Р І Ш Е Н Н Я Справа №2-1660/2010
21 квітня 2010 року
Краматорский міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Ткачової С.М., при секретарі Хоронько М.В., за участю позивача ОСОБА_1, представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , представника відповідача Полосухіной І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ Краматорський завод важкого верстатобудування про зміну формулювання звільнення та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та остаточного розрахунку, відшкодування моральної шкоди ,-
05.01.2010 р. до Краматорського міського суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, який звернувся з позовом до ВАТ Краматорський завод важкого верстатобудування про зміну формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки та остаточного розрахунку, відшкодування моральної шкоди.
Представник відповідача Полосухіна І.В. позовні вимоги не визнала і суду пояснила, що з 28.05.2003 року, згідно наказу № 297 -к від 28.05.2003 року , ОСОБА_1 працює на ВАТ КЗВВ в МСП мех№2 уч.200 на посаді токаря розточника 3-го розряду. Позивач неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності в зв'язку з порушенням трудової дисципліни, згідно наказів № 255-в від 20.08.2007 року, № 96-в від 19.05.2009 року. 03.12.2009 року до відділу кадрів надійшла заява від ОСОБА_1 про звільнення його за ст..38 п.3 КЗпП України за власним бажанням, в зв'язку з порушенням власником законодавства про працю. 04.12.2009 року позивач після того, як відпрацював день був на прийомі у начальника відділу кадрів, який пояснив ОСОБА_1 у присутності його матері ОСОБА_2 про те, що його заява підписана з відпрацюванням 2 тижні та йому потрібно надати докази про порушення законодавства про працю у відношенні до нього. Ігноруючи пояснення, позивач не вийшов працювати з 07.12.2009 року. Надати пояснення з приводу невиходу на роботу відмовився, про що свідчить акти від 16.12.2009 року та 18.12.2009 року. 22.12.2009 року ОСОБА_1 наказом № 281-В звільнений по ст.. 40.п.4 КЗпП України за прогул з 07.12.20009 року. В той же день позивач був повідомлений про необхідність з'явитись у ВК для отримання наказу про звільнення, трудової книжки. До відділу кадрів позивач з'явився 28.12.2009 року, коли і отримав трудову книжку. Розрахункові гроші отримав на особисту банківську картку 29.01.2010 року. Вважає, що відповідачем виконані всі вимоги законодавства при звільненні позивача, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився та надав суду заяву про слухання справи за його відсутності.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити і суду показав, що з 28.05.2003 року, згідно наказу № 297 -к від 28.05.2003 року , він працює на ВАТ КЗВВ в МСП мех№2 уч.200 на посаді токаря розточника 3-го розряду. 03.12.2009 року відділ кадрів отримав його заяву про звільнення його за ст..38 п.3 КЗпП України за власним бажанням, в зв'язку з порушенням власником законодавства про працю. 04.12.2009 року він, після того, як відпрацював день був на прийомі у начальника відділу кадрів, який пояснив йому, у присутності його матері ОСОБА_2 про те, що його заява підписана з відпрацюванням 2 тижні та йому потрібно надати докази про порушення законодавства про працю у відношенні до нього. Вважає, що начальник відділу кадрів повинен був 04.12.2009 року його звільнити згідно поданої заяви та віддати йому трудову книжку, наказ про звільнення та розрахункові гроші. Він не вийшов працювати з 07.12.2009 року. 22.12.2009 року його наказом № 281-В звільнили по ст.. 40.п.4 КЗпП України за прогул з 07.12.20009 року. До відділу кадрів позивач з'явився 28.12.2009 року, коли і отримав трудову книжку. Розрахункові гроші отримав на особисту банківську картку 29.01.2010 року та остаточний розрахунок відбувся 22.02.2010 року. Вважає наказ виданий неправильно, просить змінити формулювання звільнення, стягнути середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки та остаточного розрахунку, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 3000 грн.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити та пояснила, що вона дійсно була з ОСОБА_2 на прийомі у начальника відділу кадрів відповідача 04.12.2009 року, який пояснив їм про те, що його заява підписана з відпрацюванням 2 тижні та йому потрібно надати докази про порушення законодавства про працю у відношенні до нього. Вони пояснювали начальнику відділу кадрів, що не згодні з цим.
Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.
Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 28.05.2003р. на посаді токаря розточника 3 розряду ( Наказ № 297-к від 27.05.2003 року) ( а.с. 5).
Відповідно до ст.. 233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права.
В судовому засіданні встановлено, що позивачем надіслано заяву про звільнення його за ст.. 38п.3 КЗпП України за власним бажанням , в зв'язку з порушенням власником законодавства про працю від 30.11.2009 року, 03.12.2009 року відповідач отримав цю заяву, 04.12.2009 року начальник відділу кадрів роз'яснив позивачеві в присутності ОСОБА_2 про те, що заява підписана з відпрацюванням 2 тижнів та що ОСОБА_1 необхідно продовжувати працювати, про що не заперечують сторони. ( а.с.3-4,40)
Наказом № 281-в від 22.12.2009 р. позивач звільнений з 07.12.2009 р. по ст. 40 п.4 КЗ п П України ( (відсутність на роботі без поважних причин) а.с.-21.
У судовому засіданні позивач не надав суду доказів про те, що він не був на роботі 07.12.2009 року з поважних причин, також не надав доказів про порушення відносно нього законодавства про працю.
З довідки ВАТ КЗВВ видно, що позивач не є членом на підприємстві профспілкової організації а.с.-51.
У відповідності зі ст. 40 п.4 КЗ п П України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
прогулу ( в том числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Матеріалами, які представив відповідач а.с.-33-39, 49-50 підтверджується, що позивач був відсутній на роботі 07.12.2009 року без поважних причин.
Позивач знав, 07.12.2009 року - робочий день, що він не звільнений за ст.. 38 п.3 КЗпП України, про що не заперечують сторони.
Суд, приходить до висновку, що ОСОБА_1 07.12.2009 року не був на роботі без поважних причин, тобто скоїв прогул.
З матеріалів справи видно, що після звільнення позивача приймались міри відповідачем для вручення йому наказу про звільнення та трудової книжки, яку отримав 28.12.2009 року а.с.- 32.
При таких обставинах позовні вимоги позивача про зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки - не підлягають задоволенню.
Позовні вимоги позивача в частині стягнення середньої заробітної плати за час затримки остаточного розрахунку підлягають задоволенню за таких обставин.
Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
В судовому засіданні встановлено, що з позивачем відповідач розрахувався 22.02.2010 року.
За таких обставин підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток урозмірі 1770,20 грн. ( 53дн.Х 33,40 грн.= 1770,20 грн.)
Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, їх тривалість, факт відновлення судом порушених прав позивача, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що у вимогах позивача про відшкодування матеріальної шкоди слід відмовити.
Розглядаючи питання про розподіл судових витрат, згідно зі ст.88 ЦПК України, суд дійшов до висновку, що з позивача на користь Держави необхідно стягнути витрати на інформаційно технічне забезпечення у сумі 37 грн., та судовий збір в доход місцевого бюджету у сумі 8,50 грн., а з відповідача в доход місцевого бюджету судовий збір у розмірі 51 грн.
Керуючись ст.ст.8,14,15,88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 38, 44, 116,117, 237-1 КЗ п П України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ Краматорський завод важкого верстатобудування про зміну формулювання звільнення та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та остаточного розрахунку, відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути з ВАТ Краматорський завод важкого верстатобудування на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку остаточного розрахунку у розмірі 1770грн.20 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн. та в доход місцевого бюджету судовий збір у сумі 8,50 грн.
Стягнути з ВАТ Краматорський завод важкого верстатобудування в доход місцевого бюджету державне мито у розмірі 51грн.
На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Краматорський міський суд протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження .
Заява про апеляційне оскарження дійсного рішення може бути подане протягом десяти днів від дня його проголошення.
Суддя:
Рішення ухвалене й надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному екземпляра.
Суддя: