Справа№ 583/4762/21
2-а/583/81/21
21 грудня 2021 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого-судді - Плотникової Н.Б.
при секретарі - Логвиненко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Сумській області, інспектора поліції роти 1 батальйону УПП в Сумській області Буряк Олександра Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
22.11.2021 року позивач подав до суду адміністративний позов, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського серії ЕАО № 5033940, складену інспектором 1 батальйону 1 роти лейтенантом поліції УПП в Сумській області Буряк Олександром Анатолійовичем від 15.11.2021 р., якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 3 ст. 121 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що інспектором Буряк О.А. винесено постанову серії ЕАО № 5033940 від 15.11.2021 р., якою його ( ОСОБА_1 ) було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 3 ст. 121 КУпАП. Відповідно до постанови він ( ОСОБА_1 ) 15.11.2021 р. о 21.48 год. в м. Охтирка по пров. Сумський, 1 керував транспортним засобом, що підлягає проходженню обов'язкового технічного контролю, та своєчасно його не пройшов, чим порушив вимоги п. 31.3 б ПДР України. Вважає, що дана постанова є незаконною, так як відповідно до паспорта його (позивача) прізвище « ОСОБА_1 », а справа розглядалася відносно « ОСОБА_2 ». Також працівником поліції в постанові не вказано модель транспортного засобу, яким він ( ОСОБА_1 ) керував, та не зазначено назви та моделі технічного пристрою, на який було здійснено відеозапис, та чи сертифікований він і чи пройшов повірку. На автомобіль PEUGEOUT BOXER НОМЕР_1 оформлено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ПОЛІС) за номером 203650769, відповідно до якого даний транспортний засіб не підлягає обов'язковому технічному контролю. Зазначає, що йому ( ОСОБА_1 ) не надали можливість ознайомитись з відеозаписом та не надали можливість скористатись правовою допомогою. Вважає дії інспектора такими, що порушують його (позивача) права та порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.
Відповідач - інспектор роти № 1 батальйону УПП в Сумській області Буряк О.А. в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений у передбаченому законом порядку. Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому просить залишити без змін постанову серії ЕАО № 5033940 від 15.11.2021 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Буряк О.А., а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що 15.11.2021 р. згідно з розстановкою сил та засобів роти № 1 батальйону УПП в Сумській області він ( ОСОБА_3 ) ніс службу з охорони громадського порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху в Сумській області. Близько 21 год. 48 хв. 15.11.2021 р. в м. Охтирка поблизу будинку № 1 по пров. Сумський було виявлено та зупинено транспортний засіб Peugeot Boxer днз НОМЕР_2 , водій керував транспортним засобом, що підлягає проходженню обов'язкового технічного контролю та своєчасно його не пройшов, правопорушення було зафіксоване на відео реєстратор нагрудний персональний ВМ00072, чим порушив п. 31.3 б Правил дорожнього руху. П. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» надає право поліцейському зупиняти транспортні засоби у разі порушення водієм ПДР. Зупинка автомобіля позивача працівниками поліції відбулася через порушення позивачем вимог ПДР України. Він ( ОСОБА_3 ) підійшов до позивача, відрекомендувався, пояснив суть правопорушення, попросив надати для перевірки посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію автомобіля. Роз'яснив позивачу, що він порушив п. 31.3 б ПДР, а саме: керував транспортним засобом, що підлягає проходженню обов'язкового технічного контролю та своєчасно його не пройшов, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно з ч. 3 ст. 121 КУпАП. В подальшому роз'яснив позивачу вимоги ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та повідомив, що справу буде розглянуто на місці скоєння правопорушення. Ним були враховані усні пояснення позивача у даній справі. 15.11.2021 р. він ( ОСОБА_3 ) розглянувши в присутності позивача матеріали адміністративної справи, виніс постанову ЕАО № 5033940 у справі про адміністративне правопорушення про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Представник відповідачів - Управління патрульної поліції в Сумській області та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений у передбаченому законом порядку, подав відзиви на позов, в яких викладені заперечення проти позову, аналогічні запереченням, викладеним у відзиві відповідача ОСОБА_3 . Просить залишити без змін постанову серії ЕАО № 5033940 від 15.11.2021 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором роти № 1батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Буряком О.А., а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як зазначив Пленум Вищого адміністративного суду України у п.1 Постанови від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 121 КУпАП Керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно частини 1 статті 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
За приписами частин 3 та 4 статті 35 Закону України «Про дорожній рух» обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища. Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Частина 7 статті 35 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить:
- для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;
- для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;
- для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.
В той же час, частина 2 статті 35 Закону України «Про дорожній рух» визначає, що обов'язковому технічному контролю не підлягають:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України";
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 №137 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 3 Порядку періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить:
- для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;
- для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;
- для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;
- для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.
Згідно підпункту «б» пункту 31.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - Правила дорожнього руху) забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством,якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Частиною 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт; автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб);
автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на: транспортні засоби загального призначення; транспортні засоби спеціалізованого призначення; транспортні засоби спеціального призначення.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» при державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).
Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що вантажним автомобілем є колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів. Такі транспортні засоби незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, які знаходяться в експлуатації понад два роки, підлягають обов'язковому технічному огляду.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 транспортний засіб Peugeot Boxer днз НОМЕР_2 , 1997 року випуску, а дата первинної реєстрації - 14.10.2009 р., по типу ТЗ - фургон малотоннажний-В, повна маса 2800, маса навантаження 1920.
Тобто автомобіль позивача, 1997 року випуску, вперше зареєстрований у 2009 році, до категорії, зазначеної в ч.2 ст.35 Закону України «Про дорожній рух», не належить, оскільки строк його експлуатації становить більше 2 років.
З наведеного вбачається, що автомобіль є вантажним, строк його експлуатації - більше двох років, вантажопідйомність до 3,5 т., відтак такий автомобіль підлягає обов'язковому технічному контролю кожних два роки.
За встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що керований позивачем автомобіль Peugeot Boxer днз НОМЕР_2 експлуатується з 1997 року, а тому відповідно до наведених вимог частини сьомої статті 35 Закону України «Про дорожній рух» та пункту 3 Порядку підлягає обов'язковому технічному контролю.
Вказаний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11 січня 2019 року у справі №361/7761/15-а.
Згідно з ч.8 ст. 35 Закону № 3353-XII на кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137 затверджено технічний опис та зразок протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.
З урахуванням вищенаведеного доказом проходження обов'язкового технічного контролю ТЗ є протокол перевірки його технічного стану за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137, в якому міститься інформація, передбачена ч.8 ст. 35 Закону № 3353-XII.
Доказів того, що зазначений транспортний засіб проходив відповідний технічний огляд протягом останніх двох років, що передували даті вчиненні адміністративного правопорушення, стороною позивача не надано, посилань на їх наявність не наведено та судовим розглядом не встановлено.
Факт не проходження обов'язкового технічного контролю позивач в позовній заяві не оспорює, зазначаючи про відсутність у нього обов'язку проходження такого технічного контролю.
Доводи позивача про те, що зазначення в оскаржуваній постанові прізвища особи, щодо якої розглядається справа: «Сілка», а також незазначення в постанові моделі транспортного засобу, яким він ( ОСОБА_1 ) керував, свідчить про незаконність постанови, - суд не бере до уваги.
Зазначення в постанові серії ЕАО № 5033940 від 15.11.2021 р. прізвища особи, щодо якої розглядається справа: «Сілка», - суд розцінює як технічну помилку, яка не може бути підставою для скасування постанови. Дане узгоджується із практикою ВС, викладеною в постанові Верховного Суду по справі № 459/1801/17 від 24.12.2019.
Судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена саме щодо позивача, що підтверджується дослідженим судом відеозаписом, і помилкове зазначення в постанові прізвища позивача « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_5 » не спростовує порушення позивачем вимог підпункту 31.3 б Правил Дорожнього руху та не є тією обставиною, що впливає на характер спірних правовідносин і правильність прийнятого поліцейським рішення.
Аналогічна правова позиція щодо неточносей відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності висловлена також Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17 (провадження №К/9901/17897/18).
Крім того, не зазначення в постанові моделі транспортного засобу «ВОХЕR», не може бути підставою для скасування постанови, оскільки судом достовірно встановлено, що зазначений в постанові транспортний засіб Peugeot днз НОМЕР_2 є саме тим транспортним засобом Peugeot Boxer днз НОМЕР_2 , 1997 року випуску, типу ТЗ - фургон малотоннажний-В, повна маса 2800, який зазначений у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , та яким керував позивач.
Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України "Про національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Зупинка транспортного засобу позивача працівниками поліції відбулася через порушення позивачем Правил дорожнього руху, тому доводи позивача щодо безпричинної зупинки його транспортного засобу суд не бере до уваги.
Крім того, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні доводи позивача про те, що поліцейські йому не надали можливість ознайомитись з відеозаписом та не надали можливість скористатись правовою допомогою під час розгляду справи.
Згідно з ч.1 ст.276 КУпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частинами 2, 4 статті 258 КУпАП встановлено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд, яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених ч.ч.1, 2 цієї статті, уповноваженими органами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
Процедура розгляду справи після зупинки автомобіля фіксувалась на нагрудну камеру співробітника поліції, запис не переривався. Наданий суду відеозапис з нагрудної камери є належним та допустимим доказом, узгоджується з іншими дослідженими доказами.
З оглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення було здійснено у присутності позивача, були досліджені докази, після чого винесена постанова по справі та оголошено прийняте по справі рішення про накладення на позивача штрафу в сумі 340 грн.
На відеозаписі відсутня інформація про те, що позивачем заявлялись будь-які клопотання під час розгляду справи, в тому числі про дослідження відеозапису чи про надання можливості звернення його за правовою допомогою.
При цьому можливість реалізації особою своїх прав на користування юридичною допомогою адвоката, участь у розгляді справи, надання пояснень та подання доказів на спростування наявності складу правопорушення передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду.
Доводи позивача з приводу того, що спірна постанова суперечить положенням ст.280 КУпАП, оскільки містить не повні відомості щодо технічного засобу, яким здійснювалася фіксація правопорушення, зокрема, відомостей про назву та модель технічного приладу та наявність чинних сертифікатів і свідоцтв про його повірку, - суд також вважає безпідставними.
Так, в оскаржуваній постанові зазначено, що обставини правопорушення зафіксовано на відеореєстротор нагрудний персональний та зазначено його номер: ВМ00072. Норми статті 283 КУпАП не містять застережень щодо зазначення відомостей про наявність чинних сертифікатів і свідоцтв про повірку технічного засобу, яким здійснено відеозапис.
Крім того, до відзиву на позовну заяву відповідачем - УПП в Сумській області додано сертифікат дослідження конструкцій - відеореєстратора персонального мобільного DMT1.
Таким чином, доводи позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Отже, за таких обставин, суд вважає, що надані відповідачем документальні підтвердження вчиненого правопорушення є належними доказами вчинення ОСОБА_1 порушення п. 31.3 б ПДР України.
За наведених обставин суд вважає, що поліцейський патрульної поліції врахував всі обставини, необхідні для розгляду справи, правомірно виніс постанову та наклав на позивача адміністративне стягнення, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 520/2261/19, визначений ст. 77 КАС України нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Позивачем не надано доказів порушення порядку розгляду справи відповідачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАСУ за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зважаючи на все вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову та скасування оскаржуваної постанови.
Керуючись ст. ст. 251, 252, 254, 256, 279-279-7, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 229, 242-246, 286 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Сумській області, інспектора поліції 1 роти 1 батальйону УПП в Сумській області Буряк Олександра Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Охтирського
міськрайонного суду: Плотникова Н.Б.