10.12.2021
Справа №720/1792/21
Провадження № 2/720/662/21
08 грудня 2021 року м. Новоселиця
Новоселицький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Вівчар Г.А., за участю секретаря судового засідання Лупу Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоселиця цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 ,
- про стягнення боргу за договором кредиту,-
встановив:
07 вересня 2021 року позивач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 02 серпня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву на встановлення відновлювальної кредитної лінії до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку у зв'язку з чим йому була відкрита кредитна лінія у розмірі 30000 грн. строком на шість місяців, з можливістю продовженням на той самий строк.
Відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань та порушив умови кредитного договору, оскільки останнє погашення відбулось 18 березня 2019 року.
Станом на 26. серпня 2021 року прострочена заборгованість за кредитом складає 46159 грн. 51 коп. яка складається з суми кредиту - 29989 грн. 88 коп., прострочені відсотки - 8185 грн. 96 коп., пеня 1191 грн. 71 коп., комісія 14 грн., 3% річних 2202 грн. 53 коп., втрати від інфляції 4575 грн. 43 коп..
Ухвалою суду від 21 вересня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 11 листопада 2021 року ухвалено судовий розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відповідач останній платіж за договором кредиту провів 02 лютого 2018 року, а позивач звернувся до суду з позовом лише у вересні 2021 року вважає, що сплинув трирічний строк позовної давності, щодо стягнення боргу за договором кредиту, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.
Просить суд розгляд справи провести у відсутності відповідача та представника відповідача.
Представник позивача подала до суду відповідь на відзив в якій зазначила, що відповідно до розрахунку який поданий до позову відбувся перебіг строку позовної давності, оскільки відповідач сплатив по відсоткам 09 січня 2019 року - 2170 грн., 11 лютого 2019 року - 54 грн. 80 коп. та 18 березня 2019 року - 39 грн. 21 коп..
Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та просить суд позовні вимоги задовольнити.
В судовому засіданні сторони не з'явились, але подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
18 лютого 2015 року між позивачем Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір кредиту шляхом подачі заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а 02.08.2017 на підставі поданої заяви відповідачем був збільшений кредитний ліміт до 30000 грн..
Згідно з розрахунком який додається до позову станом на 26 серпня 2021 року прострочена заборгованість за договором кредиту №219707 від 18.02.2015 року складає 46159 грн. 51 коп. яка складається з суми кредиту - 29989 грн. 88 коп., прострочені відсотки - 8185 грн. 96 коп., пеня 1191 грн. 71 коп., комісія 14 грн., 3% річних 2202 грн. 53 коп., втрати від інфляції 4575 грн. 43 коп.. Термін дії платіжної картки видана відповідачу до лютого 2023 року.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються наступними правовими нормами.
Згідно положень частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Згідно положень статей 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а згідно статті 629 Цивільного кодексу України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що наявність правовідносин між сторонами підтверджується матеріалами справи, а саме: підписаним відповідачем Заяви приєднання №б/н від 02 серпня 2017 року до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжною карткою) з базовим розміром кредиту в 30000 грн..
Таким чином, фактична наявність кредитних правовідносин між сторонами справи вбачається з обставин надання позичальнику кредитних коштів та підтвердження у судовому засіданні відповідачем про отримання кредиту.
З наявного у справі розрахунку вбачається, що останні платежі було здійснено 09 січня 2019 року в сумі 170 грн., 11.02.2019 року в сумі 54 грн. 80 коп. та 18.03.2019 року в сумі 39 грн. 21 коп..
Суд зауважує, що у пункті 6.4 та 6.5 укладеного між сторонами кредитного договору Банк зобов'язується надати Позичальнику строковий кредит на строк дії платіжної картки, яка як вбачається з розрахунку заборгованості діє до лютого 2023 року.
З Паспорту споживчого кредиту якій додається до заяви приєднання вбачається, що сторонами була обумовлена процентна ставка річних яка дорівнює 33.78%. Комісія за надання готівкових кредитних коштів рівна 00.00 ( нулю).
Відповідачем по справі було заявлено вимогу про застосування позовної давності.
З позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_1 позивач звернувся 07 вересня 2021 року.
За змістом статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини першої статті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
За змістом статті 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно ст..264 ЦК України Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Зважаючи на вищевикладене слід дійти висновку про те, що строк позовної давності в даному випадку не сплив, оскільки відповідач провів останне погашення 18.03.2019 року.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 924/532/19 (ЄДРСРУ № 86998951) досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь комісію а тому виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку. що оскільки умовами договору відповідач не зобов'язався сплачувати кредитодавцеві комісію, тому в даній частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В даній частині позиція суду узгоджується з правовою позиціє Верховного Суду у Постанові від 16.09.2020 року Справа №127/27751/16-ц.
Суд вважає що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача борг за тілом кредиту в суми кредиту - 29989 грн. 88 коп., прострочені відсотки - 8185 грн. 96 коп., пеня 1191 грн. 71 коп., 3% річних 2202 грн. 53 коп., втрати від інфляції 4575 грн. 43 коп., в загальній сумі 46145 грн. 51 коп..
Відповідно до вимог ст..141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати в сумі 2270 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, відповідно до статей 207, 251-253, 256-259, 261, 266, 267, 526, 527, 530, 546, 610, 611, 612, 614, 626, 628, 636, 1048, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 4, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» борг за договором кредиту в сумі 46145 грн. 51 коп. та понесені судові витрати в сумі 2270 грн..
В задоволені решта позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Новоселицький районний суд Чернівецької області в 30-денний строк з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Сторони можуть ознайомитись з повним мотивованим рішенням суду через п'ять днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя: Вівчар Г.А.