ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
"23" листопада 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/238/21
За позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Лиман Донецької області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Убдізель”, м. Ужгород Закарпатської області
про стягнення 558 340 грн. штрафу,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.
представники:
Позивача - не з'явився
Відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Акціонерним товариством “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Лиман Донецької області заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Убдізель”, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 558 340 грн. штрафу.
Позивач просить суд задоволити заявлені ним вимоги в повному обсязі, покликаючись, при цьому, на положення пунктів 118, 122 Статуту залізниць України. Зокрема, вказує, що при комісійних зважуваннях вагонів, які слідували до станцій призначення регіональної філії “Донецька залізниця” АТ “Українська залізниця”, встановлено розбіжності між фактичними масами вантажу в останніх та тими, що були зазначені у відповідних транспортних накладних. Зауважує, що наведені порушення зафіксовані в комерційних актах № 486202/437 від 08.10.2020 року, № 482004/527 від 14.10.2020 року та № 484809/597 від 22.11.2020 року і є підставою для стягнення з вантажовідправника - ТОВ “Убдізель” - штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, а саме 558 340 грн.
У додаткових поясненнях по справі, що надійшли до суду 11.10.2021 року (вх. № 02.3.1-02/7211/21), позивач зазначає, що розрахунок провізної плати позивачем здійснений на підставі Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України і зареєстрованого в Мін'юсті України 15.04.2009 року за № 340/16356.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов, на виклик суду жодного разу не з'явився, хоча підготовчі засідання у справі неодноразово відкладалися. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду надсилались на його офіційну юридичну адресу, підтверджену відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті. Крім того, надіслані на його адресу процесуальні документи впродовж усього судового розгляду справи повертались на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення зв'язку “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Згідно зі ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи,
суд встановив:
03.10.2020 року, відповідно до залізничної накладної № 36454452 зі станції “Клепаров” регіональної філії “Львівська залізниця” АТ “Українська залізниця” на станцію “Сартана” регіональної філії “Донецька залізниця” АТ “Українська залізниця” було відправлено вагон № 68824937 із вантажем - “лом чорних металів”.
08.10.2020 року на станції “Волноваха” на підставі актів загальної форми № 37880 здійснено комісійне зважування вищезгаданого вагону з участю представників вантажоодержувача, внаслідок чого складено комерційний акт № 486202/437, де відображено розбіжність фактичної маси вантажу з тією, що зазначена в накладній (58 200 кг), у бік зменшення на 1 100 кг. Зокрема, встановлено: маса брутто - 79 100 кг, тара вагона - 22 000 кг, маса нетто - 57 100 кг; у накладній № 36454452 від 03.10.2020 року проставлено відмітку про складання комерційного акту № 486202/437 від 08.10.2020 року.
09.10.2020 року на підставі накладної № 33563438 зі станції “Шостка” регіональної філії “Південно-Західна залізниця” АТ “Українська залізниця” на станцію “Роя” регіональної філії “Донецька залізниця” АТ “Українська залізниця” було відправлено вагон № 67670521 із вантажем - “лом чорних металів”.
13.10.2020 року - 14.10.2020 року на станції “Покровськ” на підставі актів загальної форми № 38692 та № 1176 проведено комісійне зважування вказаного вагону та в подальшому складено комерційний акт № 482004/527 від 14.10.2020 року, де зафіксовано відхилення фактичної маси вантажу від передбаченої накладною № 33563438 від 09.10.2020 року (62 850 кг) у бік збільшення на 900 кг, зокрема: маса брутто - 87 500 кг, тара вагона - 23 750 кг, маса нетто - 63 750 кг.
13.11.2020 року, у відповідності до накладної № 37370269 від 12.11.2020 року, зі станції “Хуст” регіональної філії “Львівська залізниця” АТ “Українська залізниця” на станцію “Сартана” регіональної філії “Донецька залізниця” АТ “Українська залізниця” було відправлено вагон № 65295511 із вантажем - “лом чорних металів”.
22.11.2020 року на станції призначення “Сартана” на підставі актів загальної форми № 964 від 14.11.2020 року та № 942/ПП від 21.11.2020 року здійснено комісійне зважування зазначеного вагону, внаслідок чого складено комерційний акт № 484809/597, де відображено наявну розбіжність між фактичною масою вантажу та тією, що передбачена накладною № 37370269 від 12.11.2020 року (65 600 кг), у бік збільшення на 500 кг. Зокрема, встановлено: маса брутто - 89 900 кг, тара вагону - 23 800 кг, маса нетто - 66 100 кг.; у накладній № 37370269 від 12.11.2020 року проставлено відмітку про складання комерційного акту № 484809/597 від 22.11.2020 року.
За матеріалами справи судом встановлено, що у відповідності до всіх вищезазначених накладних - № 36454452 від 03.10.2020 року, № 33563438 від 09.10.2020 року та № 37370269 від 12.11.2020 року - відправником вантажу є Товариство з обмеженою відповідальністю “Убдізель” (відповідач у справі), яким визначені маси вантажу без участі представників залізниці; завантаження вагонів також здійснювалось силами та засобами вантажовідправника, свідченням чого є характерні відмітки у графах 24, 26 та 28 перевізних документів.
У відповідності до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).
Законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України “Про транспорт”, “Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування”, “Про залізничний транспорт”, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України (ст. 3 Закону України “Про залізничний транспорт”).
Стаття 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, встановлює, що Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
У ст. 5 Статуту зазначено, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: Правила перевезення вантажів; Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача (ст. 6 Статуту та п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року № 644 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року № 138).
Згідно зі ст. 37 Статуту, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
У відповідності до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, зокрема, в № графи накладної 24 відправник вказує масу вантажу, визначену відправником. У разі пред'явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 “Найменування вантажу” вноситься відмітка “навалом”, “насипом” або “наливом”.
На підставі ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334.
Відповідно до п. 2 Правил складання актів, комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності маси вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Статтею 105 Статуту передбачено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Згідно зі ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Відповідно до ст. 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено: якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Так, суд констатує, що оскільки факт неправильного зазначення у залізничних накладних маси вантажу було зафіксовано відповідними актами загальної форми та комерційними актами, залізницею на підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України був нарахований штраф вантажовідправнику в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення в сумі 558 340 грн.
Враховуючи, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній та беручи до уваги, що факти невідповідності мас вантажу встановлені відповідними документами, наведеними вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак, підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача штрафу в розмірі 558 340 грн. із наступного розрахунку: провізна плата за накладною № 36454452 за вагон № 68824937 (36 785 грн. х 5) + провізна плата за накладною № 33563438 за вагон № 67670521 (30 926 грн. х 5) + провізна плата за накладною № 37370269 за вагон № 6529511 (43 957 грн. х 5) = 558 340 грн.
Висновки суду, що сформувались у межах спірних правовідносин, кореспондуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 27.06.2018 року у справі № 910/11599/17 та від 05.02.2019 року у справі № 914/2339/17.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
За таких обставин, заявлені позовні вимоги належним чином обґрунтовані законом, підтверджені матеріалами справи, відповідачем у встановленому порядку не спростовані, тому підлягають до задоволення судом повністю.
З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 8 375 грн. 10 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Убдізель”, вул. Марії Заньковецької, будинок 5, офіс 7, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 34561793) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця”, вул. Єжи Гедройця, будинок 5, м. Київ, 03150 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 40075815) в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, вул. Привокзальна, будинок 22, м. Лиман, Донецька область, 84400 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 40150216) штраф у розмірі 558 340 (П'ятсот п'ятдесят вісім тисяч триста сорок гривень) грн., а також суму 8 375 (Вісім тисяч триста сімдесят п'ять гривень) грн. 10 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 20.12.2021 року.
Суддя Пригара Л.І.