7 грудня 2021 року місто Київ
справа № 367/452/21
апеляційне провадження № 22-ц/824/13719/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Головачова Я.В.,
суддів: Андрієнко А.М., Вербової І.М.,
за участю секретаря судового засідання: Мазур О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області у складі судді Кравчук Ю.В. від 25 січня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_2 , поданої представником ОСОБА_3 , про забезпечення позову до подання позовної заяви; особи, які можуть отримати статус учасників справи: державне підприємство "Сетам", приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлюк Назар Васильович, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Бучанська міська державна нотаріальна контора,
Короткий зміст обставин справи
У січні 2021 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з заявою про забезпечення позову до його подання, посилаючись на те, що вона має намір звернутися до суду з позовом до державного підприємства "Сетам", приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюк Назара Васильовича, ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , Бучанська міська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними електронних торгів та акту про проведення електронних торгів, визнання недійсними свідоцтв про право власності та витребування майна у спільну сумісну власність.
У період з 30 липня 2010 року по 5 березня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.
10 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір про спільну діяльність з метою будівництва будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому, між сторонами договору підписано акт розподілу житлового будинку та приймання-передачі квартир (нежитлових приміщень), згідно з яким ОСОБА_1 були передані два об'єкти: квартира АДРЕСА_2 та нежитлове приміщення АДРЕСА_4.
Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 23 листопада 2015 року № 254/15 будинку присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .
Право власності на квартиру АДРЕСА_2 та нежитлове приміщення АДРЕСА_4 було зареєстровано за ОСОБА_1 .
В грудні 2020 року ОСОБА_2 дізналася, що вказана квартира і нежитлове приміщення продані на електронних торгах за 1 638 800 грн. ОСОБА_4 , яка є рідною сестрою нинішньої дружини ОСОБА_1 .
Заявник вказує, що продані об'єкти нерухомості були набуті під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у шлюбі, а тому є спільною сумісною власністю подружжя і такими діями порушується її право власності на них.
Посилаючись на те, що спірне нерухоме майно може бути відчужене ОСОБА_4 на користь третіх осіб, що у випадку задоволення позовних вимог про витребування майна, може утруднити або взагалі унеможливить виконання рішення суду, заявник просив суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 та нежитлове приміщення АДРЕСА_4 ; заборонити вчинення реєстраційних дій відносно вказаного майна; заборонити ОСОБА_4 вчиняти дії щодо реконструкції чи інших будівельних робіт, пов'язаних зі зміною технічних характеристик (об'єднання, поділ), передання в іпотеку чи іншим чином обтяження спірного нерухомого майна.
Короткий зміст судового рішення
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 25 січня 2021 року заяву ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задоволено частково. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 . У задоволенні інших вимог заяви відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що між сторонами дійсно існує спір та невжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, в разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому накладення арешту виключає необхідність у застосуванні додаткових заходів забезпечення позову у виді заборони вчинення реєстраційних та інших дій.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для забезпечення позову, оскільки заявником не надано жодного доказу на підтвердження своїх доводів. Також вказував, що суд безпідставно встановив правовий режим спірного майна, визначивши його як спільне сумісне майно подружжя. Заявник приховав від суду наявність судового спору про поділ майна подружжя, в межах якого ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву про визнання спірного майна його особистою приватною власністю.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зазначає, що вимоги про забезпечення позову є співмірними з вимогами позовної заяви та спрямовані на забезпечення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, що було правильно встановлено судом першої інстанції, а тому апеляційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Інші учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не подали.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просила її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Бучанська міська державна нотаріальна контора направила клопотання про розгляд справи у її відсутність. З урахуванням положень частини 2 статі 372 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає її розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що у період з 30 липня 2010 року по 5 березня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.
10 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір про спільну діяльність б/н шляхом об'єднання своїх зусиль спільно діяти для будівництва двох багатоквартирних житлових будинків за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .
23 листопада 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 підписали акт розподілу житлового будинку та приймання-передачі квартир (нежитлових приміщень), згідно з яким ОСОБА_1 були передані два об'єкти в будинку: квартира АДРЕСА_2 та нежитлове приміщення АДРЕСА_4.
Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 23 листопада 2015 року № 254/15 будинку присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .
9 вересня 2016 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_2 та нежитлове приміщення АДРЕСА_4 .
В межах виконавчого провадження № 61595014 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Н.В. винесено постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 . Проведено опис, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 та нежитлове приміщення АДРЕСА_4 .
14 травня 2020 року проведено електронні торги з реалізації арештованого майна: квартири АДРЕСА_2 та нежитлового приміщення АДРЕСА_4 , які на праві власності належали ОСОБА_1 . Переможцем вказаних електронних торгів стала ОСОБА_4 , яка 26 травня 2020 року отримала свідоцтва про право власності на нерухоме майно, посвідчені державним нотаріусом Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області Фальковською Л.М., зареєстровані в реєстрі за № 645, 648. В цей же день право власності на майно зареєстроване за ОСОБА_4 .
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин 1-2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
При цьому види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).
Як убачається з роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами існує спір та невжиття заходів забезпечення позову в разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду передчасними, оскільки забезпечення позову є заходом цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.
Ззаявник не довів намірів ОСОБА_4 , як добросовісного набувача спірного нерухомого майна, відчужити належне їй майно або чинити перешкоди у виконанні ймовірного рішення суду. Посилання в заяві на потенційну можливість відчуження майна відповідача на користь третіх осіб без наведення відповідного обґрунтування є недостатньою підставою для її задоволення.
Таким чином ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 , поданої представником ОСОБА_3 , про забезпечення позову.
При цьому колегія суддів зазначає, що вирішення питання про забезпечення позову є дискреційним повноваженням суду і відмова у задоволенні такої заяви не являється порушенням права на справедливий судовий розгляд у розумінні статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 25 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 , поданої представником ОСОБА_3 , про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 13 грудня 2021 року.
Головуючий
Судді: