17 грудня 2021 року Справа № 160/20474/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
28.10.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Комунального закладу "Центру здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської міської ради", які полягають у виплаті ОСОБА_2 , грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік та 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірах, які не відповідають статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- стягнути з Комунального закладу "Центру здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської міської ради" на користь ОСОБА_3 14 154,00 гривень (у тому числі: за 2020 рік в розмірі 6 800,00 гривень та за 2021 рік в розмірі 7 354,00 гривень).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 у справі №160/20474/21 вищезазначену позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу термін для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду із позовними вимогами в частині:
визнати протиправними дії Комунального закладу "Центру здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської міської ради", які полягають у виплаті ОСОБА_2 , грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій, у розмірах, які не відповідають статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
стягнути з Комунального закладу "Центру здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської міської ради" на користь ОСОБА_1 за 2020 рік суми в розмірі 6 800,00 гривень.
- уточнити зміст позовних вимог та надати уточнену позовну заяву до суду та відповідача у справі.
До суду надійшла на виконання вимог означеної ухвали суду заява позивача про усунення недоліків (вх. №110005/21), до якої додано, зокрема, заяву про поновлення строку для звернення до суду та позовну заяву у новій редакції (адміністративний позов (уточнений),
в якій позовні вимоги викладено наступним чином:
- визнати протиправними дії Комунального закладу "Центру здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської міської ради", які полягають у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік та 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірах, які не відповідають статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- стягнути з Комунального закладу "Центру здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської міської ради" на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій до 05 травня за 2020 рік в розмірі 6 800,00 гривень;
- стягнути з Комунального закладу "Центру здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської міської ради" на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій до 05 травня за 2021 рік в розмірі 7 354,00 гривень.
Тобто, фактично ОСОБА_1 позовні вимоги не уточнено і не приведено у відповідність до положень статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Так, згідно із положеннями статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання дій (бездіяьності) суб'єкта владних повноважень протиправними(ою) та зобов'язання вчинити певні дії.
Стосовно заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду суд зазначає таке.
В означеній заяві позивач зазначив, що не погоджується із висновками суду, відображеними в ухвалі від 02.11.2021 про залишення позовної заяви без руху стосовно того, що останнім днем для своєчасного звернення ОСОБА_1 до суду із позовними вимогами щодо виплати за 2020 рік є 06.11.2020. Заявник посилався на положення постанови Верховного Суду України від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, у відповідності до якої визначено строк за захистом свого порушеного права, зокрема, щодо виплати суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. ОСОБА_1 стверджує, що у жовтні 2021 року йому стало відомо із переписки в Інтернет мережі з бойовими побратимами, що як учасник бойових дій останній недоотримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 та 2021 роки. З метою з'ясування обставин недоплати позивач 20.10.2021 звернувся Комунального закладу "Центру здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської міської ради" та отримав відповідь від 25.10.2021 №К2813/01/6428-01-08, в якій зазначено, що позивачу нараховано і виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в квітні 2020 року в розмірі 1390,00 грн., в травні 2021 року в розмірі 1491,00 грн. Заявник наголошує, що у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №522/6810/17 вказано, що строк звернення до суду слід обчислювати з моменту отримання відмови суб'єкта владних повноважень у здійсненні належних позивачу соціальних виплат. Враховуючи викладене, позивач вважає, що визначений ч. 2 ст. 122 КАС України строк щодо означеного спору слід обраховувати з 25.10.2021, як з питань виплати щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій до 05 травня за 2020 рік, так й з питань виплати щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій до 05 травня за 2021 рік. Окрім того, позивач зауважив, що предметом позову в цій категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, у зв'язку з чим при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на перерахунок пенсії у визначеному законодавством порядку), легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави й аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №295/3897/17. Додатково заявник наголосив, що у відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яку викладено у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно здійснення соціальної виплати у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
При цьому, ч. 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі №809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Крім того, слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
З поданої до суду позовної заяви та доданих до неї документів слідує, що позивач не погоджується з діями відповідача, в тому числі, щодо відмови у виплаті йому разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком, у зв'язку з чим просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, передбаченої ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Із клопотання позивача про поновлення строку для звернення до суду слідує, що позивач про порушення власних прав дізнався з переписки в мережі інтернет зі своїми побратимами в жовтні 2021 року.
При цьому, суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.
Водночас, вжиття конструкції "повинен був дізнатись" в розумінні положень частини 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).
В даному випадку, суд наголошує на тому, що допомога до 5 травня є платежем, розмір якої в будь-якому разі відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений розрахунок одноразової грошової допомоги.
Отже, з дня отримання допомоги до 5 травня, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання такої допомоги, демонструючи свою необізнаність щодо підстав нарахування одноразової грошової допомоги в меншому розмірі звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.
В той же час, відповідно до частини 4 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22.10.1993, особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Тобто, Законом №3551-XII встановлено розумний строк для звернення до органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги для отримання її доплати, у разі якщо виплату не здійснено або здійснено в розмірі меншому ніж встановлено Законом.
Отже, 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата оспорюваної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Як наслідок, перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 06.02.2018 у справі №607/7919/17 та у постанові від 22.07.2021 у справі №420/718/21.
Враховуючи наведену позицію Верховного Суду, суд зазначає, що перебіг шестимісячного строку звернення позивача до суду із цим позовом за період 2020 року слід обраховувати саме з 30.09.2020.
Таким чином, останнім днем звернення до суду з позовними вимогами щодо виплати допомоги за 2020 рік є 30.03.2021.
Водночас, із позовом в частині виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік ОСОБА_1 звернувся лише 28.10.2021, тобто із значним порушенням строку звернення до суду, встановленого ст.122 КАС України.
Як зазначалося вище, поважність причин пропуску строку звернення до суду позивач обґрунтовує тим, що лише у червні 2021 року він дізнався про порушення своїх прав, отримавши відповіді про відмову в проведенні перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік звернувся до суду із відповідним позовом.
Проте, такі доводи позивача в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із позовними вимогами щодо виплати допомоги до 5 травня за 2020 рік суд вважає необґрунтованими, оскільки отримання позивачем листа відповідача №Г-1655/01/3706-01-08 від 22.06.2021 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.
Аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд у постанові від 22.07.2021р. у справі №420/718/21.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 оприлюднене на офіційному сайті Конституційного Суду України та перебуває у вільному доступі.
В позовній заяві позивач посилається на вищезазначене Рішення Конституційного Суду України, але строк звернення до суду чомусь помилково пов'язує з днем отримання від відповідача листа-відмови, а не з датою отримання спірної допомоги.
Отже, доводи, зазначені в заяві про поновлення строку звернення до суду, не можуть свідчити про поважність причин пропуску такого строку, оскільки жодних перешкод щодо своєчасного з'ясування позивачем, що його право порушено, об'єктивно не існувало і позивачем це не спростовано.
Як встановлено судом, звернення позивача до суду з позовними вимогами в частині виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік вперше відбулось лише 28.10.2021, тобто зі значним пропуском строку звернення до суду, встановленого ст. 122 КАС України, і наведені позивачем обставини не свідчать про поважність причин такого пропуску строку.
При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії” Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об'єктивних та поважних причин, що зумовили несвоєчасне звернення до суду із позовними вимогами в частині, що стосується виплати за 2020 рік, а тому не визнає поважними підстави для поновлення строку звернення до суду з даними позовними вимогами та відмовляє у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з такими позовними вимогами.
В силу частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, отже, позивач може звернутися з даним адміністративним позовом до відповідного адміністративного суду після усунення його недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 256, 295 КАС України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, повернути позивачеві.
Копію ухвали разом з позовною заявою та доданими матеріалами надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 295 КАС України.
Суддя О.В. Царікова