалідам та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров'я в їх діяльності, а також виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до статті 8 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров'я і забезпечує його захист.
За змістом статті 18 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" фінансування охорони здоров'я здійснюється за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством. Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, асигновані на охорону здоров'я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медичної допомоги, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров'я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань.
Відповідно до частини п'ятої статті 18, частини шостої статті 35-2, частини п'ятої статті 35-3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" медична допомога вторинного та третинного рівнів надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров'я, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення. Особливості укладення договорів про медичне обслуговування населення визначаються законом.
Таким чином обов'язок з надання медичних послуг методом гемодіалізу за рахунок бюджетних коштів, може виникнути у разі укладення головним розпорядником бюджетних коштів договору із закладом охорони здоров'я про медичне обслуговування населення згідно із Законом України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень (пункт 18 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до пункту 47 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету.
Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6 - 8 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).
Бюджетні установи мають право брати бюджетні зобов'язання, витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду. Обсяг бюджетних зобов'язань, узятих бюджетною установою протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями у поточному році. У разі скорочення асигнувань розпорядники повинні вживати заходів до ліквідації або скорочення обсягу бюджетних зобов'язань, які перевищують уточнені плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних коштів, помісячні плани використання бюджетних коштів.
Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями статті 22 Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" (далі - Постанова №228).
Пунктом 5 Постанови №228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, а вищим навчальним закладам та науковим установам, закладам охорони здоров'я також за наявності затверджених планів використання бюджетних коштів і помісячних планів використання бюджетних коштів. Установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров'я також установлених затвердженими планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів.
Абзацом 2 пункту 43 Постанови №228 установлено, що розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров'я також в межах бюджетних асигнувань, затверджених планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів, за наявності витягу, доведеного органом Казначейства, що підтверджує відповідність цих документів даним бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів органів Казначейства. З цією метою розпорядники, які отримали від органів Казначейства витяг, повинні подати цим органам розподіли показників зведених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, а також зведених планів використання бюджетних коштів і зведених помісячних планів використання бюджетних коштів у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів. Зазначені показники доводяться до відповідних органів Казначейства за місцем розташування розпорядників нижчого рівня та одержувачів.
Згідно з частиною 3 статті 48 Бюджетного кодексу України розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.
Ураховуючи наведені приписи законодавства комунальний заклад охорони здоров'я який діє у відносинах із замовлення медичних послуг як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів), є замовником таких послуг в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.
Колегією суддів було установлено, що ухвалою Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1545/20 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" до Комунального некомерційного підприємства "Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" про стягнення заборгованості за фактично надані медичні послуги у розмірі 1 519 182,60 грн передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суді від 17.12.2021 у справі прийнято до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 925/1545/20
Ураховуючи викладені протилежні правові позиції під час вирішення тотожних спорів, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики, з огляду на те, що суди під час вирішення тотожних спорів мають ураховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, також ураховуючи висновки Верховного Суду, викладених в постанові від 20.06.2018 у справі № 925/1833/15 та в постанові від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20, щодо застосування положень Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", в тому числі статей 18, 35-3 даного Закону та висновків викладених у зазначених постановах, щодо не розповсюдження положень Закону України "Про публічні закупівлі" на дані правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про зупинення провадження у даній господарській справі №925/1548/20 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №925/1545/20.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 281 ГПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 228, 234, 281 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Зупинити провадження у справі №925/1548/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" до Комунального некомерційного підприємства "Четвертий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Черкаської міської ради про стягнення 867160 грн 50 коп. до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду господарської справи №925/1545/20.
2. Зобов'язати учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі №925/1548/20.
3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали підписано 21.12.2021.
Головуючий суддя В.В.Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран