Справа № 632/1304/20 Головуючий суддя І інстанції Босняк М.М.
Апеляційне провадження № 33/818/249/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: ч.1 ст.173-2 КУпАП
01 грудня 2021 року м.Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01 вересня 2020 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Василенкове Шевченківського району Харківської області, жителя АДРЕСА_1 , який не працює,
- визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 170 гривень.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Постановою встановлено, що ввечері 11.08.2020, близько 23 год. 00 хв., ОСОБА_1 знаходячись за місцем мешкання у АДРЕСА_1 , вчинив насильство у сім'ї відносно своєї дружини ОСОБА_2 , з якою розлучений, ображав її, висловлювався брутальною лайкою, погрожував фізичною расправою, чим завдав останній моральної шкоди, принизив її людську гідність, внаслідок чого завдав шкоду психічному здоров'ю потерпілої.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження заподіяння шкоди фізичному або психологічному здоров'ю потерпілій ОСОБА_2 . Апелянт зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено суть адміністративного правопорушення та якими діями він скоїв домашнє насильство, суд не врахував його показання, а лише взяв до уваги показання потерпілої та свідків, матеріали справи не містять доказів на вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Зазначає, що виходячи з показань потерпілої, які були прийняті судом, не зрозуміло у вчиненні яких саме дій з зазначених нею, його визнано винним: у чіплянні до неї в інтимному плані або погрозах її зганьбити, чи у цих діях в сукупності.
В судові засідання, які призначались судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 , який є автором апеляційної скарги, не з'явився.
Судом апеляційної інстанції направлялися судові повістка на адресу місця мешкання ОСОБА_1 , яку він зазначив в своїй апеляційній скарзі, але вони повернулися до канцелярії Харківського апеляційного суду, з вказівкою, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.37, 41, 48-50).
Крім того, 30.11.2021 року судом здійснювалися заходи щодо виклику ОСОБА_1 за телефонним номер, який він вказав в своїй апеляційній скарзі, але, згідно відповіді оператора мобільного зв'язку, абонент не обслуговується за вказаним номером.
При цьому суд апеляційної інстанції керується практикою ЄСПЛ, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі "Пономарьов проти України", в якому наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Разом з цим, належить врахувати, що саме ОСОБА_1 є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01 вересня 2020 року.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Також , згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
У цьому контексті суд також звертає увагу , що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи , яка її подала , а вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі.
Слід також зазначити, що у відповідності до ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» інформація про кожне судове засідання, оприлюднювалася на офіційному веб-порталі Судової влади України і ОСОБА_1 не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про дати судових засідань , користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.
Крім того, судом апеляційної інстанції здійснювалися заходи щодо виклику потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 (а.с. 39, 40, 42-47), але останні в судове засідання не з'явилися, у зв'язку з чим, а також з урахуванням доводів, які містяться в апеляційній скарзі, та наявних відомостей у матеріалах справи, суд вирішив провадити апеляційний розгляд без їх участі і без участі ОСОБА_1 , які без поважних причин не прибули в судове засідання та будь-яких клопотань про відкладення судового розгляду не подавали, в межах відомостей, що містяться в матеріалах справи, та доводів поданої апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залишення поданої апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. При цьому належить врахувати те, що, оспорюючи висновки суду першої інстанції, правопорушник не заявляв будь-яких клопотань, в тому числі щодо допиту потерпілої.
Диспозиція частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Апеляційний суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 про необхідність скасування оскаржуваної постанови з тієї підстави, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії від 17.08.2020 року не зазначено конкретні дії, які були вчинені стосовно потерпілої ОСОБА_2 , оскільки під час судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанції об'єктивно встановлено наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Так, визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції послався на відомості, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №298120 від 17.08.2020 року (а.с.2, 10), рапорті про отримання заяви (а.с.11), протоколі прийняття заяви про вчинене правопорушення від 11.08.2020 року (а.с.12), а також на пояснення потерпілої ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які вони безпосередньо надавала в судовому засіданні в суді першої інстанції.
Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення (арк. 10), 11.08.2020, близько 23 год. 00 хв., гр. ОСОБА_1 знаходячись за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сварку зі своєю колишньою жінкою гр. ОСОБА_2 , під час якої висловлювався в її бік брутальною лайкою та погрожував фізичною расправою, з чим вчинив домашнє насильство.
З відомостями, зафіксованими в цьому протоколі, ОСОБА_1 був обізнаний, про що свідчать його власноручні підписи у протоколі, а також заначив в ньому, що з протоколом не згоден.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 не зазначає, що він оскаржував дії працівника поліції, який складав цей протокол, тобто до безпосереднього керівництва працівника поліції із скаргою про проведення службового розслідування стосовно нього. Матеріали справи також не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 звертався з позовом до суду адміністративної юрисдикції в порядку, передбаченому КАС України, чи до правоохоронних органів із заявою в порядку, передбаченому КПК України.
За таких обставин, відсутні процесуальні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, а також вважати незаконними дії працівника поліції під час складання цього протоколу.
Апеляційний суд бере до уваги те, що об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Крім того, згідно пункту 14 частини 1 статті Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Стамбульська конвенція визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
В судовому засіданні в суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_2 підтвердила обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №298120 від 17.08.2020 року, та зазначила, що 11.08.2020 року вона з дітьми та їх друзями знаходилася в квартирі за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 . Діти приїхали з моря та привезли рибу. Вони разом пили пиво, коли ввечері, десь о 2200 годині, прийшов колишній чоловік та почав словесний конфлікт. На його вимогу вони з кімнати чоловіка перейшли в кімнату доньки, де продовжили відпочивати. Проте, біля 23 години колишній чоловік почав вимагати, щоб усі розійшлися, відбулася сварка з нецензурною лайкою, погрозами фізичної расправи в її адресу, а потім він почав виштовхувати хлопця доньки - ОСОБА_6 , намагався влаштувати бійку. В результаті конфлікту вона викликала поліцію.
Під час судового розгляду в суді першої інстанції свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дали свідчення аналогічні свідченням потерпілої.
Крім того, потерпіла ОСОБА_2 та свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 були попереджені судом про кримінальну відповідальність за надання завідома неправдивих показань та стороною захисту не надано будь-яких об'єктивних доказів, що свідки мають особисту зацікавленість щодо розгляду цієї справи чи вони мають намір обмовити ОСОБА_1 .
Судом першої інстанції також була допитана свідок ОСОБА_7 , яка пояснила, що 11.08.2020, десь після 22 годині, розмовляла з ОСОБА_1 по відеозв'язку вайбером. В цей час проходила повз нього його колишня дружина та зазирнула в екран телефону. Сказала щось, а потім почалася словесна сварка і вона вибила з рук ОСОБА_1 телефон. Що було далі - знає тільки з розповіді ОСОБА_1 .
За таких обставин, апеляційний суд не погоджується з апеляційними доводами ОСОБА_1 про те, що він не вчинював стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 домашнього насильства, що виразилося у висловлюванні на адресу потерпілої брутальної лайки та погроз застосування фізичної розправи, чим було завдано останній моральну шкоду, внаслідок чого принизив її людську гідність і завдав шкоду психічному здоров'ю.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, крім протоколу та вищезазначених пояснень потерпілої і свідків, також підтверджується:
- відомостями рапорту помічника чергового Первомайського ВП ГУНП в Харківській області Шевченко А.Ю. від 12.08.2020 року (арк.11);
- відомостями протоколу прийняття заяви про вчинене правопорушення від 11.08.2020 року, в якому потерпіла ОСОБА_2 зазначила, що 11.08.2020, близько 2300 години, її колишній чоловік ОСОБА_1 , знаходячись не в тверезому стані, влаштував з нею конфлікт, в ході якого висловлювався в її бік нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою , залякував, чим скоїв домашнє насильство (а.с.12);
- письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_3 від 11.08.2020 року, в яких вони зазначили, що 11.08.2020 року, близько 23 години, ОСОБА_1 вчинив конфлікт з ОСОБА_2 , в ході якого висловлювався на адресу потерпілої брутальною лайкою та погрожував фізичною розправою, (а.с.13, 14, 16);
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_5 від 14.08.2020 року, в яких вона зазначила 11.08.2020 року, близько 23 години, ОСОБА_1 вчинив конфлікт з ОСОБА_2 , в ході якого висловлювався на адресу потерпілої нецензурною лайкою (а.с. 16).
Крім того, апеляційний суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 раніше вже звільнявся від адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП, що підтверджується відомостями постанови судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 30.08.2019 року (а.с.17, 18).
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що в ході конфлікту його колишня дружина ОСОБА_2 завдала йому тілесні ушкодження, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлений процесуальної можливості звернутися із відповідною заявою до правоохоронних органів в порядку чинного КПК України.
При цьому такі твердження апелянта не спростовують відомості протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №298120 від 17.08.2020 року (а.с.2, 10) та пояснення потерпілої ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також інших вищезазначених письмових доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 252 КУпАП орган, (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу безпідставного притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, є необґрунтованими, констатуються з формальних підстав, і такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції надав належну та об'єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинення ОСОБА_1 дій психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини(висловлювання на адресу потерпілої брутальної лайки та погрози застосування фізичного насильства) за місцем їх спільного проживання, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої.
Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Дослідивши зібрані докази у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 апеляційний суд визнає їх та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП до відповідальності.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись статтями 294, 295 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01 вересня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков