Іменем України
20 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5950/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовною заявою адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити дії,
19.10.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позовна заява адвоката Меламеда Вадима Борисовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточнених вимог, просить:
- визнати бездіяльність відповідача, щодо не розгляду заяви позивача про поновлення йому виплати пенсії протиправною та дискримінаційною;
- визнати протиправним та дискримінаційним та скасувати рішення про відмову у розгляді заяви про поновленні пенсії позивачу викладене в листі відповідача №2243-2577/М-02/8-1200/21 від 24.06.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області вчинити певні дії розглянути заяву позивача про поновлення йому виплати пенсії з червня 2014 року та винести рішення щодо поновлення виплати пенсії, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позову зазначено, що з метою реалізувати своє право на поновлення виплати пенсії, 06.11.2019 позивач звернувся до відповідача з особистою заявою про поновлення виплати його пенсії з червня 2014 року, засвідченою нотаріально в Державі Ізраїль та легалізованою печаткою апостиль у відповідності до Гаазької Конвенції.
Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області в своєму листі № 2243-2577/М-02/8-1200/21 від 24.06.2021, всупереч встановленим нормам законодавства, повідомило про те, що управлінням не прийнято відповідного рішення щодо поновлення виплати пенсії або рішення про відмову у поновленні пенсії, та залишив заяву позивача про поновлення виплати пенсії без розгляду.
06.12.2021 до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 144-149), в якому відповідач позовних вимог не визнав з огляду на таке.
26.03.2020 на адресу управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєроцонецьку Луганської області поштовим зв'язком надійшов лист з представника позивача № 370 від 24.03.2020, підписаний від імені позивача, який постійно проживає в державі Ізраїль, представником за дорученням Вадимом Меламедом щодо поновлення виплати.
До листа були додані такі документи:
завірена апостилем довіреність, яка видана в державі Ізраїль від 31.10.2019 для представництва інтересів ОСОБА_1 на території України;
копія паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1 ;
оригінал картки платника податків ОСОБА_1 ;
копія трудової книжки Б/Н, дата заповнення 10.09.1959;
копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ;
завірена апостилем заява ОСОБА_1 від 31.10.2019 про поновлення пенсії за віком.
Листом від 08.04.2020 № 57/ІІІ-5 ОСОБА_1 надано роз'яснення щодо порядку звернення до органів Пенсійного фонду України з заявою про поновлення виплати пенсії.
Оригінали документів до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області для посвідчення надані не повністю, зокрема не надано: трудову книжку ОСОБА_1 .
Копії документів, які додані до листа № 370 від 24.03.2020, завірені неналежним чином. Оригінали документів представника також не надані.
Отже, виплата пенсії продовжується після особистого звернення пенсіонера, проходження ідентифікації у порядку, визначеному в абзаці четвертому пункту І Постанови №637, з урахуванням даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщену особу та за відсутності підстав передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщеної особи» від 20.10.2014 №1706.
Просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою суду від 25.10.2021 позов залишено без руху (арк. спр. 109-112).
Ухвалою суду від 15.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 140-141).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю та 21.02.2001 прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль, що не заперечується сторонами.
До виїзду за кордон позивач постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачу призначено пенсію за віком, відповідно до пенсійного посвідчення від 1997 року (арк. спр. 65-66, 191-192).
Відповідно до постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 у справі № 2а-3597/10/1213 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська задоволено частково; постанову Ленінського районного суду міста Луганська від 07.12.2010 у справі №2а-3597/10/1213 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська, Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання неправомірними рішень, зобов'язання нарахувати пенсію за віком скасовано; адміністративний позов до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська, Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання неправомірними рішень, зобов'язання нарахувати пенсію за віком задоволено частково; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська нарахувати та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком на підставах, визначених пенсійним законодавством, починаючи з дня звернення, тобто з 07.09.2010; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (арк. спр. 87-88).
Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 у справі № 2а-3597/10/1213 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером 15136735.
Згідно з розпорядження 735355 від 13.07.2011 позивача взято на облік УПФУ в Ленінському районі з 07.09.2010, як отримувача пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 (арк. спр. 84).
26.03.2020 за вхідним номером 57/Ш-5 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєроцонецьку Луганської області надійшов лист №370 від 24.03.2020 від представника позивача за довіреністю В.Меламед, в якому зазначено, що позивач виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, де був прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. По досягненню пенсійного віку позивачу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалася йому до виїзду за кордон Управлінням праці та соціального захисту населення в м. Сєвєродонецьк. Починаючи з 03.08.2014 і по день звернення з вказаним листом позивач пенсію не отримує, жодним з територіальних управлінь ПФУ на даний час пенсію не поновлено та її виплати не відбувається. В листі заявлено вимогу про здійснення поновлення пенсії позивачу відповідно до особистої заяви пенсіонера про поновлення пенсії, оригінал якої із нотаріально засвідченим підписом позивача та апостилем додано до вказаного листа (арк. спр. 200-202).
До вказаного листа також додано нотаріально засвідчену та апостильовану довіреність позивача, видану на представників, в тому числі на Вадима Меламеда , якою вказаних осіб уповноважено вчиняти необхідні дії в судах будь-якої інстанції, в тому числі в органах Пенсійного фонду України вчиняти дії по всім без винятку питанням, що стосуються реалізації, в тому числі оформлення та захисту його прав на соціальне і пенсійне забезпечення, зокрема: поновлення, нарахування, перерахування, отримання належних йому соціальних пенсійних виплат, компенсацій. Для цього представники вправі подавати від його імені всі без винятку документи, необхідні для оформлення пенсійних прав позивача та одержувати такі документи (арк. спр. 42-43, 100-101).
Також до вказаного листа додано довіреність представників, апостильовану копію паспорта громадянина України позивача, ІПН, трудової книжки, особистої заяви про поновлення пенсії, особистої заяви позивача про перерахунок пенсії, пенсійне посвідчення (арк. спр. 150-195, 203-209).
Листом від 08.04.2020 № 57/Ш-5 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області Шкловському Л.І. надано роз'яснення щодо порядку звернення до органів Пенсійного фонду України з заявою про поновлення виплати пенсії (арк. спр. 92-95, 196-199).
Листом №2243-2577/М-02/8-1200/21 від 24.06.2021 відповідач повідомив представника позивача про надання роз'яснення листом від 08.04.2020 № 57/Ш-5 (арк. спр. 44).
Вирішуючи адміністративну справу в межах та по суті вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
Суд зазначає, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009, тобто з 07.10.2009 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу відповідач був зобов'язаний відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач як громадянин України має право на виплату призначеної йому пенсії.
Як встановлено судом, представник позивача звернувся до суду за захистом порушеного права на поновлення виплат призначеної йому пенсії, оскаржуючи рішення відповідача про відмову в здійсненні такого поновлення.
Згідно з вимогами пункту 4 частини 1 статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється в тому числі у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.
Відповідно до вимог частини 2 статті 49 Закону № 1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Статтею 46 Закону № 1058-ІV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1 у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1).
Заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації) (пункт 1.1 Порядку № 22-1).
Відповідно до пункту 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, у Порядку № 22-1 відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а.
Суд звертає увагу, що до відповідача звертався представник позивача на підставі нотаріально завіреної довіреності з проставленим апостилем, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Згідно з положеннями пункту 1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (абз. 1-2). Днем звернення за поновленням виплати пенсії (та в інших, зазначених в цьому абзаці випадках) вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абз. 5).
Аналіз положень пункту 1.7 Порядку № 22-1 свідчить про те, що заяву про поновлення пенсії може бути подано засобами зв'язку (поштою), датою ж звернення за поновленням виплати пенсії є дата прийняття органом заяви із всіма необхідними для поновлення пенсії документами.
Суд звертає увагу, що пункт 1.7 Порядку № 22-1 встановлює для органу ПФУ правила визначення дати звернення, а не регулює питання щодо способу звернення.
Пунктом 2.8 Порядку № 22-1 визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік) (пункт 2.9 Порядку № 22-1).
Згідно із пунктом 2.23 цього Порядку документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).
Також пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.
Суд акцентує, що норми Порядку № 22-1 не містять вимог стосовно прямої заборони особам, що звертаються до пенсійних органів, подавати заяву про поновлення виплати пенсії через представника, уповноваженого на вчинення таких дій на підставі нотаріально посвідченої довіреності.
Крім того, норми Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 13-1 (далі - Положення № 13-1), також не містять вимог стосовно прямої заборони особам, що звертаються до пенсійних органів подавати заяви шляхом поштового зв'язку.
Згідно з частиною другою статті 49 Закону № 1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Отже, після отримання відповідної заяви від позивача чи її представника про поновлення виплати пенсії відповідач повинен був розглянути цю заяву та прийняти мотивоване рішення, у разі необхідності - у відповідності з вимогами пункту 4-2 Порядку № 22-1 вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.
Згідно з вимогами частини першою статті 202 Цивільного кодексу України (ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до вимог статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до вимог частин першої та третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Згідно з вимогами частини першої та другої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.
Частина перша статті 239 ЦК України передбачає, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Враховуючи принцип свободи договору, вимоги статті 19 Конституції України, статей 202-204, частини четвертої 209, 237- 239, 244-245 Цивільного Кодексу України, а також п.п. 1.5, 1.7 Порядку № 22-1, суд дійшов висновку, що позивач мав право подати особисту заяву про поновлення виплати пенсії через представника, що здійснює повноваження на підставі нотаріально посвідченої довіреності, а представник мав право від імені позивача надіслати вказану заяву разом з необхідними документами (в тому числі, що засвідчують особистий підпис позивача на вказаній заяві,) пенсійному органу засобами поштового зв'язку, оскільки зазначені вимоги Порядку № 22-1 не містять прямої заборони вчинення таких дій, а, як встановлено судом, зміст правочину щодо подачі особистої заяви пенсіонера (певного документу) про поновлення виплати призначеної йому вже пенсії до пенсійного органу не вимагає його вчинення безпосередньо особою пенсіонера.
Отже, суд дійшов висновку, що чинним законодавством, на момент виникнення спірних правовідносин була передбачена можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його особистої заяви уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо неподання представником позивача документів, які посвідчують його особу, а також що представник позивача не є громадянином України, з мотивів викладених у рішенні суду.
Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, і не спростовано відповідачем, факт звернення 26.03.2020 та отримання останнім заяви від 30.10.2019 про поновлення пенсії з червня 2014 року; до відповідача звертався представник позивача, що діяв від імені позивача на підставі нотаріально завіреної довіреності з проставленим апостилем, який подав відповідачу особисту заяву позивача про поновлення пенсії разом з документами, що посвідчують особистий підпис позивача на вказаній заяві та факт призначення йому пенсії.
Отже, заява позивача мала бути розглянута відповідачем по суті звернення відповідно до вимог частини 2 статті 49 Закону № 1058-ІV протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати шляхом прийняття відповідного рішення. Поновлення виплат пенсії позивачу, за наявності відповідних підстав мало здійснюватися в порядку, передбаченому статтею 46 цього Закону (із встановленням підстав припинення нарахування пенсії, вини самого пенсіонера чи пенсійного органу в не нарахуванні таких виплат).
Достатність поданих із заявою про поновлення пенсії (необхідних) документів є вирішальним при розгляді такої заяви, в тому числі для визначення дати, з якої мають бути поновлені виплати відповідно до вимог пункту 1.7 Порядку № 22-1.
Отже, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України.
Зазначена позиція неодноразово висловлена Верховним судом за подібних обставин, зокрема, у справі від 14.02.2019 у справі № 766/15025/16-а.
У вказаній справі Верховний Суд сформулював наступні висновки:
1) право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою, і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України;
2) іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж обов'язки, як і громадяни України - за винятками, установленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України;
3) держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами;
4) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом;
5) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, застраховані згідно із Законом № 1058-IV та які досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку, мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені в статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;
6) іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачене міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
7) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи за межами України або її відсутність (спірність) не може бути умовою для обмеження реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (перегляду, відтермінування тощо);
8) не може бути привілеїв чи обмежень у механізмі реалізації конституційного права на соціальний захист, зокрема, за ознаками етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання або іншими ознаками.
В подальшому, Верховний Суд підтверджував вказану позицію в постановах від 13.06.2019 у справі № 204/1134/17 (2а/204/91/17), від 30.09.2019 у справі № 475/164/17 та від 01.10.2019 у справі № 804/3646/18.
Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви та доданих до них документів, Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області листом №58/Ш-5 від 08.04.2020 повідомило про відсутність підстав для поновлення пенсії, без прийняття обґрунтованого рішення, тобто допущено протиправну бездіяльність.
Суд наголошує, що відповідно до частин першої та другої статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз зазначених положень статті 46 Закону № 1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
При первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені статтею 49 Закону № 1058-IV.
При цьому законодавством чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Надаючи оцінку наданим представником позивача документів для поновлення пенсії, суд зазначає.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на:
1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України;
2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: а) посвідчення водія; б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; в) посвідка на постійне проживання; г) посвідка на тимчасове проживання; ґ) картка мігранта; д) посвідчення біженця; е) проїзний документ біженця; є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Наказом Міністерства закордонних справ України від 04.06.2002 № 113 затверджено Інструкцію про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції цей нормативно-правовий акт встановлює порядок учинення консульської легалізації офіційних документів, складених за участю органів державної влади та органів місцевого самоврядування, або таких, що від них виходять, як на території України, так і за кордоном.
Пунктом 1.2 Інструкції передбачено, що консульська легалізація офіційних документів - це процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ. При цьому консул не несе відповідальності за зміст документа.
Згідно з абзацом 2 пункту 2.1 Інструкції до компетенції Департаменту консульської служби МЗС України, а також Представництв МЗС на території України входять здійснення консульської легалізації офіційних документів, які виходять від офіційних органів України та іноземних держав, справляння консульських зборів за вчинення консульської легалізації, взаємодія з органами державної влади та місцевого самоврядування України та дипломатичними представництвами іноземних держав в Україні з питань консульської легалізації, а також надання інформації щодо питань консульської легалізації.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2.1 Інструкції Департамент консульської служби МЗС України приймає на легалізацію офіційні документи, складені і засвідчені компетентними органами держав, з якими Україна має двосторонні (багатосторонні) угоди про правову допомогу, що передбачають відмову від легалізації офіційних документів, для використання в третіх країнах, за умови їх засвідчення в дипломатичних представництвах цих держав в Україні.
Судом встановлено, що представник позивача, який діяв на підставі довіреності, звернувся до пенсійного органу із заявою про поновлення виплати йому пенсії, а відтак позивачем вжито активні дії з метою поновлення виплати пенсії, проте останньому відмовлено в такому поновленні листом.
Суд дійшов висновку, що представник позивача звертаючись до органу Пенсійного фонду надав необхідні документи, які посвідчують особу та є достатнім в розумінні пункту 2.9 Порядку №22-1 для прийняття рішення відповідачем стосовно поновлення пенсії.
Зазначене відповідає правовій позиції викладені в постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 540/4060/20.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу призначено пенсію з 1997 року, в подальшому поновлено виплату пенсії 07.09.2010, та призупинена у зв'язку з проведенням АТО на території Донецької та Луганської областей.
Суд звертає увагу, що у межах предмету позову, позивачу не нараховується та не виплачується пенсія з червня 2014 року, що не заперечується сторонами, а із заявою про поновлення виплати пенсії представник позивача звернувся лише 26.03.2020, проте відповідачем не доведено факт неотримання пенсії з вини позивача.
Посилання відповідача на законодавчі акти, які регулюють призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги внутрішньо переміщеним особам, суд не приймає, оскільки позивач мешкає за кордоном з в 2001 році та не є внутрішньо переміщеною особою.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом №1058-IV.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи частини 5 статті 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
У цій справі права позивача були порушені бездіяльністю Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, про що було зазначено вище.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях шляхом приєднання до головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях за переліком згідно з додатком.
Відповідно до додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" у Луганській області Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду України, Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України, Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України, Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України, Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду в м. Лисичанську, Управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку, Управління Пенсійного фонду в Попаснянському районі, Управління Пенсійного фонду в Станично-Луганському районі реорганізовані шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код 21792459) 22.06.2021 припинено в результаті реорганізації правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461).
Враховуючи вищевикладене, а також те, що орган Пенсійного фонду України тривалий час своєю протиправною бездіяльністю позбавляє позивача права на пенсійне забезпечення, суд вважає, що для повного та ефективного захисту порушених прав необхідно:
- визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 31.10.2019 з прийняттям рішення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 31.10.2019 з прийняттям обґрунтованого рішення, з урахуванням висновків суду.
В частині вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у розгляді заяви викладене в листі № 2243-2577/М-02/8-1200/21 від 24.06.2021, слід відмовити оскільки зазначений лист у розумінні статті 2 КАС України та за встановлених обставин, не є рішення суб'єкта владних повноважень.
Окремо суд зазначає, що при розгляді справи суд не знайшов підстав для виходу за межі позовних вимог.
При цьому, аналізуючи всі доводи відповідача, суд також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн (арк. спр. 38).
Оскільки суд за результатами розгляду справи дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, лише з коригуванням обраного способу захисту, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 31.10.2019 з прийняттям рішення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 31.10.2019 з прийняттям обґрунтованого рішення, з урахуванням висновків суду.
В частині вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у розгляді заяви, викладене в листі № 2243-2577/М-02/8-1200/21 від 24.06.2021, відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.В. Смішлива