ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20405/21
провадження № 2/753/9282/21
"09" грудня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі :
головуючого судді Лужецької О.Р.
за участю секретаря Григораш Н.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та збільшення розміру аліментів,
У серпні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила суд змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20.03.2014 року у справі №753/2832/14-ц, збільшити розмір аліментів та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 гривень щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20.03.2014 у справі №753/2832/14-ц шлюб між сторонами розірвано, та стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ј частині всіх видів доходів щомісячно, але не менше 30% встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини. Зазначає, що з часу ухвалення Дарницьким районним судом міста Києва рішення від 20.03.2014 у справі №753/2832/14-ц про стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки, розмір витрат на утримання доньки значно виріс, дитина дорослішає та потребує значного догляду й матеріальних коштів у зв'язку зі збільшенням життєвих потреб. Зауважує, що кожного місяця вона витрачає на утримання доньки 10000 гривень, а на аліменти, які позивач отримує від відповідача у розмірі 1300 гривень, неможливо забезпечити належний рівень життя необхідний для належного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У зв'язку з вказаним позивач вважає за необхідне змінити спосіб стягнення та збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20.03.2014 у справі №753/2832/14-ц.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21.10. 2021 року вказану позовну заяву про прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
15.11.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що з часу винесення рішення відповідач добровільно та своєчасно, щомісячно, сплачує аліменти - до 2017 року у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а з 2017 року і по сьогоднішній день у розмірі 50% від прожиткового мінімуму, при цьому у поточному році майже щомісячно по 2000 грн., які перераховує на банківський рахунок позивача. Крім цього, на додаткові витрати (вивчення англійської мови) та на свята (день народження, Новий рік, тощо) він додатково перераховує кошти.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
У відповідності до статті 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року - держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Крім цього, статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до положення частин першої та другої статті 155 Сімейного кодексу України (далі - СК України), здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України , мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно зі статтею 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.
Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір'ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов'язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім'ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в статті 7 СК України.
Встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 20.03.2014.
Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20.03.2014 стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по 1/4 частині всіх видів доходів щомісячно, але не менше 30% встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 12.02.2013 і до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до досягнення дитиною повноліття.
06 серпня 2019 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила у зв'язку із укладанням шлюбу прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №1361,
ІНФОРМАЦІЯ_4 у позивача народилася дитина - ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і,дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону дитинства» всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150 , 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
За змістом положень частини 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є повне забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів,визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Отже, враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а отже, позивач наділена правом на звернення до суду з позовом до відповідача про зміну способу стягнення аліментів: з частки від заробітку (доходу) відповідача на стягнення аліментів в твердій грошовій сумі.
В даному випадку позивач ОСОБА_7 є саме одержувачем аліментів, з якою постійно проживає малолітня донька, і саме вона має право на звернення до суду з таким позовом.
Верховний Суд України у постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6- 143цч13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положенням ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі на навпаки)
Правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 134/192/17 у справі №134/192/17 (провадження №61-21739св18), постанова від 18 вересня 2019 року у справі №12/12177/17.
Разом з тим, при ухваленні рішення про стягнення аліментів, суд керується інтересами дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення, а факт відсутності у одного з батьків можливості надавати певний розмір утримання своїй дитині не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при встановленні розміру аліментів.
Оскільки на батьків покладено однаковий обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, при цьому добровільної згоди між сторонами щодо порядку реалізації такого обов'язку не досягнуто, суд погоджується з доводами позивача про наявність правових підстав для збільшення розміру аліментів.
Разом з тим, при визначенні розміру аліментів, суд прагне не до зрівняльного становища платника та одержувача аліментів, а й до того, щоб одержувач у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги.
При цьому, враховуючи знецінення коштів внаслідок інфляції, постійного подорожчання усіх груп товарів для дітей, постійного зростання цін на продукти харчування, ліки та речі першої необхідності, стан здоров'я дитини, при цьому потреби на дитину зросли, відтак збільшилися видатки на проживання, що виключає можливість забезпечувати належне та повноцінне утримання дитини з розміру аліментів, визначеному у рішенні суду від 13 грудня 2017 року.
Разом з тим, суд вважає, що відповідачем не додано доказів того, що він не в змозі сплачувати аліменти у більшому розмірі.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
При цьому слід зазначити, що суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, ч. 2 ст.182 СК України.
Відповідно до ст. 201, ч.1 ст.191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
Положеннями статей 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене та враховуючи найкращі інтереси дитини та її потреби, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, беручи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, зважаючи на обов'язок обох батьків утримувати дитину, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, і тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: зміни способу стягнення аліментів, визначеним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 березня 2014 року у справі №753/2832/14-ц, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000,00 гривень щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись положенням ст. 141 ЦПК України , з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 грн.
Керуючись статтями 4, 10,12,13, 19, 76, 81, 89, 259, 264-265, 268, 273, 282, 365 ЦПК України, ст. 141 , 181 , 182 , 183 , 192 СК України , суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на дитину задовольнити частково.
Змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Дарницького районного суду м.Києва №753/2832/14-ц від 20 березня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліментів та призначити їх в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень, щомісячно, які підлягають індексації відповідно до вимог закону, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дати набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА