Справа № 524/7784/19
Провадження №2/524/68/21
10.12.2021 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:
головуючого - судді Предоляк О.С.
при секретарі судового засідання Лапік К.В.,
за участю позивача-відповідача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , відповідача-позивача ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку загального провадження об'єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, служба у справах дітей Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради,про визначення місця проживання дитини та позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 387 від 13.03.2020 року та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, служба у справах дітей Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради,про визначення місця проживання дитини, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування,про визначення способу участі батька у вихованні дитини,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , у якому просить визначити місце проживання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю.
В обґрунтування позову зазначає, що з 30.12.2015 року до 18.03.2016 року проживала разом з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Наразі подано позов до суду про розірвання шлюбу. Від шлюбу мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після припинення шлюбних відносин син проживає з нею та знаходиться на її утриманні. Останнім часом між ними виникають постійні конфлікти які стосуються порядку виховання сина та місця його проживання.
Проживає у квартирі, яка належить на праві власності її батькам. Батьки не заперечують проти проживання сина ОСОБА_6 в цій квартирі. Перебуває на квартирному як військовослужбовець. Має стабільний дохід та забезпечує належні умови виховання та розвитку дитині. Вважає, що забезпечення якнайкращих інтересів дитини буде визначення місця проживання разом з матір'ю.
Ухвалою суду від 13.11.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
14.05.2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 387 від 13.03.2020 року «Про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 »
В обґрунтування позову зазначає, що на розгляді органу опіки та піклування перебувала заява ОСОБА_3 про визначення способу участі батька у вихованні малолітнього сина ОСОБА_6 . Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 22.11.2019 року № 1566 встановлено порядок участі батька у вихованні дитини. Батько систематично не виконував дане рішення, продовжував брати дитину як йому заманеться, поки це не стало порушувати нормальний графік життя дитини. За заявою ОСОБА_3 рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 387 від 13.03.2020 року змінено години побачень та встановлено такі способи участі батька у вихованні дитини:
-побачення щовівторка, щочетверга та щоп'ятниці з 16:00 год. до 20:00 год.,
-побачення першої та третьої суботи місяця з 10:00 год. до 20:00 год.,
-побачення другої та четвертої неділі місяця з 10:00 год. до 19:00 год.,
-побачення щороку в святкові дні, а саме: 01 та 07 січня з 10:00 год. до 15:00 год., побачення у день народження дитини з 10:00 год. до 15:00 год., якщо ці дні не співпадають з визначеними графіком днями побачення батька з дитиною.
Вважає, що вказаним рішенням суттєво звужуються її права як матері дитини. За такого графіку вона не матиме можливості провести жодних повних вихідних з сином, виїхати за межі міста чи поїхати у відпустку. Три рази на тиждень дитина відвідує дитячий центр розвитку «Щастя», зайняття в якому закінчуються о 20:00 годині, а тому в понеділок та середу теж щовечора не зможе бачитись з дитиною.
Крім того, оскаржуваним рішенням не враховано інтереси дитини та встановлено графік зустрічей, який порушує режим його дня та навчання, відриває його від нормального, звичайного для дитини середовища та заважає нормальному існуванню. Дитина відвідує садочок, у якому займається та має денний відпочинок. Батько не враховує цих обставин і забирає дитину до закінчення виховного процесу, не забезпечує відвідування розвиваючих центрів та занять з логопедом і психологом.
Ухвалою суду від 22.07.2020 відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
03.09.2020 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області подано відзив на позовну заяву. Вказують, що рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 22.11.2019 року № 1566 ОСОБА_3 встановлено способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином. Не погоджуючись із відповідними способами участі, ОСОБА_3 просив змінити раніше встановлений графік побачень з малолітнім сином в зв'язку з тим, що батькові не достатньо часу для спілкування з ОСОБА_6 та участі у його вихованні. 13.03.2020 року більшістю голосів прийнято оскаржуване рішення. Вказане рішення прийнято в межах повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Ухвалою суду від 10.09.2020 залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради та службу у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради.
Об'єднано в одне провадження цивільну справу № 524/7784/19 (2/524/662/20) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, про визначення місця проживання дитини з справою № 524/2833/20 (2/524/1706/20) за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, треті особи: ОСОБА_3 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 387 від 13.03.2020 року, присвоєно їм єдиний номер справи № 524/7784/19 (2/524/662/20).
21.08.2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, у якій просить визначити місце проживання сина ОСОБА_5 , разом з батьком.
В обґрунтування позову зазначає, що спільне життя з ОСОБА_1 не склалося та з 2019 року стали проживати окремо. На даний час у них виникають непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні сина, його відвідування. Відповідач почала створювати штучні перешкоди через які він позбавлений можливості зустрічатися з сином. Мирним шляхом вирішити вказані питання не вдалося. З приводу порушення своїх прав звертався до поліції та служби у справах дітей. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29.01.2020 року шлюб між ними розірвано. Питання про місце проживання дитини не вирішувалося.
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 387 від 13.03.2020 року встановлено йому графік участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 . Натомість, ОСОБА_1 перешкоджає спілкуванню з дитиною, в дні визначенні графіком сина для спілкування не надає.
За невиконання рішення виконавчого комітету на відповідача складались протоколи за ч.5 ст. 184 КУпАП. Рішенням суду її визнано винною у вчиненні правопорушення та визначено покарання у вигляді штрафу. На даний час між ними існує тривалий особистісний конфлікт, який перешкоджає діяти виключно в інтересах дитини, тому є підстави для вирішення спору в судовому порядку.
Вважає, що в найкращих інтересах сина проживати саме з ним, а не з матір'ю. Він має нормальні умови проживання, достатній дохід, яким може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання, утримання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Проживає у належній йому на праві власності квартирі з усіма зручностями, де створені всі умови для проживання, виховання та спілкування із сином. В той час як відповідач не має достатньою постійного доходу для реального забезпечення умов проживання дитини, постійно змінює місце проживання.
Працює інструктором методистом в ГО «Федерація Куодокіокушин карате України», за час роботи зарекомендував себе як грамотний та кваліфікований спеціаліст, має педагогічну освіту. Працює з дитячо-юнацькими групами та має авторитет серед учнів та батьківського комітету.
Надання можливості спільного проживання сина з батьком відповідатиме не лише принципу рівності батьків у вихованні дитини, а й інтересам дитини, сприятиме розширенню кругозору дитини, виїзду за кордон, отриманню нових навичок та досвіду, які не в змозі надати мати.
Ухвалою суду від 22.09.2020зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, про визначення місця проживання дитини прийняти до спільного розгляду з первісним позовом.
Об'єднано в одне провадження первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, про визначення місця проживання дитини, позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 387 від 13.03.2020 року із зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, про визначення місця проживання дитини прийняти до спільного розгляду з первісним позовом.
Зобов'язано виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, як орган опіки та піклування надати письмовий висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з одним з батьків.
07.10.2020 року представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 . Зазначає, що при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, необхідно враховувати, що ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи загального захворювання, єдиним джерелом його фінансового забезпечення є пенсія та інших доходів не має. Після припинення шлюбних відносин та винесення рішення про розірвання шлюбу, син ОСОБА_6 проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні. Автозаводським районним судом м.Кременчука за період 2019-2020 року винесені обмежувальні приписи стосовно заборони ОСОБА_3 наближатись до ОСОБА_3 . На даний час в провадженні суду перебуває на розгляд кримінальна справа 524/3800/20 по обвинуваченню ОСОБА_3 у кримінальному проступку за ч. 1 ст. 125 КК України щодо завдання легких тілесних ушкоджень матері дитини ОСОБА_1 . Просить відмовити у задоволенні зустрічного позову.
11.02.2021 року представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подано заперечення на відзив. Вказує, що спір виник в результаті того, що мати разом з дитиною в односторонньому порядку, без згоди батька, виїхала до іншого міста. Добровільно спільної згоди щодо визначення місця проживання сторони не досягли. Вважає, що проживання дитини разом з батьком найкраще забезпечить інтереси дитини.
Ухвалою суду від 26.02.2021 року витребувано від Міністерства оборони України інформацію щодо проходження військової служби ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 16.04.2021 року, крім іншого, витребувано від фінансово-економічної служби 316 вузла ФПВЗ (65000, м. Одеса, вул. Льва Толстого, єгерська служба) інформацію: щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , за місцем служби.
16.06.2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визначення способу участі батька у вихованні дитини, у якому просить зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди в участі у вихованні та у спілкуванні з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначити такі способи участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 :
-побачення щовівторка, щочетверга та щоп'ятниці з 16:00 год. до 20:00 год., без присутності матері ОСОБА_1 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини;
-побачення першої та третьої суботи місяця з 10:00 год. до 20:00 год.,без присутності матері ОСОБА_1 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини;
-побачення другої та четвертої неділі місяця з 10:00 год. до 19:00 год., без присутності матері ОСОБА_1 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини;
-побачення щороку в святкові дні, а саме: 01 січня з 10:00 год. до 17:00 год., 07 січня з 14:00 год. до 20 год., та на Великдень (Пасха) з 11:00 год. до 17:00 год. без присутності матері ОСОБА_1 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини;
-побачення щороку у день народження дитини ОСОБА_6 06 лютого з 14:00 год. до 19:00 год., якщо ці дні не співпадають з визначеними графіком днями побачення батька з дитиною,без присутності матері ОСОБА_1 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини;
-побачення щороку у день народження батька ІНФОРМАЦІЯ_3 з 14:00 год. до 19:00 год., якщо ці дні не співпадають з визначеними графіком днями побачення батька з дитиною, без присутності матері ОСОБА_1 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини;
-спільний щорічний відпочинок дитини з батьком на території України, з урахуванням стану здоров'я дитини, без присутності матері, у літній час: перша половина червня - 10 днів, друга половина липня - 15 днів, перша половина серпня - 15 днів, з 11:00 год. першого дня вказаного періоду по 20:00 год. останнього дня вказаного періоду, з повідомленням ОСОБА_1 про місце перебування сина ОСОБА_7 . За результатами домовленості між батьками період відпочинку дитини з батьком може бути змінений.
В обґрунтування позову зазначає, що від шлюбних відносин з ОСОБА_1 мають сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з 2019 року стали мешкати окремота між ними почалися непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні сина, його відвідування. Відповідач почала створювати штучні перешкоди через які він не може зустрічатися з сином. Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 387 від 13.03.2020 року встановлено йому графік участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 . Натомість, ОСОБА_1 перешкоджає спілкуванню з дитиною, в дні визначенні графіком сина для спілкування не надає.
27.05.2021 року представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву ОСОБА_3 про усунення перешкод у вихованні дитини, у якому просить відмовити у задоволенні позову.
Вказує, що у позові ОСОБА_3 посилається на рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 387 від 13.03.2020 року, яким йому встановлено графік зустрічей з дитиною. Проте, вказане рішення оскаржене ОСОБА_1 до суду, а тому воно не є обов'язковим до виконання. Позивач належним чином не обґрунтував, чи буде відповідати запропонований ним графік спілкування з дитиною інтересам самої дитини. Крім того, вказаний графік відрізняється від порядку та способу участі батька у вихованні сина, який затверджений рішенням органу опіки та піклування, може завдати шкоди навчальному процесу, неможливістю відвідування кружків, буде порушувати право матері на спілкування з сином у цей час. Не допустимим є спілкування дитини з батьком без участі матері. Позивач не сплачує аліменти на утримання сина визначені рішенням Автозаводськго районного суду м.Кременчука від 29.07.2019 року та оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку.
Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 27.05.2021 року об'єднано в одне провадження об'єднану цивільну справу № 524/7784/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, служба у справах дітей Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області, про визначення місця проживання дитини та позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 387 від 13.03.2020 року та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, служба у справах дітей Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області, про визначення місця проживання дитини та цивільну справу № 524/3624/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про визначення способу участі батька у вихованні дитини, присвоївши їм єдиний номер справи № 524/7784/19 (2/524/68/21).
Залучено по об'єднаній цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради.
Зобов'язано орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради надати письмовий висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з одним з батьків, а також щодо визначення способу участі батька у вихованні дитини.
Судом направлялись запити щодо виконання судового рішення та надання висновку органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з одним з батьків, а також щодо визначення способу участі батька ОСОБА_3 у вихованні дитини.
11.08.2021 року від Служби у справах дітей Одеської міської ради надійшла відповідь, згідно якої повідомлено, що станом на 26.07.2021 року батьки малолітнього ОСОБА_5 до Служби у справах дітей Одеської міської ради не зверталися, документів, необхідних для підготовки проекту висновку щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків, а саме відомостей щодо місця проживання дитини, не надавали. Після надходження документів, необхідних для розгляду зазначеного питання, Службою у справах дітей Одеської міської ради буде підготовлено та направлено для розгляду на засіданні комісії з питань захисту прав дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради проект висновку щодо можливості визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 з одним з батьків.
Ухвалою суду від 14.09.2021 року зобов'язано Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради, як орган опіки та піклування надати письмовий висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з одним з батьків, а також щодо визначення способу участі батька ОСОБА_3 у вихованні дитини.
Службою у справах дітей Одеської міської ради розглянуті питання в порядку п.72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008 року.
Ухвалою суду від 10.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги про визначення місця проживання сина ОСОБА_6 разом з матір'ю підтримують та просять задовольнити. Наголошують, що виняткових обставин, за яких дитина може бути розлучена з матір'ю, не існує. Визначенння місця проживання сина з матір'ю у більшій мірі відповідає інтересам його виховання, збереження його психологічного та фізичного здоров'я, ніж проживання разом з батьком.
У задоволенні позовів ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини просять відмовити, з підстав викладених у відзивах.
ОСОБА_3 зазначає, що категорично заперечує щодо спілкування дитини з батьком, яке є для дитини психотравмуючим, та з цих підстав змінила місце проживання та не повідомляє його державним інститутам.
Відповідач-позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 просять відмовити у задоволенні позовів ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та визнання протиправним, скасування рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 387 від 13.03.2020 року.
Позовні вимоги ОСОБА_3 про визначення місця проживання сина ОСОБА_6 разом з батьком підтримують та просять задовольнити.
Представник відповідача та одночасно третьої особи виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області просять розглянути справу без їх участі, врахувати відзив та письмові пояснення.
Представники третіх осіб: служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, служби у справах дітей Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області, Приморської районної адміністрація Одеської міської ради просять розглянути справу без їх участі.
Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 грудня 2015 року, який розірвано рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29.01.2020 року.
У період шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З березня 2016 року сторони фактично припинили шлюбні відносини та проживають окремо.
Згідно довідки (витягу з домової книги про склад сім'ї та прописку) № 816 від 23.10.2019 року малолітній ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 за місцем реєстрації матері - ОСОБА_1 .
Мати дитини ОСОБА_1 прийнята на військову службу за контрактом з 05.12.2014 року, бухгалтер фінансово-економічної служби, військова частина НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з особової справи.
Згідно довідки про доходи, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 займає посаду військовослужбовець. Загальна сума доходу за період з 01.03.2019 р. по 31.08.2019 р. становить 75473,30 грн.
Відповідно до медичних довідок на обліку у наркологічному та психіатричному диспансерах не перебуває.
Згідно листа ГО «Федерація Куодокіокушин карате України» ОСОБА_3 працює інструктором методистом громадської організації, за час роботи зарекомендував себе як грамотний та кваліфікований спеціаліст. Працює з дитячо-юнацькими групами та має авторитет серед учнів та батьківського комітету.
Відповідно до довідки про доходи № 6120 1018 2080 0138 від 17.08.2020 р. ОСОБА_3 перебуває на обліку в Кременчуцькому об'єднаному управлінні ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію по інвалідності. Сума пенсії за період з 01.02.2020 р. по 31.07.2020 р. становить 9012,50 грн.
Згідно витягу з довідки з перекладом з іспанської мови від 01.07.2021 р., виданої ОСОБА_3 в тому, що він працював в компанії «Odessanice» 01.01.2019 на посаді консультанта. Протягом періоду з 01.01.2021 по 30.06.2021 доходи склали 4800 євро.
Листом від 29.01.2020 року ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_3 про намір зміни місця проживання, та зареєструватись в квартирі своїх батьків, у зв'язку з чим просила з'явитись останнього 12.02.2020 на 12:00 для здійснення реєстрації місця проживання дитини.
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 1566 від 22.11.2019 року встановлено ОСОБА_3 для участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 , такі способи участі:
-побачення щовівторка та щоп'ятниці з 16:00 год. до 18:00 год. з обов'язковим поверненням дитини за місцем проживання;
-побачення першої та третьої суботи місяця з 16:00 год. до 20:00 год. з обов'язковим поверненням дитини за місцем проживання;
-побачення другої та четвертої неділі місяця з 10:00 год. до 13:00 год. з обов'язковим поверненням дитини за місцем проживання.
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 31.01.2020 року заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задоволено частково.
Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строком на 3 місяці, яким визначено заходи тимчасового обмеження його прав, а саме заборонити наближатися ближче ніж 50 м до місця проживання ( АДРЕСА_2 ) та роботи ОСОБА_1 . В іншій частині вимог відмовлено.
Згідно листа Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області від 27.01.2020 року № 107/02-83 вбачається, що згідно обліково реєстраційної документації Кременчуцького ВП за період з 01.09.2019 до 16.01.2020 року зареєстровано 11 повідомлень щодо конфліктних ситуацій між подружжям ОСОБА_8 .
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 29.01.2020 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.
Як вбачається з первинного психологічного висновку складеного психологом психотерапевтом ОСОБА_9 у ОСОБА_5 збільшена тривожність, відсутність базової довіри до світу, почуття провини з приводу постійних конфліктів батьків, підозра не невроз.
Згідно консультаційного висновку дитячого лікаря-невролога від 25.01.2020 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз астено-неврологічний синдром.
Відповідно виписки із медичної карти амбулаторного(стаціонарного хворого) ОСОБА_5 проходив лікування у КНМП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» м. Кременчука та йому встановлено діагноз психологічно зумовлений енурез.
Згідно листа Кременчуцького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді № 03,1-07/116 від 23.01.2020 року між ОСОБА_8 та її чоловіком ОСОБА_3 , який мешкає окремо, постійно відбуваються конфлікти, які негативно впливають на психоемоційний стан дитини. Зі слів ОСОБА_1 конфлікти пов'язані з розглядом в Автозаводському районному суді справи про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, а також про визначення місця проживання дитини. У зв'язку з цим та відповідно до акту оцінки потреб сім'ї ОСОБА_1 № 40 від 09.01.2020 її сім'ю рекомендовано на облік сімей які опинились в складних життєвих обставинах, Кременчуцького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Також, спеціалістами центру відвідана сім'я ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 . За результатами оцінки потреб сім'ї з'ясовано, що батько дитини, ОСОБА_3 , здатен виконувати обов'язки щодо виховання сина ОСОБА_6 та догляду за ним. Складних життєвих обставин в родині ОСОБА_3 не виявлено, дана сім'я не рекомендована на облік сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах Кременчуцького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
Як вбачається з листа дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 62 Кременчуцької міської ради Полтавської області № 01-34/19 від 07.02.2020 р. батьки ОСОБА_6 у повному розмірі задовольняють потреби дитини. Дитина гарно одягнена, охайна. З розповідей дитини зрозуміло, що хлопчик часто проводить час з батьками (прогулянки у парках, скверах, дитячих розважальних центрах).
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 387 від 13.03.2020 року встановлено ОСОБА_3 для участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 , такі способи участі:
-побачення щовівторка, щочетверга та щоп'ятниці з 16:00 год. до 20:00 год.;
-побачення першої та третьої суботи місяця з 10:00 год. до 20:00 год.;
-побачення другої та четвертої неділі місяця з 10:00 год. до 19:00 год.;
-побачення щороку в святкові дні, а саме: 01 та 07 січня з 10:00 год. до 15:00 год., побачення в день народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10:00 год. до 15:00 год., якщо ці дні не співпадають з визначеними графіком днями побачення батька з дитиною.
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 601 від 17.04.2020 року затверджено висновок органу опіки та піклування про недоцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з одним з батьків.
Постановою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 24.07.2020 року визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 гривень на користь держави.
Постановою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 01.10.2020 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 184 КУпАП. Провадження у справі закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків передбачених ч.2 ст.38 КУпАП.
Рішенням виконавчого комітету Об'єднаної територіальної громади Черкаської області Шполянської міської ради № 519 від 21.12.2020 року затверджено висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_1 . Попереджено батьків про відповідальність за порушення законних прав та інтересів дитини, та невиконання цього рішення.
Згідно довідки розрахунку державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дитини з 21.03.2019 і станом на 01.02.2021 року становить 40201,83 грн.
Як вбачається з листа військової частини НОМЕР_2 від 30.03.2021 року старший солдат ОСОБА_1 , бухгалтер фінансово-економічної служби проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 в період з 03.06.2020 по 22.03.2021 р. На даний час відповідно до наказу від 11.03.20201 № 12-РС призначена на посаду бухгалтер фінансово-економічної служби 316 вузла ФПВЗ (м. Одеса). Надано інформацію щодо розміру щомісячного доходу.
Відповідно до довідки про доходи, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , ОСОБА_1 займає посаду військовослужбовець. Загальна сума доходу за період з червня 2020 р. по березень 2021 р. включно становить 130091,02 грн.
Згідно листа військової частини НОМЕР_3 від 14.06.2021 р. № 0365/20/489 старший солдат ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді бухгалтера фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_3 з 23.03.2021 р. За даними обліку зареєстрована за адресою військової частини за адресою: АДРЕСА_4 з 13.04.2021. Відповідно до довідки про перевірку житлових умов від 08.04.2021 № 37 старший солдат ОСОБА_1 проживає в орендованій квартирі у АДРЕСА_5 . Разом з нею проживають: донька ОСОБА_10 , 2001 р.н. та син ОСОБА_5 , 2016 р.н.
Відповідно до довідки про перевірку житлових умов від 08.04.2021 № 37 складеної комісією в/ч НОМЕР_3 ОСОБА_1 мешкає у АДРЕСА_5 разом з донькою ОСОБА_10 , 2001 р.н. та сином ОСОБА_5 , 2016 р.н. в орендованій квартирі. Житлові умови задовільні. Потребує поліпшення.
Згідно листа Служби у справах дітей Одеської міської ради від 22.10.2021 року № 09/12369 ОСОБА_1 надані письмові пояснення до служби, в яких остання повідомила, що на даний час проходить службу в АДРЕСА_6 , місце її реєстрації: АДРЕСА_4 , проживає разом з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в орендованому помешканні. Фактичне місце проживання повідомити відмовилась, через постійне психологічне насилля з боку батька, колишнього чоловіка ОСОБА_3 . Беручи до уваги, те, що ОСОБА_3 не надано до Служби у справах дітей Одеської міської ради необхідних документів, а також у зв'язку з відсутністю відомостей щодо місця проживання дитини та як наслідок неможливості проведення обстеження умов проживання дитини, в сукупності призвело до неможливості підготувати проект висновку органу опіки та піклування.
Разом з тим, суд заначає, що судовий розгляд - це система процесуальних дій суду та інших учасників процесу, спрямована на розгляд і вирішення по суті правового спору.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.
Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).
Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France)).
Крім того, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.
У своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому, що право на розгляд справи означає як право особи звернутися до суду, так і право на те, що її справа буде розглянута та вирішена судом. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
У пункті 52 рішення «Меньшакова проти України» (заява № 377/02) від 08 квітня 2010 року ЄСПЛ виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою ЄСПЛ, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (пункт 25 рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).
Враховуючи вищевикладені принципи, суд вирішує справу по суті на підставі наявних доказів.
Частинами першою, другою статті 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Згідно із статтею 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Аналогічний висновок щодо застосування частини першої статті 161 СК України зроблений в постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 754/5128/16-ц, від 02 серпня 2018 року у справі № 459/1640/17 та від 22 серпня 2018 року у справі № 539/1406/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження №14-327цс18) зроблено висновок, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону №1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв'язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов'язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
Відповідно до частини 1 статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 склалися складні сімейні відносини після припинення шлюбних відносин, заручником ситуації, яка склалася між колишнім подружжям, опинилася малолітня дитина, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В даних правовідносинах суд звертає увагу, що малолітній син сторін ОСОБА_6 протягом тривалого часу - з квітня 2016 року проживає з матір'ю у звичній для нього обстановці.
При вирішенні даного спору про місце проживання дитини, суд виходить з принципу пріоритетності прав та інтересів дитини, приймає до уваги встановлені у судовому засіданні факти щодо відповідального ставлення матері ОСОБА_1 до виконання своїх обов'язків, зокрема факт проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 разом із матір'ю після припинення сторонами подружніх стосунків.
В той же час не заслуговують на увагу посилання відповідача-позивача ОСОБА_3 на необхідність виховання хлопчика саме батьком та неспроможність матір'ю виростити сина, оскільки гідну та виховану людину в сім'ї може виховати як батько, так і мати, а результат буде залежати виключно від порядності, людяності, любові, поваги, правильного підходу до виховання того з батьків, хто діятиме виключно в інтересах дитини.
На переконання суду, примусове вилучення батьком свого малолітнього сина ОСОБА_5 , зі звичного для нього середовища - від матері, не може вважатися таким, що здійснене виключно в інтересах дитини.
Також, батьком не доведено, що в нього встановлено настільки сильний психологічний зв'язок із дитиною, що дозволив би забрати дитину з умов, в яких вона знаходиться приблизно п'ять років, не завдавши при цьому психологічної травми дитині.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, враховуючи те, що у підготовчому судовому засіданні батьком подана заява про закриття провадження, оскільки ними добровільно визначено місце проживання дитини з матір'ю, та в подальшому подання позову ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з батьком обумовлено позбавленням можливості спілкування з дитиною, малий вік дитини, проживання сина сторін після припинення шлюбних відносин з матір'ю, психологічний стан та емоційну прив'язаність дитини до матері, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю є таким, що підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини разом з батьком задоволенню не підлягає.
Розглядаючи позов ОСОБА_3 про визначення способу участі батька у вихованні дитини, суд виходить з наступного.
Принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеної Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю. На суспільство та органи публічної влади має бути покладений обов'язок щодо здійснення особливого піклування про дітей, які не мають сім'ї, та про дітей, які не мають достатніх засобів існування. Бажано, щоб багатодітним сім'ям надавалася державна або інша допомога на утримання дітей.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
Згідно зі статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини перша, друга статті 155 СК України).
Частинами другою третьою статті 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
В свою чергу стаття 159 СК України закріплює положення про те, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (частини перша-друга).
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Звертаючись до суду з позовом про визначення способу участі батька у вихованні дитини, ОСОБА_3 зазначає, що незважаючи на прийняте 13.03.2020 року рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 387, яким визначено участь батька у вихованні дитини та встановлено графік спілкування із сином, ОСОБА_1 продовжує вчиняти перешкоди у такому спілкуванні та вихованні, виїхала з дитиною у не відомому напрямі. До цього часу між ним та колишньою дружиною існує тривалий особистісний конфлікт, який негативно впливає на життя дитини, конфліктні відносини перешкоджають діяти виключно в інтересах дитини, тому є підстави для вирішення спору в судовому порядку.
На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_3 подано копії талонів-повідомлень єдиного обліку № 22636 від 12.08.2020 та № 23333 від 19.08.2020 про прийняття та реєстрацію заяв про кримінальне правопорушення та іншу подію, з яких вбачається, що ОСОБА_3 звертався з заявами про те, що ОСОБА_1 не дозволяє бачитись з сином і на даний час місце знаходження невідоме.
Постановами Автозаводського районного суду м.Кременчука від 24.07.2020, 01.10.2020 року, залишеними в силі апеляційною інстанцією ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.184КУпАП, у зв'язку з невиконанням рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 13.03.2020 року № 387 «Про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 » що підтверджує створення ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні ОСОБА_3 зі своїм сином.
З дослідженого в судовому засіданні відеозапису наданого ОСОБА_3 , на якому зафіксовано прогулянку дитини з батьком, вбачається що останній належним чином виконує батьківські обов'язки, малолітній син має прихильність до батька, ОСОБА_6 запевняє, що знає про любов батька до нього.
Вирішуючи питання участі батька у вихованні сина, суд враховує, що ОСОБА_3 в період після розірвання шлюбу із ОСОБА_1 та судового провадження фактично в односторонньому порядку позбавлений можливості спілкуватися з сином, що призводить до того, що формування відношення дитини до батька відбувається лише за впливом матері, яка має неприязні стосунки з батьком дитини.
В даних правовідносинах спілкування батька і бажання підтримувати зв'язок з сином є адекватною реакцією людини у життєдіяльності і сприяє розвитку особистості дитини будучи важливим елементом в її вихованні.
У зв'язку із зазначеним, суд вважає, що способи участі батька у вихованні сина та спілкування з ним, які визначені ОСОБА_3 в його позовній заяві, у повній мірі відповідають як інтересам дитини, так і інтересам батьків, оскільки налагодження стосунків між батьком та сином відповідає інтересам дитини, яка протягом двох років позбавлена можливості спілкування з батьком.
Визначення ним саме такого способу участі у спілкуванні та вихованні дитини проведено з врахуванням рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 387 від 13.03.2020 року та обставин справи, є таким, що відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, її віковим потребам, та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов'язку, яке доведено у судовому засіданні, буде достатнім для забезпечення його участі у процесі виховання.
Не заслуговують на увагу доводи позивача-відповідача ОСОБА_1 про те, що спілкування з батьком завдає психологічний дискомфорт дитині, оскільки матеріали справи свідчать, що емоційний стан дитини обумовлений не присутністю батька в її житті, а напруженими конфліктними стосунками між батьками, які використовують дитину для образ один одного, зневажають право сина на спокійне щасливе дитинство та гармонійний розвиток особистості. Особисті конфлікти між батьками не повинні порушувати інтереси дитини.
ОСОБА_1 не надано жодних доказів, які б свідчили про вчинення насильства батьком по відношенню до малолітнього сина, винної поведінки відповідача по ухиленню від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання дитини.
Щодо оскарження ОСОБА_3 до апеляційної інстанції рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, суд зазначає, що вказане свідчить про непогодження батька з визначеним судом розміром аліментів, а не про його не бажання утримувати дитину.
ОСОБА_3 активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із сином, які проявив під час судового розгляду, тому будь-яких обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування судом не встановлено. Право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам.
Суд відхиляє доводи позивача-відповідача ОСОБА_1 , що запропонований ОСОБА_3 графік спілкування з дитиною не буде відповідати інтересам самої дитини, може завдати шкоди навчальному процесу, неможливістю відвідування кружків, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано.
Судом у відповідності до ст. 19 СК України залучено до участі по справі орган опіки та піклування.
Натомість ОСОБА_1 втрутивши державу у спірні правовідносини, не сприяла підготовці висновку органом опіки та піклування щодо вирішення спору, відмовившись повідомити фактичне місце проживання, не запропонувала жодного способу участі батька у вихованні дитини, не надала жодного доказу, щодо порушення встановленим графіком прав дитини, подала безпідставний позов про скасування рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 387 від 13.03.2020 року про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з сином.
Встановлений судом порядок участі батька у вихованні дитини не суперечитиме його інтересам та інтересам дитини, не перешкоджатиме нормальному розвитку дитини і буде відповідати обсягу обов'язків та прав батька щодо дитини.
Судом не встановлено окремих випадків встановлених ч. 2 ст. 159 СК України за яких побачення батька з дитиною необхідно проводити в присутності іншої особи.
З урахування вікових змін дитини, її розвитку та потреб, ОСОБА_1 не позбавлена у майбутньому права звернутися до суду із позовом про зміну встановленого судом способу участі у вихованні дитини.
Натомість, невиконання рішення суду в цій частині не позбавляє ОСОБА_3 можливості ініціювати позов про зміну місця проживання дитини.
Отже, враховуючи принцип рівності прав та обов'язків матері та батька щодо дітей, передбачений статтею 141 СК України, для забезпечення найкращих інтересів дитини, з метою створення умов для виконання батьком, який проживає окремо, обов'язку по вихованню дитини та здійснення його права на особисте спілкування з сином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про усунення перешкод у вихованні дитини тавизначення способу участі батька у вихованні дитини у обсязі запропонованому позивачем.
Що стосується позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 387 від 13.03.2020 року, суд вважає за необхідне відмовити виходячи із наступного.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частині першій статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 387 від 13.03.2020 року «Про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 »»
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частини друга і третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
За положеннями статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до частини першої статті 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування.
Згідно з частиною першою статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
У частині першій статті 158 СК України визначено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до частини другої статті 19 СК України рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.
Частинами першою, третьою статті 159 СК України встановлено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.
Законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у виховані дитини. Так, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання, тобто батьки можуть його вирішити у судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки і піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується із рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору до суду. У цьому випадку законодавство не вимагає окремого оскарження рішення органу опіки та піклування, оскільки частиною третьою статті 159 СК України встановлено, що суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.
За таким захистом звернувся ОСОБА_3 та просить усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною та визначити його способи участі у вихованні дитини, посилаючись на те, що матір дитини чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, ОСОБА_1 має захищати свій інтерес під час судового розгляду у справі за зазначеними позовними вимогами, а не ініціювати окрему безпідставну судову справу щодо оскарження рішення органу опіки та піклування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим (пункт 58 постанови від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, пункт 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 зазначено, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у іншій справі.
Позивач не довела наявності окремого спору, а отже, і наявності свого правомірного інтересу в правовій визначеності, у зв'язку з чим суд вважає, що позивач не довела порушення свого права або інтересу.
Оскаржуване рішення органу опіки та піклування не породжує певних правових наслідків для суб'єктів відповідних правовідносин, оскільки позивач не позбавлена можливості надати свої заперечення при розгляді справи щодо участі у вихованні дитини судом.
Таким чином, позов ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 387 від 13.03.2020 року задоволенню не підлягає.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.5 ст. ЗУ «Про судовий збір», як особа з інвалідністю ІІ групи.
Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 768,40 грн. за позовну вимогу про визначення місця проживання дитини, підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 840,80 грн. за позовну вимогу про визначення способу участі батька у вихованні дитини, оскільки ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 105, 110, 111, 112, 114, 153, 155, 157, 159, 160, 161 СК України, ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, служба у справах дітей Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради,про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'юОСОБА_1 .
У задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 387 від 13.03.2020 року відмовити.
Судові витрати у розмірі 768,40 грн. компенсувати за рахунок держави.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, служба у справах дітей Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради,про визначення місця проживання дитини відмовити.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування,про визначення способу участі батька у вихованні дитини задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 в участі у вихованні та у спілкуванні з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначити такі способи участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
-побачення щовівторка, щочетверга та щоп'ятниці з 16:00 год. до 20:00 год.,без присутності матері ОСОБА_1 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини;
-побачення першої та третьої суботи місяця з 10:00 год. до 20:00 год.,без присутності матері ОСОБА_1 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини;
-побачення другої та четвертої неділі місяця з 10:00 год. до 19:00 год., без присутності матері ОСОБА_1 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини;
-побачення щороку в святкові дні, а саме: 01 січня з 10:00 год. до 17:00 год., 07 січня з 14:00 год. до 20 год., та на Великдень (Пасха) з 11:00 год. до 17:00 год. без присутності матері ОСОБА_1 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини;
-побачення щороку у день народження дитини ОСОБА_6 06 лютого з 14:00 год. до 19:00 год., якщо ці дні не співпадають з визначеними графіком днями побачення батька з дитиною,без присутності матері ОСОБА_1 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини;
-побачення щороку у день народження батька ІНФОРМАЦІЯ_3 з 14:00 год. до 19:00 год., якщо ці дні не співпадають з визначеними графіком днями побачення батька з дитиною, без присутності матері ОСОБА_1 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини;
-спільний щорічний відпочинок дитини з батьком на території України, з урахуванням стану здоров'я дитини, без присутності матері, у літній час: перша половина червня - 10 днів, друга половина липня - 15 днів, перша половина серпня - 15 днів, з 11:00 год. першого дня вказаного періоду по 20:00 год. останнього дня вказаного періоду, з повідомленням ОСОБА_1 про місце перебування сина ОСОБА_7 . За результатами домовленості між батьками період відпочинку дитини з батьком може бути змінений.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.С. Предоляк