Справа № 645/1427/21 Головуючий суддя І інстанції Горпинич О. В.
Провадження № 33/818/1291/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
30 листопада 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП,-
Цією постановою
ОСОБА_1 , 1982 року народження, громадянин України, мешканець м. Харкова, -
- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 454 грн.
Постановою встановлено, що 21.02.2021 року о 15-15 год. ОСОБА_1 в м. Харкові по пр. Льва Ландау, 46, керуючи транспортним засобом Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Алкотест Драгер 6820 та у закладі охорони здоров'я в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі. Зазначає, що свідки свої пояснення надавали на заздалегідь заготовлених бланках. Вважає, що протокол складений працівниками поліції з порушеннями чинного законодавства. Також вважає, що судом першої інстанції незаконно накладено штраф у розмірі 17000 грн.
Крім того, ОСОБА_1 просив поновити йому пропущений строк апеляційного оскарження постанови судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2021 року, посилаючись на те, що в суді першої інстанції участі не приймав. Вказує, що подавав до суду першої інстанції клопотання про відкладення судового засідання, а суд проігнорував це клопотання та розглянув справу без його участі.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст. 129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з відомостей цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.
Переглядаючи оскаржувану судову постанову, за доводами поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для її задоволення.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Встановивши винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції послався на докази, а саме: відомості протоколу про адміністративне правопорушення, відомості письмових пояснень свідків, відомості відеозапису бодікамери працівників поліції.
Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення (арк. 1), ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки на газоаналізаторі ДРАГЕР та закладі МОЗ відмовився у присутності двох свідків.
Ці обставини вочевидь обумовлювали вимогу працівників поліції, які їх виявили, запропонувати водію пройти огляд на стан сп'яніння.
Поряд з цим, належить взяти до уваги й те, що цей протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався до суду із скаргою в порядку, визначеному КАС України, а також не звертався із скаргою на дії працівників поліції для проведення службової перевірки до їх керівництва або в порядку КПК України до правоохоронних органів.
Отже, відсутність скарг на дії працівників поліції об'єктивно свідчить про безпідставність апеляційних доводів ОСОБА_1 щодо незаконності дій працівників поліції під час складання протоколу стосовно нього та розцінюються судом як обраний апелянтом спосіб захисту для уникнення відповідальності.
Крім того, ані в своїй апеляційній скарзі, ані в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечував того, що саме він керував автомобілем та саме він був зупинений працівниками поліції.
Поряд з цим, відповідно до відомостей письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (арк. 5, 6) вбачається, що 21.02.2021 року вони були залучені працівниками поліції у якості свідків та в їх присутності водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «ДРАГЕР» та в закладі охорони здоров'я відмовився.
В матеріалах справи міститься відеозапис (арк. 8), який долучений працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до відомостей якого об'єктивно вбачається, що дійсно під час пропонування ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, працівниками поліції залучались свідки, що свідчить про об'єктивність відомостей, зафіксованих у їх письмових поясненнях.
Слід звернути увагу на те, що свої пояснення свідки надавали працівнику поліції, який їх прийняв та зафіксував на бланку пояснень, а після цього власноручно зазначили - «… с моих слов записано верно, мной прочитано», що також свідчить про об'єктивність цих пояснень, а тому такі доводи апелянта є необґрунтованими.
Крім того, відповідно до відомостей відеозапису об'єктивно вбачається, що працівники поліції зупинили ОСОБА_1 та під час спілкування з ним виявили ознаки алкогольного сп'яніння. Після цього запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці із застосуванням газоаналізатору Драгер від чого останній відмовився. Після цього, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі у лікаря фахівця, від чого ОСОБА_1 також відмовився.
Крім того, відповідно до інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп'яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час зупинки ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції.
Аналізуючи ці відомості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівник поліції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки останній на пропозицію пройти огляд на місці та на пропозицію пройти огляд у медичному закладі відмовився.
Крім того, відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Отже, аналізуючи послідовність дій працівників поліції, вбачається, що ними був зупинений автомобіль під керуванням саме ОСОБА_1 , у якого було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та в присутності двох свідків останній відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, та у медичному закладі, що повністю відповідає вимогам вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України.
Поряд з цим, відповідно до вимог ч.1 ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, яка була чинна на час вчинення ОСОБА_1 цього правопорушення, а саме 21.02.2021 року вбачається, що відповідальність передбачала накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а тому такі апеляційні доводи суд вважає необґрунтованими.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави.
Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення досягає більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха поти Іспанії», параграфи 29-30) Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновивши йому процесуальний строк на оскарження постанови судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков