1[1]
02 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 359, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ з ДУ "Київський слідчий ізолятор"),
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року продовжено ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 359, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 02 січня 2022 року включно.
Рішення суду мотивовано наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що були враховані при обранні ОСОБА_6 запобіжного заходу і наявність яких на даний час продовжує існувати, а тому інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать дотримання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов'язків під час судового розгляду.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення просить ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 , із застосуванням електронних засобів контролю.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник зазначає, що після обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу та на момент винесення оскаржуваної ухвали змінилися обставини, що підлягають врахуванню та є істотними при оцінці наявності ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
При цьому захисник посилається на наявні в матеріалах провадження висновки експертиз якими, на його думку, не встановлені жодні обставини причетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому злочинів.
Про відсутність ризику, передбаченого п. 3 ст. 177 КПК України, свідчить те, що два свідки та потерпіла вже були допитані судом, а тому ймовірна загроза незаконного впливу на свідків та потерпілу щодо дачі неправдивих свідчень з боку обвинуваченого перестала існувати.
Наразі діє визначене ухвалою від 15 вересня 2021 року та продовжене оскаржуваною ухвалою від 04 листопада 2021 року тримання ОСОБА_6 під вартою з альтернативною внесення застави у розмірі 9080000 гривень, яка є очевидно непосильною фінансовою величиною для обвинуваченого з огляду на його матеріальний стан, та унеможливлює її реальне виконання, а отже позбавляє обвинуваченого навіть потенційної можливості вийти з-під варти.
Окрім того, апелянт вказує, що суду відомо про те, що обвинувачений ОСОБА_6 одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, тривалий час отримує дохід у розмірі 13 500 грн. щомісяця від надання в оренду житлового приміщення, а отже спростовує доводи обвинувачення про відсутність у ОСОБА_6 постійного джерела доходу та наявність ризику, передбаченого п. 5 ст. 177 КПК України.
Також апелянт вважає, що прокурором не надані належні обґрунтування для виправдання позбавлення обвинуваченого свободи, ризики щодо незаконного перешкоджання правосуддя шляхом впливу на свідків або вчинення іншого кримінального правопорушення вагомими доказами не доведені, хоча практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності надання національним органам достатніх доказів на підтвердження неможливості застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок, викладений в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону.
Так суд, розглядаючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу згідно з вимогами ст. 178 КПК України.
Наведені в ухвалі ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені судом при обранні йому запобіжного заходу,ґрунтуються на досліджених у суді матеріалах провадження оскільки, як вважає суд, застосування більш м'яких запобіжних заходів, на даному етапі судового розгляду, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, позаяк обставини, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не відпали і рівень суспільної небезпеки обвинуваченого ОСОБА_6 є настільки високим, що на даний час унеможливлює застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу ніж існуючий, а тому, застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
Посилання захисника на наявні в матеріалах провадження висновки експертиз якими, на його думку, не встановлені жодні обставини причетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому злочинівє безпідставними, оскільки на стадії судового розгляду до постановлення вироку суд позбавлений можливості висловлюватись з приводу обґрунтованості підозри та висунутого обвинувачення.
Доводи захисника про те, що стороною обвинувачення не було надано жодних доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених п. 3 ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки при розгляді питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд першої інстанції врахував конкретні обставини вчинення інкримінованих обвинуваченому дій, те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, серед яких, відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжкий злочин, санкція п. 6 ч. 2 ст.115 КК України передбачає покарання у виді довічного позбавлення волі.
Безпідставними колегія суддів вважає також доводи захисника про те, що ризик передбачений п. 5 ст. 177 КПК України нівельований тим, що ОСОБА_6 має постійне джерело доходу від надання в оренду житлового приміщення оскільки дана обставина не спростовує ризики, на які посилається суд в ухвалі, зокрема, ризик передбачений п. 5 ст. 177 КПК України обумовлюється суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведення його вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а конкретні обставини вчинення злочинів за висунутим обвинуваченням підтверджують існування такого ризику.
Посилання апелянта на те, що прокурором не надані належні обґрунтування для виправдання позбавлення обвинуваченого свободи є неспроможними, позаяк, відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при розгляді питання про продовження строку запобіжного заходу суд повинен встановити наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Вказані обставини щодо ОСОБА_6 були перевірені судом першої інстанції та свої висновки стосовно цього суд зазначив в ухвалі.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Окрім того, як убачається з оскаржуваної ухвали, суд у відповідності до ч. 4 ст. 184 КПК України, не вбачав підстав визначати розмір застави обвинуваченому, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення із погрозою застосування насильства.
Отже, посилання захисника на те, що наразі діє продовжене оскаржуваною ухвалою від 04 листопада 2021 року тримання ОСОБА_6 під вартою з альтернативною внесення застави у розмірі 9080000 гривень є неспроможним.
Доводи захисника про можливість застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, є необґрунтованими та не підтверджуються жодними наявними у розпорядженні суду апеляційної інстанції доказами.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи законною і обґрунтованою ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, не вбачає підстав для її зміни чи скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст. 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 359, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №755/11459/21
Провадження № 11-кп/824/4530/2021 Категорія КК: ч. 1 ст. 115
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Доповідач ОСОБА_1