15 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18970/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.
за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,
за участю представників учасників справи:
-представника позивача Овода А.П. - адвокат
-представника відповідача -3 Федорова Д.В. - адвокат
-представника відповідача -1 Сокирко Н.В. - самопредставництво
-представника відповідача -2 Малая А.В. - адвокат
-представника прокуратури Косенка Д.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрезеніус Медикал Кер Україна»
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Пашкіна С.А., судді - Євсіков О.О., Сітайло Л.Г.)
від 19.08.2021
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрезеніус Медикал Кер Україна»
до 1. Чернігівської обласної державної адміністрації;
2. Чернігівської міської ради;
3. Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради
за участі третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів:
1. Департамент фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації;
2. Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації;
3. Управління охорони здоров'я Чернігівської міської ради
про стягнення 14 732 636, 85 грн,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 позовні вимоги про стягнення 14 732 636, 85 грн заборгованості за фактично надані медичні послуги задоволено повністю.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані медичні послуги, а видатки на оплату послуг з лікування методом гемодіалізу у 2017 році були профінансовані за рахунок обласного бюджету у вигляді субвенцій та за рахунок коштів місцевого бюджету, тому відповідачі повинні провести повний розрахунок із позивачем за надані медичні послуги у спірний період.
Також місцевий господарський суд вказав, що покладення солідарної відповідальності на відповідачів призведе до ефективного захисту прав чи інтересів позивача, і жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах.
19.08.2021 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційні скарги Чернігівської міської ради та Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позовних вимог відмовив.
Суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції зробив неправильні висновки про наявність у відповідачів зобов'язання забезпечувати здійснення оплати за проведене ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» лікування методом гемодіалізу в межах бюджетних коштів, розпорядником по яких є облдержадміністрація, згідно з умовами окремих договорів, що укладаються між сторонами або між ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» і іншими, визначеними облдержадміністрацією, розпорядниками бюджетних коштів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з таких обставин:
- Протокол про наміри щодо реалізації проекту по створенню діалізного медичного центру у м. Чернігів від 03.09.2009 та Меморандуму про врегулювання проблемних питань з іноземними інвесторами, які реалізують проект із створення діалізного центру в Чернігівській області від 24.05.2012 не є договорами у розумінні положень глави 52 ЦК України та глави 20 ГК України;
- ст. 635 ЦК України та ст. 182 ГК України не підлягають застосуванню, оскільки ні Протокол про наміри, ні Меморандум не створюють юридичних наслідків, у тому числі і обов'язку щодо сплати коштів за надані позивачем медичні послуги, не мають волевиявлення сторін щодо надання їм сили попереднього договору, вони свідчать виключно про те, що обласна державна адміністрація зможе виконати відповідні функції за наявності юридичної можливості;
- 20.12.2016 було затверджено обласний бюджет на 2017 рік, зокрема, цільові видатки за рахунок медичної субвенції з державного бюджету обласному бюджету на лікування хворих з хронічними захворюваннями нирок методом гемодіалізу в сумі 41 839,7 тис. грн, у тому числі 16 700 тис. грн для бюджету м. Чернігова. Головним розпорядником коштів обласного бюджету в частині міжбюджетних трансфертів визначено Департамент фінансів облдержадміністрації;
- цільові видатки облради в повному обсязі перераховані протягом 2017 року з обласного бюджету до бюджету м. Чернігова;
- питання використання 16 700 000 грн досліджено судами у справі № 910/11847/19, зокрема, постановою Верхового Суду від 16.03.2021 встановлено, що між позивачем та КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради укладено додаткову угоду від 30.01.2017 № 1 до договору про надання медичних послуг від 23.01.2017, якою враховано фактичний обсяг видатків замовника та зменшено загальну ціну договору до 16 699 000 грн;
- факт відсутності договірних відносин між позивачем та відповідачами у період з 01.01.2017 по 30.06.2017 підтверджено також листом позивача від 11.01.2019 № 682/110119-L до Чернігівської міської ради з проханням вжити необхідних заходів для поновлення договірних відносин та забезпечення лікування пацієнтів;
- договірні відносини у позивача існували тільки з КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради на підставі договору про надання медичних послуг від 23.01.2017 і припинились його виконанням 16.12.2016, що відображено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19;
- у відповідачів по справі обов'язок по оплаті спірних послуг, наданих у період з 01.01.2017 по 30.06.2017, перед ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» не виник, відповідний договір з урахуванням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» не укладався, істотні умови договору у вказаному періоді з позивачем не узгоджувалися, відносини у спрощений спосіб не оформлялися, як наслідок солідарна відповідальність відповідачів у справі не виникла, обов'язок зі здійснення розрахунку за спірні послуги відсутній, оскільки обов'язок із фінансування послуг виникає безпосередньо із загальних та спеціальних норм законодавства, наведених раніше колегією суддів.
28.09.2021 позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з приписами пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції:
- неправильно застосував Закон України «Про публічні закупівлі», який не підлягає застосуванню до спірних відносин, зважаючи на виключну особливість гемодіалізу та імперативне непоширення дії закону на час розгляду справи в суді;
- неправильно застосував частину 3 статті 48 Бюджетного кодексу України, яка не релевантна до спірних відносин у господарському спорі;
- не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.06.2018 у справі № 925/1833/15;
- безпідставно послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19, яка не є подібною зі справою, яка переглядається;
- здійснив неправильне тлумачення належного до застосування законодавства, а саме: статей 11, 509 Цивільного кодексу України, статей 8, 18 Основ законодавства України про охорону здоров'я.
Також скаржник підставою касаційного оскарження визначає пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції не застосував норми статей 3, 8, 49, 55, 129 Конституції України, і відсутній висновок Верховного Суду щодо того, який спосіб захисту порушених прав добросовісного приватного медичного закладу та інвестора є ефективним у разі неоплати уповноваженими державою суб'єктами фактично наданих медичних послуг гемодіалізу після виведення відносин з під дії Закону України «Про публічні закупівлі».
Підставою касаційного оскарження скаржник також визначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України, у зв'язку з допущеними процесуальними порушеннями, передбаченими пунктами 1, 2 частини 1, пунктами 1, 3 частини 3 статті 310 ГПК України, а саме:
- статті 2 ГПК України, оскільки суд проігнорував принципи господарського судочинства, зокрема, верховенства права, рівності та змагальності - після вступу прокурора;
- статті 269 ГПК України, вийшов за межі власних повноважень, зупиняючи дію рішення місцевого господарського суду до завершення апеляційного перегляду;
- статей 42, 118 ГПК України, здійснив дії, спрямовані на унеможливлення реалізації процесуальних прав позивача та залишив без розгляду клопотання про закриття провадження за скаргою прокурора, яке було подано у строк, встановлений судом;
- частини 2 статті 260 ГПК України, відкрив провадження за скаргою прокурора, розглянув і задовольнив її без сплаченого судового збору;
- статті 8 ГПК України в частині необхідності закритого розгляду справи, який був визначений таким в суді першої інстанції за ініціативою лікарні;
- частини 2 статті 269, частин 1, 7 статті 270, статті 210, пункту З частини 1 статті 282 ГПК України, оскільки не дослідив докази, які підтверджують обґрунтованість позовних вимог та не надав мотивування відхилення аргументів позивача;
- частини 2 статті 86 ГПК України, оцінював вірогідність і взаємний зв'язок доказів не у їх сукупності, а окремо;
- пункт 5 частини 1 статті 35 ГПК України, так як колегія суддів за наявності упередженого ставлення до позивача не заявила самовідвід.
Ухвалою від 10.11.2021 Касаційний господарський суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
Чернігівська міська рада та Чернігівська міська лікарня № 2 07.12.2021 подали відзив на касаційну скаргу, в яких просили постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
При вивченні матеріалів касаційної скарги колегією суддів з'ясовано, що 02.11.2021 Касаційний господарський суд ухвалою передав справу № 925/1545/20 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав, передбачених частиною 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на необхідність відступу від висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 20.06.2018 у справі № 925/1833/15 та в постанові від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20, щодо застосування положень Основ законодавства України про охорону здоров'я, в тому числі статей 18, 35-3 вказаних Основ, та від висновків, викладених у зазначених постановах, щодо не розповсюдження положень Закону України «Про публічні закупівлі» на ці правовідносини.
Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд палати, Касаційний господарський суд вказав, що у справі № 925/1833/15, що переглядалася Верховним Судом, предметом спору були вимоги ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» до Департаменту охорони здоров'я та медичних послуг Черкаської міської ради про стягнення заборгованості за надані мешканцям міста Черкаси у період з 22.01.2015 по 24.05.2015 послуги загальної лікарської практики (медичне лікування амбулаторне в клініках методом гемодіалізу). Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову, виходив з того, що оскільки позивачем були надані відповідні медичні послуги за спірний період на виконання програми «Надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю» на 2014-2017 роки та з урахуванням положень Основ законодавства України про охорону здоров'я, встановивши, що відповідач звертався до позивача з відповідним листом, у якому просив позивача надавати послуги амбулаторного лікування хворих, які потребують процедури гемодіалізу, і видатки на виконання вказаної програми у 2015 році були повністю профінансовані за рахунок обласного бюджету у вигляді субвенцій та за рахунок коштів місцевого бюджету, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що відповідач повинен провести повний розрахунок із позивачем за надані медичні послуги у спірний період.
Крім того, у справі № 925/1546/20, що переглядалася Верховним Судом, предметом спору були вимоги ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» до Комунального некомерційного підприємства «Перший Черкаський міський центр первинної медико - санітарної допомоги» про стягнення заборгованості за надані медичні послуги з проведення гемодіалізу. Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, виходив з того, що у відповідача виник публічний обов'язок з оплати за фактично надані медичні послуги, виходячи з положень статей 18, 35-3 Основ законодавства про охорону здоров'я, та як зустрічний обов'язок у правовідносинах про надання послуг згідно із статтею 174 ГК України та статтею 901 ЦК України. При цьому, ухвалюючи постанову, Верховний Суд керувався висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у справі № 925/1833/15.
Водночас, протилежні правові висновки сформовані Верховним Судом у справі № 910/11847/19. Предметом спору в цій справі були вимоги ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради про стягнення заборгованості за надані медичні послуги з проведення гемодіалізу. Верховний Суд, скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове, яким відмовив у позові. Суд касаційної інстанції виходив з того, що у відповідача не виник на підставі договору обов'язок по оплаті послуг, наданих у спірний період, а оформлення відносин у спрощений спосіб не доведено позивачем. Також Верховний Суд врахував, що відповідач не є ані відповідальним виконавцем в розумінні обласної програми «Надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю» на 2013-2017 роки, ані будь-якою іншою особою, на яку покладався обов'язок зі здійснення розрахунку за спірні послуги за вказаною програмою, крім того, відповідач не є суб'єктом, у якого обов'язок із фінансування зазначених послуг виникає безпосередньо із загальних та спеціальних норм законодавства.
Тобто у справі № 925/1545/20 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 20.06.2018 у справі № 925/1833/15, які просить врахувати скаржник при розгляді цієї справи.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
З огляду на те, що правовідносини у справі № 925/1545/20 та справі, що переглядається, є подібними, з метою дотримання єдності судової практики, колегія суддів вважає за доцільне зупинити провадження у справі № 910/18970/19 до перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у справі № 925/1545/20.
Керуючись пунктом 7 частини 1 статті 228, статтею 234 Господарського процесуаль ного кодексу України, Верховний Суд
Зупинити касаційне провадження у справі № 910/18970/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрезеніус Медикал Кер Україна» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1545/20.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді О. Мамалуй
Л. Стратієнко