"06" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2776/21
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,
розглянувши справу №916/2776/21
за позовом: Фізичної особи-підприємця Спольника Сергія Вадимовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ БОКС" (65007, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Новощіпний ряд, будинок 15/17, офіс 3; код ЄДРПОУ 44177577)
про стягнення 32 250,00 грн;
представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився,
Фізична особа-підприємець Спольник Сергій Вадимович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ БОКС" про стягнення 32 250,00 грн.
Ухвалою від 20.09.2021р. позовну заяву (вх. №2871/21 від 13.09.2021р.) Фізичної особи-підприємця Спольника Сергія Вадимовича залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду відомих номерів засобів зв'язку, електронної адреси та адреси електронної пошти позивача та відповідача.
21.09.2021р. до суду надійшло клопотання представника позивача (вх. №24946/21) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 27.09.2021 прийнято позовну заяву (вх.№2871/21 від 13.09.2021р.) до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2776/21, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 25.10.2021, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі реалізувати процесуальне право на подання відзиву.
Протокольною ухвалою від 25.10.2021 відкладено підготовче судове засідання на 22.11.2021.
19.11.2021 до суду надійшла заява представника позивача (вх. №31100/21) про розгляд справи без участі позивача.
Протокольною ухвалою від 22.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.12.2021.
03.12.2021 до суду надійшла заява представника позивача (вх. №32530/21) про розгляд справи без участі позивача.
06.12.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань, які виникли за Договором поставки №1м від 13.05.2021р. (далі - Договір).
Вказує, що відповідно до положень Договору постачальник (ТОВ «СІТІ БОКС») поставляє товар в строк не більше 50 календарних днів з моменту передоплати.
Зазначає, що здійснив попередню оплату 50% вартості товару (32250,00 грн) відповідачу 18.05.2021, а відповідач, у свою чергу, не поставив позивачу передбачений Договором товар.
Посилаючись на ч. 2 ст. 693 ЦК України вказує, що станом на дату подання позовної заяви сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 32 250,00 грн.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, явку представника у судові засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду, які надсилались відповідачу рекомендованими листами, повертались на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду. Отже, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд даної справи.
Водночас за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Крім того, 26.10.2021 та 23.11.2021 на сайті Судової влади було розміщено оголошення про виклик відповідача у судове засідання до Господарського суду Одеської області.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пункт 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У пунктах 8.15-8.22 Постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено наступне.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Позивачем додано до позовної заяви копію Договору поставки №1м від 13.05.2021, яка підписана лише ФОП Спольник С.В.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем як постачальником в рамках Договору поставки №1м від 13.05.2021 був виставлений рахунок на оплату №2 від 13.05.2021 покупцю - ФОП Спольнику С.В. на суму 64 500,00 грн (найменування товару: Каса самообслуговування КСО-3).
Як вбачається з наданого позивачем Договору, постачальник (відповідач) зобов'язується передати у власність покупця (позивача) Каса самообслуговування КСО-3, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість товару в порядку та на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Договором також передбачено, що загальна вартість товару - 64 500,00 грн. Покупець сплачує вартість товару у вигляді 50% передоплати, протягом 3 календарних днів з моменту отримання рахунку на оплату, а також здійснює остаточний розрахунок у вигляді 50% протягом 7 робочих днів після отримання товару.
Згідно з квитанцією від 18.05.2021 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 32 250,00 грн (призначення платежу: часткова сплата за послуги Каса самообслуговування КСО-3 зг. рах. №2 від 13.05.2021р.
12.08.2021 позивач направив відповідачу лист, яким просив не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання останнього, здійснити поставку товару - Каса самообслуговування КСЛ-3 вартістю 65 500,00 грн.
Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.
Так як відповідачем було виставлено рахунок саме в рамках Договору поставки №1м від 13.05.2021, а відповідачем сплачено вказаний рахунок у розмірі 50% виставленої суми, як то передбачено умовами вказаного Договору, суд приходить до висновку що між сторонами дійсно виникли правовідносини, пов'язані з виконанням договору поставки [№1м від 13.05.2021].
Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Доказів поставки товару відповідачем матеріали справи не містять, у зв'язку з чим суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за товар у розмірі 32 500,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн суд покладає на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 78, 79, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Фізичної особи-підприємця Спольника Сергія Вадимовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ БОКС" (65007, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Новощіпний ряд, будинок 15/17, офіс 3; код ЄДРПОУ 44177577) про стягнення 32 250,00 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ БОКС" (65007, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Новощіпний ряд, будинок 15/17, офіс 3; код ЄДРПОУ 44177577) на користь Фізичної особи-підприємця Спольника Сергія Вадимовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 32 250,00 грн заборгованості, 2270,00 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 06 грудня 2021 р. Повний текст рішення складено та підписано 16 грудня 2021 р.
Суддя Р.В. Волков