вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" грудня 2021 р. Справа№ 911/1280/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.
учасники справи згідно протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2021 (повний текст рішення складено та підписано 29.09.2021)
у справі №911/1280/21 (суддя Щоткін О.В.)
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа”
про стягнення 15778446,58 грн
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” про стягнення 15778446,58 грн, з яких: 14149434,84 грн основного боргу, 251335,18 грн пені, 418032,82 грн 3% річних та 959643,74 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.08.2021 у справі №911/1280/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 14149434 (чотирнадцять мільйонів сто сорок дев'ять тисяч чотириста тридцять чотири) грн 84 коп. основного боргу, 25133 (двадцять п'ять тисяч сто тридцять три) грн 52 коп. пені, 418032 (чотириста вісімнадцять тисяч тридцять дві) грн 82 коп. 3% річних, 959643 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот сорок три) грн 74 коп. інфляційних втрат та 236676 (двісті тридцять шість тисяч шістсот сімдесят шість) грн 70 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що станом на день звернення з позовом до суду та на день вирішення спору в суді, внаслідок неналежного виконання споживачем свого обов'язку з оплати вартості природного газу, має місце заборгованість перед постачальником у сумі 14149434,84 грн. Доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем у вказаній сумі матеріали справи не містять. Також місцевим господарським судом виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, було застосовано приписи ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, зменшено на 90% розмір нарахованої позивачем пені до суми 25133,52 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2021 у справі №911/1280/21. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2021 у справі №911/1280/21 в частині відмови у стягнені пені на суму 226 201,66 грн та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в сумі 226 201,66 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було зменшено на 90% розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2021 у справі №911/1280/21 задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2021 у справі №911/1280/21, відкрито апеляційне провадження у справі №911/1280/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", призначено справу до розгляду на 13.12.2021.
КП Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” подало письмовий відзив на апеляційну скаргу у якому просило залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом установлено, що між НАК “Нафтогаз України” (постачальник) та КП БМР “БЦТМ” (споживач) 27.09.2019 укладено договір № 5195/1920-БО-17 постачання природного газу.
Згідно із п. 1.1. даного договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
В силу п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України (п. 1.3. Договору).
Постачальник передає споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 8036,491 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди) (тис. куб. м): жовтень 2019 року - 527,429; листопад 2019 року - 1280,048; грудень 2019 року - 1527,101; січень 2020 року - 1840,920; лютий 2020 року - 1489,243; березень 2020 року - 1216,500; квітень 2020 року - 155,250 (п. 2.1 Договору).
Згідно з п. 3.8. Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього Договору) (абзац другий п. 3.8. Договору).
За умовами п. 4.2 Договору ціна за 1000 куб. м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту.
Згідно з п. 4.4 Договору загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Пунктом 5.1 Договору обумовлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).
Додатковою угодою № 1 від 25.10.2019 до Договору сторони, зокрема, доповнили п. 4.2 Договору підпунктом 4.2.1 у наступній редакції: “ 4.2.1. Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.10.2019 по 31.10.2019 (включно) за цим Договором складає 4272,7604 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 5127,3125 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), установлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001 - 157,19 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн за 1000 куб. м на добу. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01.10.2019 по 31.10.2019 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4429,9504 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5315,9405 грн за 1000 куб. м.”.
Додатковою угодою № 2 від 12.11.2019 до Договору сторони доповнили п. 4.2 Договору підпунктом 4.2.2 у наступній редакції: “ 4.2.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.11.2019 по 30.11.2019 (включно) за цим Договором складає 4899,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 5878,80 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), установлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001 - 157,19 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн за 1000 куб. м на добу. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01.11.2019 по 30.11.2019 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5056,19 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6067,43 грн за 1000 куб. м.”.
Додатковою угодою № 3 від 09.12.2019 до Договору сторони доповнили п. 4.2 Договору підпунктом 4.2.3 у наступній редакції: “ 4.2.3. Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.12.2019 по 31.12.2019 (включно) за цим Договором складає 4276,6958 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 5132,035 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), установлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001 - 157,19 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн за 1000 куб. м на добу. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01.12.2019 по 31.12.2019 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4433,8858 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5320,663 грн за 1000 куб. м.”.
Додатковою угодою № 5 від 28.01.2020 до Договору сторони, зокрема, виклали з 01.01.2020 п. 4.2 Договору у наступній редакції: “ 4.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.01.2020 по 31.01.2020 (включно) за цим Договором складає 4650,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 5580,00 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), установлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 - 124,16 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01.01.2020 по 31.01.2020 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4774,16 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 5728,99 грн.”.
Додатковою угодою № 6 від 24.02.2020 до Договору сторони виклали з 01.02.2020 п. 4.2 Договору у наступній редакції: “ 4.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.02.2020 по 29.02.2020 (включно) за цим Договором складає 3498,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 4737,60 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), установлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 - 124,16 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01.02.2020 по 29.02.2020 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4072,16 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 4886,59 грн.”.
Додатковою угодою № 7 від 23.03.2020 до Договору сторони виклали з 01.03.2020 п. 4.2 Договору у наступній редакції: “ 4.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.03.2020 по 31.03.2020 (включно) за цим Договором складає 3396,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 4075,20 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), установлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 - 124,16 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01.03.2020 по 31.03.2020 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3520,16 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 4224,19 грн.”.
Додатковою угодою № 8 від 30.04.2020 до Договору сторони, зокрема, доповнили п. 2.1 Договору абзацом у наступній редакції: “Постачальник передає споживачу у травні - вересні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 139,0 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: травень 2020 року - 34,0 тис. куб. м; червень 2020 року - 25,0 тис. куб. м; липень 2020 року - 25,0 тис. куб. м; серпень 2020 року - 25,0 тис. куб. м; вересень 2020 року - 30,0 тис. куб. м.
Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 8 від 30.04.2020 сторони також виклали з 01.04.2020 п. 4.2 Договору у наступній редакції: “ 4.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.04.2020 по 30.04.2020 (включно) за цим Договором складає 2897,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 3476,40 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), установлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 - 124,16 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01.04.2020 по 30.04.2020 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3021,16 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 3625,39 грн.”.
Згідно з п. 5 додаткової угоди № 8 від 30.04.2020 сторони виклали п. 11.1 Договору у наступній редакції: “ 11.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.09.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.”.
Додатковою угодою № 9 від 22.05.2020 до Договору сторони виклали з 01.05.2020 п. 4.2 Договору у наступній редакції: “ 4.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.05.2020 по 31.05.2020 (включно) за цим Договором складає 2275,72 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 2730,86 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), установлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 - 124,16 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01.05.2020 по 31.05.2020 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 2399,88 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 2879,85 грн.”.
Додатковою угодою № 10 від 22.06.2020 до Договору сторони виклали з 01.06.2020 п. 4.2 Договору у наступній редакції: “ 4.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.06.2020 по 30.06.2020 (включно) за цим Договором складає 2142,28 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 2570,736 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), установлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 - 124,16 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01.06.2020 по 30.06.2020 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 2266,44 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 2719,73 грн.”.
Додатковою угодою № 11 від 22.07.2020 до Договору сторони виклали з 01.07.2020 п. 4.2 Договору у наступній редакції: “ 4.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.07.2020 по 31.07.2020 (включно) за цим Договором складає 2297,530 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 2757,036 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), установлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 - 124,16 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01.07.2020 по 31.07.2020 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 2421,69 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 2906,03 грн.”.
Додатковою угодою № 13 від 25.08.2020 до Договору сторони виклали з 01.08.2020 п. 4.2 Договору у наступній редакції: “ 4.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.08.2020 по 31.08.2020 (включно) за цим Договором складає 2979,160 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 3574,992 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), установлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 - 124,16 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01.08.2020 по 31.08.2020 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3103,32 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 3723,98 грн.”.
Додатковою угодою № 14 від 22.09.2020 до Договору сторони виклали з 01.09.2020 п. 4.2 Договору у наступній редакції: “ 4.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.09.2020 по 30.09.2020 (включно) за цим Договором складає 4318,990 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 5182,788 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), установлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 - 124,16 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01.09.2020 по 30.09.2020 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4443,15 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 5331,78 грн.”.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору у період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року постачальник передав, а споживач прийняв природний газ на загальну суму 31174001,36 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2019 на суму 821923,76 грн; від 30.11.2019 на суму 7040679,49 грн; від 31.12.2019 на суму 7057311,01 грн; від 31.01.2020 на суму 6020560,12 грн; від 29.02.2020 на суму 5448137,30 грн; від 31.03.2020 на суму 3624779,11 грн; від 30.04.2020 на суму 938815,19 грн; від 31.05.2020 на суму 47320,93 грн; від 30.06.2020 на суму 51971,09 грн; від 31.07.2020 на суму 5589,52 грн; від 31.08.2020 на суму 30166,46 грн; від 30.09.2020 на суму 86747,38 грн. Зазначені акти приймання-передачі оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств.
Зі свого боку
Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що за твердженням позивача споживач у період з 12.11.2019 по 10.11.2020 оплату за переданий природний газ здійснив частково на загальну суму в розмірі 17024566,52 грн, що підтверджується долученими до позовної заяви банківськими виписками. Позивач стверджує, що оплату за переданий газ відповідач не виконав у строк, визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання. У зв'язку з цим НАК “Нафтогаз України” заявлено до стягнення з КП БМР “БЦТМ” 14149434,84 грн основного боргу.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Укладений між сторонами договір постачання природного газу від 27.09.2019 № 5195/1920-БО-17 за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами.
За змістом ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не установлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не установлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
На підставі наявних у матеріалах справи доказів судом установлено, що станом на день звернення з позовом до суду та на день вирішення спору в суді, внаслідок неналежного виконання споживачем свого обов'язку з оплати вартості природного газу, має місце заборгованість перед постачальником у сумі 14149434,84 грн. Доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем у вказаній сумі матеріали справи не містять.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 14149434,84 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 251335,18 грн пені, 418032,82 грн 3% річних та 959643,74 грн інфляційних втрат, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не установлений договором або законом.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України установлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних (з 01.01.2020 - 14,2% річних відповідно до додаткової угоди № 5 від 28.01.2020), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
До позовної заяви НАК “Нафтогаз України” долучено детальний розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, з якого вбачається, що нарахування пені здійснено позивачем у зв'язку з простроченням оплати за зобов'язаннями жовтня та грудня 2019 року, а також січня та лютого 2020 року від кожного акта приймання-передачі окремо в межах шестимісячного строку, установленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за загальний період з 26.11.2019 по 17.04.2020.
Розрахунок 3% річних позивачем здійснено від кожного акта приймання-передачі окремо за загальний період з 26.11.2019 по 28.02.2021. Інфляційні розраховано у зв'язку з простроченням оплати за зобов'язаннями січня-вересня 2020 року за загальний період з березня 2020 року по лютий 2021 року по кожному акту приймання-передачі окремо.
Перевіркою виконаних позивачем розрахунків порушень норм чинного законодавства та умов Договору судом не установлено. Відповідачем вірність розрахунків не заперечувалась, власного контррозрахунку не надано.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 251335,18 грн пені, 418032,82 грн 3% річних та 959643,74 грн інфляційних втрат є такими, що заявлені обґрунтовано.
Щодо заяви КП БМР “БЦТМ” про зменшення розміру належної до стягнення пені на 90% колегія суддів відзначає наступне.
Обґрунтовуючи клопотання про зменшення неустойки, відповідач зауважує на те, що КП БМР “БЦТМ” перебуває у скрутному матеріальному становищі, на підтвердження чого до відзиву долучено баланси (звіти про фінансовий стан) та звіти про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” за 2018 рік, 2019 рік та 2020 рік, з яких вбачається, що підприємство має нестійкий (передкризовий) фінансовий стан та є збитковим. Стягнення пені в повному обсязі, на переконання відповідача, призведе до понесення підприємством додаткових збитків, може паралізувати роботу підприємства, що, в свою чергу, призведе до зриву опалювального періоду та банкрутства підприємства.
Відповідач звертає увагу суду, що КП БМР “БЦТМ” є основною в Білоцерківському районі Київської області теплопостачальною організацією, що створене для задоволення потреб споживачів (населення та установ бюджетної сфери м. Біла Церква) в теплопостачанні, діяльність підприємства є соціально-значимою, оскільки забезпечує діяльність таких важливих соціальних об'єктів як: населення, учбові заклади, дитячі садки, лікарні, військового госпіталю, військової частини - як об'єкта обороноздатності держави, Білоцерківської квартирно-експлуатаційної частини (медичне депо, санітарна частина, загін охорони, лабораторія, казарми та ін.), що здійснює організаційне та технічне забезпечення військового майна та військових об'єктів в межах району.
Оскільки, як зазначає відповідач, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України відповідач просить суд зменшити розмір належної до стягнення пені на 90%.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної особи (у тому числі - вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Неустойка (штраф, пеня) має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 908/1661/17 та від 05.06.2019 у справі № 904/3763/18.
Як вбачається зі змісту Статуту відповідача, КП БМР “БЦТМ” засноване на комунальній власності територіальної громади м. Біла Церква і підпорядковане Білоцерківській міській раді, яка є його засновником. КП БМР “БЦТМ” створене з метою безперебійного забезпечення тепловою енергією житлового фонду, кооперативних та громадських організацій, комунально-побутових та інших об'єктів міста Біла Церква та іншої підприємницької діяльності з метою задоволення суспільних потреб і отримання прибутку (пп. 2.1.1 Статуту).
Судом враховано, що згідно з п. 1.2. договору постачання природного газу від 27.09.2019 № 5195/1920-БО-17 природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Отже відповідач не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, придбаного за договором, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам (населенню), а здійснення оплати поставленого позивачем природного газу значною мірою залежить від розрахунків споживачів з відповідачем за спожиту теплову енергію.
Крім того, відповідно до наданих КП БМР “БЦТМ” звітів про фінансові результати підприємства за 2019 та 2020 рік вбачається, що відповідач за результатами діяльності мав збитки.
При цьому судом установлено, що відповідно до відкритої інформації, що міститься на сайті “НАК “Нафтогаз України”, у 2018 році позивач мав чистий прибуток у розмірі 11,6 млрд. грн, у 2019 році - 63,3 млрд. грн.
Крім того Позивач під час вирішення спору у даній справі не надав та, відповідно, матеріали справи не містять доказів не було надано доказів на підтвердження завданих йому збитків у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем строків розрахунків за договором.
Предметом даного судового розгляду, крім основної заборгованості за переданий природний газ, є також стягнення штрафних санкцій та передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України нарахувань, що, в свою чергу, не є основним доходом НАК “Нафтогаз України” і не може впливати на його господарську діяльність.
До того ж, окрім стягнення штрафних санкцій, позивачем було застосовано до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.
Нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
Отже, внаслідок несвоєчасного розрахунку за спожитий природний газ позивач частково отримує компенсацію нарахованими на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційними втратами та сумою 3% річних.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, підлягають застосуванню приписи ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, розмір нарахованої позивачем пені підлягає зменшенню на 90%, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені у розмірі 25133,52 грн.
Щодо заяви КП БМР “БЦТМ” про зменшення на 90% розмір 3% річних, нарахованих позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, колегія суддів відзначає наступне.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Однак суд не погоджується з доводами відповідача про наявність підстав для зменшення належних до стягнення сум 3% річних з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, виходячи з такого.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 виходила з критеріїв розумності, справедливості та пропорційності з огляду на очевидну неспіврозмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
Отже Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості, визнала за можливе зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Нарахована у справі № 902/417/18 сума річних була більшою за суму основного боргу, в той час як у справі № 911/1280/21 річні нараховані на рівні 3%, тобто в розмірі, визначеному у ст. 625 Цивільного кодексу України.
Отже обставини справи, які мають юридичне значення для зменшення загального розміру відсотків річних у справі № 902/417/18 є відмінними від обставин справи, яка розглядається, а тому правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 не може бути врахований під час вирішення даної справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для зменшення розміру 3% річних.
Посилання відповідача на те, що оплата за отриманий природний газ здійснювалась за рахунок коштів, які перераховувались виключно з рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до умов договору та Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, а тому відповідач не міг самостійно впливати на порядок здійснення оплати за договором від 27.09.2019 № 5195/1920-БО-17, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 19-1 Закону України “Про теплопостачання” оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.
Механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки визначений Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 (далі - Порядок)
Пунктом 3 Порядку передбачено, що теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов'язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання гарячої води за категоріями споживачів “населення”, “релігійні організації”, “бюджетні установи”, “інші споживачі” (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).
Усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів (п. 8 Порядку).
Згідно з п. 9 Порядку уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.
Таким чином Порядком № 217 установлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. В той же час Порядок № 217 не стосується договірних зобов'язань сторін у частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 903/918/19, а також у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 921/12/19 та від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16).
Здійснення оплати відповідачем за отриманий природний газ відповідно до вказаного вище Порядку № 217 не обмежувало останнього виконати свої обов'язки з оплати отриманого природного газу шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточного рахунку із спеціальним режимом використання; не ставило повноту та своєчасність виконання відповідачем договірних обов'язків з оплати отриманого газу в залежність від оплати газу споживачами; не скасовувало і не обмежувало відповідальність за невиконання обов'язків з оплати за спожитий газ; не змінювало строків здійснення розрахунків за договором.
Отже положення Порядку № 217 самі по собі не змінюють строків розрахунків за договором, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору, зокрема, у вигляді нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення оплати природного газу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 14149434,84 грн основного боргу, 25133,52 грн пені, 418032,82 грн 3% річних та 959643,74 грн інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2021 у справі №911/1280/21, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2021 у справі №911/1280/21 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2021 у справі №911/1280/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2021 у справі №911/1280/21 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2021 у справі №911/1280/21.
4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 21.12.2021.
Головуючий суддя В.В.Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов