Категорія №2.6.1
Іменем України
23 червня 2010 року Справа № 2а-4709/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Твердохліба Р.С.,
за участю секретаря судового засідання - Чукіної А.Ю.,
та
представників сторін:
від позивача - головний спеціаліст по юридичним питанням та кадровій
роботі УПСЗН Лутугинської РДА Луганської області
Крупська Ю.В. (довіреність від 23.06.2010 №3963),
від відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду від 28 травня 2010 року ВП № 14475702,
14 червня 2010 року позивач - Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду від 28 травня 2010 року ВП № 14475702, винесеної на підставі виконавчого листа, виданого Лутугинським районним судом Луганської області 06.08.2009 року по справі № 2а-1422/09, про зобов'язання УПСЗН Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми”. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. На виконанні у Підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області знаходиться виконавчий лист від 06.08.2009 року № 2а-1422/09, виданий Лутугинським районним судом Луганської області, про зобов'язання УПСЗН Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми”. Так, 29.01.2010 року до УПСЗН Лутугинської РДА Луганської області надійшла вимога начальника відділу примусового виконання рішень від 11.01.2010р. №24/14-32/10 щодо негайного повідомлення про виконання судових рішень, щодо яких винесено постанови про відкриття виконавчого провадження (вх.№167 від 29.01.2010р.). Серед постанов, що надійшли разом з цією вимогою, було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.08.2009 року ВП №14475702 щодо виконання судового рішення на користь ОСОБА_2 Листом від 04.02.2010 року УПСЗН Лутугинської РДА Луганської області повідомило відповідача про часткове виконання постанови суду на користь стягувачки ОСОБА_2, а саме, в частині здійснення нарахування недоплаченої суми згідно судового рішення з зазначенням суми, нарахованої на користь стягувача. Одночасно, відповідач був повідомлений про вжиття заходів щодо виконання вказаного судового рішення в частині здійснення виплати шляхом надання заявки до головного розпорядника коштів на виділення додаткового фінансування (вих.№8713 від 31.12.2007р.). Також, було надано пояснення щодо неможливості виконання судового рішення в частині здійснення виплати через незалежні від боржника причини. Так, УПСЗН Лутугинської РДА Луганської області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня і, керуючись п.п.5,6 ст.51 Бюджетного кодексу України, має право брати бюджетні зобов'язання та провадити видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Виходячи з наведенного, використання бюджетних коштів, призначених для виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2010 році, на інші цілі, а саме: на проведення доплат за минулі роки на виконання рішень суду, виплати штрафів, стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, є порушенням ст.7 та ст.23 Бюджетного кодексу України. Отже, УПСЗН, як розпорядник коштів, не мало нормативно-правових підстав для виплати. Так, 28.05.2010р. особисто стягувачем ОСОБА_2 до УПСЗН Лутугинської РДА Луганської області повторно було надано постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.08.2010р. ВП №14475702 (вх.№1384 від 28.05.2010р.), на яку УПСЗН повторно надало відповідь про часткове виконання судового рішення на користь стягувача з зазначенням суми, що підлягає виконанню. Лист був відправлений 03.06.2010р. рекомендованою кореспонденцією. Так, 07.06.2010р. УПСЗН Лутугинської РДА Луганської області отримало вимогу начальника відповідача від 28.05.2010р. №2857/14-32/10 про виконання вищезазначеного судового рішення на користь стягувача, надання підтверджуючих документів про виконання рішення суду чи обґрунтування причин його невиконання (вх.№1430 від 07.06.2010р.) та роз'яснення щодо застосування штрафу за невиконання вимоги державного виконавця у триденний термін. Одночасно з зазначеною вимогою 07.06.2010р. вх.№1431, було надано постанову державного виконавця відповідача Марченко С.О. від 28.05.2010р. ВП №14475702 про накладення на УПСЗН Лутугинської РДА Луганської області штрафу за невиконання судового рішення у розмірі 340,00 грн. Позивач вважає дії відповідача такими, що не відповідають вимогам законодавства, що виразилося в одночасному надісланні постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 340,00 грн. та вимоги про надання повідомлення про виконання постанови про відкриття виконавчого провадження, окрім цього, в постанові про накладення штрафу не було наведено обґрунтування причин її винесення та не зазначено, якими саме діями чи бездіяльністю з боку позивача - УПСЗН Лутугинської РДА Луганської області, застосовано цей штраф. Позивач двічі повідомляв відповідача про часткове виконання судового рішення, про вжиття додаткових заходів щодо виконання судового рішення та неможливість його виконання в частині здійснення виплати. Але відповідач, не приймаючи до уваги ці обставини, виніс постанову від 28 травня 2010 року ВП № 14475702 про накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду без поважних причин у розмірі 340,00 грн., яку позивач просить суд скасувати
У судовому засіданні представник позивача - УПСЗН Лутугинської РДА Луганської області позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача - Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області в судове засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи був належним чином повідомлений. Правом надання заперечень проти позову та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (п.1 ч.3 ст.2 КАС України).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» та за своєю природою є адміністративно-правовими.
У відповідності зі ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до вимог ст.24 Закону України „Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
У судовому засіданні встановлено, що на виконанні у Підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області знаходиться виконавчий лист від 06.08.2009 року № 2а-1422/09, виданий Лутугинським районним судом Луганської області, про зобов'язання про зобов'язання УПСЗН Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
На адресу підрозділу неодноразово надходили відповіді від боржника - Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області, в яких повідомлялось, що рішення Лутугинського районного суду Луганської області у справі №2а-1422/09 виконано частково в частині здійснення перерахунку ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми” в сумі 1759,75 грн., одночасно повідомлялося, що УПСЗН вживаються заходи щодо виконання зазначеного судового рішення, зокрема, шляхом надання заявки №8713 від 15.12.2009р. до фінансового управління Лутугинської РДА Луганської області на виділення додаткових коштів для здійснення виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Зокрема, у повідомленнях №854 від 04.02.2010 р. та №3500 від 03.06.2010 р. позивач повідомляв відповідача про те, що можливість виконання рішення в частині здійснення виплати ОСОБА_2 відсутня на підставі абз.2 ст.9 Закону України «Про виконавче провадженя» з незалежних від УПСЗН причин, яким передбачено, що виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та затвердженому постановою КМУ від 09.07.2008р. №609. Право списання коштів державного бюджету з рахунків у Держказначействі даним порядком надано тільки виконавчій службі при безпосередній взаємодії з Державним казначейством (аркуші справи 8,13).
Державним виконавцем відповідача на адресу боржника направлялись вимоги від 11.01.2010р. №24/14-32/10 та від 28.05.2010р. №2857/14-32/10 із зобов'язанням виконати рішення суду (аркуш справи 6,15). У відповідь повідомлялось, що Управлінням праці та соціального захисту населення Лутугинської РДА Луганської області направлено заявку до Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області про додаткове фінансування. Інших підтверджуючих документів щодо направлення заявок про додаткове фінансування до відповідних органів не надходило. Також не надходило інформації про виконання рішення суду або про подальшу долю заявок.
Оскільки рішення судів є обов'язковими для виконання на всій території України, а в даному випадку рішення суду не виконується, відповідно до статей 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державним виконавцем 28 травня 2010 року винесено постанову ВП №14475702 про накладення штрафу на боржника - Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області, у розмірі 340,00 грн. (аркуш справи 14).
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».
Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).
Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Частиною 4 статі 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 28 травня 2010 року ВП № 14475702 на Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області за невиконання без поважних причин рішення суду накладено штраф у розмірі 340,00 грн. (аркуш справи 14).
Суд вважає постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 28 травня 2010 року ВП № 14475702 про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Згідно із частиною 1 статті 87 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Тобто, Законом чітко визначено, що штраф застосовується за невиконання рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, без поважних причин.
Згідно із статтею 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів, регулюються Бюджетним кодексом України.
Діяльність позивача у частині виконання функцій розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня за соціальними програмами регулюється Бюджетним кодексом України.
Згідно із статтею 21 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.
Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом. Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для подання пропозицій до проекту бюджету. Видатки відповідно до внесених у бюджетні призначення змін здійснюються лише після набрання чинності відповідним законом (рішенням відповідної ради), яким внесено такі зміни. Iнші зміни розмірів і мети та обмеження в часі бюджетних призначень провадяться лише за наявності в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення.
Стадіями виконання Державного бюджету України за видатками згідно із статтею 51 Бюджетного кодексу України визнаються:
1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;
2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;
3) взяття бюджетних зобов'язань;
4) отримання товарів, робіт та послуг;
5) здійснення платежів;
6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.
Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень (частина 2 статті 51 Бюджетного кодексу України).
Згідно із частиною 4 статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, відповідно до частини 6 статті 51 Бюджетного кодексу України не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Позивач листом від 15.12.2009 року № 8713 зробив відповідну заявку до фінансового управління Лутугинської РДА Луганської області на фінансування видатків на виплату недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до трьох років, після подання цієї заявки фінансування виплат по судових рішеннях до управління праці та соціального захисту населення не надходило (аркуші справи 21,22, 23-25).
Предметом спору у даній справі є поважність чи неповажність причин невиконання судового рішення.
Суд вважає, що причини невиконання позивачем рішення Лутугинського районного суду Луганської області про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми” через відсутність у Державному бюджеті України на 2009 рік видатків на забезпечення фінансування витрат, пов'язаних із виконанням судових рішень, є поважними.
Оскільки згідно із частиною 1 статті 35 Бюджетного кодексу України розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України організують головні розпорядники бюджетних коштів, яким по відношенню до позивача є Міністерство праці та соціальної політики України, суд вважає, що позивач не має права за законом направляти заявки на додаткове фінансування до Міністерства фінансів України, а тому позивачем шляхом подання заявки до фінансового управління Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області на фінансування видатків на виплату недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до трьох років за судовим рішенням відносно ОСОБА_2 вжито усіх залежних від нього заходів для виконання судового рішення.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права за позовними вимогами про скасування постанови про накладення штрафу, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.
Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розв'язання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність (недійсність) рішення суб'єкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною та скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 28 травня 2010 року ВП № 14475702 про накладення штрафу.
Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 23 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 29 червня 2010 року, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду від 28 травня 2010 року ВП № 14475702 - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову підрозділу Примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 28 травня 2010 року ВП № 14475702 про накладення штрафу на Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області у розмірі 340,00 грн. (триста сорок гривень нуль копійок).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області (місцезнаходження: 92000 Луганська область, м. Лутугине, вул. Крупської, буд. 15) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі та підписана 29 червня 2010 року.
СуддяТвердохліб Р.С.