вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" грудня 2021 р. Справа№ 910/5814/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Станіка С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 (повний текст рішення підписано 11.06.2021)
у справі №910/5814/17 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»
до Акціонерного товариства «Аграрний Фонд»
про стягнення заборгованості 9 735 014,89 грн
Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулося Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Аграрний Фонд» про стягнення 9 735 014,89 грн., я яких: 7 129 004,15 грн. основної заборгованості, 2 292 082,72 грн. інфляційних втрат, 313 928,02 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на наявність у відповідача починаючи з червня 2014 року по лютий 2017 року заборгованості у сумі 7 129 004,15 грн. за договором складського зберігання зерна №49-05/13 від 01.11.2013, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання за яким позивачем нараховано до стягнення інфляційні втрати та 3% річних.
Позивач зазначає, що послуги, передбачені умовами договору складського зберігання зерна №49-05/13 від 01.11.2013 року, почали надаватися відповідачеві ще з листопада 2013 року.
Водночас, відповідач розрахувався за послуги тільки за період з листопада 2013 року по травень 2014 р. на суму 1 120 389,00 грн., а тому позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості за договором, починаючи з червня 2014 року по лютий 2017 року у загальному розмірі 7 129 004,15 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує, що Господарським судом міста Києва та Північним апеляційним господарським судом було встановлено, що між ПАТ «Аграрний фонд» та філією ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Бровківське ХПП» 01.11.2013 укладено договір складського зберігання №49-05/13 (далі - договір), згідно з яким на філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Бровківське ХПП» має зберігатися, зокрема 3985,080 тонн зерна пшениці 3 класу 2013 року врожаю на підтвердження чого було видано складські квитанції.
Згідно з складськими квитанціями показники якості зерна пшениці 3 класу обсягом 3985,080 тонн відповідали вимогам ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови», що підтверджено самою філією ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Бровківське ХПП» та зазначено в складських квитанціях на зерно.
Однак, у процесі зберігання зерна, ПАТ «ДПЗКУ» було допущено погіршення його якості, що підтверджується наступним.
17.12.2020 ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» проведено випробування пшениці 3 класу 2013 року врожаю, яка зберігалася на філії ПАТ «Державна продовольчо - зернова корпорація України» «Бровківське ХПП» та складено протоколи випробувань від 17.12.2015 № 3888 та № 3889, в яких вказано, що «зерно не відповідає вимогам 6 класу ДГСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови» по показнику «Запах» та «Сміттєва домішка, зокрема, зіпсовані зерна», «Зараженість шкідниками».
У подальшому, 05.02.2016 за участі представників сторін здійснено спільний відбір проб зерна 3 класу, 2013 року врожаю, маса партії 3985,080 тонн, місце відбору - склад №1, №2, №7 ПАТ ДПЗКУ філія «Бровківське ХПП», про що складено та підписано акт відбору проб від 05.02.2016.
За результатами проведеного відбору ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» видано протокол випробувань від 17.02.2016 №436, згідно з яким проба зерна пшениці не відповідає вимогам 3 класу по показникам: «Запах» - затхлий; «Зіпсовані зерна» - 1,02 при вимозі до 3 класу не більше 0,5 кг; «Зараженість шкідниками» - довгоносик І ст. - 3 екс/кг; «Масова частка сирої клейковини» - не відмиваюча.
Також, на підтвердження факту невідповідності зерна характеристикам 3 класу ПАТ «ДПЗКУ» від ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» було видано протокол від 16.02.2016 № 321, згідно з яким проба зерна пшениці не відповідала вимогам 3 класу.
Крім того, ПАТ «Аграрний фонд» на підтвердження факту погіршення якості зерна надано експертний висновок Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи №002854п/16 від 14.03.2016.
За висновком проведеного випробування встановлено, що зерно пшениці 3 класу за фізико-хімічними показниками (зараженість шкідниками, зіпсовані зерна, колір, запах, масова частка сирої клейковини) не відповідає 6-му класу згідно ДСТУ 3768:2010 та не може бути використане на продовольчі й непродовольчі потреби.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/5814/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також скаржником заявлено клопотання про поновлення Акціонерному товариству «Державна продовольчо-зернова корпорація України» строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/5814/17.
Вказана апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення необґрунтоване, прийняте без повного з'ясування обставин справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зокрема, позивач зазначає про відсутність преюдиціального значення обставин, встановлених у рішенні по справі №910/2530/16.
Також позивач вказує, що відповідачем не подавався позов про відшкодування вартості зерна у зв'язку із не відповідністю фактичної кількості зерна відповідача. В той же час, згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №2392/17-34/4274/18-53 від 06.06.2019, складеного за результатами проведення комплексної судово-біологічної та товарознавчої експертизи у справі №910/2530/16, було встановлено, що зерно пшениці 3 класу 2013 року ПАТ «Аграрний фонд», яке перебуває на зберіганні Філії АТ «ДПЗКУ» «Бровківське ХПП» у кількості 3 985,080 тон відповідає вимогам ДСТУ.
Апелянт вказує, що господарські суди за результатами розгляду аналогічних справ (№910/4730/16, №910/1685/18) за участю АТ «ДПЗКУ» та АТ «Аграрний фонд», досліджуючи аналогічний договір складського зберігання зерна, прийшли до висновку, що після оплати АТ «ДПЗКУ» вартості втраченого зерна, АТ «ДПЗКУ» має право вимагати у АТ «Аграрний фонд» оплати послуг складського зберігання зерна, вартість якого відшкодована АТ «ДПЗКУ».
З огляду на існування спору (справа №910/2530/16) між АТ «ДПЗКУ» та АТ «Аграрний фонд» щодо якості зерна та після сплати АТ «ДПЗКУ» 25.09.2020 згідно платіжного доручення №2328384 коштів в розмірі 14 087 257,80 грн. в рахунок відшкодування вартості зерна, відповідач відмовився від зерна виключно лише 25.09.2020 (акт наявний в матеріалах справи), отже станом на момент розгляду справи були відсутні правові підстави для невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості послуг, які надані позивачем за зберігання зерна відповідача за період з 01 червня 2014 року по 25.09.2020.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/5814/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/5814/17 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.
20.08.2021 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Тищенко О.В. у відпустці з 16.08.2021 по 30.08.2021, питання щодо відкриття провадження у справі вирішувалось після виходу судді з відпустки.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 поновлено Акціонерному товариству «Державна продовольчо-зернова корпорація України» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/5814/17; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/5814/17; розгляд апеляційної скарги у справі №910/5814/17 призначено на 07.10.2021.
20.09.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/5814/17 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Відповідач зазначає, що місцевий суд, всебічно дослідивши обставини справи, дійшов вірного висновку, що всі умови для преюдиціальності дотримані, так як у справі №910/2530/16 приймали участь ті ж сторони, що у справі №910/5814/17 та рішення набрало законної сили, а доводи позивача у даній справі спрямовані на оспорювання встановлених у справі №910/2530/16 фактів.
У судовому засіданні 07.10.2021 оголошено перерву у розгляді справи №910/5814/17 до 18.11.2021.
Судове засідання 18.11.2021 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному, відтак питання про призначення справи до розгляду здійснювалось після виходу судді з лікарняного (22.11.2021).
Після виходу судді Шаптали Є.Ю. з лікарняного, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 розгляд справи №910/5814/17 призначено на 07.12.2021.
У судове засідання 07.12.2021 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду від 19.05.2021 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №502 від 29.08.2019 ПАТ «ДПЗКУ» перейменовано у Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України».
Як вірно зазначено місцевим судом, між Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі філії «Бровківське ХПП» (Зерновий склад, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд» (поклажодавець, відповідач) укладено договір складського зберігання №49-05/13 від 01.11.2013 (далі-договір).
Згідно п. 1.1. договору, поклажодавець за умовами цього договору зобов'язується передати, а Зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові, круп'яні, олійні культури (далі-зерно) в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на картонку поклажодавця і засвідчується складськими квитанціями та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених діючим ДСТУ.
На підтвердження факту прийняття на зберігання зерна пшениці 2 та 3 класів філією ПАТ «Державна продовольчо - зернова корпорація України» «Бровківське ХПП» було видано наступні складські квитанції:
від 20.02.2014 № 136 (АУ № 887736) на обсяг 1 509,493 тонн;
від 30.12.2014 № 153 (АУ № 887753) на обсяг 160,725 тонн;
від 04.08.2015 № 161 (АУ № 887761) на обсяг 2 314,862 тонн;
від 30.07.2014 № 149 (АУ № 887749) на обсяг 12,752 тонн.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що якість зерна, що поставляється на зберігання, повинна відповідати вимогам державних стандартів.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» якість зерна та продуктів його переробки має відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам.
Показники якості, яким має відповідати зерно пшениці, зокрема зерно пшениці 3 класу встановлені ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови», які затверджено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 31.03.2010 № 108 (далі - ДСТУ).
Згідно з вказаними вище складськими квитанціями показники якості зерна пшениці 3 класу обсягом 3 985,080 тонн відповідали вимогам ДСТУ, що підтверджено самою філією ПАТ «Державна продовольчо - зернова корпорація України» «Бровківське ХПП».
Відповідно до п. 4.1.1. договору Зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, яка відповідає вимогам державних стандартів, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі.
Згідно з п.4.2.1. договору Зерновий склад має право вимагати від поклажодавця розрахунок за надані послуги по зберіганню.
Відповідно до п.4.3.2. договору поклажодавець зобов'язаний своєчасно розраховуватись за надані послуги по зберіганню.
Умовами п. 6.3. договору визначено обов'язок поклажодавця сплачувати вартість послуг зі зберігання в термін до 10 числа наступного за звітним місяцем.
Разом з тим, відповідно до п. 6.5. договору у разі не відповідності фактичної кількості зерна поклажодавця на Зерновому складі кількості, що обліковується за даними поклажодавця, чи погіршення його якісних показників, що підтверджується актом наявності, оплата послуг за зберігання зерна поклажодавцем не здійснюється до приведення кількості та якості у відповідність до кількості та якості зазначених у складських квитанціях.
Як було зазначено вище, позивач звертаючись до суду із позовом вказує, що послуги, передбачені умовами договору, почали надаватися відповідачеві ще з листопада 2013 року.
Водночас, як зазначає позивач, розрахувався відповідач за послуги тільки за період з листопада 2013 року по травень 2014 року на суму 1 120 389,00 грн.
Позивачем на адресу ПАТ «Аграрний фонд» було направлено лист-вимогу від 20.04.2016 №130-2-12/2018 та виставлено акти наданих послуг за період з червня 2014 по лютий 2016 року, з відповідними розрахунками.
Листом від 20.05.2016 №02-01/1180 ПАТ «Аграрний фонд» підтвердив факт не оплати послуг за договором.
Листом від 23.02.2017 №07-04/3/328 відповідачем вкотре повідомлено про відмову у проведенні оплати за послуги зберігання зерна.
Таким чином в обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості за договором, починаючи з червня 2014 року по лютий 2017 року у загальному розмірі 7 129 004,15 грн.
Місцевим судом вірно зазначено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір №49-05/13 від 01.11.2013 за своєю правовою природою є договором зберігання.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст. 936 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ст. 938, 946 ЦК України).
У відповідності до ч. 3 та 4 ст. 294 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
Відповідно до ч. 1 ст. 961 Цивільного кодексу України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.
Пунктом 24 ст.1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.
Згідно ст. 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.
Окрім того, на підтвердження обґрунтування своєї позиції, позивач зазначає, що згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №2392/17-34/4274/18-53 від 06.06.2019, складеного за результатами проведення комплексної судово-біологічної та товарознавчої експертизи у справі №910/2530/16, було встановлено, що зерно пшениці ПАТ «Аграрний фонд», яке перебуває на зберіганні Філії АТ «ДПЗКУ» «Бровківське ХПП» відповідає вимогам ДСТУ.
Водночас, відповідач у відзиві заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує, що Господарським судом міста Києва та Північним апеляційним господарським судом було встановлено, що між ПАТ «Аграрний фонд» та філією ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Бровківське ХПП» 01.11.2013 укладено договір складського зберігання №49-05/13 (далі - договір), згідно з яким на філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Бровківське ХПП» має зберігатися, зокрема 3985,080 тонн зерна пшениці 3 класу 2013 року врожаю на підтвердження чого було видано складські квитанції.
Згідно з складськими квитанціями показники якості зерна пшениці 3 класу обсягом 3985,080 тонн відповідали вимогам ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови», що підтверджено самою філією ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Бровківське ХПП» та зазначено в складських квитанціях на зерно.
Однак, у процесі зберігання зерна, ПАТ «ДПЗКУ» було допущено погіршення його якості, що підтверджується наступним.
17.12.2020 ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» проведено випробування пшениці 3 класу 2013 року врожаю, яка зберігалася на філії ПАТ «Державна продовольчо - зернова корпорація України» «Бровківське ХПП» та складено протоколи випробувань від 17.12.2015 № 3888 та № 3889, в яких вказано, що «зерно не відповідає вимогам 6 класу ДГСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови» по показнику «Запах» та «Сміттєва домішка, зокрема, зіпсовані зерна», «Зараженість шкідниками».
У подальшому, 05.02.2016 за участі представників сторін здійснено спільний відбір проб зерна 3 класу, 2013 року врожаю, маса партії 3985,080 тонн, місце відбору - склад №1, №2, №7 ПАТ ДПЗКУ філія «Бровківське ХПП», про що складено та підписано акт відбору проб від 05.02.2016.
За результатами проведеного відбору ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» видано протокол випробувань від 17.02.2016 №436, згідно з яким проба зерна пшениці не відповідає вимогам 3 класу по показникам: «Запах» - затхлий; «Зіпсовані зерна» - 1,02 при вимозі до 3 класу не більше 0,5 кг; «Зараженість шкідниками» - довгоносик І ст. - 3 екс/кг; «Масова частка сирої клейковини» - не відмиваюча.
Також, на підтвердження факту невідповідності зерна характеристикам 3 класу ПАТ «ДПЗКУ» від ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» було видано протокол від 16.02.2016 № 321, згідно з яким проба зерна пшениці не відповідала вимогам 3 класу.
Крім того, ПАТ «Аграрний фонд» на підтвердження факту погіршення якості зерна надано експертний висновок Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи №002854п/16 від 14.03.2016.
За висновком проведеного випробування встановлено, що зерно пшениці 3 класу за фізико-хімічними показниками (зараженість шкідниками, зіпсовані зерна, колір, запах, масова частка сирої клейковини) не відповідає 6-му класу згідно ДСТУ 3768:2010 та не може бути використане на продовольчі й непродовольчі потреби.
Як вірно зазначено місцевим судом, вищевказані докази були дослідженні про розгляді справи №910/2530/16, на підставі яких суди прийшли до висновку, що ПАТ «ДПЗКУ» порушило своє договірне зобов'язання та неналежним чином зберігало зерно ПАТ «Аграрний фонд».
Так, у пункті 9.10 постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 зазначено, що: «Враховуючи те, що на складськими квитанціями №136 від 20.02-.2014 (АУ №887736), №153 від 30.12.2014 (АУ № 887753), №161 від 04.08.2015 (АУ №887761) підтверджується факт відповідності зерна ДСТУ 3768:2010 на момент передачі його на зберігання та те, що протоколом випробувань №321 від 16.02.2016 встановлено, що передана позивачем відповідачу на зберігання пшениця 3 класу 2013 року врожаю не відповідає вимогам 3 класу ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови» по показникам «Запах» та «Масова частка сирої клейковини», колегія суддів приходить до висновку, що філією ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Бровківське ХПП», в порушення умов договору складського зберігання зерна №49-05/13 від 01.11.2013, вимог ЦК України та Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» допущено погіршення якісних показників зерна пшениці 3 класу 2013 року врожаю у кількості 3 985,080 тонн, яке належало на праві власності позивачу».
Таким чином, фактичні обставини, які не потребують доказування (беззаперечне підтвердження, що з боку ПАТ «Державна продовольчо- зернова корпорація України» має місце неналежне зберігання зерна, тобто порушення договірного зобов'язання, що свідчить про протиправність поведінки останнього) як такі, що в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для даної справи, встановлені у постанові Північного апеляційного господарського суду 01.09.2020 у справі №910/2530/16, яка набрала законної сили.
Крім того, як на доказ того, що ПАТ «ДПЗКУ» надавались належним чином послуги позивач посилається на висновок експертів Київського науково- дослідного інституту судових експертиз від 06.06.2019 №2392/17-34/4274/18- 53, яким нібито встановлено, що зерно пшениці 3 класу ПАТ «Аграрний фонд», яке перебуває на зберігання ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» відповідає вимогам ДСТУ.
Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що посилання на даний висновок є безпідставним, так як досліджуючи усі докази у їх сукупності з врахуванням експертизи, судом апеляційної інстанції у справі №910/2530/16 також було встановлено суперечливість інформації викладеної у висновку експертів від 06.06.2019 №2392/17-34/4274/18-53 та відповідно відсутність підстав для його врахування у справі при винесенні постанови.
Так, у пункті 11.3 постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 зазначено, що: «...встановити ідентичність та приналежність зерна пшениці, зразки якого були відібрані згідно акту огляду місця відбору об'єктів експертизи у рамках виконання ухвали суду №910/2530/16 від 25.07.2017 (для проведення експертизи у справі) у порівняльний спосіб до партії зерна пшениці 3 класу 2013 року врожаю, переданого ПАТ «Аграрний фонд» на зберігання ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (філії «Бровківське ХПП») за складськими квитанціями на зерно №136 від 20.02.2014 (АУ №887736), №153 від 30.12.2014 (АУ №887753), №161 від 04.08.2015 (АУ №887761), неможливо у зв'язку з невиконанням клопотання експерта від 10.09.2018 року.».
Також у пункті 9.10 постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 зазначено, що: «...враховуючи такий стандарт доказування, як «вірогідності доказів», а також те, що у висновку експертів №2392/17-34/4274/18-53 від 06.06.2019 не встановлено приналежність досліджуваного зерна пшениці як позивачу, так і відповідачу, що унеможливлює здійснення висновку про те, що викладене у цьому експертному висновку від 06.06.2019 дослідження стосувалось саме належного позивачу зерна пшениці 3 класу 2013 року врожаю у кількості 3 985,080 тонн, яке було передано відповідачу на зберігання, приходить до висновку про те, що протокол випробувань №321 від 16.02.2016 є більш вірогідним доказом, який підлягає прийняттю до уваги».
Таким чином, матеріали справи №910/2530/16 містять беззаперечне підтвердження, що зерно пшениці 3 класу 2013 року врожаю, яке належить на праві власності ПАТ «Аграрний фонд» та зберігалося на філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» за своїми якісними властивостями є таким, що не може бути використане за своїм призначенням згідно ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови», що свідчить про неналежного виконання ПАТ «ДПЗКУ» своїх зобов'язань за договором складського зберігання.
Як вірно зазначено місцевим судом, ці преюдиціальні обставини не потребують доказування та встановлені в розділах 9 та 11 постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020.
Згідно п.4 ст.75 ГПК України - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі ( за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. У сі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Верховний суд у своїй постанові від 04.06.2020 по справі №522/7758/14-ц чітко висловив свою позицію щодо преюдиційних фактів та зазначив «...Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Суб'єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.
При цьому, оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах...».
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду, що всі умови для преюдиційності дотримані, так як у справі №910/2530/16 приймали участь ті ж сторони, що у справі №910/5814/17 та рішення набрало законної сили, а доводи позивача у даній справі спрямовані на оспорювання встановлених у справі № 910/2530/16 фактів.
Крім того, ПАТ «ДПЗКУ» було надано до матеріалів справи №910/2530/16 картки аналізу зерна від 18.02.2016 №16, від 21.04.2016 №96, в яких ПАТ «ДПЗКУ» чітко зазначило та визнало факт того, що зерно є нестандартним.
Варто звернути увагу, нестандартним є зерно, яке не відповідає навіть показникам зерна пшениці 6 класу. При цьому, ДСТУ 3768:2010 для показників якості зерна м'якої пшениці містить лише 6 класів.
Враховуючи наведене, місцевим судом обґрунтовано зазначено, що можна зробити висновок, що ПАТ «ДПЗКУ» вищевказаними доказами підтвердило факт того, що зерно є нестандартними та навіть не відповідає за показниками якості зерну пшениці 6 класу, і як наслідок спірне зерно явно не можна використати за первісним призначенням (копії карток аналізу зерна від 18.02.2016 №16, від 21.04.2016 №96 додаються).
Таким чином, вбачається, що позивачем послуги по зберіганню зерна ПАТ «Аграрний фонд» надавалися неналежним чином та було допущено втрату якісних показників зерна пшениці 3 класу до взагалі некласного зерна.
Отже, виходячи з вищевикладеного, судове рішення по справі №910/2530/16, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.
З огляду на встановлені у справі №910/2530/16 обставини, що з боку ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» мало місце неналежне зберігання зерна, тобто порушення договірного зобов'язання, що свідчить про протиправність поведінки останнього, позовні вимоги Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Акціонерного товариства "Аграрний Фонд" про стягнення про стягнення 9 735 014,89 грн., з яких: 7 129 004,15 грн. основної заборгованості за зберігання зерна, 2 292 082,72 грн. інфляційних втрат, 313 928,02 грн. 3% річних задоволенню не підлягають.
При цьому, судом враховано, що апелянт після оплати вартості втраченого зерна, як зазначено у постанові Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 у справі №910/4730/16, за участю АТ «ДПЗКУ» та АТ «Аграрний фонд», при дослідженні аналогічного договору складського зберігання зерна, має право вимагати у АТ «Аграрний фонд» оплати послуг складського зберігання зерна, вартість якого відшкодована АТ «ДПЗКУ», але такі позовні вимоги повинні бути підтверджені належними, допустимими та вірогідним доказами у відповідності до ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).
У відповідності до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, судова колегія зазначає, що доводи, викладені у апеляційній скарзі позивача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2021 - залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/5814/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/5814/17 залишити без змін.
3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України».
4. Матеріали справи №910/5814/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 20.12.2021.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді Є.Ю. Шаптала
С.Р. Станік