17 грудня 2021 р.Справа №160/26049/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши клопотання Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про забезпечення позову у справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить:
1. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 432/32-00-04- 01-02-05393043 від 25.11.2021 р. та № 433/32-00-04-01-02-05393043 від 25.11.2021 р„ прийняті Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача - Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, пр. О Поля, 57, код ЄДРПОУ 40980025) на користь позивача - Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (вул. Соборна, 18-б, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, 51925, код ЄДРПОУ 05393043, банківські реквізити: UA543348510000000026003130108, МФО: 334851 , ПАТ «ПУМБ») судові витрати по даній справі.
Разом із позовною заявою було подано клопотання про забезпечення позову, в якому заявник просить:
1. Зупинити дію податкових повідомлень-рішень від 25.11.2021 № 433/32-00-04-01-02- 05393043 та № 432/32-00-04-01-02-05393043, прийнятих Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
2. Заборонити Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків здійснювати будь-які облікові та розрахункові операції в інтегрованій картці платника - Дніпровський металургійний комбінат, в тому числі, але не виключно з погашення грошових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 25.11.2021 № 433/32-00-04-01-02-05393043 та № 432/32-00-04-01-02-05393043.
В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначив, що відповідачем незаконно прийняті нові податкові повідомлення - рішення від 25.11.2021 № 433/32-00-04-01-02-05393043 та № 432/32-00-04-01-02-05393043, оскільки: визначені цими повідомленнями суми грошових зобов'язань є вже погашеними в 2018 році та Відповідачем не надано доказів протилежного; в силу дії п.1.3. ст.1, п.87.10 ст. 87 ПКУ та ст .45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства відповідач не має права здійснювати дії по погашенню узгоджених грошових зобов'язань за процедурою, передбаченою Податковим кодексом України, оскільки такі грошові зобов'язання є конкурсними та не можуть бути погашені ні Позивачем як платником податку, ні самостійно контролюючим органом в індивідуальному порядку, а можуть бути заявлені контролюючим органом до сплати виключно за процедурою, визначеною Кодексом з процедур банкрутства. На поточний час вже є наявним судове рішення про відхилення грошових вимог Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за Актом від 25.04.2016 р. № 75/28-01-46-05393043 у справі про банкрутство - ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2021. Згідно даної ухвали встановлено, що грошові зобов'язання на суму 40 251193 грн. були відхилені судом з підстав їх погашення та відповідачем дана обставина в суді була підтверджена. За наведеного, із прийняттям відповідачем нових податкових повідомлень-рішень № 433/32-00-04-01-02-05393043 та № 432/32-00-04-01-02-05393043 виникає ризик безпідставного списання контролюючим органом грошових коштів ПАТ «ДМК» у системі електронного адміністрування ПДВ в рахунок погашення узгоджених грошових зобов'язань, зазначених у цих ППР всупереч діючому мораторію на задоволення конкурсних грошових вимог та прямій забороні закону на здійснення індивідуального погашення конкурсних грошових вимог не за процедурами, передбаченими Кодексом України з процедур банкрутства, тим більш тих вимог, що відхилені господарським судом. Тому застосування контролюючим органом положень вказаного Порядку для проведення облікових показники (операції) з погашення конкурсних грошових вимог за прийнятими Відповідачем 25.11.2021 № 433/32-00-04-01-02-05393043 та № 432/32-00-04-01-02-05393043 призведе до: виникнення у позивача податкового боргу за поточними зобов'язаннями та/або погашення конкурсних грошових вимог в індивідуальному порядку за рахунок наявних на рахунку позивача коштів в системі електронного адміністрування ПДВ, що є прямим порушенням ст.41, 45 Кодексу України з процедур банкрутства та п.87.10 ст. 87 ПКУ. Такі дії відповідача будуть мати негативні наслідки не лише для позивача, а також і для інших кредиторів позивача, чиї інтереси та майнові права будуть порушені у разі самостійного погашення відповідачем конкурсних грошових вимог, які вже були відхилені господарським судом.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з Рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 28 липня 2021 року у справі №640/16566/20.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Обґрунтовуючи клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що невижиття заходів забезпечення позову призведе до: виникнення у позивача податкового боргу за поточними зобов'язаннями та/або погашення конкурсних грошових вимог в індивідуальному порядку за рахунок наявних на рахунку позивача коштів в системі електронного адміністрування ПДВ, що є прямим порушенням ст.41, 45 Кодексу України з процедур банкрутства та п.87.10 ст. 87 ПКУ. Такі дії відповідача будуть мати негативні наслідки не лише для позивача, а також і для інших кредиторів позивача, чиї інтереси та майнові права будуть порушені у разі самостійного погашення відповідачем конкурсних грошових вимог, які вже були відхилені господарським судом.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Верховний Суд у постанові від 11 березня 2021 року у справі № 640/23179/19 зазначив, що - « під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Судове рішення не може ґрунтуватися винятково на припущеннях і відповідно до вимог ст. 242 КАС України повинно бути законним та обґрунтованим.
При цьому, правомірність рішення, дій та/або бездіяльності суб'єкта владних повноважень підлягає встановленню безпосередньо у судовому засіданні під час розгляду позовних вимог по суті.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 826/16216/18 та від 23.01.2020 у справі №640/1945/19, від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18, від 26 грудня 2019 року у справі № 640/13245/19, від 20 березня 2019 року у справі №826/14951/18, від 11 серпня 2021 року у справі №380/11600/20.
Щодо доводів на обґрунтування задоволення заяви про забезпечення позову з підстави очевидності ознак протиправних дій суб'єкта владних повноважень слід зазначити таке.
Вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо «очевидності» ознак протиправності дій та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних дій поза обґрунтованим сумнівом.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №640/13245/19.
Суд вважає, що доводи позивача не є достатньо обґрунтованими та змістовними для задоволення вказаної заяви, крім того вони не підтверджені належними доказами, в зв'язку із чим у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про забезпечення позовву слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про забезпечення позову у справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Повний текст ухвали складено та підписано 17.12.2021 року.
Суддя О.М. Неклеса