Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 грудня 2021 р. Справа№200/9223/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Загацької Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Скрипник К.О.,
представника відповідачів Жаровонкової Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, 6), Офісу Генерального прокурора (01011, м.Київ, вул.Різницька, 13/15), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №13 від 09.03.2021 “Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використання комп'ютерної техніки”;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Донецької обласної прокуратури №1920-к від 24.06.2021, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Лиманського відділу Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області;
- поновити ОСОБА_1 у Донецькій обласній прокуратурі (до зміни назви - прокуратура Донецької області) з 01.07.2021 на посаді начальника Лиманського відділу Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області, або на рівнозначній посаді в Донецькій обласній прокуратурі;
- стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 01.07.2021 по день ухвалення судом рішення, з розрахунку розміру середньоденної заробітної плати в сумі 389,74 грн;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 у Донецькій обласній прокуратурі (до зміни назви - прокуратура Донецької області) на посаді начальника Лиманського відділу Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області, або на рівнозначній посаді в Донецькій обласній прокуратурі;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць;
- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Донецької обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн;
- зобов'язати Донецьку обласну прокуратури подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання рішенням суду законної сили.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що не згоден з рішенням Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №13 від 09.03.2021 “Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використання комп'ютерної техніки”. 24.02.2021 за день до тестування у м.Лиман у зв'язку з поганим самопочуттям позивач звертався до медичного закладу КНП «ЦПМСД» Лиманської міської ради, був оглянутий лікарем, поставлений діагноз: нейроциркуляторна дистонія по координальному типу, гіпертонічна хвороба І. Зазначає, що прибувши у визначений час для складання іспиту, він з об'єктивних причин не склав тест успішно. Під час іспиту в позивача відбулося запаморочення та він ледве не втратив свідомість. Вказаний стан негативно вплинув на його фізичні можливості сконцентруватися та належним чином здати іспит. Під час складання іспиту на вербальний блок, в якому потрібно було обрати «два слова одного порядку» позивачем, за допомогою комп'ютерної миші обрано два варіанти, однак у подальшому змінено думку щодо правильності відповіді, проте при намаганні змінити неправильну відповідь на правильну тривалий час не виходило зняти неправильну відповідь, та на екрані монітору з'явилось вікно у якому говорилось про те, що потрібно обрати лише дві відповіді, вказане повідомлення не зникало, при цьому комп'ютер на рухи комп'ютерної миші не відповідав, загальний час не зупинявся. Одразу після іспиту у зв'язку з поганим самопочуттям позивач звернувся за медичною допомогою та був оглянутий лікарем кардіологом, яким поставлений діагноз: нейроциркуляторна дистонія по координальному типу, артеріальна гіпертензія. Того ж дня власноруч позивач написав заяву кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) щодо надання можливості перездати іспит. По приїзду до м. Лиман Донецької області, позивач звернувся до медичного закладу після чого було видано лікарняний лист. Вважає, що вказані фактори об'єктивно не дали змогу в повній мірі підтвердити справжній рівень знань на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки під час тестування. За змістом позову рішення комісії про неуспішне складання іспиту є необґрунтованим та таким, що порушує його права. Також позивач зауважив на відсутності підстав для його звільнення на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратури», відповідно до якого прокурор звільняється з посади у разі саме ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Так, згідно з п.19 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ (далі - Закон №113-ІХ) прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури (пп. 2). При цьому, інформація про будь-які накази про припинення юридичної особи прокуратури Донецької області в реєстрі юридичних осіб відсутня. За відсутності ознак ліквідації чи реорганізації прокуратури Донецької області та скорочення чисельності штату звільнення позивача є незаконним. Вважає, що внаслідок незаконного звільнення з посади відбулось порушення права на приватне життя. При цьому втручання у право на повагу до приватного життя, відбулось всупереч ч.2 ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто не на підставі закону і не було необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Також зазначає, що у період з 01.06.2021 по 02.07.2021 включно він перебував у черговій відпустці, та його звільнення у цей період є грубим порушенням вимог ч.2 ст.40 КЗпП України. На підставі наведеного просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач 1 проти задоволення позову заперечував, на адресу суду надав відзив, де вказано, що згідно із пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у регіональних прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в обласних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Відповідно до п.9 р.І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 (далі - Порядок №221), атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедура умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку. Таку заяву позивач надав 08.10.2019. Відповідно до п.п.5,6 Розділу III Порядку прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту встановлює своїм наказом Генеральний прокурор після складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Згідно наказу Офісу Генерального прокурора №105 від 21.02.2020 «Про встановлення прохідного балу для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички під час атестації прокурорів регіональних прокуратур, а також оприлюднення зразка тестових питань та правил складання іспиту» встановлено прохідний бал (мінімально допустиму кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки під час атестації прокурорів регіональних прокуратур - 93 бали. Позивач набрав 85 балів, у зв'язку з чим комісією прийнято рішення про неуспішне проходження прокурором атестації, а відповідачем-1 в подальшому прийнято наказ №1920-к від 24.06.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Лиманського відділу Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області та органів прокуратури з 30.06.2021 на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру». Як було уже доведено, для звільнення в цьому порядку важливим є не юридичний факт ліквідації, реорганізації органу прокуратури чи скорочення кількості прокурорів, а один з юридичних фактів, передбачених у п.19. Враховуючи, що позивач має вищу юридичну освіту та значний стаж роботи у галузі права, що дозволяв йому тривалий час займати посаду прокурора, він був зобов'язаний усвідомлювати зміст та значення правових норм закону, які регулюють його статус та покладають на нього, як на прокурора, додаткові обов'язки.
Відповідач-2 на адресу суду надав відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначено аналогічне, викладеному у відзиві на позов, поданому відповідачем-1, а крім цього, зауважено, що ОСОБА_1 успішно складено іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, у зв'язку з чим його допущено до наступного етапу атестації. Відповідно до пункту 11 розділу Порядку у виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров'я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Таким чином Порядком передбачена можливість перенесення складання іспиту у разі захворювання. За загальним правилом про неможливість виконувати певні функції свідчить не сам по собі факт поганого самопочуття, що є суто суб'єктивним відчуттям, а тимчасова непрацездатність, яка засвідчується належними об'єктивними доказами та наявністю документа, що її підтверджує (зокрема, листка непрацездатності). Проте позивачем на момент здачі тестів, доказів та документів, які б підтверджували його непрацездатність надано не було. Результати атестації позивача зафіксовані у відомості про результати тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки. У примітках до цієї відомості відсутні дані про надходження будь-яких зауважень від позивача щодо процедури чи несправності техніки, порядку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки. Вважає, що у разі об'єктивної наявності технічних збоїв або поганого самопочуття під час тестування єдиною логічною, послідовною і такою, що сприймається є поведінка, коли прокурор звертається до членів комісії або робочої групи і не завершує тестування, передбачаючи, що результат буде негативний, а просить, з огляду на ситуацію, що склалася, перенести тестування на інший день. Про такі обставини (технічні збої або погане самопочуття) позивач міг зазначити також у відомості, в якій ставив підпис відразу після завершення тестування, засвідчуючи отриманий результат, але він цього не зробив. Також згідно з Актом позапланової перевірки роботи інструменту «PSYMETRICS» та локального серверу від 25.02.2021 збоїв, в тому числі часових затримок, у подачі запитань, обробці запитань та інших технічних проблем у роботі програми не виявлено. Вважає, що оскаржуване рішення відповідає вимогам, встановленим Порядком №221, зокрема, типовій формі, містить посилання на нормативно-правові акти, що підтверджують повноваження комісії та підстави його прийняття. Також в рішенні наявне його обґрунтування - у зв'язку набранням позивачем балів, що є менше прохідного балу для успішного складення іспиту. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив Офісу Генерального прокурора, в якій він просив задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.08.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 21.09.2021.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи Easycon задоволено.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.09.2021 продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №200/9223/21 на тридцять днів з дня закінчення шістдесятиденного строку, визначеного ч.4 ст.173 КАС України. Відкладено підготовче засідання по справі на 26.10.2021.
26.10.2021 розгляд справи № 200/9223/21 за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури Офісу Генерального прокурора про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення грошових виплат за час вимушеного прогулу- відкладено з 26.10.2021 на 09.11.2021, у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
09.11.2021 розгляд справи № 200/9223/21 за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури Офісу Генерального прокурора про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення грошових виплат за час вимушеного прогулу- відкладено, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2021 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 07.12.2021.
Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнав підстав наведених у відзивах, надав суду аналогічні пояснення. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , з 21.11.2011 по 30.06.2021 працював в органах прокуратури України на різних посадах, з 21.03.2017 працював на посаді начальника Лиманского відділу Слов'янської місцевої прокуратури Донецької обласної прокуратури.
08.10.2019 позивачем надано заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію (том 1, арк. справи 115).
На виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ, Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 розпочато процес атестації прокурорів.
На виконання положень підпункту 8 пункту 22 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX наказом Генерального прокурора №233 від 17.10.2019 затверджено Порядок роботи кадрових комісії, які в подальшому створювались наказами Генерального прокурора. Зокрема, наказом Генерального прокурора №546 від 17.11.2020 (зі змінами, внесеними наказом Генерального прокурора від 26.11.2020 №561) з метою здійснення атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) створено чотирнадцяту кадрову комісію обласних прокуратур (том 2 арк.справи 44-45).
За результатом проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки позивач набрав 85 балів, що вбачається з додатку 2 до проколу №5 засідання Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових гарнізонів (на правах місцевих) від 25.02.2021 (том 2 арк. справи 81).
25.02.2021 позивачем подано Голові Чотирнадцятої кадрової комісії заяву, в якій просив надати можливість перездати іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, у зв'язку з поганим самопочуттям в день іспиту, що обумовило об'єктивні підстави для неуспішного проходження іспиту (том 1 арк. справи 30-31).
26.02.2021 позивачем подано Офісу Генерального прокурора, Голові Чотирнадцятої кадрової комісії та начальнику Лиманського відділу Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області доповнення до заяви від 25.02.2021, в якій вказано, що 24.02.2021 за день до тестування у м. Лиман у зв'язку з поганим самопочуттям позивач звертався до медичного закладу КНП «ЦПМСД» Лиманської міської ради, був оглянутий лікарем, поставлений діагноз: нейроциркуляторна дистонія по координальному типу, гіпертонічна хвороба І. Зазначає, що прибувши у визначений час для складання іспиту, він з об'єктивних причин не склав тест успішно. Під час іспиту в позивача відбулося запаморочення та він ледве не втратив свідомість. Вказаний стан негативно вплинув на його фізичні можливості сконцентруватися та належним чином здати іспит. Під час складання іспиту на вербальний блок, в якому потрібно було обрати «два слова одного порядку» позивачем, за допомогою комп'ютерної миші обрано два варіанти, однак у подальшому змінено думку щодо правильності відповіді, проте при намаганні змінити неправильну відповідь на правильну тривалий час не виходило зняти неправильну відповідь, та на екрані монітору з'явилось вікно у якому говорилось про те, що потрібно обрати лише дві відповіді, вказане повідомлення не зникало, при цьому комп'ютер на рухи комп'ютерної миші не відповідав, загальний час не зупинявся. Одразу після іспиту у зв'язку з поганим самопочуттям позивач звернувся за медичною допомогою та був оглянутий лікарем кардіологом, яким поставлений діагноз: нейроциркуляторна дистонія по координальному типу, артеріальна гіпертензія. Того ж дня власноруч позивач написав заяву кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) щодо надання можливості перездати іспит. По приїзду до м. Лиман Донецької області, позивач звернувся до медичного закладу після чого було видано лікарняний лист. Вважає, що вказані фактори об'єктивно не дали змогу в повній мірі підтвердити справжній рівень знань на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки під час тестування. У зв'язку з чим просив надати можливість перездати іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки. До зазначеної заяви позивачем були додані копії довідки лікаря КНП «ЦПМСД» Лиманської міської ради від 24.02.2021, довідки лікаря КЗ КОР «Київський обласний кардіологічний диспансер» від 25.02.2021, довідки лікаря КНП «ЦПМСД» Лиманської міської ради від 26.02.2021 (том 1 арк. справи 37-38, 39-41).
Згідно проколу №5 засідання Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових гарнізонів (на правах місцевих) від 25.02.2021 у четвертому питанні порядку денного, зокрема:
Слухали: інформацію ОСОБА_2 , який повідомив, що 25.02.2021 після складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки до кадрової комісії надійшла письмова заява від ОСОБА_1 , який просив надати можливість повторно пройти зазначений іспит у зв'язку з поганим самопочуттям під час його складання.
Поряд з цим, ОСОБА_2 довів до відома членам комісії, що згідно з пунктом 7 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
Відповідно до пункту 17 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Перед початком складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки всіх прокурорів, у тому числі, ОСОБА_1 , у присутності членів робочої групи та кадрової комісії ознайомлено з правилами проведення тестування, що підтверджується відеозаписом, здійсненим на виконання вимог пункту 13 розділу І Порядку, а також з'ясовано про їх стан здоров'я.
Крім того, у прокурорів з'ясовано наявність скарг на стан здоров'я які б могли перешкодити складанню іспиту.
Іспит із прокурором ОСОБА_1 не переривався, акти про дострокове його завершення з незалежних від членів комісії та прокурора причин не складалися.
Зауваження чи скарги від вказаного прокурора до та під час складання іспиту до членів кадрової комісії та робочої групи не надходили.
Вирішили: у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо повторного проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки відмовити (том 12 арк.справи 76-80).
24.02.2021 о 14:15 годині за день до тестування у м. Лиман у зв'язку з поганим самопочуттям позивач звертався до медичного закладу КНП «ЦПМСД» Лиманської міської ради, був оглянутий лікарем, поставлений діагноз: нейроциркуляторна дистонія по координальному типу, гіпертонічна хвороба І (копія довідки лікаря від 24.02.2021 додається).
09.03.2021 Чотирнадцятою кадровою комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових гарнізонів (на правах місцевих) прийнято рішення №13 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки (том 1 арк. справи 29).
В цьому рішення зазначено про те, що оскільки позивач набрав 85 балів, що є меншим встановленого наказом Генерального прокурора від 07.10.2020 №474 прохідного балу (93), він не допускається до етапу проходження співбесіди та припиняє участь в атестації. Вказано, що позивач неуспішно пройшов атестацію.
Наказом Донецької обласної прокуратури від 19.05.2021 №617 позивачу надано частину невикористаної частини чергової відпустки за період роботи з 21.11.2016 по 20.11.2017 тривалістю 16 календарних днів, частину чергової відпустки за період з 21.11.2020 по 20.11.2021 тривалістю 14 календарних днів та 2 дні за 20, 28 червня 2021 року з 01.06.2021 по 02.07.2021 (том 1 арк.справи 26).
Наказом Донецької обласної прокуратури від 24.06.2021 №1920-к звільнено з посади начальника Лиманського відділу Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області та органів прокуратури з 30.06.2021 на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та рішення Чотирнадцятої кадрової комісії №13 від 09.03.2021 (том 1 арк. справи 27).
Позивач, не погоджуючись із рішенням від 09.03.2021 №13 та наказом від 24.06.2021 №1920-к, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі -КЗпП України), Законами України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX, (далі - Закон № 113-IX), Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженим наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок № 221).
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. При цьому, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтями 2, 5-1 КЗпП України передбачено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII
Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена статтею 16 Закону №1697-VII, є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У частині третій статті 16 Закону № 1697-VII визначено, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді визначені статтею 51 Закону №1697-VII.
Суд зазначає, що 25.09.2019 року набрав чинності Закон № 113-IX, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Абзацом 1 та 2 пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
Пункти 4 - 6 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113: день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".
Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України.
З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Абзацом 1 пункту 7, пунктом 9 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором
У пунктах 10-14 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ встановлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка:1) професійної компетентності прокурора;2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація прокурорів включає такі етапи:
1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тесту завдання оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;
2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, не проходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором.
Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія.
Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
За результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором (пункт 16 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ).
Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які не успішно пройшли атестацію.
Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється. (пункт 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ).
На підставі та на виконання Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).
У пункті 1 розділу 1 Порядку № 221 визначено, що атестація прокурорів - це встановлена Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Згідно з пунктами 2, 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України проводиться відповідними кадровими комісіями, порядок роботи яких, перелік і склад визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Атестація включає в себе три етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання (пункт 6 Порядку № 221).
Відповідно до пунктів 8, 9 Порядку №221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
Заява, вказана у пункті 9 Розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто (пункт 10 Порядку № 221).
У той же час порядок складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки унормовано розділом ІІІ Порядку.
У відповідності до приписів розділу ІІІ вказаного Порядку, у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).
Зразок тестових питань та правила складання іспиту оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.
Тестування проходить автоматизовано з використанням комп'ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії.
Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту встановлює своїм наказом Генеральний прокурор після складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Наказом Офісу Генерального прокурора за №105 від 21.02.2020 встановлено прохідний бал для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки під час атестації прокурорів регіональних прокуратур - 93 бали.
Інші питання, пов'язані із проведенням атестації прокурорів, врегульовані розділом V Порядку. Так, уповноваженими суб'єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії (п.1).
У разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії (п.2).
У разі істотного порушення прокурором порядку проведення атестації (наприклад, використання під час тестування сторонніх джерел інформації, мобільного зв'язку, власних технічних приладів; спілкування з іншими прокурорами під час тестування; залишення приміщення під час проходження іспиту, співбесіди; публічного прояву грубої неповаги до членів кадрової комісії чи членів робочої групи; перевищення встановленого часу для виконання практичного завдання; спроба фотографування або винесення матеріалів практичного завдання за межі приміщення, у якому проходить атестація, тощо) такий прокурор припиняє участь в атестації, а кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження таким прокурором атестації. У такому випадку у протоколі засідання вказується, яке саме порушення здійснив прокурор (п.3).
Прокурор, включений до оприлюдненого в установленому порядку графіка складання іспиту (графіка складання іспитів), продовжує проходити атестацію до ухвалення кадровою комісією рішення про успішне або неуспішне проходження ним атестації, незалежно від призначення (переведення) в інший орган прокуратури (п.3-1).
Кадрові комісії за результатами атестації регулярно подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які не успішно пройшли атестацію (п.4).
Рішення кадрових комісій, протоколи засідань, матеріали атестації прокурорів зберігаються в органі прокуратури, при якому функціонує відповідна кадрова комісія (п.5)
Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством (п.6).
Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій (далі - Порядок №233).
Відповідно до п.1 Порядку №233 порядок роботи кадрових комісій (далі - комісія), що здійснюють свої повноваження на підставі пункту 11, підпункту 7 пункту 22 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», Закону України "Про прокуратуру", визначається цим Порядком та іншими нормативними актами.
Комісії забезпечують:
- проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур;
- здійснення добору на посади прокурорів;
- розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
Під час своєї діяльності комісії здійснюють повноваження, визначені Законом України «Про прокуратуру», розділом ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», цим Порядком та іншими нормативними актами (п.2 Порядку №233).
Склад комісії затверджує Генеральний прокурор, який визначає її голову та секретаря (п.4 Порядку №233).
За приписами п. 12 Порядку №233 рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.
Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у такому рішенні або протоколі робиться відповідна відмітка (п.13 Порядку №233).
Організаційний і технічний супровід роботи комісії, підготовку проектів її документів, забезпечення фіксації засідань комісії за допомогою технічних засобів, своєчасне розміщення комісією інформації на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора, чи офіційному веб-сайті відповідної обласної (регіональної) прокуратури тощо може здійснювати робоча група, яка формується у кількісному складі залежно від потреби. Кількісний і персональний склад робочої групи визначаються Генеральним прокурором із числа працівників кадрових підрозділів органів прокуратури, а також осіб, які не є працівниками органів прокуратури (за їх згодою). Організація діяльності робочої групи визначається головою комісії.
Членам робочої групи надається доступ до матеріалів атестації, що формуються відповідно до Порядку проходження прокурорами атестації, для їх обробки та підготовки до розгляду членами комісії (п.16 Порядку №233).
Пунктом 2 Порядку № 233 встановлено, що комісії забезпечують: - проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур; - здійснення добору на посади прокурорів; - розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
Під час своєї діяльності комісії здійснюють повноваження, визначені Законом України «Про прокуратуру», розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», цим Порядком та іншими нормативними актами.
Згідно з п. 12 Порядку № 233, рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.
Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у такому рішенні або протоколі робиться відповідна відмітка (пункт 13 Порядку № 233).
Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2019 року позивачем на ім'я Генерального прокурора України подано заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
За результатами проходження першого етапу атестації, а саме тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора позивачем отримано 72 бали.
Відповідно до оскаржуваного рішення Чотирнадцятої кадрової комісії №13 від 09.03.2021 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки» підставами для висновку про непроходження атестації позивачем, тобто другого етапу атестації, стали висновки комісії про те, що за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички позивач набрав 85 бали, що є меншим прохідного балу для успішного складення іспиту, у зв'язку із чим позивач не допускається до етапу проходження співбесіди.
25.02.2021 позивачем подано Голові Чотирнадцятої кадрової комісії заяву, в якій просив надати можливість перездати іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, яка була розглянута 25.02.2021, що підтверджується протоколом №5 засідання Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових гарнізонів (на правах місцевих) від 25.02.2021.
26.02.2021 позивачем подано Офісу Генерального прокурора, Голові Чотирнадцятої кадрової комісії та начальнику Лиманського відділу Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області письмову заяву - доповнення до заяви від 25.02.2021 на підставі п.11 р.1 Порядку проходження прокурорами атестації (про перенесення періоду (дати) атестації). До зазначеної заяви позивачем були додані копії довідки лікаря КНП «ЦПМСД» Лиманської міської ради від 24.02.2021, довідки лікаря КЗ КОР «Київський обласний кардіологічний диспансер» від 25.02.2021, довідки лікаря КНП «ЦПМСД» Лиманської міської ради від 26.02.2021 (том 1 арк. справи 37-38, 39-41).
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 09.03.2021 року згідно протоколу №7 засідання кадрової комісії прийнято одноголосе рішення про неуспішне проходження позивачем атестації, водночас у вказаному протоколі відсутні будь-які відомості про те, чи була розглянута кадровою комісією заява позивача від 26.02.2021, натомість лише вказано, що неуспішне проходження позивачем атестації.
При цьому, як вбачається зі змісту зазначеного протоколу, 09.03.2021 кадровою комісією розглядалися заяви від 24.02.2021 інших прокурорів про надання можливості повторно пройти іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використання комп'ютерної техніки.
Отже, відповідачем до суду не надано, а матеріали справи не містять доказів розгляду такої заяви позивача від 26.02.2021, тобто кадрова комісія, приймаючи спірне рішення не перевірила аргументи заяви позивача від 26.02.2021, не вжила жодних заходів щодо перевірки обставин, викладених у ній.
Суд зазначає, що з урахуванням тієї обставини, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для звільнення відповідного прокурора, тобто впливає на подальше проходження прокурором служби, комісія при прийнятті цього рішення має діяти з використанням своїх повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, а саме з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, а також пропорційно, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Таким чином, не наведення мотивів прийняття свого рішення із посиланням на обставини, що мають значення для вирішення спірного питання та наданням правової оцінки кожному доводу заявника, та при наявності розглянутих вимог інших заявників з подібних питань, суд не може погодитись із відповідністю оспорюваного рішення критерію обґрунтованості та правомірності.
Сам факт не одержання прохідного балу за результатом атестування без надання належної правової оцінки доводам позивача, які були викладені у заяві від 26.02.2021, в даному випадку не є безумовною підставою для висновків про неуспішне проходження атестування, оскільки свідчить про формальне прийняття відповідного рішення без направлення його дії на дійсне дотримання чинного законодавства.
Враховуючи те, що рішення кадрової комісії №13 від 09.03.2021 є, згідно з Законом №113, безальтернативною підставою для прийняття наказу про звільнення позивача з посади, останнє має ознаки рішення суб'єкта владних повноважень, з огляду на що, має відповідати вимогам частини другої ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до змісту якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зауважує про дискреційність повноважень Комісії здійснювати оцінку результатів проходження етапів атестації позивачем по суті. Водночас суд зазначає, що така дискреція не може бути свавільною, а повинна ґрунтуватися на приписах закону.
За загальним правилом під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
У справі, що розглядається, дискреційними повноваженнями, серед іншого, є повноваження комісії щодо прийняття одного з двох рішень: або рішення про успішне проходження прокурором атестації, або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
При цьому законодавець покладає на Комісію обов'язок навести у рішенні про неуспішне проходження атестації обставини, що вплинули на його прийняття (пункт 12 Порядку № 233).
Саме конкретні обставини, що вплинули на прийняття рішення, визначають межі дискреції адміністративного органу та його посадових осіб. Наявність або відсутність обставин, вказаних у рішенні, у разі його оскарження, має бути перевірена судами під час розгляду справи з метою надання оцінки спірному рішенню на відповідність критеріям, визначеним ст.2 КАС України.
Ураховуючи зміст спірного рішення Комісії, суд вважає, що у ньому наведено лише підстави прийняття, а не обставини, що вплинули на прийняття цього рішення. Таким чином, у зв'язку з тим, що рішення містить лише узагальнені формулювання, позивач фактично позбавлений можливості ефективно захищати свої права та законні інтереси, які він уважає порушеними, оскільки в ньому не наведено жодних конкретних обставин, на яких ґрунтуються «обґрунтовані сумніви» членів комісії, що його ухвалили.
Отже, Чотирнадцята кадрова комісія при прийнятті оскаржуваного рішення №13 від 09.03.2021 щодо позивача та за відсутності розгляду заяви позивача від 26.02.2021 року не вжила жодних заходів щодо перевірки обставин, викладених в заяві, доданих до заяви довідок лікарів, обставини, що могли вплинути на прийняття вказаного рішення в повній мірі та належним чином досліджені та перевірені не були, наявність/відсутність таких обставин не була підтверджена жодними належними та допустимими доказами в розумінні статей 73 та 74 КАС України.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що приймаючи рішення про неуспішне проходження атестації позивачем, Чотирнадцята кадрова комісія діяла не обґрунтовано, рішення прийнято формально, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не містить конкретних обставин, що вплинули на його прийняття, а відтак рішення №13 від 09.03.2021 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу керівника Донецької обласної прокуратури №1920-к від 24.06.2021, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Лиманського відділу Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області, то ураховуючи протиправність рішення кадрової комісії суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування спірного наказу, оскільки після скасування судом рішення кадрової комісії №13 від 09.03.2021 про неуспішне проходження позивачем атестації перестала існувати обставина, яка стала підставою для звільнення позивача з посади.
Водночас, суд вважає необгрунтованим довод позивача щодо порушення при звільненні останнього норм Закону України «Про прокуратуру» як окрему підстава для скасування оскаржуваного наказу, оскільки звільнення на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» є нормативною підставою, а фактологічною - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачем.
Тобто в цьому разі юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі зазначеної норми (п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру»), є не закінчення процесу ліквідації чи реорганізації або завершення процедури скорочення чисельності прокурорів, а виключно наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.10.2021 року у справі № 480/5544/20.
З огляду на зазначене, виходячи з предмета та вказаних позивачем підстав позову, судом може бути надано оцінку лише оскаржуваному рішенню кадрової комісії по суті, що й було зроблено судом вище.
Стосовно позовних вимог поновити ОСОБА_1 у Донецькій обласній прокуратурі (до зміни назви - прокуратура Донецької області) з 01.07.2021 на посаді начальника Лиманського відділу Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області, або на рівнозначній посаді в Донецькій обласній прокуратурі, суд зазначає наступне.
Положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону №1697-VII, не врегульовано процедуру поновлення на посаді прокурора в разі його незаконного звільнення.
Отже, з метою ефективного відновлення порушених прав позивача та уникнення декларативності судового рішення суд повинен застосувати до спірних правовідносин окремі положення КЗпП України.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018р. по справі №П/9901/101/18 (провадження №11-217заі18), постановах Верховного Суду від 04.07.2018р. по справі №826/12916/15, від 06.03.2019р. по справі № 824/424/16-а, від 13.03.2019р. по справі № 826/751/16, від 27.06.2019р. по справі № 826/5732/16, від 26.07.2019р. по справі №826/8797/15, від 09.10.2019р. по справі № П/811/1672/15, від 12.09.2019р. по справі № 821/3736/15-а, від 22.10.2019р. по справі №816/584/17, від 15.04.2020р. по справі № 826/5596/17, від 19.05.2020р. по справі №9901/226/19.
У разі зміни внутрішньої (організаційної) структури установи (ліквідації одного структурного підрозділу із створенням або без створення іншого структурного підрозділу, змін в найменуванні установи, підрозділу або посади тощо) незаконно звільнений працівник підлягає поновленню на тій посаді, яку він обіймав на момент звільнення, після чого роботодавець зобов'язаний вчинити дії щодо працевлаштування такого працівника з урахуванням змін, що відбулися.
Водночас поновлення позивача на посаді, яку він не обіймав до звільнення, суперечить єдиному можливому способу захисту його порушеного права, який закріплений у частині першій статті 235 КЗпП України та спрямований на повернення сторін трудового спору (працівника і роботодавця) у положення, яке існувало на день звільнення. Крім того, такий спосіб захисту порушеного права позивача може викликати новий спір з приводу визначення «рівнозначної» посади та відповідного структурного підрозділу, де така посада передбачена.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.11.2021 року у справі №280/3167/20
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.19 пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач підлягає поновленню на посаду начальника Лиманського відділу Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області.
Отже, у цій частині позовні вимоги належить задовольнити частково.
Щодо стягнення середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 року у справі № 21-395а13 зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
У п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.
Відповідно до п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно пункту 5 Порядку №100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно зі довідкою Донецької обласної прокуратури № 21-85-899 від 12.07.2021, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два перед звільненням місяці складала 389,74 грн, середньомісячна заробітна плата 7794, 80 грн.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 12.08.2020 №3501-06/219 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік» дні вимушеного прогулу позивача, на які поширюються вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу: у липні 2021 року 22 робочих днів, у серпні 2021 року - 21 робочих днів, у вересні 2021 року - 22 робочих дні, в жовтні 2021 року - 20 робочих днів, в листопаді 2021 року - 22 робочих днів, в грудні 2021 року - 5 робочих днів. Всього: 112 робочих дні.
Таким чином розмір середнього заробітку, який має бути сплачений позивачу за час вимушеного прогулу (01.07.2021 року - 07.12.2021 року) становить 43650,88 грн. = 389,74 грн. х 112 днів (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів).
З приводу вимоги про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, то вона не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов'язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.
Таким чином, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
В даному ж випадку, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин другої, третьої статті 14, статті 370 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць підлягають негайному виконанню.
Сторонами суду не наведено інших доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, а відповідачі як суб'єкти владних повноважень, на яких частиною другою статті 77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довели суду правомірність оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У наданому представником Офісу Генерального прокурора до суду відзиві на позовну заяву, зазначено також, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Надаючи правову оцінку доказам на підтвердження заявленого клопотання, суд зазначає наступне.
Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги.
Водночас, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Як вже вище вказано, представник позивача зазначає, що позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 25000,00 грн.
Представником позивача надано суду договір про надання правничої допомоги від 02.07.2021, відповідно до якого ОСОБА_1 уповноважує адвоката Янюка В.Ю. здійснювати захист прав та законних інтересів довірителя, зокрема, в усії судових установах України.
Відповідно до додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 02.07.2021 року адвокат Янюк В.С. та клієнт - ОСОБА_1 підписали додаток, яким домовились, що вартість послуг (гонорару) адвоката становить 25 000,00 гривень.
Додатком № 2 до Договору про надання правничої допомоги від 02.07.2021 року передбачено, що адвокатом надані наступні послуги клієнту:
ознайомлення з наданими клієнтом доказами, законодавством та судовою практикою;
підготовка та подання позовної заяви та всіх наявних доказів в обґрунтування позову до суду;
участь у розгляді справи у суді на всіх її стадіях;
підготовка запитів до відповідачів з приводу витребування додаткових доказів;
підготовка заяв, клопотань, апеляційних та касаційних скарг, інших документів, потреба у яких виникне під час розгляду справи;
виконання інших повноважень представника згідно договору.
Згідно з Актом про оплату послуг відповідно до Додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 02.07.2021 року клієнт сплатив ОСОБА_3 гонорар за надані адвокатом послуги щодо подання та підготовки позовної заяви на умовах 100% попередньої оплати у розмірі 25 000,00 гривень. На підтвердження вказаної обставини до суду надано квитанцію № 734615 від 02.07.2021 року.
Судом встановлений факт отримання позивачем послуг адвоката по даній справі, а саме, що представником складено та підписано позовну заяву.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.
Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Вказана позиція підтверджується позицією, викладеній в Постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.
Верховний Суд в постанові від 21 січня 2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Суд дослідивши Додаток № 2 до Договору зазначає, що ознайомлення з наданими доказами, законодавством та судовою практикою та підготовка та подання позовної заяви - є по суті тотожними послугами і тому такі витрати не підлягають відшкодуванню.
Аналогічна позиція висловлена в додатковій постанові Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 5023/5587/12.
Відповідно до наданих судом доказів, позивач сплатив адвокату гонорар у розмірі 25000 гривень на майбутнє.
Отже, виходячи з предмета та підстав позову, враховуючи предмет спору, наявну судову практику в аналогічних спорах, обсяг виконаних безпосередньо адвокатом робіт, часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов до висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5 000,00 грн.
Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 908 грн.
Разом з тим, суд вважає за необхідне наголосити, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір”, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250, 251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Донецької обласної прокуратури (ЄДРПОУ 25707002, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6), Офісу Генерального прокурора (ЄДРПОУ 00034051, 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №13 від 09.03.2021 “Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використання комп'ютерної техніки”.
Визнати протиправним та скасувати наказ керівника Донецької обласної прокуратури №1920-к від 24.06.2021, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Лиманського відділу Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Лиманського відділу Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області з 01.07.2021.
Стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 01.07.2021 по 07.12.2021 в розмірі 43650,88 грн (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 в Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області на посаді начальника Лиманського відділу та в частині нарахування та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 07.12.2021.
Повний текст рішення складено 16.12.2021.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Т.В.Загацька