79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
01 червня 2010 р. № 2а-3986/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Хоми О.П.,
при секретарі Янчак П.О.,
з участю представників: позивача Оприск Л.Є., відповідача Гроцького Н.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лімниця»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправними дій,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лімниця»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова, в якому просить визнати протиправними дії відповідача в частині складення акту № 38 від 16.04.2010 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТзОВ «Лімниця», визнати нечинним з моменту затвердження акт № 38 від 16.04.2010 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТзОВ «Лімниця»та зобов'язати Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова відновити з 16.04.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Лімниця»як платника податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішення у формі акту № 38 від 16.04.2010 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТзОВ «Лімниця»прийняте без відповідних на те правових підстав та всупереч Закону України «Про податок на додану вартість».
Представник позивача Оприск Л.Є. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.
Представник відповідача Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Гроцький Н.З. в судовому засіданні позову не визнав та пояснив, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТзОВ «Лімниця»здійснено за ініціативи податкового органу на підставі даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період з березня 2008 року по лютий 2010 року станом на 16.04.2010 року встановлено факт заниження товариством податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 630350,39 грн. Дана обставина відповідно до пп. «в»п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»є підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лімниця», зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Львівської міської ради 15.05.1995р. за ідентифікаційним кодом 23270667, та зареєстровано платником податку на додану вартість 20.08.1998р., про що свідчить видане цьому товариству свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №17826277 (індивідуальний податковий номер 232706613041).
16.04.2010р. комісією Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Лімниця»(ЄДРПОУ 23270667, м.Львів, вул.Коперніка, б.19, кв.3А), яке оформлено актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 38, затвердженим та зареєстрований 16.04.2010р. за № 6113/15-214.
Як вбачається з акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації ТзОВ «Лімниця»в якості платника податку на додану вартість стали дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період з березня 2008 року по лютий 2010 року станом на 16.04.2010 року, відповідно до яких встановлено факт заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 630350,39 гривень.
Правовими ж підставами для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість стали п.2.1 п. 2 Порядку проведення інвентаризації платників податку на додану вартість (із внесеними змінами та доповненнями), затвердженого наказом ДПА України від 30.08.2005 року № 372, п. 25.2 п. 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (із внесеними змінами та доповненнями), затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 року № 79 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 р. №1120-р «Про деякі питання адміністрування податку на додану вартість», правомірність застосування яких відповідач обґрунтовував посиланням на норму пп. «в»п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», якою, на думку податкового органу, передбачена можливість анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з будь-яких інших причин, що не встановлені цією нормою.
Визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету встановлено Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями.
Спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин є правила реєстрації осіб як платників податку на додану вартість, встановлені статтею 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 9.8. статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація діє до дати її анулювання, яка у випадках, передбачених нормами цього ж пункту статті 9, здійснюється за заявою платника податку або за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.
Податковий орган приймає самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «в»-«г»пункту 9.8. статті 9 Закону № 168/97-ВР.
Відповідно до підпункту «в»пункту 9.8. статті 9 цього Закону реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
Як свідчить аналіз наведеної норми, реєстрація особи в якості платника податку на додану вартість з підстав, визначених цією нормою, анулюється в двох випадках:
1) у випадку реєстрації особи в якості платника єдиного податку;
2) у випадку, якщо така особа стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування.
Таке обумовлено тим, що діюча в Україні спрощена система оподаткування, при переході на яку реєстрація особи в якості платника податку на додану вартість анулюється, залежно від її виду передбачає або особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від встановленого Законом України «Про податок на додану вартість», або взагалі звільнення особи від сплати податку на додану вартість на підставі рішення суду чи з будь-якої іншої причини.
Отже, посилання в підпункті «в»пункту 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»на «будь-яку іншу причину»стосується виключно причин звільнення особи від сплати податку на додану вартість при перебуванні її на спрощеній системі оподаткування.
Порядок анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість передбачений Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом ДПА України від 01.03.2000 року №79,
Пунктом 25 вказаного Положення встановлено, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість здійснюється у випадках, визначених пунктом 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно пп.25.2.1 Положення органи державної податкової служби приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпункті «в»за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей):
Свідоцтва або корінця Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом;
судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість;
документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку;
інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця; судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру;
Свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва;
документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції.
Відтак, зазначена норма містить вичерпний перелік документів, за наявності яких податковим органом може буде прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.
Оскільки пункт 9.8. статті 9 Закону № 168/97-ВР встановлює виключний перелік підстав анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, який в силу пункту 11.4 статті 11 зазначеного Закону не може бути розширений інакше, ніж шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування податком на додану вартість, суд приходить до висновку про неправомірне застосування відповідачем п. 25.2 п. 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (із внесеними змінами та доповненнями), затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 року № 79, та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. №1120-р «Про деякі питання адміністрування податку на додану вартість».
Матеріали справи підтверджено, що відповідачем проводилася позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства ТзОВ «Лімниця»за період з 01.10.07 по 31.12.08р., за результатами якої складено акт №1149/23-0/23270667 від 10.06.2009 року, з якого вбачається, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за вказаний період не встановлено їх заниження.
Крім цього, представлені позивачем Декларації з податку на додану вартість за 2009 рік та 2010 рік, з відповідними відмітками податкового органу свідчать про те, що вони відповідачем були отримані.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів на підтвердження існування передбачених підпунктом «в»пункту 9.8 статті 9 Закону №168/97-ВР підстав для анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість відповідач суду не надав.
Посилання відповідача на дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період з березня 2008 року по лютий 2010 року, якими встановлено, що станом на 16.04.2010 року позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 630350,39 грн. як на підставу для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є необґрунтованим та судом до уваги не береться.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржене позивачем рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Лімниця»,оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №38 від 16 квітня 2010 року, суд прийшов до висновку, що таке прийнято Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова прийнято без урахування вимог Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року і з порушенням передбачених ст. 2 КАС України принципів, тому підлягає визнанню протиправним.
Згідно зі ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.
У разі визнання протиправним акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість воно є таким, що не діє з моменту його прийняття, відтак скасування не потребує.
Оскільки акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №38 від 16 квітня 2010 року визнається судом протиправним, задоволенню підлягають решта позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 грн.40 коп.
Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова щодо складення акту № 38 від 16.04.2010 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариство з обмеженою відповідальністю «Лімниця»(код ЄДРПОУ 23270667)
Визнати протиправним акт № 38 від 16.04.2010 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариство з обмеженою відповідальністю «Лімниця»(код ЄДРПОУ 23270667).
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова відновити з 16.04.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лімниця»(код ЄДРПОУ 23270667) як платника податку на додану вартість.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лімниця»3 (три) 40 коп. судових витрат.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 03 червня 2010 року.
Суддя Хома О.П.