Категорія №6.6.4
Іменем України
25 червня 2010 року Справа № 2а-3613/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Твердохліба Р.С.,
при секретарі судового засідання - Чукіній А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Прокурора Білокуракинського району Луганської області в інтересах держави в особі Сватівської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області до Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство» про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в сумі 266 821,28 грн.,
07 травня 2010 року прокурор Білокуракинського району Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Сватівської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області, в якому просить стягнути з Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство» заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 266 821,28 грн. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив наступне. Державе підприємство «Білокуракинське лісомисливське господарство» є юридичною особою, в якості суб'єкта господарської діяльності зареєстровано Білокуракинською районною державною адміністрацією Луганської області 10.02.1998 року та перебуває на податковому обліку в Сватівській МДПІ Луганської області в якості платника податків. Так, станом на 26.04.2010 року за ДП «Білокуракинське лісомисливське господарство» через несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати рахується заборгованість перед бюджетом, яка утворилася внаслідок порушення відповідачем п.п.8.1.2 п.8.1 та п.п. «а» п.19.2 ст.19 Закону україни «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-IV та складає 266 821,28 грн. Станом на 31.12.2009 року ця заборгованість складала 235 263,51 грн. Згідно акту звірки по вказаному податку за період з 01.01.2010р. по 26.04.2010р. сума несвоєчасно погашеного податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб з заробітної плати становить 266 821,28 грн. Станом на 27.04.2010р. сума заборгованості залишається несплаченою, такими діями (бездіяльністю) відповідач завдає шкоду державному бюджету та порушує права і законні інтереси держави. На підставі вкиладеного, прокурор просить стягнути з Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство» заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 266 821,28 грн.
У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, надав суду пояснення по суті заявлених позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову №175 від 28.05.2010р. та просив відмовити в задоволенні позовних вимог (аркуш справи 51-52).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25.06.2010р. у задоволенні клопотання пердставника відповідача - Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство» про закриття провадження у справі, в зв'язку із тим, що прокурор не має повноважень для звернення до суду з вказаним адміністративним позовом, а справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства - відмовлено.
Заслухавши думку прокурора, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до переконання, що позов підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.
Пункт 4 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених законом.
Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на які не поширюється компетенція адміністративних судів.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закон України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Законом України «Про систему оподаткування» визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані у числі іншого, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що «Білокуракинське лісомисливське господарство» (код ЄДРПОУ 25359239) зареєстровано в якості юридичної особи Білокуракинською районною державною адміністрацією Луганської області 10.02.1998 року за реєстраціним номером №13641050001000063 (аркуш справи 7) та перебуває на податковому обліку в якості платника податків у Сватівській міжрайонній державній податковій інспекції Луганської області з 16.02.1998 року за №204, керівником підприємства є Рожко Сергій Іванович (ідентифікаційний код 2160922512) (аркуш справи 8).
Державне підприємство «Білокуракинське лісомисливське господарство» відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» є податковим агентом (податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону).
Так, 08.04.2010р. фахівцями Білокуракинського відділення Сватівської МДПІ Луганської області на підставі направлення №128 від 22.03.2010р., виданого Сватівською МДПІ Луганської області, згідно з п.1 ч.1 ст.11, ч.1-5 ст.11-1 Закону України від 04.12.1990р. №509-XII «Про державну податкову службу», відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, наказу Сватівської МДПІ від 12.03.2010р. №125, була проведена планова виїзна перевірка Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.12.2009р., за результатами якої складено акт №491/23/25359239 від 08.04.2010 року про порушення відповідачем зокрема Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», другий примірник якого був вручений головному бухгалтеру відповідача 08.04.2010р. та особисто підписаний останньою без зауважень (аркуші справи 10-32).
Згідно з актом звірки від 14.06.2010р. по податку з доходів фізичних осіб з заробітної плати, підписаним одночасно представниками позивача та головним бухгалтером відповідача без зауважень, за Державним підприємстврм «Білокуракинське лісомисливське господарство» за період з 26.04.2010р. по 14.06.2010р. лічиться заборгованість в сумі 266 821,28 грн., яка до цього часу до бюджету не перерахована (аркуш справи 55).
Згідно із пунктом 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок, надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування, надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету врегульовано статтею 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» 22 травня 2003 року № 889-IV.
Відповідно до підпунктів 8.1.1, 8.1.2 та 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»:
- податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону;
- податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду;
- якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.
До складу загального місячного оподатковуваного доходу згідно із підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування згідно із пунктом 3.5 статті 3 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.
Відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету, у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у податкових органах.
Контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку з доходів фізичних осіб відповідно підпункту 16.3.4 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу.
Згідно із підпунктом 16.3.5 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.
Питання фінансової відповідальності за порушення норм Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» врегульовано у статті 20 цього Закону.
Згідно із підпунктом «а» пункту 20.2 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, фінансово відповідальними є податкові агенти.
Згідно із підпунктом «а» підпункту 20.3.1 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - є така особа - податковий агент.
У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (підпункт 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» податок на доходи фізичних осіб є загальнодержавним податком.
Згідно із пунктом 11 статті 10 Закону України 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, серед іншого, належить здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
У будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені, а податкові органи відповідно до пункту 30 статті 2 Бюджетного кодексу України є органами, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.
Враховуючи те, що активи платника податків відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, а також те, що відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 266 821,28 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується, так як прокурор звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 4 Декрету Кабінета Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року та при зверненні до суду не сплачував судовий збір.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 25 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 30 червня 2010 року, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Прокурора Білокуракинського району Луганської області в інтересах держави в особі Сватівської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області до Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство» про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в сумі 266 821,28 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство" (місцезнаходження: 92200 Луганська область, смт.Білокуракине, вул.Магістральна,2; код ЄДРПОУ 25359239; розрахунковий рахунок №26004301236 у філії Білокуракинського відділення ВАТ "Ощадбанк", МФО 364100) на рахунок Білокуракинської селищної ради Луганської області №33210800700119, МФО 804013, код ОКПО 24046834, отримувач УДК в Білокуракинському районі заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в сумі 266 821,28 грн. (двісті шістдесят шість тисяч вісімсот двадцять одну гривню 28 копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано 30 червня 2010 року.
СуддяТвердохліб Р.С.