Справа № 22ц - 4301 / 2010 Головуючий в 1 інстанції - Курочкіна О.М.
Категорія - 57 Доповідач - Осіян О.М.
”29” червня 2010 року. м. Дніпропетровськ
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Осіяна О.М.,
суддів - Каратаєвої Л.О., Кузнєцова В.О.,
при секретарі - Кононенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області на постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області звернулося до суду з апеляційною скаргою в якій просить постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2009 року скасувати та ухвалити нову, якою відмовити позивачці в її позовних вимогах в повному обсязі, посилаючись на те, що постанова ухвалена із порушенням норм матеріального права та неправильним застосуванням положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», постанови Кабміну України від 28.05.2008 року № 530.
Зазначеною постановою позов задоволено частково. Суд зобов'язав УПФУ в Петропавлівському районі Дніпропетровської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період із 09 липня 2007 року по 01.01.2008 року, із 22 травня по 01 січня 2009 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а постанову суду залишити без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1,1939 року народження, знаходиться на обліку УПФУ в Петропавлівському районі Дніпропетровської області, де отримує пенсію за віком. Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-1У позивачка має статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.
Згідно ст.6 Закону № 2195-1У - дітям війни пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Така редакція цієї статті набула чинності із 01.01.2006 року.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-1У - мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Отже, відповідно до положень вище зазначених законів пенсія позивачки за віком повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.
Щодо такого права позивачки на 2007 рік, то п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 Закону № 489-V.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», з урахуванням ст.111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Отже, в період із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позивач мав право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відносно підвищення пенсії дітям війни у 2008 році, то відповідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та із 22.05.2008 року по 31.12.2008 року спірні правовідносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01.01.2007 року, тобто відповідач зобов'язаний був нараховувати та виплачувати державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, а розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється, згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що за конституційними нормами та виходячи з пріоритетів законів над підзаконними актами, - відповідач повинен здійснювати нарахування та виплату підвищення пенсії дітям війни виходячи з розмірів встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-1У.
З урахуванням вище наведених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в частині стягнення із відповідача на користь позивачки підвищення пенсії, за період із 09 липня 2007 року по 01.01.2008 року, із 22 травня 2008 року по 01 січня 2009 року в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення пенсії, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи та дав їм належну правову оцінку, постановив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Приведені в апеляційній скарзі доводи УПФУ не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та не спростовують висновки суду і встановлені обставини.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області - відхилити.
Постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.