Справа № 2-27/10
20 квітня 2010 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області
В складі головуючого судді- Марченко Л.В.
При секретарі - Довбні Г.А
Адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу ,
30 вересня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Липовецького районного суду з позовом до ОСОБА_3 ,ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
04 березня 2010 року дана цивільна справа надійшла на розгляд Погребищенського районного суду .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 , кожен окремо , вимагав визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки розміром 0.6530 га , розташованої в АДРЕСА_1, укладений 06 серпня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , пояснивши ,що на даній земельній ділянці розташований його-позивача житловий будинок з господарськими будівлями .
На час укладення даного договору -земельня ділянка розміром 0.6530 га належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку, однак він на пропозицию ОСОБА_4 придбати у нього земельну ділянку відмовився ,т.я. на той час в суді знаходилась цивільна справа за позовом САТ „ Турбівське” до Приборівської сільської ради , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 щодо визнання приватизації земельних ділянок незаконними і скасування державних актів про право приватної власності на земельні ділянки і в разі задоволення даного позову він мав намір отримати змельну ділянку -безкоштовно .Вважає , також визнати договір купівлі -продажу недійсними , т.я. на час укладання договору ОСОБА_4 ,як продавець , повідомив нотаріуса про те ,.що земельна ділянка вільна вуд будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб , спору по ній немає , хоча він добре знав знав , що в суді знаходиться цивільна справа про спір про право на його земельну ділянку , яку він продає.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник -адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнавали та пояснювали ,що ОСОБА_4 ,як власник земельної ділянки на власний розсуд розпорядився своєю земельною ділянкою , оскільки ОСОБА_4 звернувся до нього-ОСОБА_3 з пропозицією придбати у нього земельну ділянку , маючи при цьому Державний акт про право власності на земельну ділянку , то він і погодився купити дану земельну ділянку . Посилання ОСОБА_2 в своїй позовній заяві про визнання правочину недійсним на підставі ст.315 ч.3 ЦК України є безпідставним , оскільки правочин здійснювався повнолітніми, дієздатними особами , які на момент вчинення правочину усвідомлювали значення своїх дій та могли керувати ними , а тому просить в позові -відмовити.
Відповідач ОСОБА_7 в судовому засіданні позов-не визнав та пояснив ,що він приватизував земельну ділянку розміром о.6530 га в АДРЕСА_1 , про що йому було видано Державний акт про право приватної власності на земельну ділянку .Він
користувався земельною діялнкою ,а після того як у нього відібрали квартиру ,то він пропонував ОСОБА_2 купити у нього земельну ділянку , але т.я. вони не дійшли згоди , то дану земельну ділянку він продав ОСОБА_3 ОСОБА_2 хотів безкоштовно забрати земельну ділянку , думав що її у нього заберуть .Просить в позові відмовити .
З урахуванням позиції учасників розгляду справи та її матеріалів , суд вважає ,що підстав для задоволення позову немє із наступних підстав.
Беззаперечно в судовому засіданні доведено ,що ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_4 на підставі договру купівлі-продажу :земельну ділянку площею .0.6530 га ,що розташована по АДРЕСА_1 ,яка належала йому на підставі Державних актів про право власності на земельні ділянки . Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом 6 березня 2008 року Липовецького районного нотаріального округу Вінницької області.Будь- яких заборон чи обмежень на відчудження даної земельної ділянки на час укладення правочину-не існувало. Правовідносини , що є предметом спору ,регулюються :
- ч.1 п.а , ст. 90 Земельного Кодексу України , за змістом якої власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку , пекредавати її в оренду , заставу ,спадщину ,
- ч.1,3 ст.132 Земельного Кодексу України , згідно яких угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються,угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення - ст.203 ЦК України відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу , іншим актам цивільного законодавства , а також моральним засадам суспільства
-ст.215 ч.ч.1,3 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог ,які встановлені частинами першою-третьою, п”ятою та шостою ст.203 цього Кодексу , якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин ).
Оскільки , відповідачі уклали між собою договір- купівлі продажу земельної ділянки ,дотримуючись вимог чинного законодавства , то будь -які посилання позивача про визнання його не дійсним -немає.
Суд відхиляє посилання позивача про те ,що договір купівлі-продажу слід визнати недійсним , оскільки він мав переважне право на придбання даної земельної ділянки , оскільки вони спростовуються його ж показами , отриманими в судовому засіданні про те ,що відповідач ОСОБА_4 звертався до нього з пропозицією про придбання земельної ділянки , однак вони не дійшли згоди , а він мав на меті отримати її безкоштовно . Позивач мав право на першочергове придбання земельної ділянки , однак даним правом -не скористався . Даний факт підтверджується також показами відповідача ОСОБА_4 ,який підтвердив ,що дійсно звертався з пропозицією спершу до ОСОБА_2 продати йому земельну ділянку.
Безпідставними є посилання позивача ,що договір купівлі-продажу слід визнати недійсним , оскільки в той час коли він вчинявся , в судах знаходились справи про визнання Державного акту про право приватної власноті на земельну ділянку ОСОБА_4 -недійсним , оскільки позивачем не надано будь-яких доказів про те ,що була встановлена будь-яка заборона на продаж або інше відчудження даної земельної ділянки .
Висновки суду також підтверджуються також доказами по справі :
-копією договору купівлі-продажу земельної ділянки , вчиненого 6 березня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та посвідчено приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Вінницької області та зареєстровано в реєстрі за № 412.
-копію рішення Іллінецького районного суду від 19 січня 2009 року , згідно якого було відмовлено САТ „ Турбівському „ у задоволенні позову до Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про визнання решення Приборівської сільської ради в частині приватизації земельної ділянки в розмірі 1.5 га незаконними і скасування державних актів , виданих на право приватної власності на землю ОСОБА_4, і ОСОБА_6 , за безпідставністю позовних вимог ,
- копією ухвали апеляційного суду Вінницької області від 27 березня 2009 року відповідно до якої рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 19 січня 2009 року -залишено без змін ,
- копією ухвали Верховного Суду України від 13 жовтня 2009 року , відповідно до якої рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 19.01.09 року та ухвала апеляційного суду Вінницької області від 27.03.09 року залишено без змін
На підставі наведеного та 10,11, 213, 214, 215 ЦПК України ,суд-
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу -відмовити .
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення ухвали.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження .