ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
"23" листопада 2021 р. м. Ужгород Справа № 927/102/21
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ
до відповідача Фізичної особи - підприємця Рацина Валерія Михайловича, с. Підвиноградів Виноградівського району Закарпатської області
про стягнення 3 750 005 грн. неустойки,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.
представники:
Позивача (в режимі відеоконференції) - Руденко Н.В., представник
в порядку самопредставництва
Відповідача - Нечаєв В.В., адвокат, ордер серії ВС № 1064887 від 26.05.2021 року
СУТЬ СПОРУ: Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ заявлено позов до відповідача Фізичної особи - підприємця Рацина Валерія Михайловича, с. Підвиноградів Виноградівського району Закарпатської області про стягнення 3 750 005 грн. неустойки.
Позивач просить суд задоволити позов у повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами. Зокрема, покликається на порушення відповідачем умов договору купівлі - продажу об'єкта малої приватизації в частині повної оплати у встановлений сторонами строк його вартості, внаслідок чого, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, п. 8.2. Договору, виникли підстави для нарахування неустойки в розмірі 3 750 005 грн., що підлягає стягненню з відповідача. Зазначає, що розірвання договору не звільняє сторін від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань, яке мало місце під час його дії.
У відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 27.05.2021 року, відповідач проти позову заперечив, аргументуючи вказане тим, що вищезгаданий договір є нікчемним в силу закону, оскільки не посвідчений нотаріально, а тому, не створює жодних юридичних наслідків та зобов'язань для сторін, які його уклали. Враховуючи наведене, зауважує, що строк для сплати ціни продажу об'єкта малої приватизації для покупця не відраховувався, а ненадання Антимонопольним комітетом України дозволу на концентрацію унеможливлювало передачу відповідачу зазначеного об'єкта, що, у свою чергу, спричинило відсутність правових підстав для виконання зобов'язань за договором.
Разом із відзивом відповідачем подано до суду клопотання про зменшення розміру неустойки, що мотивоване важким майновим становищем останнього, а також необґрунтованістю доводів позивача про завдання йому збитків порушенням зобов'язання з боку відповідача.
14.06.2021 року судом отримано відповідь на відзив, у якій позивач, серед іншого, зазначає про те, що договором передбачався обов'язок покупця сплатити вартість придбаного об'єкта малої приватизації у 30-денний строк із моменту його підписання, а не нотаріального посвідчення, як стверджує у відзиві відповідач. Разом з тим, зауважує, що в силу приписів чинного законодавства, договір купівлі - продажу державного пакету акцій у статутному капіталі товариства не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Крім того, відсутність дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію не є підставою для невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у межах договірних правовідносин.
15.09.2021 року позивачем подано до суду додаткові пояснення у формі заперечень по справі, в яких, зокрема, висловлено позицію стосовно відсутності потреби в отриманні відповідачем зазначеного дозволу, оскільки сукупна вартість активів та обсяг реалізованої продукції АТ "Хімтекстильмаш" не перевищують сум, що визначені ст. 24 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Крім того, позивач акцентує увагу на тому, що відповідач, подавши до суду клопотання про зменшення розміру неустойки, фактично визнав позов у частині, і відтак, просить задоволити такий у повному обсязі.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками спірних правовідносин.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи,
заслухавши пояснення представників сторін,
суд Встановив:
12.08.2020 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (продавцем, позивачем у справі) та Фізичною особою - підприємцем Рацином Валерієм Михайловичем (покупцем, відповідачем у справі) було укладено Договір № 24 купівлі - продажу об'єкта малої приватизації - державного пакету акцій у кількості 3 979 276 штук, що становить 100,0% статутного капіталу Акціонерного товариства "Хімтекстильмаш", код ЄДРПОУ 14314311, що знаходиться за адресою 14001, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 110, за результатами аукціону (надалі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, котрий став переможцем електронного аукціону № UA-PS-2020-06-14-000002-3, який відбувся 14.07.2020 року, об'єкт малої приватизації - державний пакет акцій у кількості 3 979 276 штук, що становить 100,0% статутного капіталу Акціонерного товариства "Хімтекстильмаш", загальною номінальною вартістю 994 819 грн., а покупець зобов'язується сплатити ціну продажу об'єкта приватизації, виконати визначені в Договорі умови, прийняти об'єкт приватизації (п. 1.1. Договору).
Згідно з протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-06-14-000002-3, який затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 21.07.2020 року № 13/424, ціна продажу об'єкта приватизації становить 75 000 100 грн. без ПДВ. Покупець зобов'язаний сплатити за придбаний об'єкт приватизації 75 000 100 грн. без ПДВ у повному обсязі протягом 30 календарних днів із дня підписання цього Договору в порядку, встановленому пунктом 2.2. Договору (п. 2.1. Договору).
Розрахунки за об'єкт приватизації здійснюються в такому порядку: - гарантійний внесок для участі в аукціоні, сплачений покупцем на банківський рахунок оператора електронного майданчика Товариства з обмеженою відповідальністю "НАЦІОНАЛЬНА ЕЛЕКТРОННА БІРЖА" в сумі 99 481 грн. 90 коп., що становить 10 відсотків стартової ціни об'єкта приватизації, зараховується покупцеві в рахунок ціни продажу об'єкта приватизації шляхом його перерахування на рахунок, зазначений в інформаційному повідомленні; - грошові кошти в розмірі 74 900 618 грн. 10 коп. без ПДВ за придбаний об'єкт приватизації сплачуються покупцем шляхом безготівкового перерахування з рахунка покупця на рахунок продавця протягом 30 календарних днів з дня підписання цього Договору (п. 2.2. Договору).
Розділом 3 Договору передбачені умови набуття права власності на об'єкт приватизації, зокрема, останнє переходить до покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу відповідного об'єкта разом із неустойкою (у разі її нарахування) та з моменту зарахування акцій на рахунок у цінних паперах покупця у депозитарній установі (п. 3.1. Договору); право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця не раніше дати отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію, якщо отримання такого дозволу вимагається законом (п. 3.2. Договору).
Згідно з п. 8.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання його умов покупець несе відповідальність, встановлену цим Договором та законодавством України.
У відповідності до п. 8.2. Договору, у разі несплати коштів за об'єкт приватизації, згідно з цим Договором, протягом 30 календарних днів з дня його укладення, покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об'єкта приватизації.
Сторони домовились, що одностороння відмова від виконання Договору не допускається. Договір може бути розірваний на вимогу однієї зі сторін, в тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених цим Договором, у визначені строки (п. п. 10.2., 10.3. Договору).
Виключними умовами для розірвання Договору в порядку, передбаченому законодавством, є, зокрема: - несплата покупцем коштів за об'єкт приватизації протягом 60 днів з дати підписання Договору відповідно до його умов; - невиконання умов продажу об'єкта приватизації і зобов'язань покупця, визначених умовами Договору, в установлений Договором строк ( п. 10.5. Договору).
Відповідно до п. 12.2. Договору, останній набуває чинності з дати його підписання.
Договір діє до виконання у повному обсязі покупцем зобов'язань, передбачених цим Договором, що підтверджується продавцем у встановленому законодавством порядку, якщо Договір не буде раніше виконаний або припинений згідно із законодавством України та умовами Договору (п. 12.5. Договору).
З аналізу змісту п. п. 2.1., 2.2. Договору можна дійти висновку про те, що покупець зобов'язувався сплатити ціну продажу об'єкта приватизації в розмірі 74 900 618 грн. 10 коп. до 13.09.2020 року - протягом 30 календарних днів із дня підписання Договору.
Разом з тим, за матеріалами справи судом встановлено, що листом б/н від 08.09.2020 року (арк. спр. 35) останній звернувся до позивача із проханням розірвати укладений між сторонами Договір, покликаючись на ненадання йому Антимонопольним комітетом України дозволу на концентрацію.
Позивачем, у свою чергу, в задоволенні зазначеного прохання відмовлено із посиланням на п. 10.2. Договору, згідно з яким одностороння відмова від його виконання не допускається, і одночасно повідомлено відповідача про нарахування неустойки у відповідності до п. 8.2. укладеної між сторонами угоди. Крім того, покупцю запропоновано сплатити грошові кошти за придбаний об'єкт та зазначену суму неустойки до 12.10.2020 року, оскільки в разі невиконання ним узятих на себе зобов'язань, після настання вказаної дати Договір підлягає розірванню. Наведені обставини, зокрема, підтверджуються наявною в матеріалах справи копією листа Регіонального відділення ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 16.09.2020 року № 50-13/02-1927 (арк. спр. 36).
21.10.2020 року позивачем надіслано на адресу відповідача претензію, в якій заявлено вимогу стосовно сплати до 30.11.2020 року суми неустойки в розмірі 3 750 005 грн., що складає 5 відсотків ціни продажу об'єкта приватизації (арк. спр. 37).
23.10.2020 року супровідним листом за вих. № 50-13/02-2149 Регіональне відділення ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надіслало відповідачу для підписання проєкт Договору про розірвання Договору купівлі - продажу об'єкта малої приватизації № 24 від 12.08.2020 року у двох екземплярах.
В подальшому, 27.10.2020 року на адресу продавця надійшли підписані покупцем проєкти зазначеного Договору, датовані 08.09.2020 року. Разом з тим, із урахуванням приписів ст. 640 Цивільного кодексу України та п. 3 відповідного Договору про розірвання, останній вступає в силу із дня його підписання сторонами. Відтак, зважаючи на те, що з боку продавця такий підписано в день його отримання - 27.10.2020 року, Договір купівлі - продажу об'єкта малої приватизації № 24 від 12.08.2020 року вважається розірваним саме із зазначеної дати. Наведені обставини викладені позивачем у листі від 28.10.2020 року № 50-13.02-2192, де, окрім зазначеного, вкотре наголошено відповідачу про необхідність сплати неустойки в розмірі 3 750 005 грн., оскільки згідно з п. 2 Договору про розірвання Договору купівлі - продажу об'єкта малої приватизації № 24 від 12.08.2020 року, такий не звільняє сторін від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань, що настали під час дії Договору купівлі - продажу.
Втім, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, нараховану суму неустойки в розмірі 5 відсотків ціни продажу об'єкта приватизації він на користь позивача не сплатив, що, у свою чергу, зумовило виникнення в останнього підстав для звернення до господарського суду з даним позовом.
Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 627, 629 Цивільного кодексу України).
Ст. 628 Цивільного кодексу України регламентує, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 1 та 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачено, що покупець, який підписав договір купівлі-продажу, сплачує на відповідний поточний рахунок органів приватизації ціну продажу об'єкта приватизації не пізніше, ніж протягом 30 днів з дня підписання договору купівлі-продажу. За несплату коштів за об'єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня укладення договору купівлі-продажу нараховується неустойка.
Відповідно до положень ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", за порушення законодавства про приватизацію до винних осіб застосовується кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова відповідальність відповідно до законів України. У разі несплати коштів за об'єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня укладення договору та його нотаріального посвідчення (у разі якщо нотаріальне посвідчення договору передбачено законодавством) покупець сплачує на користь органу приватизації неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об'єкта.
Як вже зазначалось судом попередньо, п. 8.2. Договору купівлі - продажу об'єкта малої приватизації від 12.08.2020 року № 24, укладеного між сторонами, передбачено, що у разі несплати коштів за об'єкт приватизації, згідно з цим Договором, протягом 30 календарних днів з дня його укладення, покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об'єкта приватизації.
Обставини неповного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати коштів за об'єкт приватизації ним не заперечуються, матеріалами справи також не спростовані.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо нікчемності укладеного між сторонами Договору, оскільки за змістом ч. 4 ст. 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", договір купівлі-продажу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, передбачених законом.
Разом з тим, сторонами в пункті 12.2. Договору обумовлено, що такий набуває чинності з дати його підписання. На зазначеній стадії відповідачем не висувались будь-які заперечення із приводу форми та змісту угоди, що свідчить про прийняття ним її умов та обізнаність про обов'язки та відповідальність сторін, що нею передбачені.
Що стосується аргументів відповідача про обов'язковість отримання дозволу на концентрацію та про те, що відсутність такого унеможливлює виконання взятих на себе зобов'язань за договором, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до п. 6.4. Договору, покупець зобов'язаний отримати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію, якщо отримання такого дозволу вимагається законом, та надати належним чином засвідчену копію такого дозволу продавцю в одноденний термін після його отримання.
За змістом п. 4 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції", концентрацією визнається, зокрема, безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.
Статтею 24 зазначеного Закону регламентовано, що концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього одержання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України у випадках, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону та іншими нормативно-правовими актами, якщо: 1) сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 30 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, при цьому вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 4 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, у кожного; або 2) сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів в Україні суб'єкта господарювання, щодо якого набувається контроль, або суб'єкта, активи, частки (акції, паї) якого набуваються у власність чи одержуються в управління і користування, або хоча б одного із засновників створюваного суб'єкта господарювання, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік перевищує суму, еквівалентну 8 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому обсяг реалізації товарів хоча б одного іншого учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 150 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року.
У відповідності до інформаційного повідомлення про продаж на електронному аукціоні об'єкта малої приватизації - державного пакету акцій у кількості 3 979 276 штук, що становить 100,0% статутного капіталу Акціонерного товариства "Хімтекстильмаш", обсяг реалізованої продукції зазначеного суб'єкта господарювання за 2019 рік (останній фінансовий рік до укладення Договору купівлі - продажу) становив 2 348 тис. грн., баланс активів товариства - 9 141 тис. грн.
Суд зазначає, що наведені грошові показники дозволяють дійти висновку про необов'язковість отримання відповідачем дозволу на концентрацію, оскільки ні сукупна вартість активів, ні обсяг реалізації товарів АТ "Хімтекстильмаш" не перевищують суми, передбачені ст. 24 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
У даному випадку, суд також звертає увагу на те, що зміст вищенаведеного інформаційного повідомлення, копія якого міститься в матеріалах справи, був відомий відповідачу, оскільки розміщення останнього передувало проведенню електронного аукціону, а в подальшому, - й укладенню між сторонами Договору № 24 від 12.08.2020 року.
Крім того, умовами вищезазначеної угоди не обумовлювалось, що відсутність дозволу на концентрацію є підставою для звільнення покупця від обов'язку сплатити ціну продажу придбаного об'єкта приватизації, як і не встановлювались конкретні терміни для отримання відповідного дозволу.
Наведені обставини у своїй сукупності дозволяють дійти висновку про необґрунтованість доводів відповідача та наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Із приводу заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України).
За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, та розмір, до якого підлягає зменшенню остання.
Слід зазначити, що поняття "значно" та "надмірно", при застосуванні ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають деталізуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Отже, вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У відповідності до правової позиції Верховного Суду щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, викладеної в постанові від 08.05.2018 року у справі № 924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого такі підлягають зменшенню.
Можливість зменшення неустойки є правом суду за умови наявності підстав такого застосування, яке реалізується судом на власний розсуд.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 року у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 року у справі № 914/891/16.
Зважаючи на те, що відповідач в обґрунтування поданого ним клопотання про зменшення розміру неустойки не надав суду доказів поважності причин неналежного виконання свого зобов'язання щодо оплати вартості придбаного об'єкта малої приватизації, винятковості даного випадку та невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру останньої.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 56 250 грн. 08 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Рацина Валерія Михайловича, АДРЕСА_1 (код ЄДРЮОФОПтаГФ НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, проспект Голосіївський, будинок 50, м. Київ (код ЄДРЮОФОПтаГФ 43173325) суму 3 750 005 (Три мільйони сімсот п'ятдесят тисяч п'ять гривень) грн. неустойки, а також суму 56 250 (П'ятдесят шість тисяч двісті п'ятдесят гривень) грн. 08 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Відмовити у задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця Рацина Валерія Михайловича про зменшення розміру неустойки.
4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
5. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 20.12.2021 року.
Суддя Пригара Л.І.