ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 9/8924.06.10
За позовом Приватного підприємства «ЕНЕРГОІНКАМ Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта»
про розірвання договору про спільну діяльність
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники :
Від позивача Галаздра С.В., директор (паспорт СО №069957, довідка АА № 344164)
Від відповідача не з"явились
Приватне підприємство «ЕНЕРГОІНКАМ Україна»(далі по тексту -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта»(далі по тексту -відповідач) про розірвання договору про спільну діяльність №10-02 від 07.03.2002 року та зобов'язання відповідача повернути майно внесене позивачем у фонд спільної діяльності за договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/89, розгляд справи призначено на 28.05.2010 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2010 року розгляд справи був відкладений на 17.06.2010 року у зв'язку з неявкою сторін та неподанням ними витребуваних судом доказів по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2010 року розгляд справи був відкладений на 24.06.2010 року у зв'язку з неявкою відповідача та неподанням сторонами по справі всіх витребуваних судом доказів.
У судовому засіданні 24.06.2010 року представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог в якій просить суд розірвати договір про спільну діяльність №10-02 від 07.03.2002 року, яка судом приймається до розгляду, а тому позвні вимоги розглядаються тільки щодо заявлених в заяві про зменшення позовних вимог щодо розірвання договору про спільну діяльність.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про спільну діяльність №10-02 від 07.03.2002 року., тобто відповідачем істотно порушено умови договору, що позбавило позивача можливості отримати те, на що він розраховував при укладенні договору, а тому позивач просить в судовому порядку розірвати договір про спільну діяльність.
Відповідач у судове засідання 24.06.2010 року втретє не з"явився, своїм правом на направлення в судове засідання представників та подання відзиву у справі не скористався, вимог суду, викладених в ухвалах від 29.04.2010 року, 28.05.2010 року та 17.06.2010 року не виконав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.
Відповідачу направлялась ухвала Господарського суду міста Києва від 29.04.2010 року про порушення провадження у справі, та до суду надійшло повідомлення про вручення ухвали уповноваженій особі відповідача.
Враховуючи те, що нез'явлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, Господарський суд міста Києва -
07.03.2002 року між сторонами у справі був укладений договір №10-02 про спільну діяльність (далі по тексту - Договір).
Відповідно до п.1.1. договору предметом договору сторони визначили здійснення спільної діяльності по створенню автозаправної станції на перетині «проспект Перемоги -проспект Академіка Паладіна»в Святошинському районі міста Києва.
Згідно з п.1.3. цього договору для ведення спільних справи позивач уповноважив відповідача використовувати та розпоряджатись спільною сумісною власністю.
Відповідно до п.2.1. зазначеного договору з метою здійснення спільної діяльності сторони створили фонд спільної власності за рахунок грошових коштів, майнових та немайнових прав.
Розмір внесків сторін в фонд спільної діяльності визначається відповідно 99% відповідач та 1% позивач (п. 2.2 договору).
У Додатку №1 від 07.03.2002 року внесок Позивача визначався у наступній формі:
1.Лист-дозвіл на виділення земельних ділянок № 27-8-21-611 від 01.12.1994 року
2.Лист-дозвіл місця розташування № 08-3/5-511 від 22.12.1994 року.
3.Акт обстеження земельної ділянки від 19.06.1995 року.
4.Лист фірми «Амірант»№ 39 від 27.05.1996 року стосовно переоформлення листа Головкиївархітектури та АПЗ на ПП «Енергоінкам»з дорученням КМДА № 7020 від 30.05.1996 року.
5.Лист про внесення змін в АПЗ № 09-2123від 23.071996 року
6.Лист-дозвіл управління державної охорони України № 4/203 від 04.11.1996
року.
7.Лист про внесення змін в АПЗ № 09-3303 від 26.11.1996 року.
8.ТУ на електропостачання № 16178 від 02.12.1996 року.
9.Лист - дозвіл на видачу ТУ управління пожежної охорони № 54/5/304 від
12.02.1997року.
10.Лист СЕС м. Києва № 420 від 13.02.1997 року.
11.Висновок № 47 від 14.03.1997 року державної екологічної експертизи м. Києва.
12.Протокол засідання Містобудівної Ради у справі № 31е від 21.05.1997 року.
Внесок відповідача визначався як 3000000,00 грн. грошових коштів.
Пунктом 3 договору сторони визначили, що вони повинні виконати свої зобов'язання щодо внесків у фонд спільної власності у відповідності до Додатку № 1 до цього договору, вести справи та керувати спільною діяльністю сторін, відкрити та використовувати окремий банківський рахунок для веденян розрахунків по спільній діяльності, виконувати інші дії, передбачені в статті "Предмет договору".
За тавердженням позивача, відповідач свої обов'язки, передбачені пунктом 3 та п. 1.3 договору, не здійснював, зокрема не вніс внесок у фонд спільної діяльності у вигляді грошових коштів, а також не виконував інші зобов'язання щодо ведення справ простого товариства.
Так, позивач стверджує, що власними силами уклав договір оренди земельної діялнки від 26.04.2005р. на п'ять років та договір оренди земельної ділянки від 26.04.10р. на десять років з Київською міською радою на земельну діялнку, документи на оформлення якої передавались у фонд спільної діяльності, а потім за власний рахунок та власними силами здійснив викуп земельної ділянки, що підтверджується державним актом серія КВ № 2137612 на право власності на земельну ділянку, на якій мав розміщуватися автомобільно-заправний комплекс.
При цьому, позивач зазначає, що з 2002 року сторонами не було досягнуто мети спліьної діяльності та автозаправний комплекс на вищезазначеній земельній ділянці сторонами не створено, у зв'язку з ітостним порушенням своїх обов'язків по договору відповідачем.
Відповідно до довідки позивача №1/04/10 від 14.04.2010 року в період з 18 червня 2002 року по 13 квітня 2010 року на розрахункові рахунки позивача з розрахункового рахунку простого товариства грошових коштів не надходило, тобто прибутку від спільної діяльності позивач не отримував, а отже в значній мірі позбавлявся того, на що він розраховува при укладенні договору про спільну діяльність.
Відповідно до п.6.1 цього договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання або розірвання.
Згідно з п.6.2. зазначеного договору цей договір припиняє свою дію і втрачає юридичну силу після виконання договору, по домовленості сторін, рішення суду, що вступило в законну силу, про припинення дії цього договору.
Причиною спору у справі стало право позивача на розірвання договору про спільну діяльність, в зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору про спільну діяльність.
Суд приходить до висновку, що до правовідносин, що склалися між сторонами необхідно застосовувати положення глави 77 ЦК України, оскільки відносини по договору були триваючими та тривали після набрання ЦК України чинності, а отже відповідно до перехідних положень щодо спірних відносин щодо розірвання договору про спільну діяльність необхідно застосовувати положення ЦК України 2004 року.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача з урахуванням зменшених позовних вимог підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено ст. 1130 ЦК України, з а договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Статтею 1132 ЦК України встановлено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Загальні підстави розірванян договору встановлені частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
При цьому спеціальними нормами законодавства, що регулють відносини спільної діяльності, зокрема статтею 1141 ЦК України встановлено, що договір простого товариства припиняється у разі:
1) визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
2) оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
3) смерті фізичної особи - учасника або ліквідації юридичної особи - учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками);
4) відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
5) спливу строку договору простого товариства;
6) виділу частки учасника на вимогу його кредитора, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
7) досягнення мети товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало неможливим.
У разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.
Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.
Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.
З моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб.
Статтею 1142 ЦК України передбачено право на відмову учасника від подальшої участі в договорі простого товариства та розірвання договору
При цьмоу встановлено, що умова про обмеження права на відмову від безстрокового договору простого товариства є нікчемною.
Як встановлено судом 07.03.2002 року сторони уклали №10-02 про спільну діяльність, за яким мали створити автозаправну станцію на перетині «проспект Перемоги -проспект Академіка Паладіна»в Святошинському районі міста Києва.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем було здійснено внески у фонд спільної діяльності.
Відповідачем було здійснено реєстрацію договору про спільну діяльність в податкових органах та відкрито рахунок. Проте вимоги п.1.1. договору про спільну діяльність відповідачем виконано не було. Доказів на підтвердження іншого відповідачем не подано.
Виходячи з аналізу наведених вище норм, які регулюють відносити спільної діяльності, суд приходить до висновку, що учаснику договору про спільну діяльність (простого товариства) надано право на відмову від участі у спільній діяльності, а також право вимагати розірвання договору про спільну діяльність, яка не ставиться в залежність від порушення чи невиконання іншою стороною умов договору, а тому позивач має право на розірвання договору про спільну діяльність.
За таких обставин позовні вимога позивача про розірвання договору про спільну діяльність є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо первісно заявлених позовних вимог (до поданян заяви про зменьшення розміру позовних вимог), які стосуються повернення внесків у фонд спільної діяльності, то суд дані позовні вимоги не розглядає в даному провадженні, в зв'язку з поданянм заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України», якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Розірвати договір про спільну діяльність №10-02 від 07.03.2002 року укладений між
Приватним підприємством «ЕНЕРГОІНКАМ Україна»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13; код ЄДРПОУ 31087359) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта»(04073, м. Київ, Московський проспект, 26-В; код ЄДРПОУ 30531388).
3.Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта»(04073, м. Київ,
Московський проспект, 26-В; код ЄДРПОУ 30531388) з будь-яеого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Приватним підприємством «ЕНЕРГОІНКАМ Україна»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13; код ЄДРПОУ 31087359) 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4.Рішення може бути оскаржено в порядку передбаченому чинним законодавством
України.
5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Г.П. Бондаренко
Рішення підписано 30.06.2010 року