Справа № 420/17676/21
17 грудня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки директора Державного бюро розслідувань Сухачова Олексія Олександровича, Державного бюро розслідувань, заступника директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Іллящука Дениса Георгійовича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, про визнання протиправними дії, пункт 1.12 Переліку та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 24 вересня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки директора Державного бюро розслідувань Сухачова Олексія Олександровича, Державного бюро розслідувань, заступника директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Іллящука Дениса Георгійовича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, про визнання протиправними дії та бездіяльність, пункт 1.12 Переліку та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 29 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
05 жовтня 2021 року до суду від представника позивача за вх. №54358/21 надійшов лист із засвідченими копіями додатків та позовною заявою, в якій позовні вимоги викладені в наступній редакції:
1. Визнати протиправними дії виконуючого обов'язки директора Державного бюро розслідувань Суханова Олексія Олександровича щодо видання наказу від 29.06.2021 р. № 373 в частині віднесення до службової інформації у пункті 1.12. Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань відомостей, що містяться у службових обов'язках слідчих органів ДБР;
2. Визнати незаконним пункт 1.12. Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом виконуючого обов'язки директора Державного бюро розслідувань Суханова Олексія Олександровича від 29.06.2021 № 373;
3. Зобов'язати Державне бюро розслідувань вилучити пункт 1.12. з Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом виконуючого обов'язки директора Державного бюро розслідувань Сухачова Олексія Олександровича від 29.06.2021 №373;
4. Визнати протиправними дії заступника директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Іллящука Дениса Георгійовича по відмові у наданні публічної інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 15 вересня 2021 року про надання копії посадової інструкції слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Колесніка Володимира Ігоровича;
5. Зобов'язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві надати копію посадової інструкції слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Колесніка Володимира Ігоровича.
11 жовтня 2021 року ухвалою продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
Ухвалою суду від 21 жовтня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (вх. №54358/21), відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 15 вересня 2021 року (вх. № Т-3244/зпі від 15.09.2021) позивач звернувся із запитом на інформацію до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (далі - ТУ ДБР у м. Миколаєві), у якому просив надати копію посадової інструкції слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Колесніка В.І. Листом від 21.09.2021 № Т-3244/зпі/16-02-16/21 заступник директора Денис Іллящук, за результатами розгляду зазначеного запиту, повідомив позивача: про право вільно збирати, зберігати використовувати і поширювати інформацію усно письмово або в інший спосіб - на свій вибір, за що вони йому дуже вдячні; що здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, проте, не зазначив як запитувана посадова інструкція шкодить інтересам національної безпеки, порушує територіальну цілісність або громадський порядок; що Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції, підтверджуючи належність до суб'єктів владних повноважень; про існування гарантій незалежності Державного бюро розслідувань, зупинившись на окремих з них, як спеціальний статус Державного бюро розслідувань, особливий порядок, фінансування та організаційного забезпечення діяльності; порядок здійснення повноважень Державним бюро розслідувань та його працівниками; правовий захист і забезпеченням особистої безпеки працівників Державного бюро розслідувань, їхніх близьких родичів, але ці відомості ніяк не наближали до питань доступу до публічної інформації; що слідчі органів Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) є особами рядового і начальницького складу. Повідомлено, що згідно із пунктом 1.12 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР, затвердженого наказом ДБР від 29.06.2021 № 373, відомості, що містяться у службових обов'язках слідчих органів ДБР становлять інформацію з обмеженим доступом і, що саме ця обставина відповідає захищеним Законом № 794-УІП гарантіям незалежності ДБР в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності та громадського порядку. Таким чином, умисне ненадання Денисом Іллящуком інформації на запит через незастосування норм Закону № 2939-УІ, як і перешкода реалізації цього права у вигляді незаконних положень пункту 1.12. Переліку порушує конституційне право позивача на вільне збирання та використання інформації. Посилання відповідача на Перелік відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом в. о. Директора полковника Державного бюро розслідувань Олексія Суханова від 29.06.2021 № 373 не може породжувати ніяких правових наслідків, через відсутність його реєстрації в Міністерстві юстиції України в порядку, встановленому Указом Президента України з 01.01.1993 року.
15 листопада 2021 року представником Державного бюро розслідувань за вх. №63523/21 подано відзив на позов, в якому зазначає, що вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що у в.о. директора ДБР наявні належні та необхідні законодавчо визначені повноваження, а також достатні правові підстави для видання наказу ДБР від 29.06.2021 № 373 «Про затвердження Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань» та що правові підстави для визнання протиправними дій в.о. Директора ДБР Суханова 0.0. щодо видання наказу ДБР від 29.06.2021 № 373, у тому числі в частині віднесення до службової інформації визначених у пункті 1.12 Переліку, затвердженого таким наказом, відомостей - відсутні. Зазначає, що віднесення пунктом 1.12 Переліку, затвердженого наказом ДБР № 373 від 29.06.2021, відомостей про режимно-секретні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю, підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування, що містяться в положеннях про зазначені підрозділи та посадових інструкціях/службових обов'язках працівників цих підрозділів, до відомостей, що становлять службову інформацію, є обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог релевантного законодавства, а, отже, законним. Правові підстави для визнання пункту 1.12 Переліку, затвердженого наказом ДБР №373 від 29.06.2021, незаконним, як і правові підстави для зобов'язання ДБР вилучити пункт 1.12 з Переліку, затвердженого наказом ДБР № 373 від 29.06.2021, відсутні. Перелік, затверджений наказом ДБР № 373 від 29.06.2021, не підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади». Вказує, що включення до пункту 1.12 Переліку, затвердженого наказом ДБР від 29.06.2021 № 373, відомостей про режимно-секретні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю, підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування, що містяться в положеннях про зазначені підрозділи та посадових інструкціях/службових обов'язках працівників цих підрозділів, жодним чином не порушує будь-яких прав позивача. Зазначає, що позовні матеріали не містять жодних відомостей про наявність ґрунтовних обставин, з якими законодавство пов'язує можливість поширення інформації з обмеженим доступом, яку позивач запитує у ТУ ДБР у м. Миколаєві.
Враховуючи викладене, представник Державного бюро розслідувань просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.
15 листопада 2021 року представником ТУ ДБР у м. Миколаєві за вх. №63803/21 подано відзив на позов, в якому зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що відповідно до пункту 1.12. Переліку, затвердженого наказом ДБР від 29.06.2021 №373, до складу таких відомостей віднесено відомості про режимно-секретні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю, підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування, що містяться в положеннях про зазначені підрозділи та посадових інструкціях / службових обов'язках працівників цих підрозділів віднесено до службової інформації. До підрозділів, що здійснюють досудове розслідування відноситься Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Одесі). Таким чином відомості, що містяться в положенні про Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Одесі) та відомості, що містяться в посадових інструкціях і службових обов'язках працівників цього підрозділу (зокрема слідчого Колесніка В.І. - інформація, що запитується ОСОБА_1 ) віднесено до службової інформації. Вказує, що обмеження доступу до запитуваних відомостей, які є службовою інформацією, відповідає захищеним Законом України «Про доступ до публічної інформації» гарантіям незалежності ДБР в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності та громадського порядку. З урахуванням статусу ДБР, як правоохоронного органу, специфіки завдань, які вирішує ДБР та його працівники, заборону незаконного втручання у здійснення повноважень працівників ДБР - обмеження доступу до посадових інструкцій слідчих ДБР, які поряд із законодавством визначають порядок здійснення повноважень ДБР та його працівниками здійснюється з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно. Шкода від оприлюднення запитуваної інформації є істотною та зачіпає державні інтереси, що полягають у незалежності Державного бюро розслідувань як правоохоронного органу. Оприлюднення обмежених у доступі посадових інструкцій посадових осіб органу досудового розслідування ДБР дасть змогу особам, зацікавленим у результатах кримінальних проваджень, планувати та здійснювати вплив у будь-якій формі на слідчих ДБР з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття незаконного рішення. У в.о. Директора ДБР були наявними належні та необхідні законодавчо визначені повноваження, а також достатні правові підстави для видання наказу ДБР від 29.06.2021 № 373 «Про затвердження Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань», що власне не заперечується позивачем.
Враховуючи викладене, представник ТУ ДБР у м. Миколаєві просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.
26.11.2021 представником позивача за вх. №66327/21 надійшли в тому числі заперечення на відзиви відповідачів.
Ухвалою від 17.12.2021 у задоволенні клопотання Державного бюро розслідувань про розгляд справи №420/17676/21 у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Наказом виконуючого обов'язки директора Державного бюро розслідувань Сухачова Олексія Олександровича від 29.06.2021 № 373 затверджено Перелік відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань.
Відповідно до п. 1.12. вищезазначеного переліку, до таких відомостей належать відомості про режимно-секретні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю, підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування, що містяться в положеннях про зазначені підрозділи та посадових інструкціях/службових обов'язках працівників цих підрозділів.
14 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві з запитом на інформацію, яка зареєстрована 15 вересня 2021 року за вх. №Т-3244/ЗПІ, у якому просив надати на адресу електронної пошти та на домашню адресу рекомендованим поштовим відправленням копію посадової інструкції слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Колесніка В.І.
Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві листом від 21.09.2021 №Т-3244/ЗПІ/16-02-16/21 повідомило ОСОБА_1 , що: «…Слідчі органів Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) є особами рядового і начальницького складу. Відповідно до пункту 28 Положення про проходження служби особами рядового і начальницького складу ДБР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року № 743, особи рядового та начальницького складу користуються правами і виконують службові обов'язки відповідно до законодавства та цього Положення.
Згідно із пунктом 1.12 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР, затвердженого наказом ДБР від 29.06.2021 № 373, відомості, що містяться у службових обов'язках слідчих органів ДБР становлять інформацію з обмеженим доступом.
Обмеження доступу до запитуваних відомостей, які є службовою інформацією, відповідає захищеним Законом № 794-VІІІ гарантіям незалежності ДБР в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності та громадського порядку.
З урахуванням статусу ДБР, як правоохоронного органу, специфіки завдань, які вирішує ДБР та його працівники, заборону незаконного втручання у здійснення повноважень працівників ДБР - обмеження доступу до службових обов'язків слідчих ДБР які поряд із законодавством визначають порядок здійснення повноважень ДБР та його працівниками здійснюється з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно.
Шкода від оприлюднення запитуваної інформації є істотною та чіпляє державні інтереси, що полягають у незалежності Державного бюро розслідувань як правоохоронного органу. Оприлюднення обмежених у доступі службових обов'язків слідчих ДБР дасть змогу особам, зацікавленим у результатах кримінальних проваджень, планувати та здійснювати вплив у будь-якій формі на слідчих ДБР з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків, або добитися прийняття незаконного рішення, відповідальність за що, передбачена статтею 343 Кримінального кодексу України.
Зважаючи на те, що запитувані позивачем відомості з урахуванням положень статей 32, 34 Конституції України, частини 2 статті 29 Закону України «Про інформацію» не є інформацією, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; не свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо, зазначена вище потенційно-конкретна істотна шкода від надання запитуваних позивачем відомостей значною мірою переважає суспільний інтерес в їх отриманні.
Враховуючи вищевикладене, надати копію службових обов'язків слідчого Колесніка В.І. не уявляється можливим.
Крім того, роз'яснюємо, що відповідно до частини 1 статті 23 Закону №2939-VІ рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду».
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19, ст. 40 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України «Про інформацію» №2657-ХІІ від 02.10.1992 року (далі - Закон №2657-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №2657-ХІІ кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до ч.2. ст.6 Закону №2657-ХІІ, право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Частинами 1, 2 статті 7 Закону №2657-ХІІ визначено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
При цьому ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Статтею 20 Закону №2657-ХІІ передбачено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо (стаття 29 Закону №2657-ХІІ).
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VІ від 13.01.2011 (далі - Закон №2939-VІ).
Відповідно до статті 1 Закону №2939-VІ, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 3 Закону №2939-VІ визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.
Згідно статті 5 Закону №2939-VІ одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Відповідно до статті 12 Закону №2939-VІ суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Статтею 13 Закону №2939-VІ визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №2939-VІ запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
У відповідності до частини 1 статті 20 Закону №2939-VІ, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно статті 22 Закону №2939-VІ, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, зокрема, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону.
Статтею 6 Закону №2939-VІ визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов'язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону. Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», крім випадків, визначених зазначеним Законом. Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Згідно статті 9 Закону №2939-VІ, відповідно до вимог частини 2 статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:
1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону.
Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
Судом встановлено, що наказом виконуючого обов'язки директора Державного бюро розслідувань Сухачова Олексія Олександровича від 29.06.2021 № 373 затверджено Перелік відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань.
Відповідно до п. 1.12. вищезазначеного переліку, до таких відомостей належать відомості про режимно-секретні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю, підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування, що містяться в положеннях про зазначені підрозділи та посадових інструкціях/службових обов'язках працівників цих підрозділів.
12 листопада 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон №794-VІІІ «Про Державне бюро розслідувань» (далі - Закон №794-VІІІ), який набрав чинності з 01 березня 2016 року, відповідно до статті 1 якого Державне бюро розслідувань (далі - ДБР) визначено, як центральний орган виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Нормами Закону №794-VІІІ, ДБР відокремлюється, як орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, структурно незалежний від існуючих правоохоронних органів.
На виконання пункту 1 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №794-VІІІ, Кабінет Міністрів України 29 лютого 2016 року прийняв постанову №127 «Про утворення Державного бюро розслідувань».
03 грудня 2019 року, Верховна Рада України, з метою вдосконалення правових основ організації та діяльності Державного бюро розслідувань, прийняла Закон №305-ІX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» (далі - Закон №305-ІX), який набрав чинності 27 грудня 2019 року.
Статтею 1 Закону №794-VІІІ (у редакції з 27.12.2019 року) визначено, що ДБР є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Тобто, з 27 грудня 2019 року ДБР припинило своє існування як центральний орган виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції та змінило статус на державний правоохоронний орган.
Наказом ДБР №323 від 08.07.2020 затверджено Перелік посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.
Таким чином, на реалізацію наказу ДБР були виведені зі штатних розписів територіальних управлінь ДБР посади державної служби та введено нові посади старшого та середнього начальницького складу правоохоронного органу.
У межах своєї компетенції та виходячи із покладених на нього завдань ДБР згідно з пунктом 16 статті 6 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» забезпечує відповідно до законодавства додержання режиму захищеної законом таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом, a також визначеного законом порядку оприлюднення та надання доступу до публічної інформації.
Директор ДБР, за змістом частини 1 статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань»: видає у межах повноважень накази і розпорядження, дає доручення, які є обов'язковими для виконання працівниками ДБР (пункт 8); вживає заходів із запобігання несанкціонованому доступу до інформації з обмеженим доступом, а також забезпечує додержання законодавства про доступ до публічної інформації, розпорядником якої є ДБР (пункт 12); забезпечує відкритість та прозорість діяльності ДБР відповідно до цього Закону (пункт 18).
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» у разі звільнення Директора Державного бюро розслідувань з посади, його смерті або відсутності відомостей про місце його перебування повноваження Директора Державного бюро розслідувань протягом 60 днів виконує його перший заступник, а в подальшому - почергово кожний із заступників і знову перший заступник з ротацією кожні 60 днів до того часу, доки не буде призначено нового Директора Державного бюро розслідувань у порядку, передбаченому цим Законом. Строк виконання повноважень розпочинається відповідно з дня, наступного за днем звільнення Директора Державного бюро розслідувань, або з дня, наступного за днем його смерті, або з дня, наступного за останнім днем, коли місце перебування Директора Державного бюро розслідувань було відомо.
Таким чином у в.о. директора ДБР наявні повноваження для затвердження переліку відомостей, що становлять службову інформацію.
При цьому повноваження Сухачова О.О. на виконання обов'язків Директора Державного бюро розслідувань підтверджуються відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Разом з цим, запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини 2 статі 6 Закону України №2939-VІ, що є «трискладовим тестом», через який проходить публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою.
За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації.
У відзивах на позовну заяву відповідачами наголошується, що з проведеного «трискладового тесту» пункту 1.12 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань вбачається, що:
1) беручи до уваги статус ДБР, як правоохоронного органу, специфіку завдань, які вирішує ДБР, особливий характер служби в ДБР, умови правового захисту працівників ДБР, обмеження доступу до таких відомостей, які, крім іншого, становлять державну таємницю, відповідає захищеним інтересам органу ДБР та відповідає правомірному інтересу держави Україна в особі органу ДБР щодо запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням;
2) можливість завдання істотної шкоди захищеним інтересам органу ДБР, конкретно полягає у можливості маніпулювання відповідними відомостями, які є інформацією з обмеженим доступом та становлять державну таємницю, з боку третіх недоброчесних осіб з метою створення передумов для спроб та намагань використати в інтересах певних сил діяльність ДБР, підвищення рівня дезорганізації діяльності ДБР, зростання ризиків виникнення тиску (впливу) на осіб, причетних до виконання завдань слідства та оперативно-розшукової діяльності, зростання ризиків поширення хабарництва, корупції та її проявів у лавах ДБР тощо. Як наслідок, надання вищевказаних відомостей в реальному часі матиме прямий причинно-наслідковий зв'язок із зазначеною вище потенційно-конкретною істотною шкодою. Зважаючи на специфіку завдань, які вирішує ДБР, вказана шкода є істотною, а ймовірність її настання внаслідок надання доступу до вищевказаних відомостей є достатньо високою;
3) зважаючи на те, що вищевказані відомості не є інформацією, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо, зазначена вище потенційно-конкретна істотна шкода від надання таких відомостей значною мірою переважає суспільний інтерес в їх отриманні.
З огляду на вищезазначене суд вважає обґрунтованими доводи відповідачів, що обмеження доступу до публічної інформації може здійснюватися відповідно до закону для захисту інтересів зокрема органів ДБР, якщо розголошення такої інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам, і така шкода від оприлюднення відповідної інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Таким чином, обмеження надання ДБР інформації про режимно-секретні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю, підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування, що містяться в положеннях про зазначені підрозділи та посадових інструкціях/службових обов'язках працівників цих підрозділів, відповідає захищеним Законом України «Про доступ до публічної інформації» гарантіям незалежності ДБР в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності та громадського порядку.
Крім цього, відповідно до п.4.1.11 розділу ІІ наказу Центрального управління Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 до відомостей, що становлять державну таємницю відносяться відомості про штат, функціональні обов'язки ДБР.
Суд також зазначає, що наказ № 373 від 29.06.2021 року прийнято відповідно до статей 6, 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та вимог Інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 20.08.2020 № 435, керуючись пунктом 8 частини першої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань».
Пунктом 3 Інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 20.08.2020 № 435, визначено, що Перелік відомостей, що становлять службову інформацію у Державному бюро розслідувань (далі - Перелік), складається у порядку, визначеному пунктом 4 Інструкції №736, затверджується наказом Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) та оприлюднюється на офіційному вебсайті ДБР.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №736 затверджена Типова інструкція про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, якою встановлено, зокрема, що в установі утворюється комісія з питань роботи із службовою інформацією, яка постійно діє, положення про яку та склад якої затверджуються відповідним актом установи.
Основними завданнями комісії з питань роботи із службовою інформацією є, зокрема: складення на підставі пропозицій структурних підрозділів установи та з урахуванням вимог законодавства переліку відомостей, що становлять службову інформацію (далі - перелік відомостей), і подання його на затвердження керівникові установи.
При цьому суд зазначає, що пунктами 2, 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №305-ІX передбачено, що до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону, а Кабінету Міністрів України надано місячний строк із дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
На виконання зазначених норм, Кабінетом Міністрів України 13.05.2020 прийнято постанову № 359 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань», згідно якої, зокрема, Державне бюро розслідувань виключається з переліків центральних органів виконавчої влади, затверджених нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Таким чином суд дійшов висновку, що наказ від 29.06.2021 № 373, не підлягає реєстрації в Міністерстві юстиції України.
Відтак на підставі викладеного суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дії виконуючого обов'язки директора Державного бюро розслідувань Суханова Олексія Олександровича щодо видання наказу від 29.06.2021 р. № 373 в частині віднесення до службової інформації у пункті 1.12. Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань відомостей, що містяться у службових обов'язках слідчих органів ДБР та для для визнання незаконним пункту 1.12. Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом виконуючого обов'язки директора Державного бюро розслідувань Суханова Олексія Олександровича від 29.06.2021 № 373 та зобов'язання Державного бюро розслідувань вилучити пункт 1.12. з Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом виконуючого обов'язки директора Державного бюро розслідувань Сухачова Олексія Олександровича від 29.06.2021 №373.
Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає фізичним особам права на доступ до інформації, яка знаходиться у розпорядженні держави. Але, таке право може виникнути, по-перше, якщо поширення інформації передбачається судовим рішенням і по-друге, коли доступ до інформації має важливе значення для реалізації права на свободу вираження поглядів і відмова в її наданні є втручанням у це право (див. mutatіs mutandіs рішення ЄСПЛ від 8 листопада 2016 року у справі «Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини» (Magyar Helsіnkі Bіzottsag v. Hungary, заява № 18030/11, § 156) і від 26 березня 2020 року у справі «Центр демократії та верховенства права проти України» (Centre for Democracy and the Rule of Law v. Ukraіne, заява № 10090/16, § 96)).
Крім того, важливим питанням є те, чи виступає особа, яка прагне отримати доступ до відповідних відомостей для інформування громадськості, в ролі «громадського наглядача». Водночас, це не означає, що право на доступ до інформації стосується виключно неурядових організацій і преси. Високий рівень захисту також поширюється на наукових працівників та авторів публікацій з питань, що становлять суспільний інтерес. З огляду на важливу роль, яку відіграє мережа Інтернет у розширенні доступу громадськості до новин та у сприянні розповсюдженню інформації, функція блогерів і популярних користувачів соціальних мереж також може бути прирівняна до «громадського наглядача» у тому, що стосується захисту, передбаченого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. mutatіs mutandіs рішення ЄСПЛ у справі «Центр демократії та верховенства права проти України» (пункт 87)).
Інформація, дані або документи, до яких вимагається доступ, як правило, повинні відповідати критерію суспільного інтересу, щоб призвести до необхідності їхнього поширення відповідно до Конвенції. Така необхідність може існувати, коли, іnter alіa, поширення інформації забезпечує прозорість у порядку ведення державних справ та у питаннях, що становлять інтерес для суспільства в цілому, і таким чином, дозволяє широкій громадськості брати участь у державному управлінні (див. mutatіs mutandіs рішення ЄСПЛ у справі «Центр демократії та верховенства права проти України» (пункт 84)).
Визначення того, що може становити предмет суспільного інтересу, буде залежати від обставин кожної справи. Суспільний інтерес виникає щодо питань, які впливають на громадськість настільки, що вона може на законних підставах цікавитися ними, які привертають її увагу або які значно стосуються її, особливо якщо такі питання впливають на добробут громадян чи життя громади. Це також стосується питань, здатних призвести до значних суперечок щодо важливих соціальних викликів або проблем, про які громадськість бажатиме отримати інформацію. Суспільний інтерес не може зводитися до прагнення громадськості отримати інформацію про приватне життя інших людей.
Суд зазначає, що позивач у позовній заяві не обґрунтовує, що запитувана інформація ним у запиті від 14.09.2021 інформація є інформацією, яка становить суспільний інтерес, та не наводить обґрунтування з яким наміром позивач бажає отримати копії посадової інструкції слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Колесніка Володимира Ігоровича та яким чином він буде її використовувати.
В свою чергу, виходячи з положень частини 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (щодо проведення «трискладового тесту»), та беручи до уваги зміст запитуваної позивачем інформації, суд дійшов висновку, що вона відповідає вищезазначеним критеріям обмеження.
Суд зазначає, що позивачем до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві направлявся запит, датований 14 вересня 2021 року, який був зареєстрований відповідачем 15 вересня 2021 року за вх. №Т-3244/ЗПІ, та саме на такий запит було надано відповідь у вигляді листа від 21.09.2021 №Т-3244/ЗПІ/16-02-16/21.
Однак позивач, оскаржуючи дії заступника директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Іллящука Дениса Георгійовича по відмові у наданні публічної інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 15 вересня 2021 року про надання копії посадової інструкції слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Колесніка Володимира Ігоровича, не надав до суду засвідченої копії запиту, датованого 15 вересня 2021 року та не надав відповіді на такий запит.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положеннями ч.2 ст.124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.8 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За змістом наведених норм судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси особи.
Рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
При цьому особа на власний розсуд визначає чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки саме цієї особи у сфері публічно-правових відносин.
З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
Аналогічна позиція викладена і в постановах Верховного Суду, зокрема, від 19.10.2020 у справі №815/1294/16 та від 26.07.2021 у справі №420/2068/19.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача та про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії заступника директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Іллящука Дениса Георгійовича по відмові у наданні публічної інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 15 вересня 2021 року про надання копії посадової інструкції слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Колесніка Володимира Ігоровича та про зобов'язання Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві надати копію посадової інструкції слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м, Одесі) Колесніка Володимира Ігоровича.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відтак, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки директора Державного бюро розслідувань Сухачова Олексія Олександровича, Державного бюро розслідувань, заступника директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Ілящука Дениса Георгійовича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, про: визнання протиправними дії виконуючого обов'язки директора Державного бюро розслідувань Суханова Олексія Олександровича щодо видання наказу від 29.06.2021 р. № 373 в частині віднесення до службової інформації у пункті 1.12. Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань відомостей, що містяться у службових обов'язках слідчих органів ДБР; визнання незаконним пункт 1.12. Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом виконуючого обов'язки директора Державного бюро розслідувань Суханова Олексія Олександровича від 29.06.2021 № 373; зобов'язання Державного бюро розслідувань вилучити пункт 1.12. з Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом виконуючого обов'язки директора Державного бюро розслідувань Сухачова Олексія Олександровича від 29.06.2021 №373; визнання протиправними дії заступника директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Іллящука Дениса Георгійовича по відмові у наданні публічної інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 15 вересня 2021 року про надання копії посадової інструкції слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Колесніка Володимира Ігоровича; зобов'язання Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві надати копію посадової інструкції слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м, Одесі) Колесніка Володимира Ігоровича - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).
Відповідачі:
- виконуючий обов'язки директора Державного бюро розслідувань Сухачов Олексій Олександрович (вул.Симона Петлюри, буд.15, м.Київ, 01032);
- Державне бюро розслідувань (вул.Симона Петлюри, буд.15, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 41760289);
- заступник директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Іллящука Дениса Георгійовича (вул.Погранична, 9, м.Миколаїв, 54020);
- Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (вул.Погранична, 9, м.Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 42341034).
Суддя Вовченко О.А.