Ухвала
12 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 344/9119/17
провадження № 61-17703ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , на рішення
Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, державного реєстратора відділу державної реєстрації виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гардабури-Черпак Тетяни Василівни про скасування рішенняпро державну реєстрацію та права власності на майно,
27 жовтня 2021 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року, повний текст якої складено 22 вересня 2021 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 390 ЦПК Україникасаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень обґрунтоване тим, що постанову суду апеляційної інстанції законним представником заявника отримано 28 вересня 2021 року. На підтвердження зазначеного ОСОБА_2 надано копію супровідного листа Івано-Франківського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Розглянувши клопотання, касаційний суд дійшов висновку, щовказана заявником причина пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень свідчить про пропуск процесуального строку з поважних причин.
Встановлені обставини є підставою для задоволення клопотання і поновлення ОСОБА_1 строку на касаційне оскарженнярішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2021 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року.
Проте касаційне провадження не може бути відкрито з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення
пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення
пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний
пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , не відповідає зазначеним вимогам закону.
Заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою.
За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
Згідно із пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
До касаційної скарги додано клопотання про звільнення від сплати судового збору обґрунтоване тим, що заявник не має можливості сплатити судовий збір у зв'язку із відсутністю грошових коштів.
На підтвердження вказаних доводів заявником додано копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2019 року до 2 кварталу 2020 року, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_2 отримано 482,29 грн; квитанцій; довідки № 63 від 2 лютого 2021 року та довідки до акта огляду
медико-соціальною експертною комісією, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
Таким чином, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони за попередній календарний рік.
Керуючись статтею 136 ЦПК України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», касаційний суд доходить висновку про те, що для вирішення питання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» заявник повинен надати докази, які б підтверджували розмір його доходу.
Обставини, зазначені ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , не є безумовними підставами для звільнення від сплати судового збору, оскільки заявником не надано суду касаційної інстанції доказів на підтвердження його реального майнового стану, який перешкоджає заявнику виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.
Надані відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2019 року
до 2 кварталу 2020 року, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_2 отримано 482,29 грн, не можуть слугувати підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки правове значення для вирішення питання має виключно майновий стан ОСОБА_1 , а не його законного представника.
Заявником не доведено обставин, які б свідчили про наявність достатніх підстав для звільнення від сплати судового збору. Тому клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Варто зазначити, що відмова у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги або відстрочення його сплати не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання позову, за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640 грн).
Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру.
Тому за подання касаційної скарги заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2 560 грн (1 280(640*2)*200%), про що надати відповідний документ або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір за подання касаційної скарги має бути зараховано за платіжними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерський район/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2021 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 16 вересня 2021 рокуу цій справі.
Відмовити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , на рішення
Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 вересня 2021 рокузалишити без руху.
Надати заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.
У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко