Категорія №6.19
Іменем України
09 червня 2010 року Справа № 2а-24273/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Твердохліб Р.С.,
при секретарі Чукіній А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області до Відкритого акціонерного товариства „Луганський електроапарат ний завод” про стягнення штрафу в сумі 26590,43 грн., -
встановив:
14 липня 2009 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Луганський електроапарат ний завод” про стягнення штрафу в сумі 26590,43 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області було проведено перевірку ВАТ „Луганський електроапаратний завод” щодо здійснення капітального ремонту будівлі у м. Перевальськ, вул. Гагаріна, 10. У ході перевірки було встановлено, що без відповідного дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області на виконання будівельних робіт, на підставі договору від 09.12.2008 № 0912/081, укладеного між Перевальською обласною психоневрологічною лікарнею та ВАТ „Луганський електроапаратний завод” на виконання робіт з капітального ремонту, виконано роботи з улаштування автономного теплопостачання Перевальської обласної психоневрологічної лікарні, від індивідуальної електрокотельні потужністю 300 кВт, у порушення вимог ст. 29 Закону України „Про планування і забудову території”. Відповідно до Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд та надає право відповідним службам на видачу ордера на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному у позові.
Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),
- безсторонньо (неупереджено),
- добросовісно,
- розсудливо,
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,
- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія),
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України .
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст. 7 Закону України „Про основи містобудування” державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
У ч. 1 ст. 8 Закону України „Про основи містобудування” вказується, що державне регулювання у сфері містобудування полягає в контролі за дотриманням законодавства у сфері містобудування, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об'єктів, раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів при проектуванні та будівництві.
Відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 № 1434, Державна архітектурно-будівельна інспекція є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінрегіонбуду і йому підпорядковується.
Основним завданням Державної архітектурно-будівельної інспекції є виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Питання відповідальності підприємств, установ, організацій всіх форм власності у сфері містобудування регулюється Законом України „Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування”, який прийнято на виконання ст. 25 Закону України „Про основи містобудування”.
Згідно зі ст. 2 Закону України „Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування” органами, уповноваженими розглядати справи про правопорушення у сфері містобудування, та накладати штрафи, визначено інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
Згідно з Положенням про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 6 квітня 1995 року, яке встановлює порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, які передбачені Законом України „Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування”, штрафи накладаються інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю (далі - інспекції) на підприємства, їх об'єднання, установи та організації, що допустили правопорушення у сфері містобудування (далі - підприємства), за результатами контрольних перевірок, а також перевірок, проведених за зверненнями заінтересованих юридичних або фізичних осіб.
Судом встановлено, що 09.12.2008 між Перевальською обласною психоневрологічною лікарнею та ВАТ „Луганський електроапаратний завод” було укладено договір № 0912/081 про виконання робіт з капітального ремонту, улаштування автономного теплопостачання Перевальської обласної психоневрологічної лікарні, сел. Гірняцьке, від індивідуальної електрокотельні потужністю 300 кВт.
26.12.2008 між сторонами договору було складено акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року.
У період з 18.05.2009 по 22.05.2009 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області було проведено планову перевірку щодо здійснення капітального ремонту будівлі, розташованої за адресою: м. Перевальськ, вул. Гагарина, 10, щодо дотримання та виконання законодавства у сфері містобудування, за результатами якої було складено акт перевірки № 1.2.4.-9п від 22.05.2009. Проведеною перевіркою було встановлено, що у м. Перевальську, вул. Гагаріна, 10, без дозволу на виконання будівельних робіт Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області, Перевальською обласною психоневрологічною лікарнею спільно з ВАТ „Луганський електроапаратний завод”, ТОВ „БудТЕК”, МПМЧ фірма „Владіслав”, ТОВ „Транспромсоюз” здійснено роботи з капітального ремонту приміщень лікарні, інженерних мереж та даху, чим порушено ст. 29 Закону України „Про планування і забудову територій”.
29.05.2009 позивачем було складено протокол про правопорушення у сфері містобудування № 1.2.4-7 та припис, яким відповідач пропонував не проводити в подальшому роботи з капітального ремонту будівлі Перевальської обласної психоневрологічної лікарні, розташованої у м. Перевальську, вул. Гагаріна, 10, без дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (а.с.5).
Постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування від 11 червня 2009 року № 1.2.4-7 на відповідача накладено штраф у сумі 26590,42 грн. за порушення вимог ст. 29 Закону України „Про планування і забудову територій” (а.с.6).
Статтею 1 Закону України „Про основи містобудування”, містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
Частиною 3 статті 18 вказаного Закону передбачено, що закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
Відповідальність за порушення містобудівного законодавства передбачена ст.25 цього Закону, згідно якої, особи винні у: недотриманні державних стандартів, норм і правил при проектуванні і будівництві; проектуванні об'єктів з порушенням затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації; виконанні будівельних чи реставраційних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього; самовільній зміні архітектурного вигляду споруди в процесі експлуатації; недотриманні екологічних і санітарно-гігієнічних вимог, встановлених законодавством при проектуванні, розміщенні та будівництві об'єктів; прийнятті в експлуатацію об'єктів, зведених з порушенням законодавства, державних стандартів, норм і правил; наданні інформації, що не відповідає дійсності, про умови проектування і будівництва чи у необґрунтованій відмові надати таку інформацію, - несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.
Отже, відповідно до ч.3 ст.18, ст.25 Закону України 'Про основи містобудування', відповідальність за порушення містобудівного законодавства в даному випадку наступає за експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, які не прийняті в експлуатацію.
Згідно зі ст.1 Закону України „Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування”, підприємства, їх об'єднання, установи та організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (далі - будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення:
- проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої проектної документації - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості цих робіт;
- передачу проектною організацією замовнику робочої документації для будівництва, що не відповідає державним стандартам, нормам і правилам, вихідним даним на проектування об'єктів архітектури, які надані у встановленому порядку, та затвердженому проекту - у розмірі тридцяти відсотків вартості розробленої робочої документації;
- виробництво, реалізація або застосування в будівництві будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, які не відповідають державним стандартам, нормам і правилам або проектним рішенням, а так само підлягають обов'язковій сертифікації, але не пройшли її, - у розмірі двадцяти п'яти відсотків вартості реалізованої продукції;
- виконання будівельних робіт, що не відповідають державним стандартам, нормам і правилам або проектним рішенням - у розмірі десяти відсотків вартості виконаних робіт;
- прийняття в експлуатацію об'єктів, зведених з порушенням законодавства, а так само місцевих правил забудови населених пунктів або проектних рішень - у розмірі п'яти відсотків вартості відповідних об'єктів;
- здійснення окремих видів господарської діяльності у будівництві, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, без отримання у встановленому порядку ліцензії - у розмірі плати за видачу ліцензій на відповідний вид господарської діяльності у будівництві;
- ухилення від виконання або несвоєчасне виконання приписів інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
-передачу проектною організацією замовнику робочої документації для реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єкта архітектури, в якій передбачено внесення змін з порушенням вимог архітектурно-технічного паспорта зазначеного об'єкта, - у розмірі двадцяти п'яти відсотків вартості розробленої робочої документації;
- експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями - у розмірі десяти відсотків вартості виконаних робіт;
- затвердження містобудівної документації з порушенням встановлених державних стандартів, норм і правил, вихідних даних на проектування - у розмірі двадцяти п'яти відсотків вартості розробленої містобудівної документації;
- недотримання регіональних або місцевих правил забудови під час планування і забудови населених пунктів, режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність - у розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- проведення підготовчих робіт без дозволу на виконання підготовчих робіт або без дозволу на виконання будівельних робіт, або без відповідної затвердженої проектної документації - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, роботи по проектуванню, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту є окремим видом будівельних робіт і відповідальність за порушення при проведені будівельних робіт передбачена тільки п.п.1,4,12 ст.1 Закону України „Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування”, а іншими пунктами цієї статті передбачена відповідальність за інші конкретні види правопорушень у сфері містобудування.
Однак, як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, відповідачем виконувалась реконструкція приміщення, а не будівництво, а п.9 ст.1 вказаного Закону, не передбачена відповідальність за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення реконструкції без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач, в порушення вищезазначених Законів, необґрунтовано прийняв спірну постанову про накладення штрафних санкцій, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того суд зазначає, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.12.2009 по справі №2а-27024/09/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.201, позовні вимоги ВАТ „Луганський електроапарат ний завод” до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганський області про визнання недійсною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування №1.2.4-7 від 11.06.2009 задоволено у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірність заявленого позову, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 „Про державне мито” від сплати державного мита (судового збору) звільнений та при зверненні до суду не сплачував судовий збір.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 09 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 14 червня 2010 року, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
У задоволенні адміністративного позову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області до Відкритого акціонерного товариства „Луганський електроапарат ний завод” про стягнення штрафу в сумі 26590,43 грн. - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови буде складено та підписано 14 червня 2010 року.
Суддя
Твердохліб Р.С.