Справа № 216/1800/20
провадження 1-кп/216/392/21
іменем України
про закриття кримінального провадження
13 грудня 2021 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду у м. Кривому Розі, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12019040230002089 від 27.11.2019 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянина України, який має вищу освіту, офіційно не працевлаштований, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, має на утриманні неповнолітню доньку Єлизавету, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України, -
В провадженні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу перебуває кримінальне провадження з обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
13 грудня 2021 року під час судового засідання захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 , заявила клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, у зв'язку зі спливом строків давності притягнення до відповідальності.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Прокурор проти задоволення клопотання не заперечував.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, в ході досудового розслідування були встановлені наступні фактичні обставини справи.
09 листопада 2019 року, приблизно о 10.00 годині, ОСОБА_4 прийшов до помешкання своєї колишньої дружини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - до квартири АДРЕСА_2 , де між ними, на ґрунті раніше існуючих особистих неприязних відносин, виникла сварка. В цей час у вказану сварку втрутився, присутній у квартирі чоловік ОСОБА_6 - ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зробив ОСОБА_4 зауваження з приводу його неправомірної поведінки та попросив останнього залишити їх помешкання. Вказані висловлювання ОСОБА_7 викликали у ОСОБА_4 почуття гострої особистої неприязні до ОСОБА_7 та намір на заподіяння останньому тілесних ушкоджень, за вказаних мотивів. Після чого, ОСОБА_4 , 09.11.2019, приблизно о 10:05 годин, знаходячись в приміщенні коридору квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, з мотивів раптово виниклої особистої неприязні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, і бажаючи їх настання, обома кулаками зі значною силою наніс ОСОБА_7 не менше двох ударів в область обличчя. ОСОБА_7 , бажаючи припинити протиправні дії ОСОБА_4 , обхопив останнього обома руками за тулуб, та вивів його до тамбурної перегородки вказаної квартири, де ОСОБА_4 , звільнившись від утримання, продовжуючи свої умисні дій. спрямовані на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 зі значною силою наніс останньому не менше трьох ударів обома кулаками в область голови та обличчя. Після чого, припинивши свої злочинні дії покинув місце вчинення кримінального правопорушення. Внаслідок умисних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_7 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді синців голови та обличчя, які відповідно до висновку СМЕ №226 від 25.02.2020, за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такиі, що мають незначні скороминучі наслідки.
Таким чином умисні дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження.
Під час розгляду справи обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не визнав.
Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, а частиною 3 статті 288 КПК встановлено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Таким чином за змістом статей 284-288 КПК України, підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах. Наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Між тим визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення, кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже, невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання.
Передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення, з визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.
Таким чином невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 12 грудня 2018 року, у справі №462/7282/14-к.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
При цьому згідно з ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Виходячи з санкції ч. 1 ст. 125 КК України, інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення за ступенем тяжкості є кримінальними проступком.
З огляду на викладене, суд, вислухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, який згідно з матеріалами кримінального провадження було вчинено 09.11.2019, не ухилявся від слідства та суду, не вчинив нового кримінального правопорушення та надав згоду на закриття кримінального провадження на цих підставах.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 49, ст. 125 ч. 1 КК України, ст.ст. 129, 286, 288, 326, 393, 395, 532, 533 КПК України суд -
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України.
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12019040230002089 від 27.11.2019 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України,- закрити.
Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала суду, яка набрала законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Суддя ОСОБА_8