Ухвала
20 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 201/3226/16
провадження № 61-19996ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , до Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова», Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди,
У березні 2016 року ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 і ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати бездіяльність відповідачів щодо розгляду його звернень протиправною та стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 і ОСОБА_3 , мотивував тим, що 06 грудня 2012 року його син ОСОБА_4 , 1979 року народження, самостійно при нормальному фізичному стані поступив до КП «Марганецька міська лікарня», згодом був переведений до КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова». В результаті дій відповідальних працівників лікарні, його син ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Бездіяльність службових та посадових осіб КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І. І. Мечникова» є протиправною та підтверджується тим, що після неодноразових усних його звернень до посадових осіб, на які дій і відповідей не було, він був змушений звертатись письмово, але також дій і письмових відповідей йому не надавали. Їх просто обох потихеньку вбивали, його сина фізично голодом та іншим, а його морально та бездіяльністю. Все це підтверджується доказами, а саме - відповідями відповідачів і прокуратури. Дії та бездіяльність відповідачів призвели до завдання йому моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього, членів його сім'ї та близьких родичів. Вважає бездіяльність посадових та службових осіб КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова» по не своєчасному та не об'єктивному розгляду його звернень протиправною. Вказаними діями і бездіяльністю йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 10 000 грн. Звернувся до відповідача відшкодувати йому вказане, але отримав відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено. Вважає вказані дії, бездіяльність відповідачів протиправними і просив позов задовольнити в повному обсязі.
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 11 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовив.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 04 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 і ОСОБА_3 , залишив без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2020 року - без змін.
10 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 і ОСОБА_3 , на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.
Предметом позову у цій справі серед інших вимог є стягнення моральної шкоди в розмір 10 000 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн).
Тобто в указаній частині справа № 201/3226/16 є малозначною в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.
Також предметом позову в цій справі є вимоги про визнання бездіяльності відповідачів щодо розгляду його звернень протиправною.
Зазначена справа в цій частині вимог є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення стоку на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року та про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктами 1, 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , до Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова», Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов