17 грудня 2021 року Справа № 160/17842/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Обставини справи: 30.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати незаконною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразової грошової допомоги за підписання ОСОБА_1 першого військового контракту у відповідності до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразову грошову допомогу в розмірі 15858,00 грн. за підписання ОСОБА_1 першого військового контракту у відповідності до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- визнати незаконною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) премії за серпень 2018 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) премію за серпень 2018 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) моральну компенсацію в розмірі 20000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та військової частиною в травні 2018 року укладено перший контракт про проходження контрактної військової служби. У період проходження військової служби за контрактом військовою частиною НОМЕР_1 було складено на позивача протокол про адміністративне правопорушення №35 від 15.07.2018 року та направлено до суду. Постановою Дружківського міського суду Донецької області позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності. Індустріальним відділом ДВС м.Дніпра накладено арешт на кошти та майно. Постановою Апеляційного суду Донецької області від 03.09.2018 року скасовано постанову Дружківського міського суду Донецької області від 17.07.2018 року. Після винесення на користь позивача судового рішення Апеляційним судом Донецької області, позивач звернувся до командира військової частини із заявою про виплату одноразової грошової допомоги за підписання першого контракту в розмірі 19701,00 грн., повернути неправомірно утриману за серпень 2018 року премію у розмірі 4126,25 грн. та виплатити моральну компенсацію за неправомірне притягнення до відповідальності в розмірі 5000,00 грн. Оскільки зазначений виплат позивач так і не отримав, як і відповіді на заяву, позивач звернувся до суду за захистом свої порушених на його думку прав.
Ухвалою суду від 05.10.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №4930018276943, відповідачем копію ухвали від 05.10.2021 року та позовну заяву з додатками отримано 12.10.2021 року.
Станом на 17 грудня 2021 року відзив на позов від відповідача не надходив.
Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
08 травня 2018 року між Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 та громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено контракт про проходження останнім військової служби у ЗСУ протягом строку контракту, а в разі настання особливого періоду - понад встановлений строк контракту, крім випадків, визначених абз.2 ч.3 ст.23 та ч.8 ч.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби та цим контрактом.
Згідно пункту 3 Контракту, він є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на 6 (шість) місяців.
Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 17.07.2018 року у справі №3/229/852/2018 (ЄУН 229/3119/18) розглянуто матеріали, які надійшли від командира в/ч НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та постановлено ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності на підставі ст.172-20 ч.1 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу 1190 грн.
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 03.09.2018 року у справі №229/3119/18, постанову судді Дружківського міського суду Донецької області від 17.07.2018 року скасовано, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-20 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 12 Контракту, чинність контракту припинено з 08 листопада 2018 року у зв'язку зі звільненням з військової служби в запас за ст.26, ч.5, п.2, пп. «а», наказ командира військової частини НОМЕР_1 №231 від 08.11.2018 року.
07.11.2018 року ОСОБА_1 подав рапорт (вх.№4175) на ім'я командира в/ч, в якому просив виплатити підйомні при підписанні першого контракту та оздоровчі за 2018 рік.
10.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_4 із заявою, в якій просив перерахувати на його рахунок підйомні при підписанні першого контракту, безпідставно стягнуту премію та компенсацію за заподіяну моральну шкоду в розмірі 28827,25 грн.
Дану заяву було направлено засобами поштового зв'язку, а саме рекомендованим листом №4905121716019, що підтверджується квитанцією (чеком) від 10.06.2021 року.
Проте відповіді на заяву матеріали справи не містять.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги за підписання першого військового контракту у відповідності до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.
Основним Законом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року (далі - Закон № 2011).
Зі змісту пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ вбачається, що дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Як вбачається з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до абз. 1-2 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Разом з тим, відповідно до п.п.8 п.6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року (далі - Постанова № 704, в редакції чинній на час виникнення спірних відносин), визначено виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах:
особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
особам офіцерського (середнього, старшого та вищого начальницького) складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
При цьому, пунктами 1, 2 зазначеної постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (пункт 3 Постанови №704).
Тобто, безпосередньо Законом №2011 та постановою КМУ № 704 визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони України.
В свою чергу, наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Порядок № 260 розроблено відповідно до Закону №2011 та Постанови №704.
Згідно з п.1 розділу ХХІІ Порядку №260, одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту виплачується:
особам, які приймаються на посади рядового складу строком на 3 роки;
особам, які приймаються на посади сержантського і старшинського складу строком від 3 до 5 років;
особам, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком від 1 до 5 років;
особам, які підписали контракт строком на 5 років, із числа військовослужбовців, призначених на посади осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу після закінчення вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (підготовка яких здійснюється за державним замовленням), за умови вступу до виконання обов'язків за цими посадами.
Пунктом 3 розділу ХХІІ Порядку № 260 визначено, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, призначення на посаду та вступу до виконання обов'язків за посадою на підставі наказу командира.
Відтак, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, та за умови укладення особою контракту строком не меншим ніж зазначено в п.1 розділу ХХІІ Порядку № 260.
Судом встановлено, що позивачем було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на шість місяців, тобто на менший термін ніж зазначено в розділі ХХІІ Порядку № 260.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що в разі підписання першого контракту на менший термін ніж зазначено в розділі ХХІІ Порядку № 260 одноразова грошова допомога не виплачується, а тому правові підстави для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги призначеної військовослужбовцям після укладення першого контракту відсутні.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно визнання незаконною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати одноразової грошової допомоги за підписання першого військового контракту у відповідності до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та відповідно щодо зобов'язання Військову частину нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 15858,00 грн. за підписання першого військового контракту у відповідності до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про визнання незаконною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 премії за серпень 2018 року та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за серпень 2018 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до розділу №ХVI Порядку №260, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби.
Командир військової частини має право позбавляти військовослужбовців премії повністю або частково.
Преміювання здійснюється згідно з інструкцією про преміювання військовослужбовців, яка розробляється у військових частинах виходячи зі специфіки та особливостей виконання завдань конкретної військової частини і затверджується вищим командуванням. Конкретні показники позбавлення військовослужбовців премії повністю або частково встановлюються в межах випадків, передбачених пунктом 31.5 цієї Інструкції.
Згідно з п. 31.2 Інструкції №260, розміри премії, але не менше 10 відсотків посадових окладів, установлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження служби.
Пунктом 31.5 Інструкції № 260 визначено, що командир військової частини позбавляє військовослужбовців премії частково на:
- 10% - у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "догана";
- 20% - у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "сувора догана";
- 40% - у разі накладення на військовослужбовця двох дисциплінарних стягнень "догана" ("сувора догана");
- 50% - у разі накладення на військовослужбовця трьох дисциплінарних стягнень "догана" ("сувора догана").
Командир військової частини позбавляє премії частково за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому у військову частину надійшло повідомлення про накладання дисциплінарного стягнення вищим командиром (начальником).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пунктів 1 та 2 Розділу 16 Порядку № 260, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Згідно з п. 4 Розділу 16 Порядку № 260, при порушенні військової дисципліни, незадовільному виконанні службових обов'язків виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах:
- у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління),- 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;
- у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління),- 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;
- у разі накладення на військовослужбовця двох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління),- 60 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;
- у разі накладення на військовослужбовця трьох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління),- 50 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
Командир військової частини здійснює преміювання у зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (за винятком випадків, коли таке стягнення знято встановленим порядком у цьому самому місяці).
Зі змісту наведених вище норм вбачається, що преміювання осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом
Позбавлення премії можливо лише при порушенні службової дисципліни та у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення письмовим наказом.
Позивачем доказів оскарження та скасування наказу про накладення на нього дисциплінарного стягнення суду не надано, матеріали справи не містять.
Посилання позивача на постанову Апеляційного суду Донецької області від 03 вересня 2018 року, якою постанову судді Дружківського міського суду Донецької області від 17.07.2018 року скасовано, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-20 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення, не приймається судом до уваги, оскільки предметом розгляду справи №3/229/852/2018 (ЄУН 229/3119/18) було притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а не дисциплінарної.
Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на зазначене, позовна вимога про визнання незаконною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 премії за серпень 2018 року та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за серпень 2018 року задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 моральну компенсацію в розмірі 20000,00 грн., суд зазначає наступне.
Як зазначає позивач у позові, у зв'язку із тривалістю доведенням своєї невинуватості в судовому порядку, що призвело до сталих душевних хвилюваннях, порушенням ділової репутації та ділової честі, наявність у зв'язку із неправомірними діями відповідача скрутного фінансового становища, що було спричинено арештом коштів та майна виконавчою службою, то йому було спричинено моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ст. 1167 ЦК України).
Відповідно до положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Верховний Суд України у пункті 3 Постанови Пленуму №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктом 5 зазначеної постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Судом не встановлено заподіяння моральної шкоди позивачу, адже на підтвердження наявності порушення нормального життєвого ритму, постійних нервових переживань та стресів, позивачем доказів надано не було.
Відтак, позовна вимога про виплату моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн. задоволенню не підлягає.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат на п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а відповідачем не подано доказів понесення судових витрат, питання їх розподілу не вирішується (частина п'ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9,73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу.
Суддя Д.В. Сидоренко