ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
20 грудня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/685/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Колоколова С.І.
секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.
за участю представників учасників справи:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Естетик-І" м.Миколаїв - Татарінов В.П., ордер ВЕ № 1053367, дата видачі:20.12.21;
від Миколаївської міської ради, м. Миколаїв - не з'явився;
від Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "СТІВ", м. Миколаїв - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Естетик-І" м.Миколаїв
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 року, м. Миколаїв, суддя Ржепецький В.О., повний текст рішення складено та підписано 29.10.2021 року
у справі № 915/685/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Естетик-І", м. Миколаїв
до відповідача Миколаївської міської ради, м. Миколаїв
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "СТІВ", м. Миколаїв
про визнання укладеним договору, -
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Естетик-І" м.Миколаїв звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, в якій, з урахуванням змінених позовних вимог, викладених у заяві від 09.06.2021 року вх.№8796/21, просило суд визнати укладеним договір про зміни до договору оренди землі від 04.06.2009 року, який зареєстровано у книзі записів договорів оренди землі Миколаївської міської ради 04.06.2009 року за №6629 та у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.06.2009 року за №040900100524, з умовами, викладеними в редакції, зазначеній в прохальній частині позовної заяви.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення від 25.03.2009 року №33/47, між Миколаївською міською радою, м. Миколаїв, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Стів», як орендарем, укладено договір оренди землі від 04.06.2009 року, який зареєстровано в книзі записів договорів оренди землі Миколаївської міської ради 04.06.2009 року за №6629, предметом якого є земельна ділянка, надана для обслуговування тимчасово встановленого зупиночного комплексу по просп. Леніна, поблизу житлового будинку №171, загальною площею 46 кв. м. (кадастровий номер 4810137200:08:024:0014).
В подальшому, як зазначив позивач, 23.07.2020 року, рішенням Миколаївської міської ради, м. Миколаїв №57/317 вирішено внести зміни до зазначеного вище договору оренди землі, яким замінити сторону договору з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Стів», м. Миколаїв на Товариство з обмеженою відповідальністю "Естетик-І" м.Миколаїв, продовжити дію договору оренди на 1 рік з дати прийняття даного рішення, залишивши земельну ділянку в землях для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування зупиночного комплексу по просп. Центральному у м. Миколаєві, поблизу житлового будинку №171 без оформлення права власності на нерухоме майно.
07.04.2021 року позивач направив на адресу відповідача пропозицію про укладення договору оренди землі на підставі зазначеного вище рішення, додавши до неї проект договору оренди землі, однак на час подання позову до суду, відповіді від Миколаївської міської ради, м. Миколаїв так і не отримав, що і стало підставою для звернення останнього до суду з відповідним позовом.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 року у справі №915/685/21 (суддя Ржепецький В.О.) у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "Естетик-І", м. Миколаїв відмовлено у повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час розгляду справи судом не встановлено правових підстав вважати наявним в позивача права на оренду спірної земельної ділянки у тому чи іншому обсязі, оскільки останнім до суду, всупереч вимогам ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, не надано будь-яких доказів щодо набуття ним у встановленому вимогам законодавства порядку права на оренду земельної ділянки та правовстановлюючих документів щодо набуття ним права власності на об'єкт нерухомості, розташований на такій земельній ділянці.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Естетик-І", м. Миколаїв з рішенням суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 року у справі № 915/685/21 скасувати та постановити нове рішення, яким його позовні вимоги до Миколаївської міської ради, м.Миколаїв задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, скаржник, посилаючись на обставини, викладені останнім у позовній заяві, зазначив, що п.12.1 договору вiд 04.06.2009 року № 6629 визначено, що вci змiни та/або доповнення до договору здiйснюються у письмовiй формi за взаємною згодою сторiн, шляхом внесения змiн у виглядi договору про змiни, що буде невiд'ємною частиною цього договору. Згодою або запереченням орендодавця на змiни та/або доповнення до цього договору, є його рiшення, прийняте в установленому законодавством порядку.
Відтак, на думку апелянта, волевиявленням сторiн договору оренди землi вiд 04.06.2009 року №6629 щодо внесення до нього вiдповiдних змiн були вiдповiднi заяви попереднього орендаря Товариства з обмеженою відповідальністю фiрма «Стів», м.Миколаїв, нового орендаря Товариства з обмеженою відповідальністю «Естетик-І», м.Миколаїв та рiшення Миколаївської мiської ради вiд 23.07.2020 року № 57/317, як акцепт пропозицiй про внесения вiдповiдних змiн.
З огляду на викладене, скаржник вважає, що висновки суду першої iнстанцiї про застосування до спiрних правовiдносин положень ст.ст. 626, 627, 651 Цивільного кодексу України без врахування положень Закону України «Про оренду землi» та положень п. 12.1 договору вiд 04.06.2009 № 6629, є помилковим, оскiльки фактичнi обставини справи свiдчать про наявнiсть волi обох сторiн договору оренди землi щодо внесення до нього змiн, а не укладення договору про змiни зумовлено поведiнкою Миколаївського мiського голови, який дiє всупереч волi Миколаївської мiської ради, викладенiй у рiшеннi ради вiд 23.07.2020 року №57/317.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі № 915/685/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Естетик-І" м.Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 року у справі № 915/685/21, справу призначено до судового розгляду.
13.12.2021 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Миколаївської міської ради, м. Миколаїв надійшов відзив, у якому відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Естетик-І" м.Миколаїв без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 року у справі № 915/685/21 - без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи.
Зокрема, у відзиві відповідач наголошує на тому, що відповідно до п.п. «л» п. 9.4 договору оренди, орендар зобов'язаний у разі відчуження споруди, розташованої на земельній ділянці, наданій в оренду, повідомити про це міську раду у 10-денний термін з дня відчуження, демонтувати споруди та привести земельну ділянку у стан, придатний для використання за призначенням без відшкодування орендодавцем витрат орендаря, невиконання відповідачем чого, в свою чергу, свідчить про невиконання орендарем земельної ділянки зобов'язань визначених умовами договору оренди земельної ділянки, відсутності правових підстав переходу прав орендаря до нового власника тимчасової споруди, необхідності, надання вказаної земельної ділянки на конкурентних засадах згідно вимог ст. 134 Земельного кодексу України.
Також, Рада звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що викладена в позовній заяві редакція договору про зміни до договору оренди землі від 04.06.2009 року №6629 має інші істотні умови, при цьому, у позовній заяві позивач не обґрунтовує свої вимоги посиланнями на положення ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а просить визнати укладеним договір про зміни до договору оренди землі від 04.06.2009 року в редакції, викладеній в позовній заяві, а тому, у даному випадку, на думку відповідача, мають застосовуватися загальні положення Цивільного, Господарського та Земельного кодексів України щодо порядку укладення, зміни цивільно-правових договорів.
Зазначаючи у відзиві про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази набуття позивачем у встановленому наведеними вище положеннями Закону права на оренду спірної земельної ділянки, площею 46 кв.м та жодних правовстановлюючих документів на підтвердження такої обставини та документів на набуття права власності на споруду, яка розміщена на даній земельній ділянці, позивачем не надано, відповідач зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини по суті справи та ухвалив рішення із застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача своїм правом згідно ч.1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалася, відзив на апеляційну скаргу не надала, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
В судовому засіданні представник позивача підтримав свої доводи, викладені письмово в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 року у справі № 915/685/21 скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги до Миколаївської міської ради, м. Миколаїв задовольнити у повному обсязі.
Представник Миколаївської міської ради, м. Миколаїв в судове засідання не з'явився, проте 20.12.2021 року надіслав на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду клопотання (вх. №4291/21/Д1), у якому останній просить суд апеляційної інстанції розглядати справу без його участі, проти доводів апеляційної скарги заперечує, рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Вказане клопотання долучено колегією суддів до матеріалів справи.
Розглянувши зазначене вище клопотання колегія суддів дійшла висновку про його задоволення та зазначає про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про надіслання ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття та призначення справи до розгляду електронними засобами зв'язку.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Естетик-І" м.Миколаїв не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 року у справі № 915/685/21 не потребує скасування, виходячи з наступного.
Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Згідно рішення Миколаївської міської ради від 25.03.2009 року №33/41 «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Центральному району м. Миколаєва», на підставі п. 4 продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «Стів» на 3 роки термін оренди земельної ділянки загальною площею 46 кв. м., яка була надана рішенням міської ради від 21.056.2004 року №20/20, залишивши земельну ділянку в землях змішаного використання, у тому числі 4 кв. м. під торговельним кіоском, 42 кв. м. під критим майданчиком для очікування транспорту для обслуговування зупиночного комплексу по пр. Леніна, поблизу будинку №171.
04.06.2009 року між Миколаївською міською радою, м. Миколаїв (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “СТІВ”, м. Миколаїв (орендар) було укладено договір оренди землі №6629, за яким Миколаївська міська рада на підставі рішення Миколаївської міської ради від 25.03.09 року за №33/41 продовжує орендарю оренду земельної ділянки, яка була надана рішенням міської ради від 21.05.04 року №20/20 для обслуговування тимчасово встановленого зупиночного комплексу по просп. Леніна, поблизу будинку №171 без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
За умовами п. 2.1. - 2.3. договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 46 кв.м, у тому числі 4 кв.м для обслуговування торговельного кіоску, 42 кв.м для обслуговування критого майданчика для очікування транспорту без права передачі її в суборенду. На земельній ділянці знаходиться зупиночний комплекс, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю фірма “СТІВ”, м. Миколаїв. Земельна ділянка передається в оренду без будівель, споруд та інших об'єктів.
За вимогами п. 3.1. договору, сторони дійшли згоди, що договір діє протягом 5 (п'яти) років з 21.05.09 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди. Підставою для поновлення договору буде відповідне рішення орендодавця.
За умовами п. 12.1 договору всі зміни та/або доповнення до договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді договору про зміни, що буде невід'ємною частиною договору. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.
Пунктом 12.7 договору унормовано, що після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
Договір підписано та скріплено печатками сторін без застережень та зауважень.
До вказаного вище договору, в якості додатків у матеріалах справи наявні: схема відновлення меж земельної ділянки на місцевості від 21.05.2009 року, акт відновлення меж земельної ділянки на місцевості від 21.05.2009 року.
За актом приймання - передачі земельної ділянки від 04.06.2009 року Миколаївська міська рада, м. Миколаїв продовжила Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «Стів», м. Миколаїв оренду земельної ділянки для обслуговування тимчасово встановленого зупиночного комплексу по просп. Леніна, поблизу будинку №171, загальною площею 46 кв. м.
Рішенням Миколаївської міської ради від 23.07.2020 року №57/317 Миколаївська міська рада вирішила внести зміни до договору оренди землі, який зареєстрований у Миколаївській міській раді від 04.06.2009 року №6629, яким посвідчено право на оренду земельної ділянки (кадастровий номер 4810137200:08:024:0014) площею 46 кв.м, що передана рішенням міської ради від 25.03.2009 року №33/41 Товариству з обмеженою відповідальністю фірма “СТІВ”, м. Миколаїв, замінивши сторону договору з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “СТІВ”, м. Миколаїв ” на Товариство з обмеженою відповідальністю «Естетик-1», м. Миколаїв та продовжити на 1 рік з дати прийняття рішення оренду земельної ділянки, залишивши її в землях для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування зупиночного комплексу по просп. Центральному, поблизу житлового будинку №171, без оформлення права власності на нерухоме майно відповідно до висновку управління містобудування та архітектури миколаївської міської ради від 26.03.2017 року №17-1089.
Пунктом 2 вказаного вище рішення зобов'язано землекористувачів укласти договір про зміни до договору оренди землі.
07.04.2021 року позивач направив до Миколаївської міської ради, м. Миколаїв листа, за яким пропонував укласти договір оренди землі на підставі рішення Миколаївської міської ради від 23.07.2020 року №57/317, додавши до нього проект договору оренди землі. Надіслання вказаного вище листа підтверджується наявними у матеріалах справи копіями поштової накладної та квитанції від 07.04.2021 року, копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 07.04.2021 року, відповідно до якого лист вручено Миколаївській міській раді 08.04.2021 року.
З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31.03.2021 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 4810137200:08:024:0014 призначена для будівництва та обслуговування зупиночного комплексу з вбудованим торговельним кіоском, належить до комунальної власності Миколаївської міської ради, загальною площею 0,0046 га.
Відповіді Миколаївської міської ради, м. Миколаїв на означений вище лист позивача матеріали справи не містять, як і не містять інших документів, які б мали відношення до предмету спору справи, яка переглядається судом.
Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність підстав для визнання укладеним договору про зміни до договору оренди землі від 04.06.2009 року між позивачем та відповідачем, проект якого надано позивачем в прохальній частині позовної заяви.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви неприйняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до ст. 80 Земельного Кодексу України, суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до вимог ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
У відповідності до ст. 8 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 3 ст. 792 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1, 2 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 1 та 9 ст. 93 Земельного кодексу України).
Поняття договору оренди землі визначено ст. 13 Закону України "Про оренду землі", за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі»).
При цьому, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).
Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст. 134 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, і випадку поновлення договорів оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості в силу приписів ст. 6, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України.
Закріпивши принцип свободи договору, Цивільний кодекс України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 630 Цивільного кодексу України визначено, що договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.
Частиною 3 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Аналогічні приписи містяться також і у Господарському кодексі України, ст. 174 якого визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Так, судом першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи встановлено, що 04.06.2009 року між Миколаївською міською радою, м. Миколаїв (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “СТІВ”, м. Миколаїв (орендар) було укладено договір оренди землі №6629, за яким Миколаївська міська рада на підставі рішення Миколаївської міської ради від 25.03.09 року за №33/41 продовжує орендарю оренду земельної ділянки, яка була надана рішенням міської ради від 21.05.04 року №20/20 для обслуговування тимчасово встановленого зупиночного комплексу по просп. Леніна, поблизу будинку №171 без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
За умовами п. 2.1. - 2.3. договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 46 кв.м, у тому числі 4 кв.м для обслуговування торговельного кіоску, 42 кв.м для обслуговування критого майданчика для очікування транспорту без права передачі її в суборенду. На земельній ділянці знаходиться зупиночний комплекс, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю фірма “СТІВ”, м. Миколаїв. Земельна ділянка передається в оренду без будівель, споруд та інших об'єктів.
Крім того, за умовами п. 12.1 договору сторони передбачили, що всі зміни та/або доповнення до договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді договору про зміни, що буде невід'ємною частиною договору. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.
Пунктом 12.7 договору унормовано, що після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
Рішенням Миколаївської міської ради від 23.07.2020 року №57/317 Миколаївська міська рада вирішила внести зміни до договору оренди землі, який зареєстрований у Миколаївській міській раді від 04.06.2009 року №6629, яким посвідчено право на оренду земельної ділянки (кадастровий номер 4810137200:08:024:0014) площею 46 кв.м, що передана рішенням міської ради від 25.03.2009 року №33/41 Товариству з обмеженою відповідальністю фірма “СТІВ”, м. Миколаїв, замінивши сторону договору з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “СТІВ”, м. Миколаїв ” на Товариство з обмеженою відповідальністю «Естетик-1», м. Миколаїв та продовжити на 1 рік з дати прийняття рішення оренду земельної ділянки, залишивши її в землях для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування зупиночного комплексу по просп. Центральному, поблизу житлового будинку №171, без оформлення права власності на нерухоме майно відповідно до висновку управління містобудування та архітектури миколаївської міської ради від 26.03.2017 року №17-1089.
Пунктом 2 вказаного вище рішення зобов'язано землекористувачів укласти договір про зміни до договору оренди землі.
В подальшому, 07.04.2021 року позивач направив до Миколаївської міської ради, м.Миколаїв листа, за яким пропонував укласти договір оренди землі на підставі рішення Миколаївської міської ради від 23.07.2020 року №57/317, додавши до нього проект договору оренди землі. Надіслання вказаного вище листа підтверджується наявними у матеріалах справи копіями поштової накладної та квитанції від 07.04.2021 року, копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 07.04.2021 року, відповідно до якого лист вручено Миколаївській міській раді 08.04.2021 року.
З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31.03.2021 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 4810137200:08:024:0014 призначена для будівництва та обслуговування зупиночного комплексу з вбудованим торговельним кіоском, належить до комунальної власності Миколаївської міської ради, загальною площею 0,0046 га.
Як було колегією суддів зазначено раніше, відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного (господарського) права (законного інтересу) в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2021 року у справі №911/3394/20.
Згідно із закріпленим у ст. 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України принципом свободи договору сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов на свій розсуд з урахуванням вимог законодавства.
За загальним правилом, встановленим ст. 638 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Таким чином, саме на момент укладення договору між Миколаївською міською радою, м. Миколаїв та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Стів», м.Миколаїв було узгоджено всі істотні умови та укладено договір оренди землі.
Відповідно до положень ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини сторони у справі не досягли згоди щодо внесення запропонованих позивачем змін до договору оренди через очевидну незгоду відповідача, тому позивач передав цей спір на вирішення суду.
Статтею 187 Господарського кодексу України передбачено розгляд судами спорів, що виникають при укладанні договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та інших випадках, встановлених законом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
З викладеного вбачається, що право заінтересованої сторони передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору, не означає обов'язкове визнання судом укладеним відповідного договору, задоволення відповідного позову можливе лише за умови наявності передбаченого договором або законом обов'язку іншої сторони на укладення такого договору.
При цьому укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України).
Примусовий порядок укладання господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України, відповідно до якої спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, у справі яка переглядається, обставин щодо примусового порядку укладання господарських договорів за рішенням суду - не встановлено.
Так, колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями ст. 759, 792 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди), зокрема відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Таким законом є Закон України "Про оренду землі", який у ст. 30 також передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
При цьому, вказана вище норма спеціального закону кореспондується з вимогами ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. (Аналогічна правова позиція застосована Верховним Судом у постанові від 23.11.2021 року у справі №916/1024/17).
Відтак, враховуючи ту обставину, що ані суду першої інстанції, ані суду першої інстанції позивачем належних доказів щодо істотного порушення договору відповідачем надано не було, та у зв'язку із тим, що оспорюваним договором визначено, що всі зміни та/або доповнення до договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді договору про зміни, що буде невід'ємною частиною договору; згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку, колегія суддів зазначає про правомірність висновку суду першої інстанції про відмову у позові, також і з огляду на те, що рішення Миколаївської міської ради від 23.07.2020 року №57/317, яким Миколаївська міська рада вирішила внести зміни до договору оренди землі, є лише згодою на укладення такого договору про зміни до надання запропонованого позивачем проекту договору про зміни.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, питання щодо досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов такого договору про зміни до договору оренди землі, в порядку, визначеному Законом України «Про оренду землі» ані позивачем, ані відповідачем взагалі не вирішувалося.
Колегія суддів зазначає, що у даному випадку предметом позову позивача є саме внесення змін до спірного договору оренди земельної ділянки щодо особи орендаря та продовження його строку на 1 рік, на підставі відповідного рішення орендодавця, відтак, судом першої інстанції правомірно також досліджувалось питання щодо відповідності запропонованого позивачем проекту угоди про зміни основному спірному договору.
Отже, зважаючи на те, що підставами позову позивач визначає наявність згоди відповідача, вираженої у чинному рішенні Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, на внесення змін до спірного договору оренди землі, та те, що наданий до позовної заяви проект договору про зміни до спірного договору оренди комунальної землі за своїми умовами, з приводу яких між відповідачем та третьою особою досягнуто згоди, дійсно не співпадає з умовами, викладеними у договорі оренди від 04.06.2009 року №6629, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що у даному випадку не вирішується питання про поновлення такого договору у порядку, визначеному Законом України «Про оренду землі», а вирішується питання саме внесення змін щодо конкретних умов, з огляду на що застосовуються спеціальні та загальні норми щодо укладення та зміни правочинів, визначені національним законодавством.
Так, як зазначено скаржником в апеляційній скарзі, у правовідносинах які виникли між сторонами волевиявлення обох на укладення договору про зміни дійсно має місце. Проте, твердження скаржника, що між позивачем та відповідачем досягнуто згоди з істотних умов договору оренди земельної ділянки від 04.06.2009 року не приймається колегією суддів як належне, у тому числі і з огляду на те, що рішення про внесення змін відповідачем було прийнято заздалегідь за надання позивачем йому проекту договору про зміни, відтак Миколаївська міська рада, м. Миколаїв апріорі не знала та не могла знати про запропоновані умови.
Відтак, зважаючи на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, по суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, у справі, яка переглядається та не є підставами для скасування правомірного по суті оскаржуваного рішення.
Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли своїх підтверджень під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з належним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а відтак підстав для його скасування не вбачається.
За таких обставин Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Естетик-І" м.Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 року у справі №915/685/21 не потребує задоволення, а вказане рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Естетик-І" м.Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 року у справі №915/685/21 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 року у справі № 915/685/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна і резолютивна частина рішення проголошені у судовому засіданні 20.12.2021 року.
Повний текст постанови складено 21 грудня 2021 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.М. Принцевська
С.І. Колоколов