Номер провадження 22-ц/821/2181/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/5337/21 Категорія: 304080000 Троян Т. Є.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
16 грудня 2021 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі ПАТ «НАСК «Оранта») Гончаренко Ірини Вікторівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 жовтня 2021 року (повний текст рішення виготовлений 11 жовтня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування, -
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом до ПАТ «НАСК «Оранта».
В обгрунтування позовних вимог вказала, що 30 вересня 2020 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Mitsubishi ASX д.н.з. НОМЕР_1 , скоїла зіткнення з автомобілем Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Відповідно до постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2020 року винною у спричиненні настання дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 .
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Mitsubishi ASX на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25 січня 2020 року №АО/6974374.
Страховиком було визначено та виплачено суму матеріального збитку в розмірі 43 565, 43 грн. В період з 12 листопада 2020 року по 10 березня 2021 року страховиком було здійснено ряд часткових відшкодувань в сумі 15 786,75 грн. та пені 329, 58 грн. Загальний розмір відшкодування склав (без врахування пені) 59 134, 35 грн.
Позивачка зазначила, що, оскільки розмір матеріального збитку згідно автотоварознавчого дослідження №176 від 13 жовтня 2020 року, який виготовлено експертом ОСОБА_4 , складає 75 341, 24 грн., з ПАТ «НАСК «Оранта» необхідно стягнути недоплачене страхове відшкодування в сумі 16 206,89 грн. (75 341, 24 грн. - 59 134, 35 грн.).
Крім того просила стягнути зі страхової компанії на її користь 2 500,00 грн. - витрати, пов'язані з оплатою автотоварознавчого дослідження, 10 000,00 грн. - моральної шкоди, яка завдана душевними хвилюваннями внаслідок пошкодження автомобіля та несвоєчасною виплатою страхового відшкодування, 6 000,00 грн. - судові витрати, по'вязані з отриманням юридичних консультацій та судовий збір в розмірі 1 816,00 грн.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 16 206, 89 грн. недоплаченої частини страхового відшкодування, 1 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 2 500,00 грн. - витрати пов'язані з оплатою автотоварознавчого дослідження, судовий збір в розмірі 1 029,67 грн. В іншій частині вимог - відмовлено.
Визначаючи розмір необхідного до стягнення страхового відшкодування районний суд зазначив, що страхова компанія не спростувала висновок експертного дослідження автотоварознавця про визначення вартості матеріального збитку №176 від 13 жовтня 2020 року, який складено експертом Березовським А.А., згідно якого розмір матеріального збитку, завданого автомобілю Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_2 складає 75 341, 24 грн., тому суд погодився з доводами позивачки про те, що сума у розмірі 16 206, 89 гривень є розміром недоплаченого страхового відшкодування та підлягає стягненню із страховика в межах ліміту його відповідальності.
В частині стягнення моральної шкоди місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 була вимушена докладати додаткові зусилля для організації свого життя, у зв'язку з пошкодженням свого автомобіля. Виходячи з принципу розумності та справедливості, з урахуванням глибини моральних страждань, суд вважав, що на користь позивача з ПАТ НАСК «Оранта» в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 1 000 грн.
Витрати на правову допомогу районний суд залишив за позивачкою у зв'язку із тим, що правова допомога надавалася ОСОБА_1 фахівцем у галузі права, проте не адвокатом, а нормами ЦПК України передбачено відшкодування витрат лише на правничу допомогу адвоката, повноважень якого відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України та Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» підтверджуються довіреністю або ордером.
Крім того, виходячи із положень ч. 6 ст. 139, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, враховуючи наявність в матеріалах справи висновку експерта Березовського А.А., який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз за спеціальністю визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу (висновок виготовлений на вимогу позивача), наявність квитанції про оплату проведення експертизи в розмірі 2 500,00 грн., а також приймаючи до уваги стягнення заявленого позивачем недоплаченого страхового відшкодування у повному обсязі, суд вважав за можливе стягнути з відповідача витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмір 2 500,00 грн.
Не погоджуючись з такими рішенням суду першої інстанції, відповідач в особі представника ОСОБА_5 оскаржив його до суду апеляційної інстанції.
У скарзі представник ПАТ «НАСК «Оранта» зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим.
Щодо стягнення недоплаченого страхового відшкодування апелянт зазначає, що ПАТ НАСК «Оранта» було визначено та виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 43 565, 43 грн. На підставі звернення ОСОБА_1 та згідно з наданим нею висновком автотоварознавчого дослідження № 176 від 13 жовтня 2020 року та висновку автотоварознавчого дослідження ФОП ОСОБА_6 від 04 березня 2021 року № 66-D/84/0 (яке зроблене на замовлення ПАТ НАСК «Оранта») страховою компанією було переглянуто розмір страхового відшкодування та доплачено 15 786, 75 грн., а також пені в розмірі 329,58 грн. Загальний розмір страхового відшкодування склав 59 134,35 грн.
Щодо стягнення моральної шкоди, то апелянт зазначає, що нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено відшкодування моральної шкоди, заподіяної майну потерпілого. (відшкодовується тільки моральна шкода, заподіяна внаслідок ушкодження здоров'я згідно зі ст. 26 вказаного Закону)
Скаржник також зазначає, що не підлягають відшкодуванню витрати, пов'язані з виготовленням автотоварознавчого дослідження, оскільки таке дослідження було замовлене до звернення позивачкою до суду.
Керуючись такими доводами представник ПАТ НАСК «Оранта» просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 жовтня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до відповідача відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції було прийнято вмотивоване рішення щодо стягнення із ПАТ «НАСК «Оранта» на користь позивачки недоплаченої частини страхового відшкодування в розмірі 16 206, 89 грн. Вважає, що наданий апелянтом до суду апеляційної інстанції Звіт № 66-D/84/0/0920 є неналежним та недопустимим доказом по даній справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд апеляційної інстанції проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає даним вимогам закону.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 на власному автомобілі Mitsubishi Asx д.н.з. НОМЕР_1 30 вересня 2020 року о 13:10 год,, рухаючись по бул. Шевченка зі сторони вул. Б. Вишневецького, в сторону вул. Смілянська, не обрала безпечної швидкості, не дотрималась безпечної дистанції, та скоїла зіткнення з автомобілем Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_2 (власник ОСОБА_1 ) під керуванням водія ОСОБА_3 , який в свою чергу скоїв зіткнення з автомобілем Lexus RX350 д.н.з. НОМЕР_3 (власник ОСОБА_7 ) під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався попереду, чим порушила п. 12.1, 13.1 ПДР України. При дорожньо-транспортній пригоді автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Постановою Соснівського міськрайонного суду від 16 вересня 2015 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП і до неї застосовано адміністративне стягнення у вигляд штрафу в дохід держави в розмірі 340 грн.
Згідно з полісом № АО/6974374 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25 січня 2020 року на час ДТП цивільна відповідальність ОСОБА_2 застрахована ПАТ «НАСК «Оранта».
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження №176 від 13 жовтня 2020 року, який складено експертом ОСОБА_4 розмір матеріального збитку, завданого автомобілю Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_2 складає 75 341, 24 грн. Вартість матеріального збитку розрахована як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ (колісного транспортного засобу) та величини втрати товарної вартості.
29 жовтня 2020 року відповідачем підготовлений розрахунок страхового відшкодування, відповідно до якого розмір матеріального збитку (з врахуванням зносу деталей, що замінюються) становить 43 565,43 грн. Розмір збитку для розрахунку страхового відшкодування визначається згідно з калькуляцією (а.с. 41).
Судом першої інстанції також встановлено, що відповідно до відомостей по картковому рахунку позивачу від ПАТ «НАСК «Оранта» перераховано в рахунок страхового відшкодування 12 листопада 2021 року 43 565, 43 грн. (з яких комісія склала 217, 83 грн.) (а.с. 43).
10 грудня 2020 року та 05 січня 2021 року ОСОБА_1 направлено на адресу відповідача запити з приводу надання роз'яснень «згідно яких нормативно-правових актів було розраховане страхове відшкодування, яке не відповідає висновку експертного автотоварознавчого дослідження №176 від 13 жовтня 2020 року» (а.с. 7, 8).
Відповідь на вказані запити підготовлена страховою компанією 11 січня 2021 року, в якій відповідачем вказано на невідповідність коефіцієнту фізичного зносу (Е3), визначеного експертом ОСОБА_4 . Так страховиком зазначено, що оскільки під час огляду пошкодженого ТЗ було зафіксовано наявність деформації елементів кузова, які не відносяться до ДТП від 30 вересня 2020 року, тому значення Е3 визначено у 70 % (а.с. 10).
05 березня 2021 року відповідачем було підготовлено розрахунок страхового відшкодування, відповідно до якого розмір матеріального збитку (з врахуванням зносу деталей, що замінюються) становить 59 431,51 грн., а сума страхового відшкодування становить 15 866,08 грн. Розмір збитку для розрахунку страхового відшкодування визначається згідно висновку № 66-D/84/0 (а.с. 44).
10 березня 2021 року ПАТ «НАСК «Оранта» на рахунок позивачки дораховано 15 866,08 грн. страхового відшкодування (а.с. 46) та 331,24 грн. в рахунок сплати пені (а.с. 48).
Як вбачається з позовної заяви позивачка, звертаючись до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування, посилалася на недостатність виплаченого страховою компанією розміру страхового відшкодування для повного покриття нанесеного їй матеріального збитку.
Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Норми статей 1166, 1188 ЦК України передбачають презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначене презумпція не спростована, то вона є правовою підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Статтею 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов'язаний, зокрема, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страховика.
Відповідно до пункту 9.1 статті 9 вказаного Закону, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із статтею 29 Закону Закону № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст. 36.2. Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).
Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім того відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За матеріалами справи встановлено, що сторони не дійшли згоди щодо розміру страхового відшкодування.
На підтвердження розміру страхового відшкодування позивачкою наданий висновок експертного автотоварознавчого дослідження №176 від 13 жовтня 2020 року, який складено експертом Березовським А.А. за результатами протоколу огляду транспортного засобу від 05 жовтня 2020 року за участю представника відповідача, за яким розмір матеріального збитку, завданого автомобілю Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_2 складає 75 341, 24 грн.
Страховою компанією відповідно до протоколу огляду транспортного засобу від 02 жовтня 2020 року (визнається відповідачем у відзиві) за участю потерпілої сторони та представника страховика зроблено ремонтну калькуляцію від 21 жовтня 2020 року (а.с. 39-40), та складено розрахунок страхового відшкодування від 29 жовтня 2020 року, відповідно до якого розмір матеріального збитку (з врахуванням зносу деталей, що змінюються) становить 43 565,43 грн. (а.с. 41).
Зазначена ремонтна калькуляція складена відповідачем самостійно, без посилань на підстави відхилення доказів позивача щодо розміру заподіяної шкоди, без надання потерпілій стороні заперечень чи узгоджень щодо визначеної у експертизі вартості матеріального збитку.
Районним судом вірно встановлено, що представник страхової компанії ОСОБА_8 був присутній під час технічного огляду пошкодженого автомобіля, який здійснювався експертом ОСОБА_4 05 жовтня 2020 року. Однак розмір визначених експертом збитків не спростований страховиком належними та допустимими доказами, зокрема, у порушення ст. 36.2 Закону № 1961-IV страховиком була проведена виплата на підставі власної ремонтної калькуляції без проведення нового експертного дослідження, незважаючи на те, що розрахована відповідачем калькуляція не відповідає розміру збитків, визначених експертом.
Ремонтна калькуляції вартості відновлювального ремонту автомобіля Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_2 , проведена відповідачем 21 жовтня 2020 року, у зв'язку із відсутністю згоди між страховиком та ОСОБА_1 щодо суми страхового відшкодування не є висновком спеціаліста та не може бути належним доказом на підтвердження оцінки шкоди, спричиненої транспортному засобу внаслідок ДТП, а тому і визначення відповідачем розміру страхового відшкодування за результатами такої калькуляції у розмірі 43 565,43 грн. є таким, що не відповідає Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
В подальшому страхова компанія провела розрахунок страхового відшкодування від 05 березня 2021 року із врахуванням висновку № 66-D/84/0 та провела доплату у розмірі 15 866, 08 грн.
Проте, обгрунтовуючи заперечення щодо визначеної за висновком експерта №176 від 13 жовтня 2020 року суми матеріального збитку, на якій наполягає позивач у пред'явленому позові, відповідачем не надане експертне дослідження № 66-D/84/0 від 04 березня 2021 року.
Незважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України, страховою компанією у відзиві на позов наданий розрахунок страхового відшкодування від 05 березня 2021 року із зазначенням розміру матеріального збитку 59 431, 51 грн., який у розумінні ст.ст. 77, 79 ЦПК України не є належним та достовірним доказом суми страхового відшкодування, визначеного страховиком у зв'язку із незгодою із розміром матеріального збитку, заявлено позивачкою у розмірі 75 341, 24 грн.
Вказаний висновок наданий страховою компанією разом із апеляційною скаргою.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наданий скаржником доказ апеляційним судом не враховується, оскільки представник відповідача не надав докази неможливості подання вказаного висновку до суду першої інстанції та не вказав причин такого неподання, що об'єктивно не залежали від нього.
Таким чином апеляційний суд зауважує, що визначений позивачем розмір матеріального збитку, завданого автомобілю Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 75 341, 24 грн. не спростований відповідачем належними та допустимими доказами у порядку, визначеному діючим процесуальним законодавством.
Разом з тим колегія суддів враховує, що позивачка просила стягнути із відповідача недоплачену частину страхового відшкодування у розмірі 16 206, 89 грн. (з розрахунку 75 341, 24 - 59 134, 35 грн.)
Згідно з платіжним дорученням № 53972 від 12 листопада 2020 року ПАТ «НАСК «Оранта» перераховано на рахунок позивачки в рахунок оплати страхового відшкодування 43 565, 43 грн. (а.с. 43), згідно з платіжним дорученням № 11923 від 10 березня 2021 року - 15 866,08 грн. (а.с. 46). Вказані платіжні документи є належними докази проведених банківських операцій та не можуть бути спростовані наданим позивачем скріншотом екрана з виписки по картці позивачки (де вказані суми зменшені на суму комісії), тому визначену позивачем суму страхового відшкодування, яка стягнута судом першої інстанції, необхідно змінити з 16 206,89 грн. до 15 909,73 грн.
Посилання апелянта на те, що Законом № 1961-IV не встановлено обов'язку страховика відшкодувати моральну шкоду у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу та за відсутності факту ушкодження здоров'я позивача колегія суддів оцінює критично.
Питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому, врегульовано статтею 26-1 Закону № 1961-IV, згідно з якою, зокрема, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Однак позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, не посилався як на підставу своїх вимог на ушкодження здоров'я під час ДТП.
Моральна шкода за доводами позивачки полягала в глибоких психологічно-душевних стражданнях з приводу неможливості експлуатації пошкодженого автомобіля та отримання суттєво заниженого страхового відшкодування, яке не покриває понесений матеріальний збиток в повному обсязі; після пошкодження автомобіля постійно відчувала напруження в родині та будучи не в змозі пересуватися на автомобілі, фактично змушена замість владнання свого життя та життя своєї родини, звертатися до суду та захищати свої протизаконно порушені права; зазначені обставини, в які позивачка була поставлена неправомірними діями відповідача, та спричинені внаслідок цього психологічні страждання потягли за собою вкрай негативні наслідки для самопочуття і здоров'я позивача.
З аналізу зазначених вище доводів вбачається, що позивачка пов'язала спричинення моральної шкоди і пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, і негативними наслідками для здоров'я внаслідок неправомірних дій відповідача; і психологічними стражданнями внаслідок отримання суттєво заниженого страхового відшкодування.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.
Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Відшкодування моральної шкоди страховиком, спричиненої ушкодженням майна внаслідок настання страхового випадку, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено.
Проте моральна шкода, спричинена невиплатою страхового відшкодування в належному розмірі страховою компанією, тобто внаслідок неправомірних дій юридичної особи, відшкодовується на загальних підставах.
До подібного висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року за результатами розгляду справи № 465/4287/15.
Таким чином враховуючи душевні хвилювання, які позивачка зазнала внаслідок порушення страховою компанією зобов'язань за договором страхування, затягуванням відповідачем виплати відшкодування та її виплата в неналежному розмірі, необхідність звернення до суду у зв'язку з такими порушеннями, вірно оцінені районним судом як моральна шкода, а із врахуванням засад розумності, виваженості та справедливості визначена у розмірі 1 000 грн.
Перевіряючи проведений судом розподіл судових витрат у результаті розгляду позовних вимог ОСОБА_1 апеляційний суд вважає за необхідне вказати на таке.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (частини 1, 3 ст. 133 ЦПК України)
Судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п. 3, ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1,3,4,7 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Положеннями ч. 1, 5 ст. 106 ЦПК України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Відповідно до п. 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року №53/5 підставою для проведення експертизи у цивільному, господарському та адміністративному судочинствах є ухвала суду про призначення експертизи або договір з експертом чи експертною установою, укладений на замовлення учасника справи.
Із системного аналізу вищевказаних статей ЦПК України, якими регулюються умови проведення судом розподілу судових витрат, доказування, прийняття та оцінки висновку експерта як доказу в розумінні ст. п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, вбачається, що за умови відповідності висновку експерта вимогам ст. 102 ЦПК України, підготовленого на замовлення учасника справи та врахування його як доказу в ході дослідження обставин, які входять до предмета доказування, витрати по оплаті проведення такого експертного дослідження включаються до витрат, що підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
При цьому відповідно до ч. 7 ст. 102 ЦПК України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
У частині 5 ст. 106 Кодексу також визначено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
За матеріалами справи встановлено, що за зверненням ОСОБА_1 02 жовтня 2020 року судовим експертом автотоварознавцем, оцінювачем СПД Березовським А.А. було проведено автотоварознавче дослідження, за результатами якого експертом підготовлений висновок № 176 від 13 жовтня 2020 року щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля RENAULT KANGOO НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження останнього під час ДТП 30 вересня 2020 року. (а.с. 11-12)
У вказаному висновку містяться відповіді на питання, що входять до предмету доказування за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування.
Проте в порушення положень ч. 5 ст. 106 ЦПК України у змісті вказаного висновку експерта не зазначено, що його підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
За вказаних обставин експертний висновок № 176 від 13 жовтня 2020 року не може бути визнаний допустимим доказом саме як висновок експерта через його невідповідність ч. 5 ст. 106 та ч. 7 ст. 102 ЦПК України.
Наведене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного суду викладеній у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (14-270цс19).
За умови невідповідності наданого стороною відповідача доказу вимогам, встановленим до висновку експерта, грошові кошти, сплачені позивачем за його підготовку, не можуть бути включені до судових витрат, пов'язаних із проведенням експертизи.
Таким чином суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, встановивши правові підстави для стягнення із відповідача судових витрат, понесених ОСОБА_1 , пов'язаних із проведенням експертизи, тому рішення суду в цій частині слід змінити, виключивши із розподілу судових витрат стягнення із ПАТ НАСК «Оранта» 2 500 грн витрат, пов'язаних з оплатою авто-товарознавчого дослідження.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов фактично задоволено на суму 16 909,73 грн, тобто на 65 % від заявленої ціни (26 206,89 грн) Позивачем до суду першої інстанції надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1 816 грн за квитанцією від 12 травня 2021 року (а.с. 5), замість 908 грн. (замість 0,4 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2021 рік).
Рішення суду оскаржується апелянтом, виходячи із оскаржуваної суми 17 206, 89 грн., та змінено апеляційним судом до 16 909, 73 грн., тому апеляційну скаргу задоволено 1,7 %. Сума судового збору за оскарження вказаного рішення складала 1 362 грн., (23 грн. пропорційно розміру задоволених вимог).
Тому з відповідача на користь позивача із врахуванням ч. 10 ст. 141 ЦПК України (покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог) слід стягнути 567, 20 грн. судових витрат.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» Гончаренко Ірини Вікторівни задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 жовтня 2021 року змінити.
Зменшити розмір недоплаченої частини страхового відшкодування до 15 909,73 грн.
Виключити з розподілу судових витрат стягнення з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з оплатою автотоварознавчого дослідження у розмірі 2 500,00 грн.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 567, 20 грн судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді