15 грудня 2021 року м.Київ №320/4558/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області щодо неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 , поданого 11 лютого 2021 року, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром 1928,76 кв.м у межах с. Білогородка, Бучанського району Київської області;
- зобов'язати Білогородську сільську раду Бучанського району Київської області розглянути клопотання ОСОБА_1 , подане ним 11 лютого 2021 року, та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром 1928,76 кв.м у межах с. Білогородка, Бучанського району Київської області.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 11.02.2021 на підставі ст. 118 Земельного кодексу України, він звернувся до Білогородської територіальної громади Бучанського району Київської з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, яка знаходиться у віданні Білогородської територіальної громади Бучанського району Київської області в межах с.Білогородка Києво-Святошинського району Київської області розміром 1928,76 кв.м. Позивач стверджує, що відповідач протиправно не розглянув його клопотання, посилаючись на реформування ефективного місцевого самоврядування та територіальної організації влади.
Ухвалою суду від 20.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що 04.03.2021 Білогородською сільською радою прийнято рішення №191.7/41, яким відмовлено позивачеві у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки щодо бажаної земельної ділянки вже прийнятий нормативно-правовий акт, та вона належить іншій особі. Враховуючи, що право власності є непорушним, підстави для задоволення позову відсутні.
ОСОБА_1 , код РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії № НОМЕР_2 , виданим Антрацитівським МВ УМВС України в Луганській області 20.01.2004 (а.с.16-19, 20).
11.02.2021 позивач звернувся до відповідача з запитом про надання публічної інформації про можливість виділення у власність земельної ділянки, яка знаходиться у віданні Білогородської територіальної громади Бучанського району Київської області у межах с.Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, розміром 1928,76 кв.м., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 44-50).
З відповіді Білгородської сільської ради Бучанського району від 19.02.2021 №К-39 вбачається, що за наявною у сільській раді інформації, зазначена позивачем земельна ділянка перебуває у приватній власності. У зв'язку з цим, повноваження відповідача щодо розпорядження такою земельною ділянкою у Білгородській сільській раді відсутні (а.с. 22).
Також 11.02.2021, позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, яка знаходиться у віданні Білогородської територіальної громади Бучанського району Київської області у межах с.Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, розміром 1928,76 кв.м (а.с. 40-43).
До вказаного клопотання, позивач додав копії паспорту, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, довідку внутрішньо переміщеної особи, відповіді ГУ Держгеокадастру, витягу з порталу Публічної кадастрової карти України з орієнтовним розташуванням земельної ділянки (а.с. 77-80, 81, 82, 83-84, 85).
Згідно з рішення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області №191.7/41 від 04.03.2021 позивачеві відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, у зв'язку з тим, що на вказану у графічних матеріалах, які додаються до заяви, земельну ділянку вже прийнято відповідний нормативно-правовий акт (а.с. 59).
З копії Витягу з порталу Публічна кадастрова карта України з орієнтовним розташуванням бажаної земельної ділянки та копій викопіювання з кадастрової книги, наданої відповідачем, вбачається, що обрана позивачем земельна ділянка перебуває у користуванні іншої особи (а.с. 86. 87, 88, 89).
Не дізнавшись про рішення відповідача, позивач знову звертався до відповідача та до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з запитами про надання інформації про бажану ним земельну ділянку.
Відповідно до відповідді Білгородської сільської ради Бучанського району Київської області від 24.03.2021 №К-79, позивача повідомлено про те, що на виконання Закону України від 16.04.2020 №562-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад", Кабінетом Міністрів України визначено адміністративні центри та затверджено території 1470 спроможних територіальних громад, у яких були проведені місцеві вибори у 2020 році на новій територіальній основі. До Білогородскьої територіальної громади увійшли території Світопетрівської, Горецької, Музичанської та Бобрицької сільських рад. Відповідно до рішень Білогородскьої сільської ради, прийнятих 9 грудня 2020 року на другій позачерговій сесії 8 скликання, розпочато процедуру реорганізації вищевказаних сільських рад шляхом їх приєднання до Білогородської сільської ради. Оскільки в Білгородській сільській раді не проведена інвентаризація земель, які увійшли до складу територіальної громади, запитувана позивачем інформація ще не створена сільрадою та є відсутньою у її розпорядженні.
Також, Головне управління Держгеокадастру у Київській області листом від 24.03.2021 №ПІ-337/0-397/0/63-21 на звернення позивача від 15.03.2021 повідомило його про те, що територія, що зазначена на графічних матеріалах, розташована у межах населеного пункту с.Білогородка Бучанського району Київської області. Відомості про землі, які не надані у власність чи користування і на цей час перебувають у державній та/або комунальній власності на території с.Білогородка Бучанського району Київської області та можуть бути використані під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд до Державного кадастру не внесені, у тому числі і зазначена позивачем територія, а тому Головне управління Держгеокадастру у Київській області не можу надати актуальну інформацію щодо правового статусу земельної ділянки.
Позивач, вважаючи, що рішення відповідачем не прийнято, за наслідком розгляду його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, звернувся до суду з вимогою про визнання бездіяльності відповідача протиправною.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Вимогами ст.144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Частиною 1 статті 71 Закону № 280/97-ВР передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.
Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно статті 116 Земельного кодексу, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац перший частини першої). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя). Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта).
Статтею 118 Земельного кодексу встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абзац другий частини сьомої). У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абзац третій частини сьомої). Проект землеустрою щ
Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно статті 116 Земельного кодексу, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац перший частини першої). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя). Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта).
Статтею 118 Земельного кодексу встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абзац другий частини сьомої). У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абзац третій частини сьомої). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев'ята). Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята). У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частина одинадцята).
Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
У силу положень статті 118 Земельного кодексу України, відповідач зобов'язаний розглянути зазначене клопотання у місячний строк і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17.
Крім того, суд звертає увагу, що положення згаданих вище норм статті 118 Земельного кодексу України свідчать, що обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому таке рішення має бути прийнято у місячний строк з моменту отримання відповідного клопотання особи.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №815/6094/17, від 09.01.2020 у справі №820/4433/17, від 05.03.2020 у справі №461/2290/17 та від 22.09.2020 у справі №462/3546/17.
Судом встановлено, що клопотання ОСОБА_2 від 11.02.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 1928,76 кв.м, яка розташована на території села Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, у власність, надійшло до Білогородської сільради Київської області 15.02.2021, та на пленарному засіданні від 04.03.2021 відповідачем прийнято спірне у цій справі рішення №191.7/41 про відмову у наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Отже рішення за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було прийнято органом місцевого самоврядування у межах встановленого ч. 7 ст. 118 ЗК України місячного строку.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Білогородської сільради щодо неприйняття рішення за клопотанням позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
При цьому, суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що на його звернення до відповідача із запитом від 17.03.2021 про наданні інформації стосовно розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідач надав відповідь від 24.03.2021 №К-79 про нерозляд клопотання, оскільки у тексті вказаної відповіді відсутня інформація про наслідки розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, натомість відповідачем наголошено на вимогах ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо надання доступу до існуючої інформації без обов'язку розпорядника інформації створювати нову інформацію для надання відповіді на отриманий запит.
Крім того, рішення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 04.03.2021 №191.7/41 про розгляд клопотання ОСОБА_1 було оприлюднено на офіційному сайті відповідача та наявне у відкритому доступі, що спростовує твердження позивача про його необізнаність щодо прийнятого рішення.
З наведеного вбачається, що відповідач своєчасно здійснив розгляд клопотання позивача від 15.02.2021 про виділення у власність земельної ділянки, за наслідком якого прийняв рішення від 04.03.2021 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яке, станом на час розгляду справи, позивачем не оскаржено.
При цьому, суд зазначає, що надання оцінки рішенню відповідача від 04.03.2021, зокрема, підставам відмови позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, знаходиться поза межами розгляду цієї справи, та може бути предметом розгляду іншої справи, у разі оскарження позивачем цього рішення.
Відтак, з огляду на наявність рішення Білогородської сільської ради, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, та прийняти рішення про надання позивачеві такого дозволу.
Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень спростував у ході розгляду справи, та надав до суду належні і достатні докази, які спростовують твердження позивача, а відтак, довів правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.139 КАС України, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, враховуючи, що у задоволенні позову позивачу відмовлено, тому понесені ним судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.