Справа № 548/2198/21
Провадження № 2/548/706/21
26.11.2021 Хорольський районий суд Полтавської області, в складі:
головуючого - судді Старокожка В.П.,
за участю секретаря судових засідань - Комаренко В.М.,
розглянувши в м. Хорол Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Позиції сторін, процесуальні дії, вчинені по справі.
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому посилається на те, що приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис №33769 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості в розмірі 13 654, 71 грн.
Старшим державним виконавцем Хорольського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Сальнік Оксаною Володимирівною на підставі виконавчого напису №33769 від 18.03.2021, вчиненого приватним нотаріусом Гораєм О.С., було відкрито виконавче провадження ВП №66783188 про звернення стягнення на доходи боржника.
Тому позивач просив визнати виконавчий напис № 33769 від 18.03.2021, приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою Хорольського районного суду від 16.09.2021 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено та з метою забезпечення позову по справі зупинено стягнення боргу згідно виконавчого провадження ВП №66783188 від 13.09.2021, відкритого на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича № 33769 від 18.03.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", заборгованості в розмірі 13 654, 71 грн. до вирішення справи по суті.
04.10.2021 відкрито провадження у справі, визначено розгляд позовних вимог в межах спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача у визначений судом строк подав суду відзив, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що позивачу була надіслана 23.02.2021 письмова претензія Вих. №20292648/1 про погашення кредитної заборгованості на адресу, вказану ним в кредитному договорі, доказами чого є реєстр поштових відправлень «Список №58».
Відповідач, посилаючись на Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29.06.99 № 1172, зазначає, що ним було дотримано умови, що підтверджують безспірність для вчинення виконавчого напису нотаріусом.
Також представник відповідача просить зменшити судові витрати, зазначаючи, що витрати на правничу допомогу значно завищені та не підтверджені відповідними документами.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, в позовній заяві просили розглянути справу у їх відсутність без виклику сторін.
Розглянувши позовні вимоги, суд приходить до висновку про їх задоволення в повному обсязі, виходячи з наступного.
Фактичні обставини, встановлені судом.
18.03.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис №33769 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» кредитної заборгованості в сумі 13 654, 71 грн.
Судом встановлено, що відкрито виконавче провадження ВП № 66783188 від 13.09.2021 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», кредитної заборгованості в сумі 13 654, 71 грн.
Норми права, застосовані судом.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Аналогічні положення містяться у ст.ст. 15, 16 ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» - для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Пунктом 3.5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ від 22.02.2012 року, передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів.
Згідно з пп. 2.1 п. 2 гл.16 розд. ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування й місце проживання або місцезнаходження стягувана та боржника; дата й місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», а також постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №622, якою Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин» та включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Судом встановлено, що спірний виконавчий напис виданий на підставі пункту 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Водночас, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в тому числі в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.
Мотивована оцінка аргументів сторін.
З наведених положень законодавства щодо вчинення виконавчих написів нотаріусами вбачається, що на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису приватний нотаріус не мав права керуватись розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку та вчиняти виконавчий напис на підставі кредитного договору та виписки з рахунку боржника.
У своїй постанові від 11 жовтня 2018 року у справі № 405/1015/17 (провадження 61/1028ск18) Верховний Суд висловив наступний висновок: «Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.03.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за 33769, яким стягнено звернення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором в розмірі 13654, 71 грн.
26 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №662, якою внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, пунктом 2 наведеної постанови КМУ доповнено Перелік №1172 після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості
та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 65037659) визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме, в тому числі й п.2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості
та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Вказана постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, а ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у даній справі відмовлено у перегляді цієї ухвали Вищого адміністративного суду України.
Тобто, на момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису, кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, не входили до Переліку № 1172, адже постанова КМУ про доповнення вказаного Переліку цим розділом, була визнана незаконною та нечинною судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому з врахування приписів ст. 87 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не мав законних підстав для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, а відтак, виконавчий напис не може бути підставою для відкриття виконавчого провадження, адже нечинні акти цивільного законодавства не породжують права та обов'язки.
Доводи відповідача щодо обізнаності позивача про розмір заборгованості суд не приймає, як підставу для відмови в позові, оскільки судом встановлено, що виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, а тому він має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
За таких обставин, оскільки до суду не надано жодних підтверджень того, що нотаріусом виконавчий напис було вчинено правомірно, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Беручи до уваги, що позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, які складаються з суми сплаченого позивачем судового збору за подання позову і заяви про забезпечення позову у загальному розмірі 1 362 грн.
Відповідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У матеріалах справи наявні докази (ордер, договір про надання юридичних послуг та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Руслана Павелко» від 14.09.2021), які б доводили сплату позивачем витрат на правничу допомогу, отриману на підставі договору, у розмірі 5 000,00 грн.
Згідно детального опису робіт, доданого до договору про надання професійної правничої допомоги від 14.09.2021, адвокатом надана правнича допомога у вигляді 1) консультації, 2) підготовки та подання заяви про забезпечення позову в суд, а також позовної заяви, що в загальному розмірі склало 5 352,75 грн, з яких ОСОБА_1 фактично сплачено 5 000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Оцінюючи розумність вартості наданих послуг з професійної правової допомоги, суд виходить з того, що дана цивільна справа є справою середньої складності.
У детальному описі виконаних робіт зазначено, що адвокатом витрачено 4 години 30 хвилин на консультацію та на підготовку та подання відповідних заяв до суду.
Згідно висновку Касаційного господарського суду Верховного Суду у Постанові від 03.10.2019 року, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, при цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Суд приймає аргументи відповідача щодо незначної складності справи та з урахуванням витраченого адвокатом часу, необхідного для підготовчки відповідних заяв по справі, приходить до висновку про можливість зменшення заявлених витрат на правничу допомогу до 3 500,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17 - 19, 76 - 82, 133, 141, 258, 259, 263 - 266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ),
представник позивача: адвокат Павелко Руслан Сергійович
(адреса: м. Хорол, вул. 1 Травня, буд. 8 «Б» оф. 1, Лубенського району Полтавської області)
до Товариства з обмеженою відповідальністю
«Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»
(адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236)
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 33769 від 18.03.2021, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»" кредитної заборгованості в сумі 13 654, 71 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Хорольський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: