Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
20 грудня 2021 року Справа №520/16390/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши клопотання представника Головного управління ДПС у Харківській області про закриття провадження по справі №520/16390/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0137900-2413-2035 від 07.04.2021 року про нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік у сумі 1109,90 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 19.08.2021 ОСОБА_1 отримала від Головного управління ДПС у Харківській області спірне податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з власників об'єктів житлової нерухомості. Цим рішенням відповідач зобов'язав позивача сплатити податок на житлову нерухомість за 2020 рік у сумі 1109,90 грн. Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням №0137900-2413-2035 від 07.04.2021, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження по даній справі в порядку, передбаченому ст. 262 КАС України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, надіслав відзив на позовну заяву, згідно з яким ГУ ДПС України в Харківській області просить закрити провадження по справі №520/16390/21, посилаючись на те, що 13.10.2021 податковим органом скасовано (відкликано податкове повідомлення-рішення №0137900-2413-2035 від 07.04.2021, відтак, на думку відповідача, на теперішній час відсутній предмет спору.
Дослідивши подані представником відповідача документи, суд зазначає наступне.
Згідно пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Таким чином, у розумінні пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з'ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновленні навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
Тобто для застосування названої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб'єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.
Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, якому властиві такі ознаки:
- має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;
- пов'язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом;
- є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;
- є персоналізованим (суб'єктивним) тобто належить конкретній особі (позивачу);
- суб'єктом порушення позивач вважає суб'єкта владних повноважень.
Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже, й матеріально-правової заінтересованості), є:
- незаконність інтересу його суперечність Конституції, законам України, принципам права;
- не правовий характер вимог вимоги не породжують правових наслідків для позивача;
- встановлена законом заборона пред'явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);
- коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);
- позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.
Оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача. При цьому, позивач повинен довести, що він є потерпілим від порушення з боку суб'єкта владних повноважень, зокрема має місце безпосередній негативний суттєвий вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому.
З'ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.
Викладених висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28.02.2019 у справі №522/3665/17.
Суд зазначає, що право на доступ до правосуддя, а також на захист прав та інтересів в суді є основоположними конституційними правами особи та регламентовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статтею 6.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Беллет проти Франції» («Bellet v. France») Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
При цьому, судом враховується, що як вбачається із відповіді на відзив, пердставник позивача заперечує проти закриття провадження у справі.
Так, відповідно до пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:
- сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;
- контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;
- контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;
- рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Вказаним нормам кореспондуються положення пункту 2 розділу V Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, згідно якого податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення.
Судом не встановлено факту прийняття рішення про скасування податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог податкового законодавства, натомість вбачається відкликання податкового повідомлення-рішення лише з доказів, які у силу частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть у даному випадку вважатися допустимими, з огляду на пряму норму законодавства, яка визначає порядок відкликання податкових вимог.
Таким чином, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі є необґрунтованим та суд не вбачає правових підстав для його задоволення.
Керуючись статтями 9, 205, 229, 238, 241, 248, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Харківській області про закриття провадження у справі №520/16390/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Шляхова