Справа №368/422/20 Головуючий у І інстанції Шевченко І.І.
Провадження №22-ц/824/12703/2021 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.
15 грудня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегія суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,
за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 10 червня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У квітні 2020 року позивач звернувся до суду першої інстанції в вказаним позовом, посилаючись на те, що АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали 01 червня 2018 року Угоду про надання особистого кредиту № 501031228.
Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач зобов'язується надати відповідачеві кредит у сумі 403146,87 грн., а відповідачка зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачеві кредит у сумі 403 146,87 грн.
У порушення умов договору, відповідачка, свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого, станом на 01 березня 2020 року, має заборгованість, яка складається з: строкова заборгованість - 89333,71 грн., прострочена заборгованість - 234916,77 грн., строкова заборгованість по нарахованих % та комісіях - 10 336,86 грн., прострочена заборгованість по нарахованих % та комісіях - 134688,69 грн., штрафи - 5600 грн., загальна сума заборгованості за кредитом становить 474876,03 грн.
На підставі викладеного в позові, просив суд першої інстанції стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у вказаному розмірі.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 10 червня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість у розмірі 241 376 (двісті сорок одну тисячу триста сімдесят шість) грн. 87 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3632 (три тисячі шістсот тридцять дві) грн. 80 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, АТ «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі та на умовах, визначених договором. Дана обставина не заперечувалась відповідачкою та підтверджується не лише розрахунком заборгованості, який не був спростований відповідачкою та є належним доказом у справі, а й виписками по рахункам відповідачки, однак такі докази не були враховані судом першої інстанції під час розгляду справи.
Відповідачка не заперечувала проти правильності складення розрахунку. Нею не надано жодного платіжного документу, який не був би врахований Кредитором при складенні розрахунку. Відповідачка не скористалась своїм правом подати суду контррозрахунок.
Так само не виявлено жодних порушень і експертом при проведенні судово-економічної експертизи.
Фактично суд першої інстанції своїм рішенням повністю звільнив відповідачку від сплати відсотків за користування кредитом, неналежним чином виконавши свій процесуальний обов'язок щодо дослідження наявних доказів, зокрема, розрахунку та виписок, та зробивши кредит безпроцентним, що прямо заборонено законодавством.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, АТ «Альфа-Банк» просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України та в межах строку наданого судом апеляційної інстанції на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому зазначено, що оскаржуване банком рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та законним. Разом з тим безпідставними є і доводи апеляційної скарги, так як позивач самоусунувся від надання суду всіх наявних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.
Також у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що також подавала апеляційну скаргу в межах строку визначеного нормами чинного цивільного процесуального законодавства з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, однак подана апеляційна скарга була повернута судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного у відзиві, просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник АТ «Альфа-Банк» - адвокат Сидорова Ю.В. в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити.
ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши учасників справи, доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що офертою від 01 червня 2018 року на укладання Угоди про надання особистого кредиту № 501031228, визначено умови для укладання угоди: тип кредиту: «Кредит готівкою»; сума кредиту: 403 146,87 грн.; процентна ставка, % річних: 38,5. Тип ставки - фіксована; строк кредиту: 24 міс. (дата повернення кредиту 01 червня 2020 року).
Рахунок для повернення заборгованості: НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «Альфа-Банк».
Кредит надається для власних потреб, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346.
Оферта від 01 червня 2018 року на укладання Угоди про надання особистого кредиту № 501031228 підписана від імені позичальника.
Крім того, в Оферті зазначено, що акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 501031228 від 01 червня 2018 року отримано.
Висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №31345/20-72 від 15 квітня 2021 року встановлено наступне:
В межах наданих на дослідження документів документально та арифметично підтвердити розрахунок суми заборгованості по кредиту в розмірі 474 876,03 грн. за кредитним договором № 5010331228 від 01 червня 2018 року не видається за можливе.
Згідно наданих на дослідження квитанцій, за період з 26 червня 2018 року по 14 січня 2019 року, ОСОБА_1 сплачено грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 5010331228 від 01 червня 2018 року в загальному розмірі 161 770 грн. При цьому, визначити, яка саме сума була зарахована банком в рахунок погашення основного боргу та розмір сплачених відсотків, не видається за можливе, оскільки банківські виписки по рахунках, відкритих за договором кредиту № 501031228 від 01 червня 2018 року в матеріалах справи відсутні та на клопотання експерта не надані.
В межах наданих на дослідження документів документально та арифметично підтвердити розрахунок строкової заборгованості в розмірі 89 333,71 грн. за кредитним договором № 5010331228 від 01 червня 2018 року не видається за можливе.
В межах наданих на дослідження документів документально та арифметично підтвердити розрахунок суми простроченої заборгованості по процентам та комісіями за користування кредитом в розмірі 134 688,69 грн. за кредитним договором № 5010331228 від 01 червня 2018 року не видається за можливе.
В межах наданих на дослідження документів документально та арифметично підтвердити розрахунок суми простроченої заборгованості в розмірі 234 916,77 грн. за кредитним договором № 5010331228 від 01 червня 2018 року не видається за можливе.
В межах наданих на дослідження документів документально та арифметично підтвердити розрахунок суми строкової заборгованості по нарахованим процентам та комісіям в розмірі 10 336,86 грн. за кредитним договором № 5010331228 від 01 червня 2018 року не видається за можливе.
В межах наданих на дослідження документів документально та арифметично підтвердити розрахунок суми штрафів в розмірі 5 600,000 грн. за кредитним договором № 5010331228 від 01 червня 2018 року не видається за можливе.
Надати окремий розрахунок розміру заборгованості ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Альфа-Банк» за кредитним договором № 5010331228 від 01.06.2018 не видається за можливе, оскільки в наданих на дослідження матеріалах справи відсутня та додатково на дослідження не надана Угода про надання особистого кредиту № 501031228 та Додаток №1 - Графік погашення кредиту, отже відсутні вихідні дані (умови договору) для нарахування відсотків та комісій, штрафних санкцій та не визначено розмір щомісячного платежу позичальника та термін його сплати.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем не були надані суду документи, що підтверджують видачу кредитних коштів ОСОБА_1 за Угодою про надання особистого кредиту № 501031228 від 01 червня 2018 року, не надано розрахунок заборгованості та первинних бухгалтерських документів на підтвердження заявленого розміру заборгованості, не надана угода про надання особистого кредиту № 501031228 та додаток № 1 - графік погашення кредиту. Відсутність наведених доказів, на думку суду, унеможливило перевірку доводів позивача щодо розміру заборгованості з врахуванням неповернутого кредиту та відсотків за користування ним. Враховуючи наведене, суд першої інстанції стягнув з відповідачки заборгованість у розмірі 241 376,87 грн., що є різницею між розміром наданого кредиту та сплаченими відповідачкою грошовими коштами на погашення кредиту (403 146,87 - 161 770).
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, звертаючись до суду з позовом на АТ «Альфа-Банк» покладено обов'язок щодо доведення належними та допустимими доказами розмір заборгованості відповідача, однак з матеріалів справи вбачається, що банком було проігноровані всі зобов'язання щодо доведеності позовних вимог.
Зокрема, банком не було надано суду виписку про рух коштів, розрахунок заборгованості за кредитним договором, який було укладено між сторонами, при тому, що такий розрахунок заборгованості витребовувався ухвалою суду першої інстанції від 30 червня 2020 року. Позивачем на виконання вимог ухвали суду було надіслано листа, згідно з яким останній вважає, що наданого суду розрахунку заборгованості разом з позовом достатньо, також банком не було надано суду графік погашення кредиту, який є невід'ємною частиною договору. Окрім того, банком були також проігноровані вимоги експерта щодо надання в роботу експерта угоди про надання особистого кредиту №501031228 від 01 червня 2018 року, графік погашення кредиту до вказаної угоди, банківські документи, що підтверджують отримання відповідачем кредиту, банківські документи, що підтверджуються погашення відповідачем заборгованості по кредиту, банківські виписки по рахунку, відкритому за угодою, детальний розрахунок заборгованості, які були необхідні під час проведення бухгалтерсько-економічної експертизи, згідно з ухвалою суду від 16 жовтня 2020 року.
Такі дії позивача свідчать про приховування від суду дійсних обставин справи та реального розміру заборгованості, а тому з урахуванням того, що відповідачка не заперечувала факт отримання кредитних коштів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача заборгованості, що становить різницю між сумою кредиту та сплаченими відповідачем грошовими коштами на погашення кредиту.
Самостійно здійснити розрахунок відсотків, які повинні були б бути сплачені є неможливим за відсутності в розпорядженні суду всіх необхідних документів, так як погашення заборгованості та сплата відсотків за кредитним договором повинна була здійснюватися згідно з графіку, який суду так і не було надано позивачем.
Щодо долученого до апеляційної скарги графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, то суд апеляційної інстанції не приймає такий доказ та не надає йому правову оцінку, оскільки він поданий з порушенням вимог чинного цивільного процесуального законодавства, не надавався суду під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також апеляційна скарга не містить поважних причин, що унеможливили подання таких доказів до суду першої інстанції.
Щодо доводів ОСОБА_1 про її незгоду з оскаржуваним рішенням суду та повернення апеляційної скарги, то такі заперечення оцінюються судом критично, оскільки дійсно остання зверталась до суду з апеляційною скаргою, однак ухвалою суду апеляційної інстанції від 04 серпня 2021 року було відмовлено у звільнення від сплати судового збору та залишено апеляційну скаргу без руху, надавши строк на сплату судового збору. Станом на 06 вересня 2021 року ОСОБА_1 не виконала вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, у зв'язку з чим подана нею апеляційна скарга була повернута скаржнику.
Таким чином, під час перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою банку, ОСОБА_1 може лише заперечувати проти доводів, що викладені банком в поданій ними апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 10 червня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 грудня 2021 року.
Суддя-доповідач
Судді: