вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" грудня 2021 р. Справа№ 910/19622/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Станіка С.Р.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 07.12.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Малороганський молочний завод»
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 (повний текст рішення складено 05.07.2021)
у справі №910/19622/20 (суддя Картавцева Ю.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Малороганський молочний завод»
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення
У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Малороганський молочний завод» (далі - ТОВ «Малороганський молочний завод», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет, відповідач) про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України №690-р від 10.11.2020 про порушення ТОВ «Малороганський молочний завод» законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу на суму 4 428 696,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення №690-р від 10.11.2020 винесено відповідачем при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи; відповідачем не доведено обставини, які визнано ним встановленими; викладенні у рішенні висновки не відповідають обставинам справи; зазначене рішення прийнято з порушенням норм матеріального права. З огляду на викладене, позивач просить суд визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України №690-р від 10.11.2020.
Заперечуючи проти позову, Антимонопольний комітет України вказує, що позивач вчинив порушення, передбачене ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у вигляді поширення на упаковках виробленого ним масла солодковершкового селянського 73% жиру, дата виготовлення 05.09.2018, інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей: «МАСЛО», «ДСТУ 4399:2005», зокрема щодо його назви складу та характеристик, які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту. Відповідач вказує, що рішення Комітету прийняте з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а також з повним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а тому підстави для визнання його недійсним - відсутні.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 у позові відмовлено повністю.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, місцевий суд дійшов висновку про дотримання Комітетом при прийнятті оскаржуваного рішення №690-р від 10.11.2020 вимог Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, у зв'язку з чим, як зазначено місцевим судом, відповідачем всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Малороганський молочний завод» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 у справі №910/19622/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Малороганський молочний завод» в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що оскаржуване рішення місцевого суду прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; висновки, викладені в рішенні суду не відповідають обставинам справи; має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими. Також, як вказує апелянт, місцевий суд неправильно застосував норми матеріального права - ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» та порушив норми процесуального права - ч.3 ст.13, ч.ч.2, 3 ст.86, ст.236 Господасрького процесуального кодексу України (далі - ГПК України), виходячи з наступного:
- місцевим судом та відповідачем залишено поза увагою, що ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві відбір зразків здійснювався в присутності іншого суб'єкта господарювання - ФОП Сергієнка О.Ю., стосовно якого і здійснювалась перевірка, в іншому місці, тому позивач не міг скористатися правом на скасування результатів досліджень і оскарження експертного висновку в строки, передбачені Порядком відбору зразків продукції для визначення її якісних показників та форми акта відбору зразків продукції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 №1280;
- місцевий суд не взяв до уваги той факт, що позивачем надано Протокол №8761/Д, який отримано від Державного випробувального центру з підтвердження оцінки відповідності Державного підприємства «Харківськтий регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», що повністю спростовує експертний висновок від 16.10.2018 №012432/1/д.к./18 та підтверджує обставину відсутності у продукції стеринів. При цьому, місцевий суд безпідставно погодився з твердженням відповідача про те, що зразок масла, використаний в Протоколі №8761/Д, наданий позивачем, не є арбітражним зразком масла, який є предметом випробування у висновку експерта;
- в оскаржуваному рішенні Комітету відповідачем не досліджено спосіб розповсюження інформації, чи дійсно позивач отримував перевагу в розповсюдженні продукції (тобто, чи є ринок взагалі конкурентним) та відсутні докази впливу або можливого (гіпотетичного) впливу на наміри споживачів щодо придбання ними продукції у позивача;
- обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення (в даному випадку рішення №690-р) покладається на сторону (тобто, Комітет), яка заперечує проти позову про визнання її рішення незаконним. Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 28.11.2018 у справі №910/17819/17 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, в яких зазначено: «…доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а і у доведенні їх переконливості, а тому саме територіальне відділення АМК мало довести наявність порушення зі сторони Товариства, проте суди такі висновки Верховного Суду не врахували».
Так, позивач зазначає, що така невизначеність у висновках Антимонопольного комітету України, яка покладена в основу оскаржуваного рішення №690-р, не може підтверджувати факт порушення позивачем ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», а більш того, накладення штрафу у сумі 4 428 696,00 грн., та свідчить по неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/19622/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Малороганський молочний завод» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 у справі №910/19622/20, розгляд апеляційної скарги у справі №910/19622/20 призначено на 09.09.2021.
18.08.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на апеляційнй скаргу, в якому відповідач зазначив, що вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, з посиланням на норми чинного законодавства, за результатом всебічного та повного з'ясування обставин, що мають значення для справи. У вказаному відзиві, Антимонопольний комітет України вказує, що:
- позивач володів інформацією щодо проведення відповідних експертних досліджень та виявлення за результатом дослідження наявність стеринів, що в свою чергу, спростовує неможливість оскарження позивачем дій Держспоживслужби;
- протокол №8761/Д не спростовує наявності у складі масла немолочних жирів, що встановлено у висновку експерта, оскільки зразок масла не є арбітражним зразком;
- поширення позивачем неправдивої інформації впливає на наміри споживачів щодо придбання продукції, а конкуренти можуть втратити своїх потенційних споживачів, унаслідок чого позивач може отримати переваги в конкуренції при реалізації продукції.
Судове засідання 09.09.2021 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 справу призначено до розгляду на 07.10.2021, після виходу судді Станіка С.Р. з відпустки.
06.10.2021 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Малороганський молочний завод» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 вказане клопотання позивача задоволено, відкладено розгляд справи №910/19622/20 на 18.11.2021.
Судове засідання 18.11.2021 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 справу призначено до розгляду на 07.12.2021, після виходу судді Шаптали Є.Ю. з лікарняного.
06.12.2021 через канцелярію суду (на електронну пошту) від позивача надійшли:
- клопотання про долучення документів до матеріалів справи: результати досліджень якості масла, зроблені в 2021 році, які були відсутні у позивача під час розгляду справи місцевим судом: протокол випробувань масла солодковершкового №6263/Д від 12.08.2021, експертний висновок масла солодковершкового №003397 п/21 від 23.09.2021, сертифікат на систему управління безпечністю харчових продуктів стосовно масла солодковершкового від 01.07.2021, яке, з урахуванням ч.2 ст.118 та ч.2 ст.207 ГПК України, апеляційним судом залишається без розгляду;
- клопотання про розгляд справи №910/19622/20 за відсутності уповноваженого представника ТОВ «Малороганський молочний завод», яке апеляційним судом задоволено;
- письмові пояснення, в яких позивач зазначає, що жодного разу на листи відповідача ним не надавалося документів та не підтверджувалось наявність господарських відносин з ФОП Сергієнко О.Ю. Продукція, надана ФОП Сергієнко О.Ю. до перевірки ГУ Держпродспоживслужби в м.Києві не є продукцією ТОВ «Малороганський молочний завод». Позивач систематично отримував та отримує докази відсутності немолочних жирів (стеринів) в маслі солодковершковому.
У судове засідання 07.12.2021 з'явилися уповноважені представники відповідача. При цьому, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням поданого позивачем клопотання, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції» законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Приписами ст. 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Поряд із тим, відповідно до ст. 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про державну допомогу суб'єктам господарювання», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Комітету збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.
За приписами ст. 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення), пропозиції щодо питань, які виносяться на експертизу.
Згідно зі статтею 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції», доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість, встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: пояснення сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.
Статтею 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за результатом розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають відповідне рішення.
Також відповідно до пункту 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за №90299, у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.
З огляду на викладене, органи Комітету приймають рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції на підставі чинного законодавства, за результатом дослідження обставин та оцінки доказів, що мають значення для справи.
Статтею 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначено, що органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення про:
- визнання факту недобросовісної конкуренції;
- припинення недобросовісної конкуренції;
- офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей;
- накладання штрафів;
- закриття провадження у справі.
Поряд із тим, колегія суддів приймає до уваги приписи ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», яка визначає, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією, зокрема, є такі дії у конкуренції, як поширення інформації, що вводить в оману.
Відносини, пов'язані захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України», Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України (стаття 3).
Відповідно до приписів ст. 151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.
При цьому, для доведення складу порушення, передбаченого ст. 151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», необхідно встановити, що:
1) суб'єкт господарювання повідомляє безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповні, неточні, неправдиві відомості, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення;
2) такі відомості можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання;
3) дії можуть призвести до досягнення неправомірних переваг у конкуренції.
Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:
- містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;
- містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання;
- приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;
- містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації (стаття 151);
- вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Законом (стаття 20).
Вчинення суб'єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав відомостей про розмір доходу (виручки), штраф, передбачений частиною першою цієї статті, накладається у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Суми стягнутих штрафів та пені за прострочення їх сплати зараховуються до державного бюджету (стаття 21).
Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).
Для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як, зокрема, недобросовісної конкуренції, не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.
Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 11, 13-15 і 19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (частини перші статей 6 і 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статті 4, 6, 8, 151, 16, 17 і 18 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 зі справи №915/1253/17, від 02.06.2020 зі справи № 915/1889/19.
Водночас, згідно з пунктом 1 статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з частиною першою статті 23 названого Закону унормовано, що діяльність стосовно виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема:
- розгляд заяв і справ про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проведення досліджень за цими заявами і справами;
- прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Стаття 19 цього Закону визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольного комітету України.
Місцевим судом вірно встановлено, що 10.11.2020 Антимонопольним комітетом України прийнято рішення №690-р «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення), яким:
визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Малороганський молочний завод» (ідентифікаційний код юридичної особи 33368904) вчинило порушення, передбачене статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення на упаковках виробленого ним масла солодковершкового селянського 73 % жиру, дата виготовлення - 05.09.2018, інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей: «МАСЛО», «ДСТУ 4399:2005», зокрема щодо його назви, складу та характеристик, які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту (п. 1 Рішення);
за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Малороганський молочний завод» штраф у розмірі 4 428 696 (чотири мільйони чотириста двадцять вісім тисяч шістсот дев'яносто шість) гривень.
ТОВ «Малороганський молочний завод», обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги зазначає, що:
- рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, недоведенні обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, при невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права;
- позивачем надано Протокол №8761/Д, який отримано від Державного випробувального центру з підтвердження оцінки відповідності Державного підприємства «Харківськтий регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», що повністю спростовує експертний висновок від 16.10.2018 №012432/1/д.к./18 та підтверджує обставину відсутності у продукції стеринів, отже, відповідачем не з'ясовано, чи є протокол випробувань та експертний висновок, що покладені в основу оскаржуваного рішення, належними та достовірними доказами.
При цьому, аргументуючи не взяття до уваги Протокол №8761/Д, відповідач зазначив, що: зразки масла, використані в протоколах випробування не є арбітражними зразками та позивачем не надано відповідачу доказів оскарження в судовому порядку дій посадових осіб Держпродспоживслужби та/або рішень Держпродспоживслужби, що, в свою чергу, вказує на чинність експертного висновку.
- відповідачем не доведено, що певна інформація, впливає або може впливати на наміри споживачів щодо придбання ними продукції/позивач може або міг отримувати певні переваги у конкуренції.
Крім того, як було зазначено вище, позивач вказує, що жодного разу на листи відповідача ним не надавалося документів та не підтверджувалось наявність господарських відносин з ФОП Сергієнко О.Ю. Продукція, надана ФОП Сергієнко О.Ю. до перевірки ГУ Держпродспоживслужби в м.Києві не є продукцією ТОВ «Малороганський молочний завод». Позивач систематично отримував та отримує докази відсутності немолочних жирів (стеринів) в маслі солодковершковому.
Апеляційний суд зазначає, що основним видом господарської діяльності ТОВ «Малороганський молочний завод» згідно з класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) зокрема, є 10.51 Перероблення молока, виробництво масла та сиру (основний).
Виробництво масла в Україні регламентується державним стандартом ДСТУ 4399:2005 «Масло вершкове. Технічні умови», який введено в дію 01.07.2006, в яких також наводяться терміни та визначення понять видів масла, а також його класифікація.
Відповідно до ДСТУ 4399:2005 масло (з коров'ячого молока) - це харчовий жировий продукт, вироблений тільки з коров'ячого молока та продуктів його перероблення з рівномірно розподіленою в жировому середовищі вологою і сухими знежиреними речовинами.
Вершкове масло - вироблене з вершків та/або продуктів перероблення молока, яке має специфічний притаманний йому смак, запах та пластичну консистенцію за температури (12+-2)єС, із вмістом молочного жиру не менше ніж 61,5 відсотка, що становить однорідну емульсію типу «вода в жирі».
Солодковершкове масло виробляється з пастеризованих натуральних вершків.
Залежно від масової частки жиру, що є одним з фізико-хімічних показників масла, вершкове масло поділяється на групи:
- вершкове масло «екстра» - з масовою часткою жиру від 80 до 85%;
- вершкове масло «селянське» - з масовою часткою жиру від 72,5 до 79,9%;
- вершкове масло «бутербродне» - з масовою часткою жиру від 61.5 до 72,4%;
- топлене масло (молочний жир) з масовою часткою молочного жиру не менше ніж 99% (99,8).
Пунктом 5.3.3. ДСТУ 4399:2005 заборонено для виробництва масла застосовувати будь-які жири та вершки, крім тих, що отримані з коров'ячого молока.
Відповідно до п. 5.1. ДСТУ 4399:2005 масло повинно відповідати вимогам цього стандарту.
Згідно з частиною 3 ст. 5 Закону України «Про молоко та молочні продукти», не допускається використання назв молочних продуктів у власних назвах продуктів та торговельних марках, якщо ці продукти виробляються з використанням сировини немолочного походження.
Відповідно до абзацу десятого статті 1 Закону, традиційні молочні продукти - це масло, сири; а також кисломолочні продукти, вироблені із застосуванням заквасок на чистих культурах молочнокислих бактерій - ацидофілін, простокваша, ряжанка, сметана, сир кисломолочний; кефір - із застосуванням заквасок на кефірних грибках. Тобто, у розумінні Закону, масло вершкове є традиційним молочним продуктом.
Статтею 6 Закону України «Про молоко та молочні продукти» заборонено використовувати у виробництві традиційних молочних продуктів жири та білки немолочного походження, а також будь-які стабілізатори і консерванти.
Суб'єкти господарювання зобов'язані додержуватися вимог нормативних документів при виробництві молока, молочної сировини і молочної продукції, а також при їх зберіганні, транспортуванні та реалізації (абз. 2 ч. 2 ст. 13 Закону).
Пунктом 5.4.2. ДСТУ 4399:2005 «Масло вершкове. Технічні умови» визначено, що при маркуванні масла вершкового слід зазначати назву й адресу виробника, повну назву продукту, його склад, кінцеву дату зберігання або дату виробництва та строк придатності, умови зберігання, масу нетто, брутто, тару, номер партії, інформаційні дані про харчову цінність 100 г продукту, штрих-код ЕАН та інше.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» інформація про харчовий продукт не повинна вводити в оману, зокрема, щодо: характеристик харчового продукту, у тому числі його категорії, характерних ознак, властивостей, складу, кількості, мінімального терміну придатності або дати «вжити до», країни походження або місця походження, способу виробництва (виготовлення); припущення за допомогою зовнішнього вигляду продукту, опису або графічних зображень про наявність у харчовому продукті певного компонента або інгредієнта, якщо насправді компонент або інгредієнт, який зазвичай присутній або використовується у даному харчовому продукті, замінено іншим компонентом або інгредієнтом.
Зазначені обмеження поширюються також на рекламу харчових продуктів, спосіб розміщення та представлення харчових продуктів для реалізації, зокрема форму, зовнішній вигляд, упаковку, пакувальні матеріали.
Оскаржуване рішення відповідача обґрунтоване тим, що Комітет проводив дослідження щодо порушення суб'єктами господарювання законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», зокрема під час виробництва та реалізації масла солодковершкового селянського 73 % жиру, дата виготовлення - 05.09.2018, виробництва ТОВ «Малороганський молочний завод».
Відповідно до Експертного висновку було закуплено зразок Продукції виробництва Товариства, за ДСТУ 4399:2005 «Масло вершкове. Технічні умови» (далі - ДСТУ 4399:2005) та досліджено в лабораторії Випробувального центру на замовлення головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві. Продукцію було відібрано 07.09.2018 у фізичної особи-підприємця Сергієнко О. Ю.
За твердженням відповідача, продукція від позивача була направлена для подальшої реалізації до ФОП Сергієнко О. Ю.
Відповідно до Експертного висновку продукція не відповідає, зокрема, ДСТУ 4399:2005 за вмістом стеринів. Замовником щодо проведення випробувань Продукції є Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві.
Комітет зазначає, що на упаковці (етикетці) продукції містяться написи «Масло Солодковершкове Селянське», «ДСТУ 4399:2005», виконані великими літерами. Також на упаковці (етикетці) продукції зазначено виробника - ТОВ «Малороганський молочний завод», склад, харчову та енергетичну цінність, строк придатності.
Відповідно до наданої ТОВ «Малороганський молочний завод» інформації, відповідальність за розміщення інформації на етикетці (упаковці) продукції несе Товариство. До складу продукції, як зазначено на її упаковці (етикетці), входять: вершки, одержані з коров'ячого молока, молоко коров'яче знежирене.
Товариство на вимогу Комітету №127-26/09-11521 від 13.09.2019 надало відповідь листом №2409 від 24.09.2019 (вх. Комітету № 8-09/11179 від 30.09.2019) та підтвердило факт виробництва й реалізації Продукції, а також зазначило, що Продукція не може містити у своєму складі немолочні жири.
Комітет зазначає, що відповідно до Експертного висновку у складі Продукції виявлено жири немолочного походження. Отже, продукція не є маслом солодковершковим у розумінні законодавства, що свідчить про те, що інформація «МАСЛО», «ДСТУ 4399:2005», поширена щодо продукції, на думку відповідача, є неправдивою.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Разом із тим, в силу ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Апеляційний суд зазначає, що для всебічного з'ясування обставин, на які посилались сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевому суду необхідно було надати, зокрема, оцінку поданих ТОВ «Малороганський молочний завод» доказів на підтвердження відповідності масла вимогам ДСТУ.
Сторони не заперечували проти наявності у лабораторії, яка проводила дослідження, відповідних атестацій на проведення випробувань та необхідного рівня знань та повноважень.
Як було зазначено вище, відповідач наголошував, що ні під час розгляду справи Комітетом, ні при поданні позовної заяви позивачем не було надано доказів оскарження в судовому порядку протоколів випробувань, експертних висновків, дій посадових осіб Держпродспоживслужби та/або рішень Держпродспоживслужби, що, у свою чергу, на думку відповідача, вказує на чинність експертних висновків, а отже, експертні висновки про невідповідність ДСТУ продукції ТОВ «Малороганський молочний завод», що була предметом дослідження, зокрема про наявність в маслі солодковершковому немолочних жирів, є чинними.
Позивач, у свою чергу, стверджував, що покладені в основу оскаржуваного рішення протокол випробувань та експертний висновк зразків масла, відібраних у ФОП Сергієнко О.Ю. є неналежними доказами та не доводять обставин, на які посилається АМК України в обґрунтування прийнятого рішення.
Так, апеляційний суд зазначає, що форми заходів державного контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, порядок їх проведення, відбору зразків, лабораторного дослідження (випробування) та процедура оскарження їх результатів, документальної перевірки, перевірки відповідності, фізичної перевірки врегульовано Законом України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин» від 18.05.2017 №2042-VІІІ, Законом України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 № 771/97-ВР, Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 648 «Про затвердження Порядку проведення арбітражних лабораторних досліджень (випробувань) та врахування їх результатів для цілей державного контролю», Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2018 №490 «Про затвердження порядку відбору зразків та їх перевезення (пересилання) до уповноважених лабораторій для цілей державного контролю та Форми акта відбору зразків».
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №2042, заходи державного контролю здійснюються у формі аудиту, інспектування, перед забійного та після забійного огляду, відбору зразків, лабораторного дослідження (випробування), документальної перевірки, перевірки відповідності, фізичної перевірки. У межах заходів державного контролю здійснюється державний моніторинг.
Частиною 6 ст. 1 вказаного Закону №2042 також визначено, що відбір зразків - форма державного контролю, що полягає у здійсненні відбору зразків харчових продуктів, кормів, сіна, соломи, побічних продуктів тваринного походження або будь-яких речовин (у тому числі з довкілля), які пов'язані з виробництвом та/або обігом харчових продуктів або кормів, здоров'ям та благополуччям тварин, з метою перевірки шляхом проведення простих або лабораторних досліджень (випробувань) відповідності законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин.
Компетентний орган зобов'язаний забезпечити відбір зразків, їх маркування, опломбування та поводження з ними у спосіб, що гарантує їх юридичну та аналітичну ідентичність, а також можливість проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) (ч. 9 ст. 21 Закону №2042).
Згідно з п. 12 Наказу №490, відбір зразків засвідчується актом відбору зразків, що складається за формою, встановленою законодавством (форма акту відбору зразків додається).
Відповідно до розділу ІІ акту відбору зразків затвердженого Наказом №490 - для відбору зразків об'єктів необхідно заповнити наступні реквізити (назва об'єктів; потужність - виробник, країна походження; дата виробництва, дата «вжити до», мінімальний термін придатності; номер, серія партії; тип матриці зразка, його вага; вид, вік, ідентифікаційний номер тварини, від якої відібрано зразок; стадо, ферма).
В подальшому зазначена вище інформація про відібраний зразок для його ідентифікації на всіх стадіях відбору та дослідження з акту відбору зразків переноситься до протоколу випробування або експертного висновку.
Натомість, висновки лабораторій, покладені АМК України в основу оскаржуваного рішення, вищенаведеним положенням чинного законодавства не відповідають, зокрема:
- в експертному висновку Випробувального центру Науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи №012432 д.к./18 від 14.09.2018 відсутні номери партії масла солодковершкового селянського 73 % жиру, що досліджувалися.
- в експертному висновку Випробувального центру Науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи №012432 д.к./18 від 16.10.2018 відсутні номери партії масла солодковершкового селянського 73 % жиру, що досліджувалися.
З огляду на наведене можна зробити висновок, що експертні висновки не містять інформації про досліджувані зразки (не містять номерів партії масла зразка), що унеможливлює ідентифікувати саме відібрані зразки з тими, щодо яких проводилися лабораторні дослідження.
Крім того, з огляду на доводи позивача, матеріалами справи не підтверджується наявність господарських відносин позивача з ФОП Сергієнко О.Ю., в якого було відібрано продукцію для перевірки ГУ Держпродспоживслужби в м.Києві.
Однак, навіть у випадку наявності таких відносин, ідентифікувати приналежність досліджуваного масла позивачу не видається можливим, оскільки експертні висновки Випробувального центру Науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи №012432 д.к./18 від 14.09.2018 та №012432 д.к./18 від 16.10.2018 не містять номерів партій масла досліджуваних зразків.
Отже, Комітет в оспорюваному рішенні посилається та надає докази тільки фактів виявлення невідповідності продукції (масла) вимогам ДСТУ, що зазначається на упаковках, натомість, відповідачем не доведено походження дослідженого масла в розрізі кожного окремого факту та не підтверджено наявності зв'язку виявлених зразків з діями позивача.
Колегія суддів зазначає, що встановлення дійсного виробника досліджуваної продукції, з'ясування її походження, виявлення всіх ідентифікуючих ознак такої продукції є обов'язковою умовою для підтвердження висновків про наявність у діях суб'єкта господарювання ознак вчинення антиконкурентних дій. Комітетом наведені обставини належним чином обґрунтовані та доведені не були.
Крім того, ст.ст.1, 2 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначає недобросовісну конкуренцію як будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. При цьому, закон застосовується до відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарювання у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, у тому числі у разі вчинення ними дій за межами України, якщо ці дії мають чи можуть мати негативний вплив на конкуренцію на її території. У свою чергу, економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
При цьому, правилами розгляду справ встановлено, що вони визначають окремі особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції органами Комітету відповідно до Законів України «Про Захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України».
Зокрема, за змістом приписів ст.35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Комітету збирають та аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.
Водночас, згідно із положенням ст. 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів. Для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як недобросовісної конкуренції необов'язково з'ясовувати настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, настання інших відповідних наслідків. Достатньо встановити сам факт вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція, або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання.
З наведеного випливає, що опитування учасників ринку продукції (виробництва та/або реалізації продуктів) важливе для встановлення причинно-наслідкового зв'язку між поширенням інформації, що вводить в оману, та отриманням (можливістю отримання) переваг у конкуренції в наслідок таких дій.
Комітет у розгляді кожної справи має дотримуватись обов'язку всебічного, повного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи на підставі належних доказів.
Проте, відповідних дій Комітетом у справі проведено не було, а отже відповідачем безпідставно зроблено висновок про можливість ТОВ «Малороганський молочний завод» отримати переваги в конкуренції при реалізації продукції.
Оскільки, саме ставлення споживачів до інформації та вплив цієї інформації на свідомість споживачів та наміри щодо придбання товару, є одним із обов'язкових частин складу правопорушення, передбаченого ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», тоді не доведення цих обставин впливають на неправильну кваліфікацію дій суб'єкта господарювання, що також є підставою для скасування рішення Антимонопольного комітету України.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, оцінивши в сукупності обставини, встановлені Комітетом під час розгляду справи №127-26.4/14-20, які знайшли своє відображення у оспорюваному Рішенні Антимонопольного комітету України №690-р «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу», апеляційний суд приходить до висновку, що дане рішення Комітету прийняте при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, недоведенні обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, при невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.
Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).
У відповідності до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
У відповідності до приписів ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 22.06.2021 у даній справі прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню. Колегія суддів вважає, що у цій справі слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю та визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України №690-р від 10.11.2020 у справі №127-26.4/14-20 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Малороганський молочний завод» законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу на суму 4 428 696,00 грн.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Малороганський молочний завод» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 у справі №910/19622/20 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 у справі №910/19622/20 скасувати.
3. Прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Малороганський молочний завод» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України №690-р від 10.11.2020 у справі №127-26.4/14-20 - задовольнити.
Визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України №690-р від 10.11.2020 у справі №127-26.4/14-20 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Малороганський молочний завод» (ЄДРПОУ 33368904) законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу на суму 4 428 696,00 грн.
4. Стягнути з Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; ідентифікаційний код 00032767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Малороганський молочний завод» (Україна, 62485, Харківська обл., Харківський р-н, село Мала Рогань, ПРОВУЛОК ПОКРОВСЬКИЙ, будинок 20, ЄДРПОУ 33368904) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, 3 405 (три тисячі чотириста п'ять) грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
5. Видачу наказу по справі №910/19622/20 доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №910/19622/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 20.12.2021.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.Р. Станік
Є.Ю. Шаптала