Справа № 587/2273/21
17 грудня 2021 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючої судді Черних О.М., з участю секретаря судового засідання Токаревої В.М., розглянувши матеріали які надійшли від управління патрульної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ФОП « ОСОБА_2 », мешканця: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , посвідчення водія НОМЕР_2 ,
за ст. 124 КУпАП,-
05.11.2021 року до Сумського районного суду Сумської області надійшов матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 310252 - 30 жовтня 2021 року близько 18-30 годин на км2+500 автошляху Н-12 обхід м. Суми ОСОБА_1 керував транспортним засобом MAN TGA18.390 д.н.з. НОМЕР_3 , не вибрав безпечної швидкості руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну та скоїв наїзд на транспортний засіб, що стояв, а саме на КамАЗ д.н.з. НОМЕР_4 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до ст. ст. 245, 280 КУпАП під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Об'єктивна сторона складу правопорушення - це система передбачених адміністративно-правовою нормою ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку; протиправне діяння (бездіяльність);шкідливі наслідки діяння; причинний зв'язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками.
В судовому засіданні ОСОБА_1 суду пояснив, що дійсно дорожньо-транспортна подія мала місце, але винуватим він вважає водія КамАЗа, оскільки він їхав зі швидкістю до 60 км/год, а останній стояв поперек дороги. КамАЗ начебто належав будівельний компанії та там начебто здійснювався ремонт дороги, але жодного знаку, який би інформував про це, не стояло.
Захисник ОСОБА_1 - адвокати Акімов Е.О. та Фоменко П.М. надали суду письмові пояснення, в яких просили провадження по справі закрити, оскільки винним в даній дорожньо-транспортній пригоді є водій автомобіля КамАЗ, який здійснював в темну пору доби маневри посеред проїзної частини, які перешкоджали руху, при цьому жодних знаків про ремонті роботи не стояло, жодної інформації не було.
Суд безпосередньо підходить до оцінки доказів.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що він їхав на своєму вантажному автомобілі позаду автомобіля ОСОБА_1 . Їхали вони зі швидкістю близько 60 км/год. Коли вони рухались на об'їзній, видимість була достатньою, жодних попереджувальних знаків не було. В подальшому, у авто Колодяжного загорілися «стопи», машина зупинилася. Він вийшов з автомобіля та пішов до транспортного засобу Колодяжного і тоді побачив, що поперек дороги, посеред проїзної частини стоїть КамАЗ, в якого й врізався ОСОБА_1 . Жодних знаків не було, а лише години через півтори приїхали працівники дорожньої служби та почали розставляти знаки. Кабіна у КамАЗа була темно-зеленого кольору, а тому дійсно КамАЗа було дуже погано видно.
Згідно практики Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України", "Малофєєва проти Росії", "Карелін проти Росії" суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загально-правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об'єктивне правоположення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і ЄСПЛ, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що жодних належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 суду не надано, навпаки всі матеріали узгоджуються з поясненнями свідка ОСОБА_3 та самого ОСОБА_1 , а тому справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
А тому, керуючись ст. 247 ч. 1 КУпАП, суддя,-
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 - закрити, за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її винесення.
Суддя О.М.Черних