Справа № 203/1363/21
Провадження № 2-а/0203/28/2021
30.06.2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:
головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,
за участю секретаря судового засідання - Мурадли Ф.М.,
за участі:
представника позивача - Стасовської Є.А.,
представника відповідача-2 - Прокопенка О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до спеціаліста І категорії - інспектора з паркування відділу тимчасового затримання транспортних засобів Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Погребного Іллі Миколайовича, Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, визнання дій протиправними, стягнення коштів,
встановив:
12.04.2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом спеціаліста І категорії - інспектора з паркування відділу тимчасового затримання транспортних засобів Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Погребного Іллі Миколайовича (далі - відповідач-1), Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (відповідач-2), Комунального підприємства «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради (відповідач-3), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії спеціаліста І категорії - інспектора з паркування відділу тимчасового затримання транспортних засобів Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Погребного Іллі Миколайовича по складанню постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в напівавтоматичному режимі серії РАП № 290755106 від 24.03.2021 року за ч. 3 ст. 122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , та складанню 01 березня 2021 року акта огляду, тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу марки Mitsubishi Galant, д.н.з. НОМЕР_1 , на спеціальний майданчик;
- постанову у справі про адміністративне правопорушення серії РАП № 290755106 від 24.03.2021 року, складену спеціалістом І категорії - інспектором з паркування відділу тимчасового затримання транспортних засобів Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Погребним Іллею Миколайовичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП - скасувати, провадження у справі - закрити;
- стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на відправку кореспонденції та з оплати судового збору у розмірі 977,00 грн зі спеціаліста І категорії - інспектора з паркування відділу тимчасового затримання транспортних засобів Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Погребного Іллі Миколайовича та Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради;
- стягнути на користь ОСОБА_1 кошти за евакуацію транспортного засобу у розмірі 750,00 грн та за послуги зберігання транспортного засобу у розмірі 150,00 грн зі спеціаліста І категорії - інспектора з паркування відділу тимчасового затримання транспортних засобів Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Погребного Іллі Миколайовича та Комунального підприємства «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради;
- стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений штраф за паркування у розмірі 265,63 грн зі спеціаліста І категорії - інспектора з паркування відділу тимчасового затримання транспортних засобів Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Погребного Іллі Миколайовича та Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради;
- стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката 8000,00 грн зі спеціаліста І категорії - інспектора з паркування відділу тимчасового затримання транспортних засобів Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Погребного Іллі Миколайовича та Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради.
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він не погоджується зі складеною відносно нього оскаржуваною постановою від 24.03.2021 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн за порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП, а також діями відповідача-1 щодо складання акту огляду, тимчасового затримання та доставлення його транспортного засобу на спеціальний майданчик. Позивач посилається на відсутність з його боку порушень Правил дорожнього руху, зазначає, що він є власником автомобіля Mitsubishi Galant, д.н.з. НОМЕР_1 , проте на момент виникнення події, зафіксованої в оскаржуваній постанові, 01.03.2021 року автомобілем керувала його дружина, яка і залишила його в м. Дніпрі на вул. Виконкомівська, 19.
Позивач заперечує свою причетність до вчинення адміністративного правопорушення та пояснює, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ч. 2 та ч. 3 ст. 283 КУпАП, оскільки на його думку, не було встановлено чи здійснено водієм зупинку чи стоянку та не встановлено водія, який вчинив оскаржувані дії. Крім того, як пояснив позивач, на сайті Дніпровської міської ради містяться відомості про правопорушення: зупинка в місцях виїзду з прилеглих територій транспортним засобом Mitsubishi Galant, д.н.з. НОМЕР_1 . При цьому, на думку позивача, з наданих відповідачем-2 фотознімків не видно, що відповідачем-1 було зафіксовано паркування транспортного засобу Mitsubishi Galant, д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м. Дніпро, вул. Виконкомівська, 19, ближче ніж 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. Також не вказано, яким технічним вимірювальним засобом (рулеткою) вимірювалась відстань від транспортного засобу до виїзду з прилеглої території, інформація щодо сертифікованого технічного вимірювального засобу (рулетки) відсутня, як на фотофіксації, так і в постанові про накладення адміністративного стягнення. Крім того, з наданих фотознімків видно, що транспортний засіб позивача, розміщений за адресою: м. Дніпро, вул. Виконкомівська, 19, не створював перешкод для руху пішоходів чи інших транспортних засобів або виїзду з прилеглої території. Позивач вважає, що зміст постанови не відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП, зокрема, оскаржувана постанова не містить посилання на докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення. Також позивач посилається на те, що у постанові відсутні відомості про використаний засіб, чи має він реєстрацію (чи сертифікований). Тому позивач вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП, з огляду на що, він звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відповідач-2, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позов від 24.05.2021 року, в якому зазначив, що з матеріалів фотофіксації чітко видно, що позивачем було розташовано транспортний засіб ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території, чим порушено пп. «и» п. 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху (ПДР). Як зазначив відповідач-2, оскільки матеріали фотозйомки містять дату та час вчинення адміністративного правопорушення, з них можна встановити, що перший знімок було зроблено о 16:40 годині, а останній - о 16:41 годині. Отже, як зазначив відповідач-2, ним було зафіксовано перебування транспортного засобу ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території за адресою: вул. Виконкомівська, 19, м. Дніпро, до 5 хвилин, що в свою чергу підтверджує зупинку транспортного засобу Mitsubishi Galant, д.н.з. НОМЕР_1 , за вказаною адресою. Отже, на думку відповідача-2, в оскаржуваній постанові чітко зазначено, що позивачем було порушено вимоги пп. «и» п. 15.9 розділу 15 ПДР в частині заборони зупинки транспортного засобу ближче 10 метрів від виїзду з прилеглих територій. Як зазначив відповідач, з фотознімків чітко видно, на якій саме відстані від виїзду з прилеглої території за адресою: вул. Виконкомівська, 19, м. Дніпро, розташовано транспортний засіб Mitsubishi Galant, д.н.з. НОМЕР_1 , а отже твердження позивача про відсутність доказів вчинення адміністративного правопорушення не відповідають дійсності.
Також, як зазначив відповідач-2, у зв'язку з вчиненням позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме: розміщення транспортного засобу таким чином, що він суттєво перешкоджає дорожньому руху, інспектором з паркування здійснено тимчасове затримання транспортного засобу Mitsubishi Galant, д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом доставки його для зберігання на спеціальний майданчик за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, 7.
Відповідач-2 вважає, що відповідач-1 правильно кваліфікував адміністративне правопорушення, а твердження позивача відповідач-2 вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, та вказуються виключно з метою уникнення від адміністративної відповідальності. Крім того, на думку відповідача-2, думка позивача про використання інспектором з паркування неналежного технічного засобу та недотримання порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення є хибною, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та не може слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови. На момент винесення оскаржуваної постанови жодна особа із відповідними заявами в порядку абз. 2 ч. 1 ст. 279-3 КУпАП до інспектора з паркування або до відповідача-2 не зверталась, у зв'язку з чим підстави для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності - відсутні.
Водночас, як пояснив відповідач-2, позивачем вчинено правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме: зупинка транспортного засобу Mitsubishi Galant, д.н.з. НОМЕР_1 , що створює перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху в районі будинку за адресою: м. Дніпро, вул. Виконкомівська, 19, чим порушено вимоги пп. «и» п. 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху в частині заборони зупинки транспортному засобу ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій. Як зазначив відповідач-2, належним доказом цього є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало факт його вчинення і факт зупинки автомобіля менше ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. З огляду на це, інспектором з паркування було здійснено відповідний замір за допомогою рулетки геодезичної фібергласової РГ-30м-13. Як зауважив відповідач-2, будь-які ідентифікаційні ознаки вимірювального засобу у повідомленні про притягнення до адміністративної відповідальності та постанові про притягнення до адміністративної відповідальності не повинні бути зазначені, бо відсутня така вимога у ч. 3 ст. 283 КУпАП.
Також, як зауважив відповідач-2, тимчасове затримання транспортного засобу здійснювалось згідно з вимогами діючого законодавства, акт про тимчасове затримання транспортного засобу складено у відповідності та в формі, визначеній Порядком тимчасового затримання транспортних засобів та їх зберігання.
З приводу компенсації позивачу витрат на правову допомогу відповідач-2 зазначив, що сума витрат позивача на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн є завищеною, бо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, відноситься до категорії справ незначної складності. При цьому розмір витрат на правову допомогу перевищує суму штрафу майже у 16 разів, що викликає сумніви у їх доцільності та співмірності.
Тому відповідач-2 вважає, що твердження позивача є хибними та необґрунтованими, не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови та для задоволення позовної заяви.
Позивач, не погодившись із запереченнями відповідача-2, подав до суду відповідь на відзив від 07.06.2021 року, в якій зазначив, що адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі, відповідачі своїми незаконними діями порушили права та інтереси позивача шляхом незаконної евакуації транспортного засобу та притягнення до адміністративної відповідальності, а заперечення щодо витрат на правову допомогу є надуманими.
Відповідач-1 та відповідач-3 заяв по суті спору до суду не надавали.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд задовольнити їх повністю, підстави звернення до суду з позовом пояснила таким чином, як про це зазначено вище.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовної заяви та просив суд відмовити у її задоволенні, підстави заперечень проти позовних вимог зазначив суду таким чином, як про це зазначено вище.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 23.04.2021 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
У судове засідання, призначене на 30.06.2021 року, з'явились представник позивача та представник відповідача-2.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, причини неявки суду не повідомили. При цьому суд враховує те, що відповідно до наказу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради від 20.04.2021 року № 94-к «Про звільнення та виплату компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки ОСОБА_2 », було звільнено відповідача-1 - спеціаліста І категорії - інспектора з паркування відділу тимчасового затримання транспортних засобів Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Погребного Іллі Миколайовича (а.с.49).
Суд, з урахуванням належного повідомлення інших учасників справи, на підставі ст. 205 КАС України, розглянув справу за відсутності інших учасників справи.
У судовому засіданні 30.06.2021 року судом були заслухані пояснення представника позивача та представника відповідача-2, досліджені письмові докази, наявні в матеріалах справи, проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за відомостями з повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності від 01.03.2021 року до постанови серії ІД № 00325840, було повідомлено, що відповідачем-1 в режимі фото/відеозйомки було зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу Mitsubishi, д.н.з. НОМЕР_1 , 01.03.2021 року 16:40:06, м. Дніпро, вул. Виконкомівська, 19, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП, п. 15.9 «и» Правил дорожнього руху, у відношенні власника (належного користувача) транспортного засобу буде винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн без евакуації/з евакуацією (а.с.12).
Відповідно до акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу № 10684 від 01.03.2021 року, о 16:45 годині в м. Дніпрі, вул. Виконкомівська, в районі будинку 19, відповідно до пп. «з» п. 2 ч. 3 ст. 265-4, ч. 3 ст. 122 КУпАП, у присутності понятих ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) відповідачем-1 було здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу Mitsubishi, д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом його доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку КП «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради, вул. Курсантська, в районі буд. 7 (а.с.9).
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 290755106 до повідомлення серії ІД № 00325840 від 24.03.2021 року, відповідач-1 розглянув справу про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення: Mitsubishi Galant, д.н.з. НОМЕР_1 .
Відповідачем-1 було встановлено, що 01.03.2021 року о 16:40 годині транспортним засобом Mitsubishi Galant, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснено і в районі будинку, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Виконкомівська, 19, чим порушено вимоги пп. и) п. 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху, в частині заборони зупинки транспортного засобу ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП; фотозйомка та/або відеозапис здійснювався за допомогою технічного засобу Logic Instrument Fieldbook K 80V2, та постановлено визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн (а.с.10).
На підтвердження факту сплати грошових коштів за евакуацію транспортного засобу у розмірі 750,00 грн, за зберігання транспортного засобу у розмірі 150,00 грн, штрафу у розмірі 255,00 грн, комісійні винагороди у розмірі 10,63 грн, загалом штраф у розмірі 265,63 грн, позивачем було надано копії квитанцій про сплату від 01.03.2021 року № 212762248, № 212761934, № 212762366, відповідно, на загальну суму 1165,63 грн (а.с.13).
Представник позивача - адвокат Стасовська Є.А., заперечуючи факт встановлення відповідачем-1 особи, яка вчинила правопорушення, з огляду на положення ст.ст. 14-2 та 279-3 КУпАП, а саме: вчинення правопорушення не власником автомобіля, а його користувачем, тобто нею як дружиною позивача, пояснила, що у день події 01.03.2021 року приблизно о 16 годині саме вона тимчасово припаркувала автомобіль марки Mitsubishi Galant, д.н.з. НОМЕР_1 , біля свого житлового будинку в районі будинку АДРЕСА_2 , піднялась до своєї квартири, а через 10 хвилин автомобіля вже не було. Згодом вони з чоловіком дізнались, що автомобіль евакуйований (а.с.20).
На підтвердження відомостей, зафіксованих в оскаржуваній постанові, представник відповідача-2 надав суду: витяг з доказової бази по адміністративному правопорушенню з фототаблицею з місця події, а також копії експертного висновку Державної служби спеціалізованого зв'язку та захисту інформації України від 24.12.2020 року та свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 10.03.2020 року № 7-054-20, чинне до 10.03.2021 року, щодо технічної придатності вимірювального засобу рулетки геодезичної фібергласової РГ-30м-13, яка є такою, що відповідає вимогам ТД виробника та ДСТУ ГОСТ 4179:2003, МИ 1780-87, тобто чинне на момент вчинення адміністративного правопорушення (а.с.45-48).
На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду:
- договір про надання правничої допомоги від 23.03.2021 року, що був укладений між адвокатом Стасовською Є.А. та ОСОБА_1 , за умовами якого у розділі 4 щодо порядку оплати послуг адвоката сторонами було обумовлено, що вартість послуг адвоката становить 8000,00 грн, клієнт протягом трьох днів з моменту підписання договору сплачує за надані послуги 5000,00 грн, оплата судового представництва в суді першої інстанції адвокату в розмірі 3000 грн підлягає оплаті після прийняття рішення по адміністративній справі (а.с.16-17);
- акт наданих послуг від 09.04.2021 року, як додаток до договору про надання правової допомоги від 23.03.2021 року, за яким адвокат Стасовська Є.А. надала (виконала) в інтересах ОСОБА_1 правничі послуги на суму 5000,00 грн, судові витрати, пов'язані з розглядом справи становлять 3000,00 грн; протягом трьох днів з моменту підписання договору клієнт сплачує за надані послуги 5000,00 грн, оплата судового представництва в суді першої інстанції адвокату в розмірі 3000,00 грн підлягає оплаті після прийняття рішення по адміністративній справі, адвокат залишає за собою право в односторонньому порядку надати весь обсяг або частину роботи безоплатно (а.с.19).
За відомостями з попереднього розрахунку сум судових витрат, за попередньою домовленістю адвоката з позивачем година роботи адвоката оплачується у розмірі 1000,00 грн (а.с.15).
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу визнання протиправними дій відповідача-1 по складанню постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в напівавтоматичному режимі серії РАП № 290755106 від 24.03.2021 року за ч. 3 ст. 122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , та складанню 01 березня 2021 року акта огляду, тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу марки Mitsubishi Galant, д.н.з. НОМЕР_1 , на спеціальний майданчик; скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії РАП № 290755106 від 24.03.2021 року, закриття провадження у справі; стягнення судових витрат на відправку кореспонденції та з оплати судового збору у розмірі 977,00 грн, коштів за евакуацію транспортного засобу у розмірі 750,00 грн, послуги зберігання транспортного засобу у розмірі 150,00 грн, сплаченого штрафу за паркування у розмірі 265,63 грн.
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності і ін.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.
Примітка. Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1 ст. 279-3 КУпАП, відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:
ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Аналіз викладених вище норм та встановлених у ході судового засідання обставин справи, досліджених письмових доказів дає суду підстави для висновку про те, що позивач та його представник не довели суду факт того, що ними було дотримано порядок звернення до відповідача-2, відповідно до ст. 279-3 КУпАП, щодо звільнення позивача від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху як власника транспортного засобу та не доведено суду факт того, що належним користувачем на момент вчинення адміністративного правопорушення була саме представник позивача як його дружина, а не позивач.
Тому суд відхиляє як неналежний та недопустимий доказ надані суду письмові пояснення представника позивача щодо належного користувача транспортного засобу, власником якого є позивач, та доходить висновку, що відповідачем-2 у встановленому ст. 14-2 КУпАП порядку було визначено відповідальну особу.
З огляду на це, суд вважає необґрунтованими доводи позивача та його представника з приводу порушення відповідачем-2 порядку встановлення відповідальної особи.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-ХІІ, учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР, в редакції, чинній на момент вчинення адміністративного правопорушення) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 15.1, п. 15.2, п. 15.3 ПДР, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).
У населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині; не розділена розміткою 1.1а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом).
Згідно з пп. и) п. 15.9 ПДР, зупинка забороняється, зокрема, ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Відповідно до п. 1.10 ПДР, прилегла територія - це територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП, зокрема порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У примітці до вказаної статті зазначено, що суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити:
найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
дату розгляду справи;
відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
опис обставин, установлених під час розгляду справи;
зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1-4 статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.
Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.
Частиною 2 ст. 277 КУпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), зафіксовані в режимі фотозйомки, розглядаються уповноваженою особою невідкладно після виявлення правопорушення та отримання відомостей про суб'єкта цього правопорушення.
Статтею 279-1 КУпАП встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування при внесенні до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення такого правопорушення перевіряє, чи не були відповідні обставини зафіксовані раніше, а також чи не притягалася відповідна особа до адміністративної відповідальності за це правопорушення іншою уповноваженою посадовою особою. Якщо відповідні відомості про зафіксоване правопорушення вже внесені до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху або відповідну особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності за це правопорушення, постанова іншої уповноваженої посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).
Днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або повнолітньому члену сім'ї такої особи.
У разі якщо відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, відмовляється від отримання постанови, днем отримання постанови є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову в її отриманні.
У разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 265-4 КУпАП, тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом його доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.
Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченого частиною третьою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), у випадках, передбачених ч. 3 ст. 265-4 КУпАП.
Підпунктом з) пункту 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП вказано, що розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме, зокрема: ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Відповідно до п. 5 Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 року № 990, після прибуття евакуатора інспектор з паркування у присутності двох понятих і особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, складає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу згідно з додатком .
Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу підписують інспектор з паркування, особа, що виконує роботи з доставлення такого засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, та два понятих.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, за допомогою показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 року у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Також суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У ч. 1 ст. 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 6 КАС України).
З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, для встановлення наявності події та, зокрема, об'єктивної сторони, як складових адміністративного правопорушення, необхідно визначити, які дії були вчинені позивачем, що охоплюються диспозицією ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме: порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Так, під час дослідження письмових доказів судом було встановлено, що оскаржувана постанова не містить опису події, зазначення об'єктивної сторони, вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, не містить опису обставин, установлених під час розгляду справи, зокрема, опису способу, яким було встановлено розміщення позивачем транспортного засобу таким чином, що створює перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, зокрема зупинки або стоянки ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. При цьому суд не зважає на те, що в оскаржуваній постанові зазначено про порушення позивачем пп. и) п. 15.9 ПДР, бо відповідачем-2 не було дотримано порядку складання змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 283 КУпАП, що вказує на недоведеність наявності події адміністративного правопорушення та об'єктивної сторони адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП в діях позивача.
Також, вирішуючи спір між сторонами по суті, суд враховує те, що досліджені у судовому засіданні фотоматеріали, надані відповідачем-2, не містять доказів того, що відстань від транспортного засобу позивача до виїзду з прилеглої території і безпосередньо в місці виїзду становить менше 10 метрів. Водночас пояснення представника відповідача-2, надані в судовому засідання, що з фото очевидно видно, що така відстань становить менше 10 метрів та, відповідно, таке розміщення транспортного засобу створює перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, суд вважає безпідставними, а надані суду докази - неналежними та недостатніми. Крім того, факт невідображення в оскаржуваній постанові об'єктивної сторони, вчиненого позивачем правопорушення, з огляду на допущену відповідачем-1 технічну описку, суд не бере до уваги, бо в ст. 283 КУпАП визначено порядок викладу змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення, дотримання якого є підставою для визнання достовірними викладених у ній обставин події, об'єктивної сторони правопорушення.
З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що відповідач-2 не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження скоєння позивачем адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП та, відповідно, що оскаржувана постанова була винесена з порушенням вимог чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право , зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (стаття 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (частина друга стаття 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частина перша стаття 77 КАС України).
Системний аналіз вищевказаних норм чинного законодавства України, встановлених в ході судового розгляду справи, обставин та наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю. При цьому позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача-1 по складанню оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, по складанню 01 березня 2021 року акта огляду, тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу марки Mitsubishi Galant, д.н.з. НОМЕР_1 , на спеціальний майданчик не підлягає задоволенню, оскільки способом відновлення порушеного права позивача у справах про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є її скасування та закриття справи, відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, а при складанні як постанови, так і акта огляду, тимчасової затримки та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик, суб'єкт владних повноважень діяв в межах наданих йому законом повноважень.
З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача-1 та відповідача-3 на користь ОСОБА_1 коштів за евакуацію транспортного засобу у розмірі 750,00 грн та за послуги зберігання транспортного засобу у розмірі 150,00 грн, а також позовних вимог про стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 на користь ОСОБА_1 сплаченого штрафу за паркування у розмірі 265,63 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
З огляду на аналіз викладених вище норм КАС України, суд зазначає, що належним відповідачем у справі, що розглядається, є саме суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення, так само як і Комунальне підприємство «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради, яке є суб'єктом господарювання, підпорядкованим органу місцевого самоврядування - Дніпровській міській раді, та здійснює функції по евакуації автомобіля на виконання рішення суб'єкта владних повноважень. При цьому в ході судового розгляду справи суду не було надано доказів того, що відповідач-3 здійснює делеговані повноваження суб'єкта владних повноважень. Тобто відповідач-1 та відповідач-3 не є належними відповідачами в адміністративній справі, що розглядається, з огляду на що позовні вимоги, заявлені до них не підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові КАС ВС від 26.12.2019 року № 724/716/16-а (К/9901/12750/18), де зазначено, що відповідачем у справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, що враховується судом на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України.
З урахуванням встановленої належності відповідача-2 як суб'єкта владних повноважень щодо позовних вимог, що розглядаються, з огляду на встановлені в ході судового розгляду справи підстави для скасування оскаржуваної постанови, як наслідок з метою відновлення порушеного права позивача на володіння та користування своїм майном в порядку тимчасового затримання транспортного засобу на підставі ст. 265-4 КУпАП, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача-2 на користь позивача кошти за евакуацію транспортного засобу у розмірі 750,00 грн та за послуги зберігання транспортного засобу у розмірі 150,00 грн.
При цьому щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача-2 як належного відповідача у справі, сплаченого позивачем штрафу за паркування у загальному розмірі 265,63 грн, суд зазначає, що така вимога задоволенню не підлягає, бо для повернення з державного чи місцевого бюджету помилково зарахованих коштів, зокрема штрафу, передбачений певний порядок їх повернення.
Так, порядок повернення штрафу за порушення правил дорожнього руху, визначений Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за № 650/24182, зокрема, у пункті 5, де зазначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
У разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до головних управлінь Казначейства подається копія судового рішення, засвідчена належним чином.
Копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається платником до відповідного головного управління Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Також, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету», повноваження щодо здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів покладено, в тому числі на органи державної влади та інші державні органи (код бюджетної класифікації: 21081100).
Тому для повернення штрафу у загальному розмірі 265,63 грн, з урахування рішення суду, визначено певний порядок його повернення з державного бюджету. З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення штрафу задоволенню не підлягає.
З приводу вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, з урахуванням встановленого законом станом на 01.01.2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, ставка судового збору відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» становить 454,00 грн.
Тому, враховуючи, що позивач загалом сплатив 1816,00 грн судового збору, суд зазначає, що сума сплаченого судового збору у розмірі 1362,00 грн є надміру сплаченим судовим збором, який підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України та не може бути стягнений з відповідачів, бо відповідач-1 та відповідач-3 є неналежними відповідачами, про що зазначалось вище, а з відповідача-2 - така сума судового збору не може бути стягнена пропорційно задоволеної частини позовних вимог, бо це є надміру сплачений судовий збір.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Порядок повернення надміру сплачених коштів до державного бюджету, в тому числі і судового збору, передбачений п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за № 650/24182, про що також зазначалось вище.
Суд, з урахуванням викладених вище норм, вирішуючи питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача-2 на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 227,00 грн (454,00 грн : 2 = 227,00 грн), та повернення позивачу з Державного бюджету України надміру сплаченої частини судового збору у розмірі 1362,00 грн (1816,00 грн - 454,00 грн = 1362,00 грн) (квитанція номер заявки: 1617677250, код квитанції: 2293-4519-4137-0218 від 12.04.2021 року на суму 1816,00 грн).
При цьому суд зазначає, що витрати позивача на відправку кореспонденції у розмірі 69,00 грн не входять до складу судових витрат зі сплати судового збору, тому такі вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.
З приводу вимоги позивача про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу адвоката 8000,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
- на професійну правничу допомогу;
- сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
- пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
- пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
- пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначені такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, у свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.
Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
При цьому у разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, має право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 06.03.2019 року, справа № 922/1163/18.
Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Так, як видно з наданих суду позивачем письмових доказів, позивачу були надані адвокатські послуги адвокатом Стасовською Є.А., що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 23.03.2021 року, актом наданих послуг від 09.04.2021 року. Суд, вирішуючи вимоги про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, бере до уваги заперечення представника відповідача-2 щодо заявленого до відшкодування розміру судових витрат, умови договору щодо сплати послуг адвоката у розмірі 5000,00 грн протягом трьох днів з моменту підписання договору, відсутність доказів на підтвердження їх сплати, а також те, що за умовами договору за попередньою домовленістю адвоката з позивачем година роботи адвоката оплачується у розмірі 1000,00 грн, зазначає, що витрати, понесені у зв'язку із участю адвоката у судових засіданнях 26.05.2021 року та 30.06.2021 року мають бути відшкодовані у загальній сумі 2000,00 грн, що є співмірним затраченому адвокатом часу та виконаної роботи з представництва інтересів позивача у суді. Саму такий розмір судових витрат суд вважає фактичним, достатнім та обґрунтованим.
V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме: в частині позовних вимог про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, стягнення з відповідача-2 на користь позивача коштів за евакуацію транспортного засобу у розмірі 750,00 грн, за послуги зберігання транспортного засобу у розмірі 150,00 грн - підлягають задоволенню, а у задоволенні іншої частини позовних вимог - слід відмовити.
При цьому суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача-2 на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань у розмірі 227,00 грн, а іншу частину у розмірі 1362,00 грн - повернути позивачу з Державного бюджету України як надміру сплаченого судового збору; судових витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань у розмірі 2000,00 грн, а у задоволенні іншої частини вимог щодо відшкодування судових витрат - відмовити.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до спеціаліста І категорії - інспектора з паркування відділу тимчасового затримання транспортних засобів Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Погребного Іллі Миколайовича, Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, визнання дій протиправними, стягнення коштів - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 290755106 до повідомлення серії ІД № 00325840 від 24.03.2021 року, винесену спеціалістом І категорії - інспектором з паркування відділу тимчасового затримання транспортних засобів Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Погребним Іллею Миколайовичем, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького; код ЄДРПОУ 42403446) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) кошти за евакуацію транспортного засобу у розмірі 750,00 грн (сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок).
Стягнути з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького; код ЄДРПОУ 42403446) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) кошти за послуги зберігання транспортного засобу у розмірі 150,00 грн (сто п'ятдесят гривень 00 копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького; код ЄДРПОУ 42403446) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 227,00 грн (двісті двадцять сім гривень 00 копійок).
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, 1; код ЄДРПОУ 37988155) повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) надміру сплачену суму судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1362,00 грн (одна тисяча триста шістдесят дві гривні 00 копійок) (квитанція від 12.04.2021 року номер заявки 1617677250 на суму 1816,00 грн, міститься в матеріалах адміністративної справи № 203/1363/21).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького; код ЄДРПОУ 42403446) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).
У задоволені іншої частини вимог щодо відшкодування судових витрат - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 05.07.2021 року.
Суддя Ф.М. Ханієва