17 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/4023/20 пров. № А/857/14624/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Запотічного І.І., Матковська З.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року, ухвалене суддею Матуляком Я.П. м. Івано-Франківську в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №300/4023/20 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -
31 грудня 2020 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 200577 від 05.11.2020.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що здійснення габаритно-вагового контролю відбувалося з порушеннями, проведення перевірки по грунтовій дорозі в с.Воронів, яка не є дорогою загального користування та на ній відсутній стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю, вважає неправомірним.
Згідно доводів скаржника, на протиправність висновків відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення вказують також дані товаро-транспортної накладної №355095 від 22.09.2020 та відповідь ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Грифсканд-Свалява», згідно з якими перевозилась деревина породи бук об'ємом 25,69 кв.м, вагою 39,57 тон.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
У відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.
Згідно п.5, 15, 27 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, вживає заходів щодо стягнення під час здійснення габаритно-вагового контролю.
У відповідності п.8 Положення №103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року №592 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області.
Частиною 7 ст.5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", абз.2 п.12 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року №1074, визначено, що орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує виконувати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації Державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1378-р від 16.12.2015 року "Питання Державної служби з безпеки на транспорті" здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.
З огляду на викладене, Укртрансбезпека під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, а також є органом наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справ, що ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 26.04.2002 зареєстрований як фізична особа-підприємець з видами економічної діяльності: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); 02.20 Лісозаготівлі; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
22.09.2020 посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, у відповідності до завдання на перевірку від 21.09.2020 року № 012248, в с. Воронів Рогатинського району проведено рейдову перевірку (а.с.35,36).
В межах перевірки, посадовою особою відповідача зупинено завантажений пиломатеріалами транспортний засіб Renault реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причіпом KRONE, д.н.з. НОМЕР_3 , та запропоновано водію пройти габаритно-ваговий контроль, під час проходження якого встановлено, що водій ОСОБА_2 здійснював перевезення вантажу згідно ТТН ІФБ №395095 від 22.09.2020 з перевищенням допустимих вагових параметрів а саме: навантаження на загальну масу склало 46,3 тон при допустимих 40, передбачених п.22.5 Правил дорожнього руху (перевищення 6,3 тон від нормативу); навантаження на одиничну вісь склало 12,75 тон при допустимих 11 т, передбачених п.22.5 Правил дорожнього руху (перевищення 1,75 тон від нормативу); навантаження на строєну вісь 27 т при допустимих 22 т, передбачених п.22.5 Правил дорожнього руху (перевищення 5 тон від нормативу) (а.с. 40).
За результатами проведення перевірки складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0011292 від 22.09.2020 (а.с.38,39) та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт №232220, в якому зафіксовані виявлені порушення, а саме: ч. 1 абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 % але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу) (а.с.37).
Враховуючи зафіксовані порушення законодавства, 05.11.2020 Західним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки стосовно ФОП ОСОБА_1 винесено постанову №200577 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 гривень, відповідно до абз. 15 частини 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу) (а.с.48).
Позивач, вважаючи постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки постанову від 05.11.2020 №200577 протиправною, звернувся до суду з вимогами про її скасування.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Статтею 5 Закону № 2344-ІІІ серед основних завдань державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту визначено створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення вантажів.
Відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
-для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
-для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14 жовтня 1997 року №363 на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.
Так, відповідно до підпунктів 8.14-8.15 Глави 8 Правил №363 завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Згідно з пунктом 12.1 Глави 12 Правил № 363 при транспортуванні вантажів необхідно дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.
Пункт 12.5 Глави 12 Правил № 363 передбачає, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Також згідно з пунктом 8.20 Глави 8 Правил № 363 водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.
Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у ПДР (пункт 8.21 Глави 8 Правил № 363).
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого (подільного) вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Тобто, обов'язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху покладається на водія, який перевозить вантаж. Водночас зміщення вантажу і, як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням вимог чинного законодавства.
Відповідно до п.п. 3, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
За нормами п.16 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки можливе: здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ).
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку оскаржуваних рішень відповідача щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).
Судом встановлено, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту №232220 від 22.09.2020 призначено на 05.11.2020 та повідомлено позивача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.47). На розгляді справи 05.11.2020 позивач був присутній.
Разом з тим з 22.09.2020 і до дня винесення спірної постанови - 05.11.2021, позивач до Укртрансбезпеки відповідного дозволу на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень не скерував.
У матеріалах справи також відсутні документи, які б свідчили про те, що перевізник звертався із заявою до органу Національної поліції про видачу такого дозволу, а також документи про відмову у його видачі.
Доводи скаржника про порушення Порядку здійснення габаритно-вагового контролю такі є необґрунтованими, оскільки матеріали справи підтверджують, що зважування транспортного засобу здійснювалось за допомогою ваги пересувної автомобільної типу Cheklode Freeweigh зав.№008238, виробник "Central weighing", Англія.
Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Судом встановлено, що на вищевказаний засіб вимірювальної техніки ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту споживачів» видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 15.11.2019 №34-00/4432 з терміном дії до 15.11.2020. За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 29329-92 (а.с.51).
Отже, станом на 22 вересня 2020 року (дата проведення зважування транспортного засобу позивача) засіб вимірювальної техніки відповідав загальним технічним вимогами державних стандартів.
Крім того, 21.11.2007 Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики видано сертифікат серії А №004666, яким встановлено міжповірочний інтервал для зважувального обладнання не більше 1 року, а також засвідчено, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань затверджено тип засобів вимірювальної техніки "Ваги пересувні автомобільні Cheklode", зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У 2570-07 (а.с.50).
Оскільки наданий сертифікат не містить застережень щодо способу використання зважувального обладнання (у статичному режимі або в русі), а конструкція та характеристики дозволяють зважувати транспортні засоби шляхом визначення по осьового навантаження та повної маси транспортного засобу, як в русі, та і в статиці, «Ваги пересувні автомобільні Cheklode» в повній мірі відповідають Вимогам до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритоно-вагового контролю автомобільних дорогах загального використання, затверджених наказом Мінінфраструктури України №255 від 28.07.2015, та забезпечують виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань щодо перевірки дотримання перевізниками вимог законодавства, зокрема п.22.5 ПДР України в частині визначення осьових навантажень шляхом проведення точного габаритно-вагового навантаження.
Слід також зауважити, що документ на вантаж - товарно-транспортна накладна не є належним доказом, що підтверджує фактичну вагу товано-матеріальних цінностей, що перевозяться, так як використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей та не виключає перевезення одночасно й інших товарно-матеріальних цінностей, не зазначених у первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.
За таких обставин суд апеляційної інстанції визнає правомірним застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.
Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу на відповідність критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, визначених ч.2 ст.2 КАС України.
Доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об'єктивності відповідача щодо позивача не вказано.
Слід зазначити, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу - одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн, відповідає санкції, визначеної абзацом п'ятнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановленні статтею 309 КАС України.
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 328и Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі №300/4023/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді І. І. Запотічний
З. М. Матковська