07 грудня 2021 року (14:55)Справа № 280/2741/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Калашник Ю.В.,
секретар судового засідання Шелепко Б.В.,
за участю представників: позивача - Шпака В.І., відповідача - Школової Ю.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Лан-2000» (код ЄДРПОУ 31190012, 71031, Запорізька область, Куйбишевський район, с.Шевченківське, вул. Шевченка, 39) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
05.04.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Лан-2000» до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви (вх. № 24526 від 28.04.2021) просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки позивача у період з 25.08.2020 по 03.09.2020;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.09.2020 № 0009970512.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у тексті оскаржуваного повідомлення-рішення вказано, що його винесено на основі Акту перевірки № 0607/08-01-05/31190012 від 04.09.2020, який насправді складений недбалим чином, із наявністю суперечливих та взаємовиключних тверджень та заснований виключно на аналізі документів, а не фактичних обставин надходження та використання пального платником податки. В Акті зазначено, що при перевірці використані тільки документальні відомості, що суперечить поняттю фактичної перевірки. В акті зазначено, що відбирання та опечатування зразків продукції відповідними компетентними органами не здійснювалось. Позивач зазначає, що взагалі незрозуміло, на підставі якої перевірки та з яких підстав було винесено оскаржуване повідомлення-рішення, оскільки в акті зазначається про проведення фактичної перевірки позивача, хоча насправді проводилась документальна перевірка. Посилання у Акті перевірки на нібито надання пояснень особисто директором ПП «Лан-2000» ОСОБА_1 податковому органу не відповідають дійсності, оскільки жодних пояснень ним не надавалось, а вказівки в акті перевірки, що відповідні обставини вважаються встановленими взагалі не відповідають дійсності та суперечать іншим частинам акту перевірки. Відповідачем не наведено доказів, що зберігання пального здійснювалось в спеціальній ємності. Таким чином, посилання в Акті перевірки на наявність повністю різного як обсягу, так і кількості ємкостей для зберігання ПММ є безпідставними, замість фактичної перевірки податковим органом було взято за основу нібито пояснення керівника підприємства, які взагалі не надавалися, а насправді під час фактичної перевірки саме службовими особами податкового органу мали перевірятися дійсні обставини руху ПММ по підприємству, а не на підставі суперечливих посилань щодо того, яка насправді ситуація із обігом ПММ у платника податків. Податковим органом замість фактичної перевірки було проведено документальну перевірку, при цьому жодних фактичних дій по перевірці взагалі не здійснювалось. Також зазначає, що Акт є недопустимим доказом, оскільки Постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 27 листопада 2020 року у справі № 319/808/20 було розглянуто матеріали, які надійшли від ГУ ДПС у Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , керівника ПП «ЛAH-200», за ч. 1 ст. 164 КпАП. Вказаною постановою суду було вирішено закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 . Так, зазначеною постановою суду розглянуто Акт №0607/08-01-05/ НОМЕР_1 від 04.09.2020 за результатами перевірки та зроблено висновок, що даний Акт було складено з численними порушеннями та визнано недопустимим доказом. Також позивач зазначає, що під час здійснення поставки ПММ, вони здійснюються невеликими партіями, що також підтверджується змістом акту перевірки № 0607/08-01-05/ НОМЕР_1 від 04.09.2020 року, під час чого за місцем розташування підприємства платника податків здійснюється заправлення баків власних та орендованих/залучених транспортних засобів та сільськогосподарських машин і механізмів. Таким чином, платником податків ПП «Лан-2000» взагалі ніяким чином не порушено жодних вимог та чинного законодавства.
Ухвалою суду від 29.04.2021 відкрито загальне позовне провадження.
25.05.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №29573), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає. Зазначає, що на підставі наказу фахівцям Головного управління ДПС у Запорізькій області проведена фактична перевірка позивача, під час якої встановлено, що ПП «ЛАН-2000» станом на 03.09.2020 не отримувало ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки). Згідно договорів поставки, ПП «ЛАН-2000» придбало дизельне паливо у TOB «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» та ТОВ «ВПК ЕКОТЕХ». За результатами фактичної перевірки складено акт, у якому зафіксовано, що позивачем допущено зберігання пального без отримання ліцензії на право зберігання пального. Статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту оптового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» встановлено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на п'ять років. Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію Тобто, норми Закону №481 для отримання відповідної ліцензії на зберігання пального встановлюють для суб'єкта господарювання обов'язковість письмового звернення із заявою до уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу виконавчої влади за місцем зберігання. При цьому законодавство надає певні привілеї суб'єктам господарювання, які використовують пальне для власних потреб, - для отримання ліцензії подається лише заява без пакету документів. Згідно до наданих письмових пояснень посадової особи підприємства, наданих первинних документів, журналів обліку пального та ємностей, Позивач протягом травня-серпня 2020 року має залишки пального, які зберігаються у стаціонарних ємностях, проте ліцензія у підприємства відсутня. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Протокольною ухвалою суду від 09.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 30.11.2021. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 07.12.2021.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Окремо зауважив про протиправність дій відповідача, оскільки акт перевірки наданий позивачу та акт перевірки, наданий відповідачем до матеріалів справи містить різні дати закінчення перевірки.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечила із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 07.12.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши матеріали справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, встановив наступне.
Відповідачем 21.08.2020 виданий Наказ №1914 «Про проведення фактичної перевірки», відповідно до якого мала бути здійснена фактична перевірка ПП «ЛАН-2000» тривалістю 10 діб з 25.08.2020 за період з 01.05.2020 по день закінчення фактичної перевірки з питання здійснення контролю за додержанням суб'єктом господарювання вимог законодавства, які є обов'язковими при виробництві, обліку, зберіганні, використанні та транспортуванні пального; наявності супровідних документів на товар, виявлення порушень у сфері виробництва і обігу пального. У Наказі зазначено адресу, за якою має бути проведена фактична перевірка: АДРЕСА_1 (а.с.67).
21.08.2020 оформлені направлення на перевірку №№380,381 (а.с.68-69).
Копія наказу на проведення перевірку та направлення вручені директору ПП «Лан-2000» 25.08.2020.
25.08.2020 з 10 год. 40 хв. розпочата фактична перевірка позивача, за результатами якої складений акт №0607/08-01-05/31190012 від 04.09.2020 (а.с.10-17,123-130).
Під час проведення перевірки використано: база даних ІС «Податковий блок», Єдиний ліцензійний реєстр, інформаційна система ІС «Податковий блок», пояснення від 25.08.2020, первинні документи, бухгалтерських документи, правовстановлюючі документи на майно (п. 10 Розділу 2 акту перевірки).
У п. 3.1 Акту зазначено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку (журнал обліку ПММ) зафіксовано фактичні залишки ПММ: ДП - 3400 л.
Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що вимірювання фактичних залишків ПММ під час проведення перевірки не проводилось.
Під час перевірки встановлено та у акті розділі 4 акту зафіксовані порушення позивачем, зокрема: ч.1, ч.8, ч. 16 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме ПП «ПП «ЛАН-2000» за місцем провадження діяльності зі зберігання пального за адресою: Запорізька обл., Більмацький р-н, село Шевченківське, вул. Шевченка, буд. 39, здійснював зберігання пального в період з 01.05.2020 до 03.09.2020 (включно) без отримання ліцензії на право зберігання пального.
За наслідкам проведеної перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «С» №0009970512 від 24.09.2020, яким до позивача за платежем: «адміністративні штрафи та інші санкції» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500 000,00 грн.
Не погоджуючись із діями перевіряючись осіб та із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Щодо визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки позивача у період з 25.08.2020 по 03.09.2020, суд зазначає таке.
Обґрунтовуючи протиправні дій перевіряючи осіб, позивач зазначає, що у акті перевірки, який наданий позивачу, зазначено що перевірку закінчено 03.08.2020 о 17 год. 00 хв (а.с.16). В той же час, примірник акту, який представник податкового органу надав суду зазначено іншу дату закінчення перевірки - 04.09.2020 (а.с.129).
З цього приводу суд зазначає таке.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.
У разі незгоди з контролюючим органом платник податків має право оскаржити прийняте рішення (податкове повідомлення-рішення) (підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України).
За змістом пункту 86.8 статті 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.
Зазначене свідчить про те, що доводи, судження, інформація акта перевірки, складеного особами, що її проводили, вивчається та оцінюється, зокрема начальником або заступником начальника контролюючого органу, і в разі наявності податкових порушень саме вони приймають податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.
Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов'язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.
Таким чином, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання, й не є обов'язковим рішенням суб'єкта владних повноважень.
Чинне законодавство не встановлює такий наслідок як не чинність акту перевірки, у разі допущення помилки у такому акті. Зазначена вада акта не робить автоматично протиправними дії посадових осіб, які проводили таку перевірку.
Акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред'являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання та щодо проведення перевірки, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Водночас саме по собі порушення оформлення акта перевірки чи помилки у ньому, не може бути підставою для визнання дій щодо проведення перевірки протиправною.
Судом встановлено, що позивачем отримано наказ та направлення на перевірку та допущено перевіряючи осіб до її проведення, відтак, зазначення у акті перевірки невірної дати її закінчення свідчить про технічну помилку та не може бути кваліфіковано судом як протиправні дії.
При цьому, дата наказу на проведення перевірки та дата направлень, дата вручення таких направлень, фактичне прибуття перевіряючих осіб на проведення перевірки надають змогу для чіткого розуміння, що перевірка, яка розпочата 25.08.2020 з 10 год. 40 хв. не може бути закінчена 03.08.2020, а отже логічним є висновок, що дата закінчення перевірки, указана у акті - 03.08.2020 - є простою технічною помилкою.
Щодо посилання позивача на висновки, які викладені у постанові Куйбишевського районного суду від 27.11.2020 №319/808/20, зокрема, щодо визнання такого акту недопустимим доказом, то суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 6 та ч. 7 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Суд зазначає, що надання Куйбишевським районним судом оцінки доказу - а саме визнання недопустимим доказом акт перевірки, не є безумовною підставою для визнання такого доказу недопустимим у межах розгляду цієї справи.
Крім того, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень.
В той же час, позивач заперечення на акт перевірки не надавав.
Відтак, судом не встановлено та позивачем не надано доказів того, що під час проведення перевірки позивача перевіряючи особи діяли протиправно.
Відтак, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки позивача у період з 25.08.2020 по 03.09.2020.
Досліджуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає таке.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
За змістом пункту 80.5 статті 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон №481/955-ВР).
Статтею 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
За визначенням статті 1 Закону №481/95-ВР, місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок про порушення позивачем статті 15 Закону № 481/95-ВР у зв'язку із зберіганням пального - дизельного палива та бензину без отримання відповідної ліцензії.
Позивач зазначав, що пальне ним придбавалось виключно для власних потреб. Вказане твердження позивача відповідачем не заперечувалось та не спростоване.
Висновок про порушення позивачем вимог законодавства щодо зберігання пального без відповідної ліцензії сформований в результаті дослідження перевіряючими під час фактичної перевірки податкових баз даних, договорів постачання нафтопродуктів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, паспортів якості, сертифікатів відповідності, журналу обліку ємностей.
За змістом пункту 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Відповідно до пункту 83.1 статті 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідачем під час проведення перевірки зроблений висновок, що позивач за адресою: АДРЕСА_1 , зберігає пальне без відповідної ліцензії.
При цьому відповідач у акті зазначає, що залишки пального є зафіксованими згідно даних бухгалтерського обліку та пояснень.
У судовому засіданні представник відповідача підтвердив той факт, що вимірювання фактичних залишків під час проведення перевірки не проводилось.
Позивач зазначав, що все пальне придбалось для власних потреб та розливалось у пересувні ємності сільськогосподарської техніки. На підтвердження вказаного твердження позивач посилався на наявність основних засобів (а.с.25) та на лист постачальника (ТОВ «ВПК ЕКОТЕХ», а.с.166), я якому зазначено, що під час поставки ПММ здійснювалось заправляння техніки позивача, при цьому заправляння будь-яких стаціонарних ємностей не здійснювалось.
Суд зазначає, що документи чи матеріали, які могли бути підставою для відображеного в акті фактичної перевірки висновку про зберігання позивачем придбаного пального у ємностях за вказаною вище адресою ані в акті перевірки, ані в додатках до нього не вказані.
При цьому суд зазначає, що перевірка даних бухгалтерського обліку не є фактичною перевіркою пального у ємкості.
Акт не містить відомостей, щодо проведення вимірювання об'єму залишків ПММ, відомості про фактичні залишні ПММ занесені до акті перевірки відповідно до бухгалтерських документів та пояснень, які надані позивачем.
Тобто, податковим органом не встановлено фактичну наявність у позивача ПММ.
Крім того, у судовому засіданні 30.11.2021 судом було допитано свідка - ОСОБА_2 , начальника відділу перевірок платників податків Оріхівського, Пологівського управлінь управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування НУ ДПС у Запорізькій області, яка безпосередньо здійснювала перевірку позивача.
Свідок показала, що під час перевірки фактичні залишки пального не вимірювались. На території підприємства наявні ємності, проте, чи наявні були у ємностях ПММ свідку не відомо, оскільки всередині ємності не оглядались.
Отже, на думку суду, ревізори обмежились описом факту придбання палива, не встановивши факт його зберігання, місце зберігання, наявні на час перевірки залишки та порядок його використання.
Таким чином, суд зазначає, що відповідач не надав суду жодних доказів факту зберігання позивачем пального або доказів наявності залишків такого пального на час проведення фактичної перевірки.
Під час проведення перевірки ревізори обмежились перевіркою наданих позивачем пояснень та бухгалтерських документів не встановивши фактичні залишки ПММ, та відповідно висновки такої перевірки, не можуть бути доказом порушення позивачем податкового законодавства.
Оскільки податковим органом під час фактичної перевірки не встановлено об'єму залишків ПММ, який зберігався позивачем, то суд вважає застосування щодо позивача штрафної санкції - протиправним, а оскаржуване рішення таким, що підлягає скасуванню.
Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду спору відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому, позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.
В той же час, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат здійснюється пропорційно.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 7500,00грн. необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -
Позовні вимоги Приватного підприємства «Лан-2000» (код ЄДРПОУ 31190012, 71031, Запорізька область, Куйбишевський район, с.Шевченківське, вул. Шевченка, 39) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.09.2020 № 0009970512, яке прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Лан-2000» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7500,00 грн. (сім тисяч п'ятсот грн. 00коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 17.12.2021.
Суддя Ю.В. Калашник