Справа № 2-А-1752/2010 рік
Іменем України
07 червня 2010 року смт Красногвардійське
Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Шевченко І.В., при секретарі Нудьга Р.Д.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради та Міністерства праці та соціальної політики України про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення недоплаченої грошової допомоги до 9 травня,
Джанкойський міжрайонний прокурор, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПСЗН Джанкойської міськради про стягнення недоплаченої грошової щорічної допомоги, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є інвалідом Великої Вітчизняної війни та має право на пільги, встановлені законодавством України, а саме: ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» яка передбачає, що щорічно, у строк до 5 травня, йому повинна виплачуватися разова грошова допомога як інваліду 1 групи у розмірі 10-ти мінімальних пенсій за віком, а як інваліду ІІ групи - 8-ми мінімальних пенсій за віком. На підставі положень Закону України „Про державний бюджет” на 2005-2008 роки дію вказаної норми було зупинено, що позбавило його можливості отримати вказану допомогу у повному обсязі, за період 2005-2009 років недоплата складає 16 972 грн, яку просить стягнути на свою користь.
Пізніше прокурор у зв'язку зі спливом строків позовної давності відмовився від представництва інтересів ОСОБА_1 в суді в рамках даної справи, тому ОСОБА_1 самостійно пред'явив позов до УПтСЗН Джанкойської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення недоплаченої суми щорічної матеріальної допомоги у розмірі 16 792 грн.
Ухвалою суду до участі у справі як другого відповідача також було залучено Міністерство праці та соціальної політики України.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги та просив стягнути з УПСЗН Джанкойської міськради суму недоотриманої допомоги як інваліду війни за 2005-2009 року у сумі 16 972,00 грн, пояснивши при цьому, що порушення його права на отримання вказаного виду допомоги у належному розмірі йому стало відомо у 2007 році, однак до суду він звернувся лише восени 2009 року, однак його позов Джанкойськми міськрайонним судом було залишено без розгляду.
Представник відповідача Гординський С.Л. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у позові ОСОБА_1 відмовити, також застосувати строк позовної давності. Заперечення обґрунтовані тим, що виплата разової грошової допомоги інваліду війни відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” здійснюється в розмірі, встановленому законом про державний бюджет на відповідний рік, що передбачено Постановою КМУ від 18.02.04 № 177. Позивачеві було виплачено у 2005-2009 роках разову грошову допомогу як інваліду війни у розмірах, передбачених Законом України „Про Державний бюджет України” на відповідні роки, відтак підстав для перерахунку та проведення доплат ОСОБА_1 не має.
Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни І групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни з 09.11.2006 року безстроково (а.с. 24), йому як учаснику інваліду війни ІІ групи було проведено виплату разової грошової допомоги до 9 травня у 2005 та 2006 роках - по 330 грн, потім як інваліду війни І групи: у 2007 році - 450 грн, у 2008 році - 500 грн (а.с. 4, 30-31), у 2009 році - 540 грн (а.с. 6, 32-33).
Статтею 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” встановлено, що щорічно до 05 травня інвалідам війни І групи повинна надаватися разова грошова допомога у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, інвалідам війни ІІ групи - у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
У відповідності до ч.2 ст.99 та ч.1 ст.100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та застосовується за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як встановлено судом зі слів позивача, він про порушення своїх прав щодо виплати допомоги у неналежному розмірі, дізнався у 2007 році, але до суду з позовом звернувся лише 22 лютого 2010 року, при цьому клопотань про визнання причин пропущення строку звернення до суду та його поновлення у суді не заявляв.
Оскільки представник відповідача просив у позові відмовити у зв'язку, крім іншого, з пропущенням позивачем строку звернення до суду, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення недоплаченої допомоги за 2005-2008 роки задоволенню не підлягають.
Аналізуючи правові положення щодо виплати інвалідам війни разової грошової допомоги, суд вважає, що право позивача на отримання разової грошової допомоги Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не обмежено і не залежить від фінансових можливостей держави.
Посилання представника відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 р. № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», якою було передбачено виплату разової грошової допомоги інвалідам війни в розмірі 540 грн, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вказана постанова суперечить Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” норми якого мають вищу юридичну силу, тому застосуванню не підлягає.
Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявністю у чоловіків 25, у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлено в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, що для осіб, які втратили працездатність, складає 498 грн.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права. Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При розгляді справи „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок (виплат) з державного бюджету, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
З огляду на правову позицію Європейського Суду з прав людини, висловлену у зазначеному рішенні, та положення частини 1 статті 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність, слід мати на увазі, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Тобто, посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх обов'язків, не повинні прийматися до уваги.
Таким чином, відповідно до ст.13 Закону № 3551-ХІІ ОСОБА_1 має право на отримання разової грошової допомоги як інвалід війни І групи за 2009 рік у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Доводи представника відповідача про відсутність необхідних коштів на виплату разової грошової допомоги у розмірах, встановлених ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” правового значення не мають.
З урахуванням положень статті 19 Конституції України суд виходить з того, що єдиним органом, якому надано виключне право виплачувати разову грошову допомогу, являється територіальне управління праці та соціального захисту населення, а суд не являється органом, якій нараховує та виплачує спірну суму.
Отже, суд, виконуючи властиві йому повноваження, в даному випадку зобов'язує відповідача нарахувати дану суму та виплатити, а не стягнути, оскільки стягнення суми не передбачено положеннями Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Судом встановлено, що відповідачем порушено норми права, які регулюють спірні правовідносини, тому вважає за необхідне зобов'язати УПСЗН здійснити нарахування та виплату позивачу належних сум відповідно до закону за 2009 рік.
При цьому суд виходить з того, що з урахуванням положень ст.19 Конституції України єдиним органом, якому надано виключне право виплачувати разову грошову допомогу до Дня Перемоги, являється територіальне управління праці та соціального захисту населення, а суд не являється органом, який нараховує та виплачує спірну суму, крім того, стягнення суми не передбачене положеннями Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Судом встановлено, що управління ПтСЗН як орган, якому делеговано повноваження щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до Дня Перемоги, повинно було діяти відповідно до вимог ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і здійснити позивачу відповідні нарахування, але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Таким чином, суд вважає, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме - в частині визнання бездіяльності відповідача УПтСЗН неправомірною та зобов'язання зробити перерахунок та виплату ОСОБА_1 разової грошової допомоги як інваліду війни І групи за 2009 рік у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”
Судові витрати відносяться на рахунок держави.
Керуючись статтями 19, 22, 152 Конституції України, 12, 171, 22 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, статтями 11, 71, 86, 94, 158, 160-163 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково .
Визнати бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради з виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги у розмірі, встановленому ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, неправомірною .
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради здійснити перерахунок і провести виплату на користь ОСОБА_1 разової грошової допомоги як інваліду війни І групи за 2009 рік у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд АР Крим шляхом подачі в 10-денний строк, з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Суддя
Справа № 2-А-1752/2010 рік
Іменем України
07 червня 2010 року смт Красногвардійське
Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Шевченко І.В., при секретарі Нудьга Р.Д.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради та Міністерства праці та соціальної політики України про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення недоплаченої грошової допомоги до 9 травня,
Зважаючи на складність у викладенні повної постанови суду, пов'язаної з потребою в обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне оголосити її вступну та резолютивну частини.
Керуючись статтями 19, 22, 152 Конституції України, 13, 171, 22 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, статтями 11, 71, 86, 94, 158, 160-163 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково .
Визнати бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради з виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги у розмірі, встановленому ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, неправомірною .
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради здійснити перерахунок і провести виплату на користь ОСОБА_1 разової грошової допомоги як інваліду війни І групи за 2009 рік у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд АР Крим шляхом подачі в 10-денний строк, з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Суддя