Категорія №2.19.8
Іменем України
02 червня 2010 року Справа № 2а-1540/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Москаленко О.О.
та
представників сторін:
від позивача - керівник Корзунецький В.М.
від відповідача - головний спеціаліст - юрисконсульт відділу з призначення
пенсій Купілов О.В. (довіреність від 11.01.2010 б/н)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
відкритого акціонерного товариства «Сватівська районна друкарня»
до управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області
про зобов'язання організувати переведення пенсіонерів з пенсії за статтею 13 на пенсію за статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,
04 лютого 2010 року на адресу Сватівського районного суду Луганської області надійшов адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Сватівська районна друкарня» до заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області Трофимової Майї Володимирівни про зобов'язання організувати переведення пенсіонерів з пенсії за статтею 13 на пенсію за статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою судді Луганського окружного адміністративного суду від 02 березня 2010 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 25 березня 2010 року неналежного відповідача по справі - заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області Трофимову Майю Володимирівну, замінено належним відповідачем - управлінням Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на таке.
25 січня 2010 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою, у якій виклав прохання організувати переведення пенсіонерів з пенсії за статтею 13 на пенсію за статтею 100 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки такі дії завдають матеріальні збитки підприємству позивача. Відповідач відмовив в задоволенні даної заяви позивачу, який з такою відповіддю незгодний з таких підстав.
Відповідач нараховує позивачу суми відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але згідно із абз. 4 роз'яснення Правління ПФУ, пенсіонерам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мали бути призначені пенсії за статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки вони працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці до 01.01.1992. Також відповідач, на думку позивача, не обґрунтував свою відмову стосовно наступних питань:
- чому при призначенні пенсій відповідно до статті 100 Закону, застосовується Постанова Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173;
- чому для призначення пенсій застосовуються нормативно-правові акти, прийняті після 1991 року, коли вказані пенсіонери працювали на роботах із шкідливими умовами праці до 1991 року;
- не роз'яснено ким і які надано уточнюючі довідки;
- стаття 100 Закону не містить вимог до посади, на якій працювала особа у шкідливих умовах;
- чому ОСОБА_4, яка працювала на роботі зі шкідливими умовами праці до 1985 року, надано уточнюючу довідку за Постановою КМУ від 11.03.1994 № 162;
- необґрунтовано чому ОСОБА_5, яка працювала на роботі зі шкідливими умовами праці до 1983 року, надано уточнюючу довідку за постановою КМУ від 16.01.2003 № 36.
Оскільки нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, позивач вважає за необхідне зобов'язати відповідача організувати переведення пенсіонерів з пенсії за статтею 13 на пенсію за статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, про що надав суду заперечення б/д б/н, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на таке (арк. справи 39-40).
Відповідно до ст. 10 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до частини 3 статті 45 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами. Відповідні заяви пенсіонерів у пенсійних справах відсутні. Пенсія ОСОБА_4 призначена відповідно до заяви та подання установи «Сватівська вечірня школа», а ОСОБА_5. - підприємства «Локомотивне депо», і, таким чином, участі позивача у призначенні пенсії не було.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до статті 44 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно із частиною 2 статті 45 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058- IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до частини 3 статті 45 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами.
З огляду на вищезазначені положення Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд робить висновок, що право на звернення до суду у разі незгоди із видом та розміром призначеної пенсії, а також на переведення з одного виду пенсії на інший, а у разі відмови - на її оскарження у суді, належить виключно пенсіонеру.
Оскільки позивач у даній справі не є суб'єктом правовідносин, які склалися між пенсіонерами ОСОБА_5 і ОСОБА_4 та управлінням Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд вважає, що йому не належить право вимоги про переведення зазначених пенсіонерів з пенсії за статтею 13 на пенсію за статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому у задоволенні позову позивачу слід відмовити.
Судові витрати по справі покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 02 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 07 червня 2010 року.
Суддя
Чернявська Т.І.