01 грудня 2021 року Справа № 915/598/21
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Пилипась В.О.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватор Зернотрейд»
(09201, Київська обл., Кагарлицький р-н, м.Кагарлик, вул.Кагатна, буд.13; ідент.код 41091430;
ел.адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1; адреса представника позивача - адвоката Лисенка Ю.М.:
20200, Черкаська обл., м.Звенигородка, вул.Суворова, буд.50; ел.адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Світ»
(54031, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, буд.128; ідент.код 34437030;
ел.адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3),
про: стягнення грошових коштів у загальній сумі 745505,17 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Елеватор Зернотрейд» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Світ» грошові кошти у загальній сумі 745505,17 грн, з яких: 689904,0 грн - сума безпідставно отриманих грошових коштів, 12618,57 грн - 3% річних, 42982,60 грн - збитки від інфляції.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що помилково перерахував відповідачеві кошти в сумі 689904,0 грн, оскільки між ним та відповідачем не укладалось жодних договорів, ні у спрощений спосіб, ні в письмовій формі, відповідно платіжні доручення, за якими здійснено перерахування коштів на суму 689904,0 грн, не містять посилання на укладений між сторонами договір. З метою повернення помилково перерахованих коштів позивач звернувся до відповідача з претензією від 12.10.2020, яку відповідач не виконав, грошові кошти у сумі 689904,0 грн не повернув.
З урахуванням викладеного, позивач вважає, що грошові кошти у загальній сумі 689904,0 грн в силу приписів ст.1212 ЦК України підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку, як безпідставно отримані кошти, а також в силу приписів ст.625 ЦК України підлягають стягненню з відповідача нараховані ним на суму заборгованості 3% річних і збитки від інфляції.
Ухвалою суду від 17.05.2021 позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 02.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 30.06.2021.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 22.06.2021, заперечує проти задоволення вимог позивача та вказує, що між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, оскільки ним були проведені бетонні роботи, роботи по укладці бетонних блоків та дорожніх плит за адресою: Київська область, м.Кагарлик, вул.Кагатна. По факту надання вказаних послуг відповідачем в період з 03.08.2020 по 05.08.2020 зареєстровано в ЄРПН податкові накладні і виставлено рахунки на оплату на загальну суму 689904,0 грн з врахуванням ПДВ.
Відповідач вважає, що оплативши вказані рахунки, позивач прийняв тим самим і надані послуги, і пропозицію відповідача укласти договір, чим засвідчив наявність договірних відносин між сторонами, що в свою чергу виключає стягнення сплачених коштів як безпідставно набутих.
У підготовчому судовому засіданні 30.06.2021 судом оголошено перерву до 14.07.2021.
Ухвалою від 14.07.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 09.08.2021.
Позивач у письмових поясненнях, які надійшли до суду 09.08.2021, стверджує, що податкова накладна не є первинним бухгалтерським документом та не може підтверджувати факт господарських операцій для ведення бухгалтерською обліку, фактично є наслідком (складається за результатами) фактично здійснених господарських операцій, що підтверджуються відповідними первинними бухгалтерськими документами, та податкова накладна, як доказ, може оцінюватись судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте, не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару (або надання послуг) покупцю та його прийняття ним.
Позивач також, вказує, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а наявні в матеріалах справи платіжні доручення підтверджують виключно перерахування коштів позивачем на розрахунковий рахунок відповідача.
Позивач вважає, що належних та допустимих доказів існування домовленостей про виконання робіт між позивачем та відповідачем, як на цьому наголошує відповідач, матеріали справи не містять і відповідачем не надано.
У підготовчому судовому засіданні 09.08.2021 судом оголошено перерву до 30.08.2021.
30.08.2021 судом відкладалось підготовче засідання на 18.10.2021 у зв'язку з неявкою сторін.
Ухвалою суду від 18.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.11.2021.
09.11.2021 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого у справі судді у відрядженні.
Ухвалою суду від 11.11.2021 розгляд справи призначено на 16.11.2021.
16.11.2021 судом відкладався розгляд справи на 01.12.2021 у зв'язку з неявкою сторін та за відповідним клопотанням відповідача.
В ході розгляду справи представники сторін підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
Сторони явку повноважних представників у судове засідання 01.12.2021 не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Крім того, судом враховано, що до суду надійшли 16.11.2021 від позивача заява, а 29.11.2021 від відповідача клопотання, в яких останні просили суд розглядати справу без участі їх представників.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 01.12.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Світ» з 03.08.2020 по 05.08.2020 виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Елеватор Зернотрейд» рахунки на оплату, а саме:
- 03.08.2020 виставлено рахунок №295 на оплату «бетонних робіт за адресою: Київська обл., м.Кагарлик, вул.Кагатна, 13» (а.с.62);
- 04.08.2020 виставлено рахунок №296 на оплату «укладки бетонних блоків за адресою: Київська обл., м.Кагарлик, вул.Кагатна, 13» (а.с.63);
- 05.04.2020 виставлено рахунок №297 на оплату «укладки дорожніх плит за адресою: Київська обл., м.Кагарлик, вул.Кагатна, 13» (а.с.64).
03.08.2020 за №47 (а.с.65), 04.08.2020 за №48 (а.с.66) та 05.08.2020 за №49 (а.с.67) Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Світ» у ЄРПН було складено та 21.08.2020 зареєстровано відповідні податкові накладні.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Елеватор Зернотрейд» 26.08.2020 перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Світ» кошти в загальній сумі 689904,0 грн, а саме:
- на підставі платіжного доручення №261 від 26.08.2020 з поточного рахунку ТОВ «Елеватор Зернотрейд» № НОМЕР_1 відкритого в АТ «Державний ощадний банк України» на поточний рахунок ТОВ «Будівельна компанія «Світ» № НОМЕР_2 відкритий в АТ «Мотор-Банк» перераховані грошові кошти у сумі 396000,0 грн з призначенням платежу: «оплата за послуги згідно рахунку №297 від 05.08.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 66000,0 грн» (а.с.24);
- на підставі платіжного доручення №262 від 26.08.2020 з поточного рахунку ТОВ «Елеватор Зернотрейд» № НОМЕР_1 відкритого в АТ «Державний ощадний банк України» на поточний рахунок ТОВ «Будівельна компанія «Світ» № НОМЕР_2 відкритий в АТ «Мотор-Банк» перераховані грошові кошти у сумі 33840,0 грн з призначенням платежу: «оплата за послуги згідно рахунку №296 від 04.08.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 5640,0 грн» (а.с.25);
- на підставі платіжного доручення №263 від 26.08.2020 з поточного рахунку ТОВ «Елеватор Зернотрейд» № НОМЕР_1 відкритого в АТ «Державний ощадний банк України» на поточний рахунок ТОВ «Будівельна компанія «Світ» № НОМЕР_2 відкритий в АТ «Мотор-Банк» перераховані грошові кошти у сумі 260064,0 грн з призначенням платежу: «оплата за послуги згідно рахунку №295 від 03.08.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 43344,0 грн» (а.с.26).
Позивач вказує, що помилково перерахував відповідачеві кошти в сумі 689904,0 грн, оскільки між ним і відповідачем ні у спрощений спосіб (із погодженням таким чином всіх істотних умов), ні в письмовій формі договір не укладався. Саме тому у платіжних дорученнях, за якими здійснено перерахування коштів на загальну суму 689904,0 грн, відсутні посилання на укладений між сторонами договір.
12.10.2020 ТОВ «Елеватор Зернотрейд» направило на адресу ТОВ «Будівельна компанія «Світ» претензію №120 від 12.10.2020 (а.с.27-33), в якій вимагало повернути йому безпідставно отримані грошові кошти у загальній сумі 689904,0 грн сплачені ним за платіжними дорученнями від 26.08.2020 за №261, №262 та №263.
Позивач зазначає, що відповідач вимоги зазначені у претензії позивача від 12.10.2020 не виконав, грошові кошти у сумі 689904,0 грн йому не повернув.
З урахуванням викладеного, позивач вважає, що грошові кошти у загальній сумі 689904,0 грн, в силу приписів ст.1212 ЦК України, підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку, як безпідставно отримані кошти, а також в силу приписів ст.625 ЦК України підлягають стягненню з відповідача нараховані ним на суму заборгованості 3% річних і збитки від інфляції.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів, отриманих без належних на те правових підстав.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
За приписами ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, суд вважає необхідним зауважити, що застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 02.09.2014 у справі №910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13, від 25.02.2015 у справі №910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №904/5844/17.
Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою: 1) законом, 2) іншими правовими актами, 3) правочином.
Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18.
Як вже було встановлено судом, позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у загальній сумі 689904,0 грн за платіжними дорученнями від 26.08.2020 за №261, №262 та №263.
В якості підстави для відповідного списання з рахунку позивача і зарахування безготівкових коштів на рахунок відповідача вказано: оплата за послуги згідно рахунку, відповідно №297 від 05.08.2020, №296 від 04.08.2020, №295 від 03.08.2020.
Відповідачем разом з відзивом надані суду рахунки на оплату №297 від 05.08.2020, №296 від 04.08.2020, №295 від 03.08.2020 (а.с.62-64), в яких у розділі «Товари (роботи, послуги)» зазначено: бетонні роботи за адресою Київська обл., м Кагарлик, вул.Кагатна, 13. При цьому, відповідачем зазначено, що оплативши вказані рахунки позивач тим самим прийняв надані послуги и пропозицію відповідача укласти договір, чим засвідчив наявність договірних відносин між сторонами.
Стосовно посилань відповідача про перебування сторін у договірних відносинах та, що з його боку виконано бетонні роботи, роботи по укладці бетонних блоків та дорожніх плит за адресою: Київська область, м.Кагарлик, вул.Кагатна, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) мас право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку'.
Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно ст.181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Позивач та відповідач у даній справі є юридичними особами, тому при укладенні між ними будь-яких правочинів повинна дотримуватися письмова форма правочину.
Згідно ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
У даному випадку, відповідач стверджує, що між ним там позивачем було укладено договір підряду/надання послуг у спрощеній формі.
Суд вказує, що відповідач не зазначає, який саме договір було укладено між сторонами спору та посилається як на норми, що стосуються договору підряду, так і на норми, що стосуються договору надання послуг.
Частинами 1, 2 ст.837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Частина 1 ст.844 ЦК України передбачає, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.
Згідно ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Статтею 875 ЦК України передбачено: за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Статтею 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідач вказує, що предмет договору підряду/надання послуг і його ціна, визначені в оплачуваних позивачем рахунках, у чому вбачається погодження сторонами цих істотних умов договору.
Відповідач вважає, що відсутність умови щодо строку виконаних робіт/надання послуг в даному випадку не свідчить, що договір є неукладеним, адже ст.846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
З огляду на такі посилання відповідача, він вказує, що між сторонами, на його думку, було укладено саме договір підряду у спрощеній формі.
Суд зазначає, що відповідач помилково ототожнює строк дії договору та строк виконання робіт, оскільки строк виконання робіт має бути обмежений строком дії договору, а строк дії договору може перевищувати строк виконання робіт.
Таким чином, відповідачем не було надано до суду жодних належних та допустимих доказів узгодження сторонами умови щодо строку дії договору, а отже відсутня одна із істотних умов договору та вже навіть на цій підставі не можна вважати укладеним договір підряду у спрощеній формі.
Окрім того, відповідач не надав будь-якого письмового доказу погодження сторонами певно визначеного переліку робіт, їх вартості та строків виконання (кошториси, акти та інше).
Посилання відповідача на те, що ним було виконано бетонні роботи, роботи по укладці бетонних блоків та дорожніх плит за адресою: Київська область, м.Кагарлик, вул.Кагатна, не приймаються судом, оскільки на підтвердження виконання таких робіт відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, зокрема, актів виконаних робіт.
До того ж, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з пропозицією щодо укладення відповідного договору.
Щодо посилання відповідача на зареєстровані ним у ЄРПН податкові накладні, суд зазначає, що як доказ, податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте, не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару (або надання послуг) покупцю та його прийняття ним. Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів, суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
У відповідності до ст.79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що докази, надані позивачем, є більш вірогідними, ніж спростування відповідача, який не надав належних доказів на підтвердження зокрема замовлення позивачем робіт, доказів в підтвердження виконання відповідачем робіт.
Суд вважає, що виникнення у відповідача зобов'язання щодо повернення позивачу безпідставно набутого майна відповідає вимогам ст.1212 ЦК України, оскільки зазначені правовідносини виникають з моменту безпідставного збагачення набувача незалежно від того, знав він чи міг знати про безпідставність набуття майна.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов'язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 689904,0 грн, суд дійшов до висновку, що відповідач набув грошові кошти без достатньої правової підстави, у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, а отже відповідач зобов'язаний повернути позивачу безпідставно отримані кошти у сумі 689904,0 грн, що є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.
До того ж, позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховано на суму основного боргу 689904,0 грн та заявлено до стягнення з відповідача 12618,57 грн - 3% річних за період з 27.08.2020 по 08.04.2021 та 42892,60 грн інфляційних втрат за вересень 2020 року - лютий 2021 року.
Відповідно до положень ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За такого, з огляду на положення ст.ст.222 ГК України та ст.253 ЦК України, обов'язок відповідача повернути безпідставно отримані кошти починається з наступного дня після їх одержання.
Відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що вони є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Світ» (54031, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, буд.128; ідент.код 34437030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватор Зернотрейд» (09201, Київська обл., Кагарлицький р-н, м.Кагарлик, вул.Кагатна, буд.13; ідент.код 41091430) 689904,0 грн безпідставно отриманих грошових коштів, 12618,57 грн - 3% річних, 42982,60 грн інфляційних втрат та 11182,58 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 13.12.2021 року.
Суддя М.В.Мавродієва