20.12.2021 Справа № 2608/12509/12
№1-о/756/10/21
№ 2608/12509/12
іменем України
14 грудня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва
в складі колегії: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника засудженого - адвоката ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката ОСОБА_8 , подану в інтересах засудженого ОСОБА_7 , про перегляд вироку Святошинського районного суду м. Києва від 29.07.2013 та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 27.10.2014 за нововиявленими обставинами,
10.08.2021 до Оболонського районного суду м. Києва, на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 28.07.2021, надійшла заява адвоката ОСОБА_8 , подана в інтересах засудженого ОСОБА_7 , про перегляд вироку Святошинського районного суду м. Києва від 29.07.2013 та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 27.10.2014 за нововиявленими обставинами (надалі - заява).
У поданій заяві адвокат ОСОБА_8 вказує, що його підзахисного - ОСОБА_7 засуджено вироком Святошинського районного суду міста Києва від 29.07.2013 за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, до покарання у виді довічного позбавлення волі. Вказаний вирок ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27.10.2014 залишено без змін.
Підставою для звернення із вказаною заявою є наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 459 КПК України, а саме штучне створення та підроблення доказів під час досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_7 .
Як вказано у заяві, на переконання адвоката ОСОБА_8 , штучно створеними та підробленими доказами є:
1)сфальсифіковані слідчим та прокурором обставини для створення, всупереч вимогам ст. 116 КПК України, штучних підстав для проведення досудового розслідування неуповноваженим органом досудового розслідування;
2)сфальсифіковані слідчим та прокурором матеріали кримінального провадження, зокрема: протокол затримання ОСОБА_7 від 15.11.2011, явка з повинною від 17.11.2011, протоколи допиту ОСОБА_7 в якості підозрюваного від 17.11.2011 та обвинуваченого від 22.11.2011, протоколи відтворення обстановки та обставин події від 18.11.2011, протоколи огляду місця події від 26.07.2011 та 28.03.2012. Вказані процесуальні документи складено, а слідчі дії проведено після незаконного затримання ОСОБА_7 , підання його тортурам та побиттям працівниками Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві;
3)підроблені показання свідка ОСОБА_9 , показання та доводи ОСОБА_7 , які покладено в основу судових рішень;
4)штучно створені та підроблені протокол пред'явлення фотознімків для впізнання від 17.11.2011, постанови про приєднання до справи речових доказів від 01.03.2012, 24.03.2012, 21.11.2011, 22.11.2011 та 28.05.2011, показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та показання заступника начальника УКР УМВС України в Житомирській області ОСОБА_12 , показання та висновки експерта ОСОБА_13 , висновки суду щодо правомірності проведеного експертом ОСОБА_13 психофізичного дослідження ОСОБА_7 , постанови Радомишльського районного суду Житомирської області від 18.11.2011.
На підставі викладеного, зважаючи на наявність обставин, які підтверджують невинуватість ОСОБА_7 та наявність обставин, які свідчать про штучне створення та підроблення доказів, адвокат ОСОБА_8 , керуючись статтями 459, 461, 463 та 464 КПК України, просить скасувати вирок Святошинського районного суду м. Києва від 29.07.2013 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27.10.2014, ухвалити відносно ОСОБА_7 виправдувальний вирок.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_14 та його захисник адвокат ОСОБА_6 заяву адвоката ОСОБА_8 підтримали та просили задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення заяви адвоката ОСОБА_8 , оскільки остання є необґрунтованою та не містить належного мотивування обставин, які визнаються нововиявленими.
Заслухавши позиції учасників судового засідання, дослідивши заяву адвоката ОСОБА_8 та матеріли кримінального провадження № 2608/12509/12, суд встановив наступне.
Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 29.07.2013 ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі; за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі, за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27.10.2014 залишено без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_15 , а вирок Святошинського районного суду міста Києва від 29.07.2013 щодо ОСОБА_7 - без зміни.
При цьому, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.02.2016 було частково задоволено касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та ОСОБА_8 . Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 29.07.2013 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27.10.2014 змінено, а саме виключено з мотивувальної частини вказаних судових рішень посилання як на доказ обвинувачення ОСОБА_7 за інкримінованими йому статтями висновок судово-психологічного-фізіологічної експертизи з використанням «Поліграфу» від 01.02.2012 та показання експерта ОСОБА_13 . В решті судові рішення залишено без зміни.
Так, при розгляді заяви адвоката ОСОБА_8 , суд зважає на таке.
Згідно ч. 1 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок.
З приписів п. 5 ч. 2 ст. 462 КПК України убачається, що у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами зазначається обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.
Норми ч. 1 ст. 467 КПК України надають суду право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами без задоволення.
Таким чином, вивчивши заяву про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами та проаналізувавши її через призму наявності таких обставин, які б слугували достатньою та обґрунтованою підставою для скасування вироку Святошинського районного суду м. Києва від 29.07.2013 та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 27.10.2014, суд приходить до висновку, що заяву адвоката ОСОБА_8 слід залишити без задоволення.
Висновок суду обумовлений наступним.
Системне тлумачення ст. 459, пунктів 4, 5 ст. 462, ст. 91 КПК України вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки: 1) вони об'єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення; 2) вони перебувають в органічному зв'язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення; 3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Разом з цим, суд зауважує, що нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням або вироком суду, що набрав законної сили, і викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв'язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об'єктивній дійсності.
Однак, суд відзначає, що ні заява адвоката ОСОБА_8 , ні заява подана на усунення недоліків, про які вказано в ухвалі Святошинського районного суду м. Києва від 30.08.2017, не містять будь-яких відомостей з приводу ухвалення вироків щодо осіб, які здійснювали досудове розслідування та процесуальне керівництво у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_17 , або їх ухвалення щодо свідків чи експертів, які приймали участь у вказаному провадженні, за штучне створення або підроблення доказів.
Також, вказані заяви не містять відомостей, які б свідчили про здійснення уповноваженими органами розслідування фактів штучного створення або підроблення доказів у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 особами, які здійснювали досудове розслідування та процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
Наявність судового рішення (вироку) або ж матеріалів розслідування за фактами штучного створення або підроблення доказів щодо осіб, які можуть бути до цього причетні - є невід'ємним елементом належного обґрунтування цих обставин в якості нововиявлених.
Вказана позиція суду знаходить своє відображення, зокрема у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 315/793/16-к (провадження № 51-3062км19).
Таким чином, суд приходить до переконання, що заява адвоката ОСОБА_8 не містить переконливих доводів та доказів наявності обставин, що зумовлюють перегляд вироку Святошинського районного суду м. Києва від 29.07.2013 та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 27.10.2014 за нововиявленими обставинами.
Водночас, суд зауважує, що перелік доказів, що висвітлені у заяві та які, на думку захисника ОСОБА_8 , було штучно створено та підроблено у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_17 , повністю знаходить своє відображення у касаційній скарзі та доповненнях до неї, які адвокат ОСОБА_8 , діючи в інтересах ОСОБА_7 , подавав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
При цьому, суд касаційної інстанції ретельно перевірив викладені у касаційній скарзі і доповненнях до неї доводи адвоката ОСОБА_8 та вказав, що суд першої та апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованих висновків щодо засудження ОСОБА_7 за вчинення інкримінованих йому злочинів, оскільки вказані висновки базуються на об'єктивній оцінці всіх доказів у їх сукупності з урахуванням доводів захисту, обґрунтовано спростованих судами вказаних інстанцій.
Також, суд касаційної інстанції дав оцінку доводам сторони захисту щодо порушення правил підслідності кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , порушення права на захист та застосування до останнього недозволених методів слідства (тортур, побиття), які за наслідком касаційного розгляду справи визнано необґрунтованими та безпідставними.
Разом з цим, знайшли оцінку суду касаційної інстанції і доводи адвоката ОСОБА_8 щодо недопустимості показань та висновку експерта ОСОБА_13 , які, як зазначалося вище, виключено з мотивувальної частини судових рішень.
З урахування вищевказаного, суд вважає, що заява адвоката ОСОБА_8 про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами містить аналогічні доводи як і касаційна скарга з доповненнями, що стала предметом касаційного перегляду судових рішень, а відтак лише засвідчує незгоду останнього з прийнятими судовими рішеннями та, на переконання суду, спрямована на їх перегляд з метою повторного слухання справи та ухвалення нового рішення у справі, що у свою чергу, ставить під сумнів принципи юридичної визначеності та остаточності рішень, що є неприйнятним, оскільки вказані принципи є одними з основоположних складових верховенства права.
Так, Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права в Україні, у справах «Шабельник проти України», «Півень проти України», «Трегубенко проти України», «Науменко проти України» та «Бакай та інші проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, також вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип полягає у тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження суддів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових рішень, помилок у здійсненні правосуддя, а не замінити рішення.
Також, в пункті 52 рішення ЄСПЛ «Рябих проти Росії» вказано, що правова визначеність передбачає повагу до принципу остаточності судових рішень. Цей принцип полягає в тому, що жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного і зобов'язуючого судового рішення, в цілях проведення повторного розгляду і винесення нового рішення по справі. Перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами не може розглядатися як замаскована апеляція, а є лише простою можливістю існування двох поглядів на проблемні питання, і не може бути підставою для повторного розгляду кримінального провадження.
Зважаючи на вищевказане, суд залишає без задоволення заяву адвоката ОСОБА_8 , подану в інтересах засудженого ОСОБА_7 , про перегляд вироку Святошинського районного суду м. Києва від 29.07.2013 та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 27.10.2014 за нововиявленими обставинами.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 372, 376, 459, 462, 466, 467 КПК України, суд
Заяву адвоката ОСОБА_8 , подану в інтересах засудженого ОСОБА_7 , про перегляд вироку Святошинського районного суду м. Києва від 29.07.2013 та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 27.10.2014 за нововиявленими обставинами, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3