Справа №:755/19588/18
Провадження №: 2/755/40/21
"14" грудня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Булгакової Є.І.,
представника відповідачів - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві питання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 , про визнання недійсними договорів дарування, -
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 , про визнання недійсними договорів дарування.
В судовому засіданні на вирішення учасників справи судом поставлене питання про залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою сторони позивача в судове засідання.
Представник відповідачів в судовому засіданні вважає за необхідне залишити позов без розгляду посилаючись на те, що сам позивач має статус адвоката і в нього у цьому процесі є також адвокат, отже вони обоє обізнані про свої обов'язки явки до суду. Із позовом позивач звернувся до суду ще у грудні 2018 року, а останні десь п'ять разів судові засідання відкладаються. Сторона позивача в апеляційному порядку оскаржувала ухвалу суду про відмову в поновленні строку на подання заяв про виклик свідків і ця ухвалу судом апеляційної інстанції залишена без змін, при цьому, апеляційний суд в тому числі наголосив на строках розгляду справи.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, направлені їй судові повістки систематично повертаються до суду без вручення, при цьому, як вбачається з матеріалів справи, третя особа отримала смс-повідомлення про виклик до суду на 14.12.2021 року.
Суд, вислухавши думку представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Як вбачається з матеріалів справи, в судове засідання призначене на 01.11.2021 року позивач та/або його представник не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи зворотними повідомленнями про вручення судових повісток (Т. 3, а.с. 27, 28).
Позивач отримав судову повістку про виклик до суду на 01.11.2021 року - 12.10.2021 року, а представник позивача отримав судову повістку про виклик до суду на 01.11.2021 року - 15.10.2021 року.
Заяв про розгляд справи без участі позивача та/або його представника до суду не надходило.
При цьому, 01.11.2021 року представник позивача подав до суду клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні у зв'язку з його хворобою. Також представник зазначив, що ним було подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 30.07.2021 року про відмову в поновленні процесуальних строків, яка через помилки в оформленні справи Дніпровським районним судом м. Києва досі не розглянута Київським апеляційним судом.
01.11.2021 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 14.12.2021 року у зв'язку з неявкою сторони позивача.
В судове засідання призначене на 14.12.2021 року позивач та/або його представник не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи зворотними повідомленнями про вручення судових повісток (Т. 3, а.с. 46, 47).
Позивач отримав судову повістку про виклик до суду на 14.12.2021 року - 25.11.2021 року, а представник позивача отримав судову повістку про виклик до суду на 14.12.2021 року - 15.11.2021 року.
Заяв про розгляд справи без участі позивача та/або його представника до суду не надходило.
При цьому, 14.12.2021 року до суду надійшло клопотання представника позивача про оголошення перерви в судовому засіданні із посиланням на зайнятість представника в інших судових засіданнях та у зв'язку із хворобою самого позивача.
Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
За змістом ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення перешкоджає розгляду справи.
Аналіз зазначених вище норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Тобто закон не вимагає встановлення судом причин повторної неявки позивача до судового засідання для вирішення питання про залишення позову без розгляду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
При цьому чинне процесуальне законодавство пов'язує поважність причин неявки лише з першою неявкою в судове засідання, а при повторній неявці позов залишається без розгляду не залежно від обставин.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 43 та ч. 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, відповідно до положень ст. 2 ЦПК України одним з завдань цивільного судочинства є своєчасний розгляд справи, а строки розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження передбачені ст. 275 ЦПК України, натомість справа за позовом ОСОБА_2 перебуває в провадженні суду з грудня 2018 року.
Згідно статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв'язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.
Статтею 257 ЦПК України передбачено, що поважна чи неповажна причина повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання значення не має, оскільки положення закону направлене на дотримання розумного строку розгляду справи і недопущення зловживання процесуальними правами як самих таких учасників процесу, так і правами інших осіб. Вказана позиція кореспондується з висновком ВССУ у справі №6-24063/ск15.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосереднього, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 року в справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В силу вимог ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України».
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Поряд із цим, сторона позивача вдруге поспіль не з'явилась в судове засідання, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином і завчасно.
Заяв про розгляд справи без участі позивача та/або його представника від сторони позивача до суду не надходило.
При цьому, вдруге поспіль представник позивача подає клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні із посиланням на причини, які він вважає поважними.
Однак, поважність причин неявки позивача та його представника в друге поспіль судове засідання не має значення для вирішення питання про залишення позову без розгляду, оскільки поважність причин неявки в судове засідання пов'язується лише з першою неявкою, а при повторній неявці позов залишається без розгляду не залежно від причин такої неявки.
Суд ще раз наголошує, що аналіз норм ст.ст. 223, 257 ЦПК України вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки. Тож у разі повторної неявки, суд має залишати позовну заяву без розгляду, адже вказані положення цивільного процесуального закону покликані дисциплінути позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Водночас, правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення сторони позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2019 року у справі № 310/12817/13.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до положень цивільно-процесуального закону на суд покладається обов'язок забезпечення усім учасникам процесу рівних можливостей для реалізації наданих їм прав. В той же час суд не може змусити таку сторону використовувати надані їй права та можливості.
Установивши всю сукупність передбачених законом обставин, ураховуючи все вище наведене, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 658/1141/18 наголосив на тому, що системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Отже, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц.
Суд звертає також увагу, що не дивлячись на оголошене бажання позивача особисто приймати участь в розгляді справи, останній протягом трьох років перебування справи в провадженні суду, жодного разу в судове засідання не з'явився. Поряд із цим, впродовж розгляду справи стороною позивача було ініційовано близько десяти клопотань про оголошення перерви в судовому засіданні, ураховуючи також усне клопотанням 17.03.2021 року та клопотання, яке було повернуто заявнику в зв'язку з відсутністю підпису.
Частиною 9, ст. 158 ЦПК України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Поскільки суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду, у відповідності до вимог ч. 9 ст. 158 ЦПК України застосовані ухвалою суду від 27.12.2018 року заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись 2, 13, 43, 44, 128, 158, 275, 223, 257, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 , про визнання недійсними договорів дарування - залишити без розгляду.
Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 27.12.2018 року шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 27.11.2018 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко В.М. за №1346 квартиру АДРЕСА_1 - скасувати.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складний 16.12.2021 року.
Суддя -