вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" вересня 2021 р. м. Київ Справа № 911/633/21
За позовом Васильківської міської ради (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 2)
до Обухівської районної державної адміністрації Київської області (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Малишка, 10)
про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники:
Від позивача: не з'явились
Від відповідача: не з'явились
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Васильківської міської ради (далі - позивач) до Васильківської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що видача відповідачу свідоцтва про право власності від 10.11.2004 серії САА №131046 на нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 483,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, 93, та державна реєстрація за ним 03.02.2020 речових прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 479,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, 93, відбулися з порушенням норм закону, прав та законних інтересів позивача щодо володіння і розпорядження комунальною власністю територіальної громади м. Василькова, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.03.2021 у справі №911/633/21 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.
В установлений строк позивач надав суду заяву на виконання вимог ухвали від 09.03.2021, якою усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.04.2021 відкрито провадження у справі №911/633/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.04.2021.
Підготовче засідання у справі відкладалось на 20.05.2021 та 03.06.2021 відповідними ухвалами Господарського суду Київської області від 29.04.2021 та 20.05.2021.
03.06.2021 у підготовчому засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.06.2021.
В судовому засіданні 24.06.2021 оголошувалась перерва в розгляді справи на 29.07.2021.
Судове засідання для розгляду справи №911/633/21 по суті, призначене на 29.07.2021, не відбулось у зв'язку з технічною неможливістю його проведення і ухвалою від 30.07.2021 розгляд справи №911/633/21 було призначено на 19.08.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.08.2021 за клопотанням позивача замінено у справі №911/633/21 відповідача - Васильківську районну державну адміністрацію його правонаступником - Обухівською районною державною адміністрацією Київської області.
В судовому засіданні 19.08.2021 розгляд справи відкладався на 02.09.2021.
Судове засідання для розгляду справи №911/633/21 по суті, призначене на 02.09.2021, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Третьякової О.О. у відпустці, і ухвалою від 10.09.2021 розгляд справи №911/633/21 було призначено на 30.09.2021.
Відповідачем - Обухівською районною державною адміністрацією, яка є правонаступником Васильківської районної державної адміністрації, 21.09.2021 подано клопотання, в якому викладено заперечення проти позову з посиланням на неналежність відповідача та вимога про залучення в якості співвідповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, яке відповідно до Закону України «Про управління об'єктами державної власності» є суб'єктом управління майном державної власності.
З огляду на норму ст.48 Господарського процесуального кодексу України, залучення до участі у справі співвідповідача чи заміна неналежного відповідача можливо лише за клопотанням позивача.
Таким чином, оскільки позивачем позов заявлено саме до визначеного в позові відповідача і клопотання про його заміну чи залучення співвідповідача позивачем не подано, клопотання відповідача відхилено судом.
В судове засідання 30.09.2021 представники сторін, повідомлених належним чином про час та місце розгляду справи, не з'явились, від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі, що не перешкоджає вирішенню спору за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з'ясувавши всі фактичні обставин справи, якими вони обґрунтовані, оцінивши наявні в справі докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
Як вбачається з викладених у позові обставин, Васильківська міська рада (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Васильківської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання недійсним виданого відповідачу свідоцтва про право власності від 10.11.2004 серії САА №131046 на нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 483,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, 93 та скасування державної реєстрації за ним 03.02.2020 речових прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 479,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, 93.
Позивач зазначає про незаконність видачі свідоцтва та здійснення державної реєстрації речових прав на спірне майно за відповідачем, оскільки вказане нежитлове приміщення належить до комунальної власностітериторіальної громади м. Василькова в особі позивача, відповідно порушує права та законні інтереси останнього, зокрема, щодо володіння і розпорядження комунальною власністю територіальної громади м. Василькова.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Указом президії УРСР від 03.03.1975 №3568-VIII «Про утворення районів у містах і віднесення деяких міст Української РСР до категорії міст обласного підпорядкування» місто Васильків було віднесено до міст обласного підпорядкування. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин Васильківська міська рада - адміністративно-територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування у складі Київської області.
Відповідно до ст.31 Закону України «Про власність», прийнятого Верховною Радою України 26.03.1991, в Україні поряд із загальнодержавною власністю було запроваджено державну та комунальну власність, як власність окремих адміністративно-територіальних одиниць.
На виконання Закону «Про власність» Кабінет Міністрів України 05.11.1991 ухвалив постанову №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)».
На підставі вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 Рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради від 26.11.1991 №189 «Про організацію виконання постанови КМУ від 05.11.91 №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», зокрема в п.1.1., затверджено перелік державного майна Київської області, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).
Позивач зазначає, що з огляду на зміст Рішення виконавчого комітету Київської обласної ради від 26.11.1991 року №189 та наведеного в додатку №1 до Рішення виконавчого комітету Київської обласної ради від 26.11.1991 року №189 переліку державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), у власність Київської області було прийнято житлово-комунальне господарство, зокрема житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, в складі якого передавалась і спірна нежитлова будівля.
Згодом в порядку розмежування комунального майна Київської області між власністю міських Рад народних депутатів та власністю районних Рад народних депутатів, спірна нежитлова будівля рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради від 27.01.1992 №11 «Про розмежування майна комунальної власності», а саме розділом 2 додатку до рішення, була передана у власність міських Рад народних депутатів (у власність позивача), як складова частина житлово-комунального господарства адміністративно-територіальних одиниць.
27.10.1992 позивач рішенням Васильківської міської ради «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності міської ради народних депутатів» прийняв у комунальну власність міста Василькова адмінприміщення - управління сільського господарства по вулиці Карла Маркса, 95.
15.04.1993 рішенням четвертої сесії Васильківської міської ради «Про перейменування назв вулиць міста», було змінено назву вулиці Карла Маркса на вулицю Соборну.
Позивач зазначає, що згідно з п.10 Прикінцевих та перехідних положень закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у редакції 1997 року майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку було передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць базового рівня та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад.
26.02.2004 рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради №134 «Про оформлення права власності» об'єкт комунальної форми власності - адміністративну будівлю по вул. Соборна, 93 (управління сільського господарства) оформлено на праві власності за Васильківською територіальною громадою, в особі Васильківської міської ради. Відповідно до змісту доповідної записки, яка є підставою для ухвалення рішення зазначено: «що у перелік комунальної власності міської ради народних депутатів увійшла адмінбудівля управління сільського господарства по вул. К.Маркса, 95 (зараз Соборна, 93)», в результаті чого спірну будівлю було прийнято у комунальну власність позивача, вказано адресу адмін будинку - №93 по вулиці Соборна.
30.03.2018 рішенням Васильківської міської ради №05.04-38-VII «Про внесення змін у додаток до рішення III сесії Васильківської міської ради народних депутатів XXI скликання від 27 жовтня 1992 року «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності міської ради народних депутатів», з метою впорядкування адреси будівлі комунальної власності позивачем уточнено поштову адресу спірного майна, а саме в розділ: «VIII. Житлово-комунальне господарство», підрозділ: «Адмінприміщення», у пункті 7, змінено адресу приміщення «Упр. сільського г/ва», а саме слова: «вул. Карла Маркса, 95» замінено словами - «вул. Соборна, 93».
У зв'язку з чим, позивач стверджує, що саме територіальна громада міста Василькова, в особі Васильківської міської ради є власником нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Соборна, 93, загальною площею 479,3 квадратних метри.
Відповідно до ч.8 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу.
Однак, як з'ясовано позивачем, спірне майно - нежитлова будівля, перебуває у власності відповідача. Відповідно до інформації з реєстру речових прав нежитлова будівля загальною площею 479,3 квадратних метри за адресою Київська області, місто Васильків, вулиця Соборна, 93 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 877830032107), зареєстрована за Васильківською районною державною адміністрацією Київської області. Підстава для державної реєстрації: розпорядження, серія та номер: 22, виданий 28.01.2020, видавник: Васильківська районна державна адміністрація Київської області; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 80,81,82,83, виданий 28.01.2020, видавник: Приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Семенець О.А.; свідоцтво про право власності, на нерухоме майно, серія та номер: САА№131046, видане 10.11.2004, видавник: Васильківська районна рада; технічний паспорт, серія та номер: 400, виданий 10,11.2009, видавник: КП КОР Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації.
Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51031752 від 07.02.2020 15:36:48, Степанець Ірина Вікторівна, Васильківська районна державна адміністрація, Київська обл. Форма власності: державна. Власники: Васильківська районна державна адміністрація Київської області, код ЄДРПОУ: 24886244, країна реєстрації: Україна.
Вказану державну реєстрацію в реєстрі речових прав на нерухоме майно позивач вважає незаконною, такою, що порушує його права та законні інтереси, зокрема володіти і розпоряджатися комунальною власністю територіальної громади міста Василькова.
Крім того, позивач наголошує що спірна реєстрація речових прав відбулася на підставі документів, які були оформлені без належних на те правових підстав, зокрема на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія та номер: САА№131046, виданого 10.11.2004 Васильківською районною радою на підставі рішення Васильківської районної ради від 28.05.2004 року №189-14-ХХІУ «Про внесення до переліку майна спільної комунальної власності територіальних громад району адміністративних приміщень».
З огляду на це, позивач оскаржує також Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер: САА№131046, видане 10.11.2004 на підставі рішення Васильківської районної ради від 28.05.2004 року №189-14-ХХІУ «Про внесення до переліку майна спільної комунальної власності територіальних громад району адміністративних приміщень».
Позивач наголошує, що Васильківська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади міста Василькова в тому числі і стосовно об'єктів комунальної власності. В той же час, як стверджує позивач, відповідач в силу законодавства не може бути власником нерухомого майна, що знаходиться в межах міста Василькова та є комунальною власністю територіальної громади міста.
Таким чином, включення майна до складу спільної комунальної власності сіл та селищ Васильківського району та у подальшому оформлення свідоцтва про право власності за відповідачем, відбулося незаконно і порушує право комунальної власності територіальної громади міста Василькова.
Позивач стверджує, що проаналізувавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, можна дійти висновку, що відповідач набув спірне майно у загальнодержавну власність, у спосіб що суперечить нормам чинного законодавства, зокрема на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: САА №131046, виданого Васильківською районною радою, у спосіб, що суперечить чинному законодавству України, зокрема, на підставі рішення Васильківської районної ради від 28.05.2004 №189-14-ХХІУ «Про внесення до переліку майна спільної комунальної власності територіальних громад району адміністративних приміщень», яке прийнято з перевищенням повноважень, визначених ст.140, 141, 142, 143, 144 Конституції України та ст.43, 44 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», ст.31 Закону України «Про власність».
Відповідно до п.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, одержані від їх відчуження.
Згідно зі ст.143 Конституції України майном, що є в комунальній власності, управляють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, тобто сільські, селищні та міські ради.
Відповідно до п.31 ст.26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення цих повноважень та умов їх здійснення.
В той же час, позивач наголошує, що саме Васильківська міська рада є органом місцевого самоврядування, уповноваженим розпоряджатись комунальною власністю міста Василькова.
Відповідно до п.4 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні ради від імені територіальних громад сіл, селищ здійснюють управління об'єктами їхньої спільної комунальної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад сіл та селищ.
Статтями 43 та 44 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено перелік повноважень районних рад, серед яких відсутні будь-які повноваження щодо оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно, у тому числі на майно, що належить іншим адміністративно-територіальним одиницям (у даному випадку позивачу).
Позивач зазначає, що виходячи з нормативно-правових актів та джерел конституційно-правового регулювання інституту комунальної власності можна дійти висновку, що Васильківська районна рада, яка є розпорядником об'єктів спільної комунальної власності територіальних громад Васильківського району, не мала права розпоряджатися об'єктами нерухомого майна, що знаходяться та належать територіальній громаді міста Василькова в особі Васильківської міської ради (позивач), міста обласного підпорядкування та окремої адміністративно-територіальною одиниці у складі Київської області.
З огляду на викладене, позивач заперечує правомірність рішення Васильківської районної ради від 28.05.2004 №189-14-ХХІУ та виданого на його виконання свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.11.2004 серія САА №131046, відповідно до якого Управлінням сільського господарства та продовольства Васильківської районної державної адміністрації набуто у загальнодержавну власність нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Соборна, 93, загальною площею 479,3 кв.м.
Тобто позивач стверджує, що Васильківська районна рада своїм рішенням, не маючи на те законних повноважень та правових підстав, прийняла до спільної комунальної власності територіальних громад Васильківського району спірне майно, яке на той момент було комунальною власністю позивача, а потім на підставі свого ж рішення видала свідоцтво про право власності САА №131046 на будівлю та передала її відповідачу як загальнодержавну власність.
Як зазначає позивач, за результатами розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) спірне майно перейшло з державної власності у власність територіальної громади міста Василькова, а потім незаконним рішенням Васильківської районної ради знову було передано у загальнодержавну власність.
Також позивач зазначає, що зміст рішення Васильківської районної ради від 28.05.2004 №189-14-ХХІУ, на підставі якого відповідач виготовив спірне свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10.11.2004 року серія САА №131046, містить суперечливі приписи та не містить вказівки чи норми передачі спірної будівлі у власність відповідача, так само це рішення не містить приписів про передачу вказаної будівлі до державної власності.
Відповідач (правонаступник Васильківської районної державної адміністраці) в ході розгляду спору надав пояснення, що спірне майно перебуває у державній власності, оскільки використовується органом державної влади для виконання його функцій. Також, відповідач зазначив, що відповідно до Закону України «Про управління об'єктами державної власності» суб'єктами управління майном державної власності є органи Фонду державного майна України.
Враховуючи викладені у позові обставини та надані позивачем докази, судом досліджено та встановлено наступне.
Як вбачається з Рішення виконавчого комітету Київської обласної ради від 26.11.1991 №189 «Про організацію виконання постанови КМУ від 05.11.91 №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власністю)», п.1.1. відповідного Рішення затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Також установлено, що державне майно, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.
Також, як вбачається з Додатку №1 до вищенаведеного Рішення виконавчого комітету Київської обласної ради від 26.11.1991 №189, яким затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), до комунальної власності передано державне майно, яке пов'язано з: промисловістю будівельних матеріалів, місцевою промисловістю, поліграфічною промисловістю, зв'язком, агропромисловим комплексом, будівництвом, житлово-комунальним господарством, водопровідно-каналізаційним господарством, тепловим господарством, матеріально-технічним забезпеченням.
З пояснень позивача вбачається, що він вважає, що спірне приміщення, яке використовувалось Управлінням сільського господарства та продовольства Васильківської районної державної адміністрації, було передано з державної до комунальної власності у складі житлового та нежитлового фонду Рад народних депутатів.
Однак, з огляду на зміст Рішення виконавчого комітету Київської обласної ради від 26.11.1991 №189 та затвердженого ним переліку державного майна України, до комунальної власності було передано житлово-комунальне господарство, яке складалось з: житлового та нежитлового фонду Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційних, житлово-комунальних, ремонтно-будівельних та інших організацій, пов'язаних з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.
Також, як вбачається зі змісту Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», якою вирішувалось питання передачі державного майна до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) у зв'язку з прийняттям постанови Верховної Ради УРСР від 8 грудня 1990 р. "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", від 26 березня 1991 р. "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність", було затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) і в той же час установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.
Як вбачається з затвердженого відповідною Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 Переліку, питання про передачу в комунальну власність адміністративних приміщень, в яких розташовувались державні органи влади, не вирішувалось.
Крім того, позивачем не наведено обґрунтувань щодо підстав передачі до комунальної власності територіальної громади м. Василькова адміністративного приміщення, в якому розташовувався державний орган влади - Управління сільського господарства та продовольства Васильківської районної державної адміністрації, повноваження якого поширювались на весь Васильківський р-н. Також, матеріали справи не містять жодних доказів передачі відповідного об'єкту до комунальної власності в порядку, визначеному п.2 відповідної Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311.
До того ж, адміністративні приміщення, в яких розташовувались державні органи влади, не належать до житлово-комунального господарства чи до нежитлового фонду Рад народних депутатів.
Таким чином, оскільки Постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» не стосувалась передачі в комунальну власність адміністративних приміщень, в яких розташовувались державні органи влади, відповідні приміщення залишились у загальнодержавній (республіканській) власності.
Також, суд враховує, що передумовою роздержавлення та прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» було прийняття Верховною Радою України Постанови від 31.10.1991 №1767-XII «Про Концепцію роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду» (далі - Концепція).
Відповідна Концепція в п.1.1. визначала мету роздержавлення та приватизації державної власності - створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки шляхом забезпечення сприятливого економічного та законодавчого середовища.
Пунктом 1.2. Концепції визначено, що у результаті роздержавлення та приватизації у власності держави повинно залишитися лише майно, необхідне для виконання державою своїх функцій.
Згідно з п.2.1. Концепції визначено, що роздержавленню та приватизації підлягає державне майно підприємств та організацій, державний житловий фонд та земельні ділянки; роздержавлення та приватизація може поширюватися також на майно громадських організацій, що виконували державні функції та здержавлене майно підприємств споживчої кооперації.
Згідно з п.2.2. Концепції об'єктами приватизації є: підприємства, цехи, виробництва, дільниці, інші підрозділи та структурні одиниці підприємств, які можуть бути виділені в самостійні підприємства; обладнання, будови, споруди, інтелектуальна та промислова власність, підприємства, частки (паї, акції) держави та органів влади Кримської АРСР та адміністративно-територіальних одиниць в основних та обігових фондах підприємств та їх об'єднань, частки (паї, акції) в основних та обігових фондах підприємств та їх об'єднань, які належать державним підприємствам, що приватизуються, інша державна власність, яка є такою на момент прийняття Закону про приватизацію або стала такою після його прийняття.
В той же час, у п. 2.3. Концепції визначено, що об'єктами приватизації не можуть бути: майно органів державної влади і управління, правопорядку, державної безпеки, армії, золотого і валютного фондів, державних матеріальних резервів: види та окремі об'єкти державної власності, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України та затверджується Верховною Радою України; державна власність, яка не була оцінена відповідно до встановленої методики та правил.
Таким чином, з огляду на зміст Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» та Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду, затвердженої постановою Верховної Ради України від 31.10.1991 № 1767-XII, в їх сукупності, можна дійти висновку, що спірне приміщення Управління сільського господарства та продовольства Васильківської районної державної адміністрації було майном, яке використовувалось органом державної влади і управління, тому не підлягало роздержавленню і залишалось у загальнодержавній (республіканській) власності.
Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що в Рішенні виконавчого комітету Київської обласної ради від 26.11.1991 №189 «Про організацію виконання постанови КМУ від 05.11.91 №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власністю)» мова йшла про спірне майно адміністративної будівлі органу державної влади в складі житлово-комунального господарства.
Оскільки, відсутні підстави вважати, що спірна будівля, яка використовувалась Управлінням сільського господарства та продовольства Васильківської районної державної адміністрації, передавалась в комунальну власність міста Василькова, рішення Васильківської міської ради від 27.10.1992 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності міської ради народних депутатів», від 15.04.1993 року четвертої сесії Васильківської міської ради «Про перейменування назв вулиць міста», від 26.02.2004 виконавчого комітету Васильківської міської ради №134 «Про оформлення права власності на об'єкт комунальної форми власності - адміністративну будівлю по вул. Соборна, 93, від 30.03.2018 №05.04-38-VII «Про внесення змін у додаток до рішення III сесії Васильківської міської ради народних депутатів XXI скликання від 27 жовтня 1992 року «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності міської ради народних депутатів», на які посилається позивач, не можуть прийматись в якості правовстановчих документів, оскільки мають односторонній характер за відсутності належних та достатніх підстав стверджувати про належність майна до комунальної власності.
В той же час, спірне Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10.11.2004 серія САА №131046, яке видано Васильківською районною радою, правомірно засвідчує належність спірної будівлі до загальнодержавної власності в особі Управління сільського господарства та продовольства Васильківської районної державної адміністрації.
Як визначено ч.3 ст.47 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» в редакції, чинній на момент видачі спірного свідоцтва, для забезпечення діяльності місцевих державних адміністрацій, їх структурних підрозділів за ними на праві управління закріплюється майно, що є державною власністю.
Таким чином, за наслідками розгляду спору не підтвердились посилання позивача на належність спірного приміщення до комунальної власності м. Василькова, Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10.11.2004 серія САА №131046 та державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 877830032107) за Васильківською районною державною адміністрацією відповідають вимогам закону та фактичним обставинам і не порушують жодних прав та інтересів позивача. Крім того, відсутні підстави для захисту права позивача в судовому порядку в обраний у позові спосіб, оскільки не підтвердилось факту передачі будівлі до комунальної власності м. Василькова та наявності у позивача прав на спірне майно.
За змістом ст.15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст.16 цього Кодексу.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Враховуючи, що за наслідками розгляду спору судом не встановлено наявності у позивача права, на захист якого ним подано позов, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Згідно з ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Крім того, суд вважає за доцільне послатися на норми процесуального законодавства, які, серед іншого, передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).
Належними у розумінні ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивачем не доведені і безпідставні, тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати на сплату судового збору покладаються на позивача і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні позовних вимог Васильківської міської ради (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 2, ідентифікаційний код 34627780) до Обухівської районної державної адміністрації Київської області (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Малишка, 10, ідентифікаційний код 04054725) про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.11.2004 серія САА №131046 та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 877830032107) щодо нежитлової будівлі, загальною площею 479,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, 93.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17.12.2021
Суддя О.О. Третьякова