"06" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2035/21
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,
розглянувши справу №916/2035/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" (71100, Запорізька обл., місто Бердянськ, вул. Будівельна, будинок 3 А; код ЄДРПОУ 32365441)
до відповідача: Одеської митниці Держмитслужби (65078, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, будинок 21 А; код ЄДРПОУ 43333459),
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Одеської митниці (65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, будинок 21А, код ЄДРПОУ ВП 44005631).
про стягнення 167 881,30 грн;
представники сторін:
від позивача - Глубоких І.В.,
від відповідача - не з'явився,
від 3 особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Чакір І.В.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської митниці Держмитслужби про стягнення 167 881,30 грн майнової шкоди.
Ухвалою від 20.07.2021р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" (вх. №2116/21 від 15.07.2021р.) залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: зазначення правильного поштового індексу позивача; належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.
03.08.2021р. до суду надійшла заява позивача (вх. №20639/21) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 09.08.2021 прийнято позовну заяву (вх. №2116/21 від 15.07.2021р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2035/21, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 30.08.2021, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі реалізувати процесуальне право на подання відзиву.
Протокольною ухвалою від 30.08.2021 відкладено підготовче судове засідання до 15.09.2021.
15.09.2021 за вх. №24442/21 до суду надійшло клопотання Одеської митниці (65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, будинок 21А, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про залучення її до участі у справі №916/2035/21 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Протокольною ухвалою від 15.09.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 20.10.2021.
Ухвалою від 20.10.2021 задоволено клопотання Одеської митниці (вх. ГСОО №24442/21 від 15.09.2021) та залучено до участі у справі №916/2035/21 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Одеську митницю (65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, будинок 21А, код ЄДРПОУ ВП 44005631) Цією ж ухвалою зобов'язано позивача у триденний термін надіслати залученій третій особі копії позовних матеріалів та надати до суду докази такого надсилання до наступного судового засідання, запропоновано залученій третій особі надати письмові пояснення по суті спору з урахуванням ст. 168 ГПК України, відкладено підготовче судове засідання на 08.11.2021.
05.11.2021 за вх. №29566/21 від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву.
Протокольною ухвалою від 08.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.11.2021.
16.11.2021 за вх. №30649/21 до суду надійшла відповідь на відзив.
30.11.2021 Одеською митницею подано заперечення (вх. №32152/21).
На стадії розгляду справи по суті судове засідання відкладалось на 02.12.2021, 06.12.2021, 06.12.2021.
06.12.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Стислий виклад позицій та доводів сторін.
В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що в результаті протиправних дій посадових осіб відповідача, які полягали в проставленні 19.10.2019р. штампу на підтвердження митного оформлення без фактичної процедури митного оформлення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" зазнало майнову шкоду у вигляді понесених витрат на відновлення своїх прав на суму 167 881,30 грн.
Зазначає, що 04.10.2019 між ним (покупцем) та Agrinol Kavkaz LTD (продавець) укладено Договір №6 на поставку продукції нафтоперероблення.
08.10.2019 на умовах FCA - Поті, Грузія продавцем була відвантажена цистерна №73005100 з вантажем - олива циліндрова Ц-11 масою 58470 кг (за залізничною накладною №00394813). 14.10.2019 цистерна прибула на ст. Ильїчовськ-паром, де відділом митного оформлення № 3 митного поста Чорноморський, п/п Чорноморський морський торгівельний порт (паром) був проставлений штамп під митним контролем. 17.10.2019 декларантом була подана попередня митна декларація ІМ 40 EE № UA 50020/2019/011713, відповідно до якої за кодом 500-888-1-2 (Графа 30, відповідно до Додатку № 1 до ВМД, адреса митниці призначення (станції призначення) - 65085, м. Одеса, вул. Вокзальна, 4. ) митне оформлення зазначеного вантажу повинно було здійснюватися Одеською митницею на ст. Одеса-Застава-1, Одеської залізниці з подальшим направленням на станцію призначення вантажоотримувачу за первинними документами - ТОВ НВП Агрінол ст. Берда. Проте, перевізник доставив вантаж на ст. Берда Придніпровської залізниці без проходження митних формальностей у митниці призначення (Одеська митниця ст.Одеса-Застава-1). Таким чином, вантаж не був доставлений до митниці призначення, визначеною за кодом 500-888-1-2 Одеська митниця для митного оформлення та по прибуттю Товару на станцію Берда Придніпровська, ТОВ НВП Агрінол не мав можливості отримати не розмитнений Товар. Помилкова доставка нерозмитненого товару на станцію Берда Придніпровська сталася через те, що 19.10.2019, службовою особою Одеської митниці Держмитслужби помилково поставлено штамп який підтвердив факт здійснення митного оформлення товару без фактичної процедури митного оформлення.
Посилається на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 р. по справі №420/6965/20, залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021, яким визнано протиправними дії Одеської митниці Держмитслужби щодо розмитнення товару у цистерні 73005100 за залізничною накладною № 00394813 без фактичного митного оформлення.
Вказує, що своїми протиправними діями посадові особи Одеської митниці завдали позивачу майнову шкоду у вигляді понесених витрат на відновлення своїх прав на суму 167 881,30 грн. Позивач був вимушений здійснити повернення (переадресацію) вантажу за власні кошти зі станції Берда на станцію Одеса-Застава-1, для проведення процедури митного оформлення. Фактично товар був розмитнений 18.01.2020 р.
Надав розрахунок майнової шкоди, який включає:
- 82 162,40 грн - за переадресацію цистерни зі станції Берда Придніпровська до станції (митниці) призначення - Одеса-Застава-1 із поверненням на станцію Берда Придніпровська;
- 608,80 грн - збір за переадресацію;
- 63 522,80 грн - за зберігання вантажу до видачі його вантажоодержувачу;
- 21 587,30 грн - платежі за користування вагонами.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Стосовно юридичної особи відповідача суд зазначає, що з 05.11.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про перебування юридичної особи в стані припинення в результаті реорганізації.
Наказом Державної митної служби від 19.10.2020 №460 утворені територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України відповідно до ст. 211 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», ст. 546 Митного кодексу України та на виконання абзацу 3 завдання 2 Плану заходів з реформування та розвитку системи органів, що реалізують митну політику, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 №569-р «Деякі питання реалізації концептуальних напрямів реформування системи органів, що реалізують державну митну політику», з метою забезпечення належного здійснення митної політики в частині реалізації концепції єдиної юридичної особи та визначення умов її належного функціонування.
Наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 №489 затверджені положення про територіальні органи Держмитслужби, відповідно до ч. 3 ст. 211 Закону України від 17.03.2011 №3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади», ч. 2 ст. 546 Митного кодексу України, п. 2 Плану заходів з реформування та розвитку системи органів, що реалізують митну політику, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 №569-р «Деякі питання реалізації концептуальних напрямів реформування системи органів, що реалізують державну митну політику», п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби».
Згідно з п. 7 положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 Держмитслужба здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів Держмитслужби належать митниці та спеціалізовані органи.
Наказом Державної митної служби України від 30.06.2021 №472 розпочато роботу митниць як відокремлених підрозділів Державної митної служби України з 00 год. 00 хв. 01.07.2021.
На основі вищевикладених обставин суд залучив до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Одеську митницю (код ЄДРПОУ ВП 44005631), яка вважає позов необґрунтованим, заперечувала проти задоволення позовних вимог та надала наступні доводи.
14.10.2019 до зони діяльності ВМО №3 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС, на т/х «GEROITE NA SEVASTOPOL», у залізничній цистерні №73005100, залізнична накладна №00394813, надійшов вантаж - дистиляти (масло Ц-11), котрий було прийнято під митний контроль.
19.10.2019 експедитором АО «Пласке» для здійснення пропуску ватажу було надано: залізничну накладну №00394813, рахунок-фактуру від 04.10.2019 №458 та витяг документу контролю доставки від 17.10.2019 ЕЕ №500020/2019/11713. Згідно Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2012 №1066, було виконано митні формальності відповідно до пунктів 3.5, 3.7, 3.8 та 3.9 розділу ІІІ з проставленням відбитка штампа ПМК на всіх примірниках поданих товарно-транспортних, товаросупровідних документів та всіх примірниках витягів з електронної копії ЕПД.
Також працівником залізничної станції «Паромна» Регіональної філії Одеської залізниці проставлено на кожному паперовому примірнику залізничної накладної №00394813 та кожному паперовому примірнику витягу з електронної ЕПД календарний штемпель від 19.10.2019 станції відправлення, який свідчить про взяття залізницею солідарного зобов'язання щодо доставки до митниці призначення товарів (вантажів) в строк, визначений статтею 95 Митного кодексу України (далі - МК України) та дотримання митних правил.
Але, залізнична станція «Паромна» Регіональної філії Одеської залізниці (митниця відправлення - ВМО №3 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС) відправила вищезазначені залізничні цистерни з вантажем до залізничної станції «Берда» Регіональної філії Придніпровська залізниця, а згідно документів контролю доставки повинна була доставити до зони діяльності ВМО №2 митного поста «Одеса» Одеської митниці ДФС (залізнична станція «Одеса - Застава- 1»).
25.10.2019 в зоні діяльності ВМО №3 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС, було здійснено пропуск ватажу - дистиляти (масло Ц-11), який прямував з Грузії до України у залізничній цистерні №73063661, залізнична накладна №00396424, рахунок-фактура від №458-1, договором від 04.10.2019 №6 та документу контролю доставки від 25.10.2019 ЕЕ №500020/2019/12116 на адресу ТОВ «НВП Агрінол», 71101, Україна, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Будівельна, буд. 3А. Незважаючи на те, що на залізничних накладних, товаросупровідних документах та всіх примірниках витягів з електронної копії ЕПД проставлено відбиток штампа ПМК, залізнична станція «Паромна» Регіональної філії Одеської залізниці (митниця відправлення - ВМО №3 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС) також відправила вищезазначені залізничні цистерни з вантажем до залізничної станції «Берда» Регіональної філії Придніпровська залізниця, а згідно документів контролю доставки повинна була доставити до зони діяльності ВМО №2 митного поста «Одеса» Одеської митниці ДФС (залізнична станція «Одеса - Застава-1»).
Так, Одеською митницею зроблено висновок, що проставлений штамп ОНП на залізничній накладній №00394813 не є підставою вважати здійснення факту митного оформлення вантажу для перевізника та доставки його отримувачу, замість митниці призначення, так як перевізник отримав товаросупровідні документи та витяги з електронної копії ЕПД з проставленим відбитком штампа ПМК та сам проставив на них календарний штемпель від 19.10.2019, що відповідно абзацу 5 пункту 3.8 «Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України», затвердженою наказом Державної митної служби України й Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2008 №1019/1143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.12.2008 за №1157/15848 (далі - Інструкція): після прийняття залізницею товарів (вантажів) до перевезення під митним контролем працівник прикордонної передавальної станції проставляє на перевізних документах і ДКД календарний штемпель.
Також, Одеська митниця вказала, що вантажовідправник у графі 5 залізничної накладної №00394813 зазначив станцію «Берда» як станцію призначення, що знаходиться в зоні діяльності іншого митного органу. Таким чином, ні вантажовідправник, ні вантажоодержувач не виконали вимоги пункту 6.1 глави 6 Інструкції, щодо взаємодії посадових осіб митниці з працівниками залізниці при проведенні митного контролю та митного оформлення товарів (вантажів) у разі переадресування, а саме, переадресування товарів (вантажів) на прикордонній передавальній станції під час їх увезення на митну територію України здійснюється шляхом унесення змін до накладної працівником залізниці цієї станції на підставі телеграфного повідомлення станції відправлення чи станції призначення або заяви вантажовідправника чи вантажоодержувача, яким належить право зміни умов договору перевезення (параграфи 1, 2, 3, 5, 6, 7 статті 20 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення). При цьому працівник залізниці, який вносить потрібні зміни до граф 5 і 8 накладної (до граф 4 і 10 накладних ЦІМ, ЦІМ/УМВС), засвідчує записи особистим підписом та календарним штемпелем і подає в установленому порядку необхідні документи посадовій особі митниці відправлення для проведення митних процедур.
Відповідно до інформації Регіональної філії Одеської залізниці АТ «Укрзалізниця» від 11.02.2020 №НЗПП-02/9 товари було доставлено на залізничну станцію, визначену у залізничних накладних Відповідно до ст. 5, 23, 24 Статуту залізниць України, ст.16 УМВС накладна - є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача, та заповнюється і подається залізниці відправником (або уповноваженою ним особою), і саме він несе відповідальність за правильність відомостей і заяв, зазначених в цьому документі.
Одеська митниця також звернула увагу, що саме відправник несе відповідальність за наслідки, що виникли в результаті відсутності, недостачі або невірних супровідних документів.
У запереченнях (вх. №32152/21 від 30.11.2021) Одеська митниця зазначила, що з 25.11.2019 р. позивач був повідомлений про неможливість митного оформлення товару у Запорізькій митниці ДФС. За зберігання вантажу до видачі його вантажоодержувачу позивач сплатив 63 522,80 грн за 44 дні, проте, останній не конкретизував початок та закінчення періоду, який охоплювався 44 днями. Вважає, що позивачем внаслідок його бездіяльності не вжито вичерпних заходів для скорочення строку зберігання вантажу.
Серед іншого, посилаючись Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 215, Одеська митниця вказала, що до участі у цій справи мало бути залучене Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області як державний орган, який здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника Одеської митниці, суд встановив наступне.
04.10.2019 між позивачем та AGRINOL KACKAZ LTD (Грузія) було укладено Договір №6, за яким продавець (AGRINOL KACKAZ LTD) зобов'язується продати, а покупець (позивач) зобов'язується купити та оплатити продукцію нафтопереробки у кількості 1000 мт у відповідності з Додатками до даного Договору, із зазначенням кількості товару, ціни за тонну, строків та умов поставки.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У наведеній правовій нормі йдеться про преюдиційність, що в процесуальному праві означає обов'язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів обставини, які вже були встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, або вироком у будь-якій іншій справі.
У Постанові КГС ВС від 26.11.2019р. по справі №922/643/19 міститься висновок, згідно з яким преюдиційність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ.
Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні рішення) не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було ю не лише недоцільним, але й неприпустимим з точку зору процесуальної економії (Постанова КГС ВС від 10.12.2019р. по справі №910/6356/19).
Отже, суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказуванню обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставини встановлені судом рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини (Постанова КЦС ВС від 11.12.2019р. у справі №320/4938/17).
Так, в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними дії Одеської митниці Держмитслужби щодо розмитнення товару у цистерні 73005100 за залізничною накладною № 00394813 без фактичного митного оформлення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 р. по справі №420/6965/20, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021, встановлено наступні обставини:
«…Відповідно до Доповнення № 1 до Договору № 6 від 04.10.2019 Продавцем на умовах FCA - Поті, Грузія 08.10.2019 була відвантажена цистерна № 73005100 за залізничною накладною № 00394813, вантаж - олива циліндрова Ц-11, пломба відправника ГР 0109443, маса відвантаженої оливи циліндрової у цистерні № 73005100 зазначена у накладній 58470 кг.
14.10.2019 цистерна прибула на ст. Ильїчівськ-паром, де відділом митного оформлення № 3 митного поста Чорноморський, п/п Чорноморський морський торгівельний порт (паром) був проставлений штамп під митним контролем.
17.10.2019 декларантом була подана попередня митна декларація ІМ 40 EE № UA 50020/2019/011713, відповідно до якої за кодом 500-888-1-2 (Графа 30, відповідно до Додатку № 1 до ВМД, адреса митниці призначення (станції призначення) - 65085, м. Одеса, вул. Вокзальна, 4).
Як зазначає позивач, митне оформлення зазначеного вантажу повинно було здійснюватися Одеською митницею на ст. Одеса-Застава-1, Одеської залізниці з подальшим направленням на станцію призначення вантажоотримувачу за первинними документами - ТОВ НВП Агрінол ст. Берда.
Проте, перевізник доставив вантаж на ст. Берда Придніпровської залізниці без проходження митних формальностей у митниці призначення (Одеська митниця ст.Одеса-Застава-1).
Таким чином, вантаж не був доставлений до митниці призначення, визначеною за кодом 500-888-1-2 Одеська митниця (Графа 30, відповідно до Додатку № 1 до ВМД, адреса митниці призначення (станції призначення) - 65085, м. Одеса, вул. Вокзальна, 4. ), і по прибуттю Товару на станцію Берда Придніпровська, ТОВ НВП Агрінол не мав можливості отримати не розмитнений Товар і зміна митниці призначення з Одеської на Запорізьку.
Листом вих. №1281-01 від 26.11.2019 позивач звернувся до Начальника Одеської митниці ДФС, в якому зазначив, що товар позивача у повному обсязі було пропущено на митну територію України за ПД №UА500020/2019/011713 від 17.10.2019 (накладна № 00394813, цистерна № 73005100) та ПД № UА500020/2019/012126 від 25.10.2019 (накладна № 00396424, цистерна 73063661). Митне оформлення зазначеного вантажу мало здійснюватися Одеською митницею ДФС з подальшим переадресуванням за первинними документами, але перевізник доставив вантаж на ст. Берда Придніпровської залізниці без здійснення митних формальностей у митниці призначення. Також, у наведеному листі позивач просив надати дозвіл на митне оформлення в Одеській митниці ДФС з фактичним місцезнаходженням даного вантажу в м. Бердянськ, вул. Залізнична 6 (ст. Берда Придніпровської залізниці) постійна зона митного контролю м/п Бердянськ Запорізької митниці ДФС. В разі необхідності здійснення митних формальностей з товаром (митний огляд, відбір зразків), при відправленні запиту на м/п Бердянськ Запорізької митниці ДФС будуть здійснені всі необхідні формальності зі сплатою передбачених митних платежів та зборів.
Листом вих. №1281-01 від 26.11.2019 10935/10/15-70-18-02-10 Одеська митниця ДФС повідомила позивача, що згідно положень частини четвертої статті 261 МКУ додаткова декларація (ІМ40ДЕ) подається до відповідного органу доходів і зборів, яким була оформлена відповідна попередня митна декларація. Відповідно до вимог частини 2 статті 246 Митного кодексу України, порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом. У відповідності до цієї статті наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2012 № 1066, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.12.2012 за №2120/22432, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень (далі - Порядок). Пунктом 3.17 Порядку визначено, що попередня митна декларація та додаткова декларація (митна декларація або інший документ, який її замінює)обов'язково повинні бути оформлені одним митним органом.
У зв'язку з вищевикладеними обставинами ТОВ НВП Агрінол, був вимушений здійснити повернення вантажу (переадресацію) за власні кошти до (митниці/призначення) - зі станції Берда на станцію Одеса-Застава-1, для проведення процедури митного оформлення. Фактично товар був розмитнений 18.01.2020.
Так позивач стверджує та встановлено судом з залізничної накладної № 00394813 товар в цистерні №73005100 був розмитнений двічі. Перший раз 19.10.2019, про що свідчить відповідний штамп на залізничній накладній, який був проставлений посадовою особою Одеської митниці без фактичної процедури митного оформлення.».
Встановивши вищевказані обставини, Одеський окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги та визнав протиправними дії Одеської митниці Держмитслужби щодо розмитнення товару у цистерні 73005100 за залізничною накладною № 00394813 без фактичного митного оформлення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з протиправності дій відповідача, оскільки митне оформлення зазначеного вантажу мало здійснюватися Одеською митницею ДФС з подальшим переадресуванням за первинними документами, але перевізник доставив вантаж на ст. Берда Придніпровської залізниці без здійснення митних формальностей у митниці призначення, оскільки в залізничній накладній містилась помилкова відмітка про митне оформлення вантажу.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 вищевказане рішення Одеського окружного адміністративного суду залишено без змін.
Предметом розгляду справи №916/2035/21 є стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі 167 881,30 грн.
Вирішуючи питання обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступних норм та приписів законодавства.
Згідно із частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини 2 статті 246 Митного кодексу України з метою визначення порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, що подається органу доходів і зборів на паперовому носії або як електронний документ розроблено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затверджений Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок №631).
Відповідно до положень пункту 2 статті 259 МК України попередня митна декларація подається декларантом або уповноваженою ним особою органу доходів і зборів, в зоні діяльності якого товари, транспортні засоби комерційного призначення будуть пред'явлені для митного оформлення, з метою проведення аналізу ризиків та прискорення виконання митних формальностей.
Відповідно до положень пункту 6 статті 261 МК України додаткова декларація подається до відповідного органу доходів і зборів, яким була оформлена відповідна попередня, тимчасова, спрощена або періодична митна декларація.
Наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2012 № 1066, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.12.2012 за № 2120/22432, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень (далі - Порядок). Пунктом 3.17 Порядку визначено, що попередня митна декларація та додаткова декларація (митна декларація або інший документ, який її замінює) обов'язково повинні бути оформлені одним митним органом.
Як встановлено Одеським окружним адміністративним судом у рішенні від 02.10.2020 по справі № 420/6965/20, товар позивача у повному обсязі було пропущено на митну територію України за ПД №UА500020/2019/011713 від 17.10.2019 (накладна № 00394813, цистерна № 73005100) та ПД № UА500020/2019/012126 від 25.10.2019 (накладна № 00396424, цистерна 73063661). Митне оформлення зазначеного вантажу мало здійснюватися Одеською митницею ДФС з подальшим переадресуванням за первинними документами, але перевізник доставив вантаж на ст. Берда Придніпровської залізниці без здійснення митних формальностей у митниці призначення, оскільки в залізничній накладній містилась помилкова відмітка про митне оформлення вантажу.
Наказом Державної митної служби України № 1019/1143 від 18.09.2008 «Про затвердження інструкцій про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні і працівників залізниць України» (далі - Наказ), чітко врегульоване питання порядку взаємодії посадових осіб митниці з працівниками залізниці при проведенні митного контролю та митного оформлення товарів (вантажів), що ввозяться на митну територію України.
Митний контроль і митне оформлення товарів (вантажів) починається з моменту прийняття посадовою особою митниці відправлення повідомлення прикордонної передавальної станції про перетин митного кордону поїздом, яким ці товари (вантажі) ввозяться на митну територію України, та одержання від працівника залізниці передатної відомості, перевізних і товаросупровідних документів.
Відповідно до пункту 3.4 Наказу № 1019/1143 посадова особа митниці відправлення перевіряє подані працівником прикордонної передавальної станції документи на відповідність даних, зазначених у них, даним, наведеним у передатній відомості, відповідність засобів ідентифікації даним, зазначеним у документах, комплектність товаросупровідних документів і приймає одне з таких рішень про:
- здійснення митного оформлення товарів (вантажів);
- направлення товарів (вантажів) на митну територію України у митницю призначення під митним контролем;
- повернення товарів (вантажів) за межі митного кордону (у тому числі за заявою вантажовласника або вантажоперевізника);
- неможливість пропуску товарів (вантажів) на митну територію України.
Згідно з пунктом 3.8 Наказу № 1019/1143 у разі прийняття рішення про направлення товарів (вантажів) на митну територію України у митницю призначення під митним контролем посадова особа митниці відправлення здійснює митне оформлення цих товарів (вантажів) відповідно до вимог глави 4 Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення.
На всіх перевізних, товаросупровідних документах і ДКД посадова особа митниці відправлення проставляє підпис і відбиток штампа "Під митним контролем".
Отже, проставляючи відповідний штамп на залізничній накладній, посадова особа митниці тим самим засвідчує, яке саме рішення відносно товару було прийнято. Штамп на накладній № 00394813, проставлений 19.10.2019, для перевізника, АТ «Українська залізниця», підтвердив факт здійснення митного оформлення товару, тому у відповідності до Наказу Держмитслужби України № 1019/1143 від 18.09.2008, цистерна була доставлена не на станцію митниці призначення, а на станцію одержувача вантажу.
Стаття 56 Конституції України надає право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Зазначене положення Основного Закону України реалізується нормами ст. ст. 1173, 1174 ЦК України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.
Нормами статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі статями 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також посадовою або службовою особою вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів та осіб.
На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 цього Кодексу допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органів державної влади чи місцевого самоврядування, а також посадових або службових їх осіб.
Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
У таких справах суд, по-перше, має встановити невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування вимогам закону чи іншим правовим актам; по-друге, суд встановлює, чи порушуються суб'єктивні цивільні права й охоронювані законом інтереси фізичної або юридичної особи цим рішенням, дією чи бездіяльністю. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
За переадресацію цистерни згідно тарифікації Акціонерним товариством «Українська залізниця» було розраховано та списано з особового рахунку позивача 167 881,30, у тому числі: 82 162,40 грн за переадресацію цистерни зі станції Берда Придніпровська до станції (митниці) призначення - Одеса-Застава-1 із поверненням на станцію Берда Придніпровська; 608,80 грн за переадресацію; 63 522,80 грн за зберігання вантажу до видачі його вантажоодержувачу; 21 587,30 грн за користування вагонами.
Обґрунтовуючи суми майнової шкоди позивач вказав, що доданий до позову розрахунок шкоди зроблено на підставі таблиці тарифікації, яку перевізник надає кожному клієнту по кожній залізничній накладній у відповідній програмі з чітко зазначеними сумами, які мають відношення до цієї відправки і списуються перевізником (АТ «Укрзалізниця») з особистого рахунку клієнта (Т. 1, а.с. 12).
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частинами 1, 2, 3, 4 ст. 96 ГПК України встановлено наступне:
Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Таким чином, таблицю тарифікації перевізника (Т. 1, а.с. 12) суд сприймає як паперову копію електронного доказу, який засвідчено належним чином, та про наявність оригіналу якого зазначив позивач у позовній заяві (Т. 1, а.с. 5).
Згідно з ч. 5 ст. 96 ГПК України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Клопотань від учасників справи про витребування оригіналів електронних доказів до суду не надходило.
З наведених позивачем в розрахунку розміру майнової шкоди сум Одеська митниця заперечувала лише щодо суми 63 522,80 грн через недоведення позивачем вжиття вичерпних заходів щодо скорочення строку зберігання вантажу на станції перевізника.
Слід зазначити, що з матеріалів справи суд не вбачає бездіяльності позивача щодо повернення вантажу для митного оформлення (з дати прибуття до ст. Берда Придніпровської до дати фактичного митного оформлення вантажу - ).
Стосовно суми 63 522,80 грн (за зберігання вантажу до видачі його вантажоодержувачу) позивач звернув увагу, що така сума нарахована відповідно до актів станції, в яких зазначено лише кількість діб [44] зберігання вантажу до його видачі. Сама сума зазначена в накопичувальній картці №20120450 від 20.12.2019, яка також оформляється у програмі перевізника в електронному вигляді (Т. 1, а.с. 135 + зворот).
Отже, судом встановлено всі елементи складу цивільного правопорушення, якими у даному випадку є:
- неправомірні дії Одеської митниці Держмитслужби, протиправність яких встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 р. по справі №420/6965/20, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021;
- наявність майнової шкоди у загальній сумі 167 881,30 грн;
- причинний зв'язок між неправомірними діями Одеської митниці Держмитслужби, які полягали у помилковому проставленні 19.10.2019 службовою особою Одеської митниці Держмитслужби штампу підтвердження факту здійснення митного оформлення товару без фактичної процедури митного оформлення, і заподіяною шкодою позивачу.
Щодо доводів Одеської митниці про обов'язковість залучення до участі у даній справі органів Державної казначейської служби.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі N 242/4741/16-ц викладена правова позиція яка полягає в наступному.
З урахуванням того, що саме на державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові від 08 листопада 2017 року у справі N 761/13921/15-ц (провадження N 6-99цс17), оскільки Верховний Суд України не робив висновку про обов'язкове залучення ДКСУ та неможливість задоволення позову у разі незалучення цього органу. Велика Палата Верховного Суду також вважає, що в ухвалі Верховного Суду від 04 вересня 2019 року, якою справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, міститься помилкове посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі N 910/23967/16, оскільки в тій справі зроблений висновок про повернення сум виконавчого збору, надміру сплачених до Державного бюджету України, а не про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, і не зроблено висновку про обов'язкове залучення ДКСУ та неможливість задоволення позову у разі незалучення.
Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
Отже, суд відхиляє доводи Одеської митниці про обов'язковість залучення до участі у даній справі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.
За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У пунктах 8.15-8.22 Постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено наступне.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" майнової шкоди у розмірі 167 881,30 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у розмірі 2 518,22 грн суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 96, 129, 232, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" (71100, Запорізька обл., місто Бердянськ, вул. Будівельна, будинок 3 А; код ЄДРПОУ 32365441) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, будинок 21 А; код ЄДРПОУ 43333459), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Одеської митниці (65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, будинок 21А, код ЄДРПОУ ВП 44005631), про стягнення 167 881,30 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (65078, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, будинок 21 А; код ЄДРПОУ 43333459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" (71100, Запорізька обл., місто Бердянськ, вул. Будівельна, будинок 3 А; код ЄДРПОУ 32365441) 167 881,30 грн майнової шкоди, 2 518,22 грн витраті зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 06 грудня 2021 р. Повний текст рішення складено та підписано 16 грудня 2021 р.
Суддя Р.В. Волков